Transcript С.В.Олексенко. Допомога дітям у подоланні кризових ситуацій

Допомога дітям
у подоланні кризових ситуацій
С.В.Олексенко,
психолог НМЦ практичної
психології і соціальної роботи
ІППО КУ імені Бориса Грінченка
Кризовий стан - нормальна реакція людини
на аномальні події
• Людина не може подолати кризу
відомими їй з минулого досвіду
способами.
• У цей період людина сприйнятлива
до мінімальної допомоги і може
отримати користь з простої підтримки
і вислуховування.
Типи криз
• Кризи становлення
• Кризи розвитку і кризи життя
• Травматичні кризи
Травматичні кризи викликаються
екстремальними ситуаціями,
які призводять до негативних наслідків,
ситуацій загрози втрати здоров’я
або життя.
Ці події (незалежно від результату)
суттєво порушують базове відчуття
безпеки людини і можуть призводити
до розвитку хворобливих станів –
травматичного і посттравматичного
стресу, невротичних і психічних розладів.
Травматичний стрес
(під час критичного інциденту і відразу після нього
до 2 діб)
Гострий стресовий розлад (від 2 діб до 4 тижнів)
Посттравматичний стресовий розлад
(більше 1 місяця після критичного інциденту)
Посттравматичний розлад особистості (протягом
подальшого життя людини, що пережила травму)
ПОЧУТТЯ В КРИЗІ
•
•
•
•
•
•
Тривога
Безпорадність
Сором
Сум
Гнів
Суперечливість
Робота з відновлення
психічного здоров’я
• Допомога дітям та педагогам у відновленні
безпечного зовнішнього середовища та відчуття
безпеки.
• Допомога батькам і дітям у поверненні до звичного
життя.
• Можливість обговорити та пояснити травматичний
досвід у безпечному, прийнятному середовищі.
• Пояснення травми та надання відповідей на
запитання у чесній, але простій манері,
що відповідає віку дитини.
• Застосування психолого-педагогічних методів
у роботі з надмірними емоційними реакціями.
• Допомога дітям висловити свої відчуття.
Застосування технік для роботи з надмірними
емоційними реакціями.
• Забезпечення батьків, опікунів дитини
інформацією та доступом до ресурсів відповідно
до їхніх потреб, оскільки рівень дистресу
маленьких дітей часто відображає рівень
дистресу людей, що за ними доглядають.
Залучення батьків, опікунів дитини до процесу
відновлення.
Створення в навчальному закладі умов
для подолання
травмуючої кризової ситуації
Заохочуйте дитину до виконання щоденних справ.
Повернення до звичного режиму життєдіяльності
дасть дитині змогу відчути, що вона в безпеці.
Будьте спокійними і виваженими, заспокоюйте
дитину, уникайте додаткового тиску на неї.
Оберіть дорослого, який зможе забезпечити дитині
додаткову підтримку. Домовтеся з дитиною,
до кого вона може звернутися в разі необхідності.
Подбайте про безпечне місце, у якому дитина зможе
розповісти про те, що сталося. Відведіть певний час та
місце для обговорення, щоб допомогти їй зрозуміти,
що обговорювати те, що сталося, — нормально.
Зберіть максимум інформації щодо систем
переадресації для дітей, які потребують
спеціалізованої допомоги фахівців. Якщо дитина має
серйозні проблеми, які із плином часу не зникають,
її потрібно направити до відповідного фахівця.
Надавайте дитині можливість вибору. Здебільшого
травматичні події призводять до втрати контролю,
тому можливість вибору або контролювання (за умови,
що це можливо) дадуть дитині змогу почуватися
в безпеці.
Будьте готові до діалогу з дітьми. Вони мають
знати, що ви готові їх вислухати. Давайте прості та
реалістичні відповіді на запитання дитини про
травматичні події.
Не слід замовчувати травмуючу ситуацію. Дітям
складно «просто забути про все». Тому варто вислухати
дітей, обговорити їхні відчуття та міркування, які
виникають у них з приводу того, що відбувається.
Звертайте увагу на реакцію однолітків на дитину.
Захистіть дитину від цікавості однокласників та
захистіть однокласників від деталей та подробиць про
травмувальну ситуацію, які можуть їх налякати,
засмутити тощо.
Установіть чіткі межі неадекватної поведінки,
розробіть логічні (однак не каральні) наслідки.
Пам’ятайте: проблеми з поведінкою можуть бути
тимчасовими, пов’язаними з травмою, а найбільш
деструктивна поведінка може бути спричинена
хвилюваннями, пов’язаними з травмою.
Подбайте про те, щоб дитина мала можливість
гратися і працювати разом з однолітками, адже їхня
підтримка дуже важлива для неї.
Підтримуйте дитину у формуванні позитивних
методів подолання стресу та страху. Допоможіть їй
обрати оптимальні стратегії для тієї чи тієї ситуації,
зверніться до попереднього досвіду долання стресу.
Будьте пильними до сигналів навколишнього
середовища, які можуть спричиняти певну реакцію
в дитини, яка переживає стрес (погіршення погоди,
гучні звуки, роковини трагічних подій тощо).
Передбачайте кризу і надавайте додаткову підтримку
в ситуаціях, що можуть бути нагадуванням
про травмуючі події. Допомагайте дитині підготуватися
до неї. Попереджайте дітей, якщо збираєтеся,
наприклад, увімкнути світло, різко підвищити голос
тощо.
Чиніть опір намаганням дітей залучити вас
до негативного повторювання травми. Іноді діти
провокують педагогів на повторення образливих
ситуацій, адже вони долають стрес шляхом
реконструювання травми за допомогою гри або
взаємодії з іншими.
Бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я.
Дітям, які бачать поруч упевнених, спокійних та
бадьорих дорослих, швидше вдається нормалізувати
свій стан.
Література
1. Правила безпеки та можливості отримання допомоги в період конфлікту
в Україні: метод.рек. – К.: Агенство “Україна”,- 2014. - 48с.
2. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми
у конфліктний та постконфліктний період: метод.рек. /Н.П.Бочкор,
Є.В.Дубровська, О.В.Залеська та ін. – К.: МЖПЦ “Ла Страда Україна”,
2014,- 84с.
• 3. Бенджамин Колодзин. Как жить после психической травмы.
kak_zhit_posle_psihicheskoy_travmy [librs.net].doc
4. Всемирная организация здравоохранения, War Trauma Foundation и
World Vision International (2014). Первая психологическая помощь:
руководство для работников на местах. Женева: ВОЗ, 2014.
5. Шкільний комітет Національної мережі боротьби із дитячим
травматичним стресом. (Жовтень, 2008). Інструментарій з дитячих травм
для педагогів. Лос Анджелес, Каліфорнія і Дарем, Північна Кароліна:
Національний центр вивчення дитячого травматичного стресу.
6. Як допомогти дітям пережити лихо: поради для вчителів.
http://wcu-network.org.ua/ua/defencerights/publications/Jak_dopomogti_dtjam_perezhiti_lixo_poradi_dlja_vchit
elv