Transcript Cell_Biol_11

ГОМЕОСТАЗ.
ПОНЯТТЯ ПРО СТРЕС.
РЕГЕНЕРАЦІЯ
Мета:
• сформувати поняття про сталість
внутрішнього середовища клітини та
його порушення.
• Гомеостаз (грец. homoios – подібний та
stasis – нерухомість, стан) – це здатність
біологічної системи протистояти змінам
внутрішнього середовища і зберігати
динамічну відносну сталість складу та
властивостей.
Гомеостаз фізіологічний.
• Гомеостаз на рівні організму досягається системою
фізіологічних регуляторних механізмів.
• Найбільш важливу, інтегруючу функцію в
підтриманні сталості внутрішнього середовища
виконує ЦНС і особливо кора головного мозку.
• Велике значення для цього явища мають впливи
симпатичної нервової системи, стан гіпофізу,
наднирників та інших ендокринних залоз.
• Порушення механізмів, що лежать в основі
гомеостатичних
процесів, розглядаються як
“хвороби гомеостазу”.
• В рослин основне значення для підтримки
гомеостазу на клітинному рівні мають
плазмолема і тонопласт.
• Перша регулює надходження в клітину іонів і
води з довкілля та виділення баластних
речовин і надмірних кількостей H+, Na+,
Ca2+, другий – надходження в цитоплазму
запасних речовин з вакуолей при нестачі їх та
видалення у вакуоль – при надлишку
Підтримання іонного гомеостазу
клітини за рахунок транспорту
Стрес
• коли дія збуднюючого чинника є досить сильною, і
гомеостатичних механізмів вже не вистачає, система
переключається в новий стан – гетеростаз, який є
не менш стабільним, ніж гомеостаз, але
відрізняється
від
нього
інтенсивністю
і
спрямованістю численних процесів.
• Процес переключення метаболізму у стан
гетеростазу прийнято називати стресом. Стрес
(англ. stress – навантаження, напруження) – це
неспецифічна відповідь організму на будь-яку
пред’явлену до нього вимогу, зокрема, зміну умов
довкілля, ураження патогеном і т. ін.
• Стрес може викликатися численними
чинниками
як
зовнішнього,
так
і
внутрішнього походження, які називають
стресовими факторами, або стресорами.
– Зовнішні стресові фактори прийнято поділяти на
біогенні та абіогенні.
Теорія Стресу Сельє
• Згідно концепції Г. Сельє,
поділяється на три стадії:
стрес
– фазу тривоги,
– фазу адаптації
– фазу виснаження й загибелі, яка настає після
тривалої
або
занадто
сильної
дії
пошкоджуючого фактору
інтенсивність
метаболізму
реакція тривоги
Інтенсивність
метаболізму в
тваринній
клітині під
час стресу.
фаза адаптації
фаза виснаження й
загибелі
• Процес адаптації стає можливим лише
тоді, коли жива система може проявити
достатню стійкість на кожному з рівнів
організації, зокрема на клітинному, і
пристосувати свою життєдіяльність до
нових умов.
Регенерація
• Регенерація (піздньолат. regeneueratioвідродження,
відновлення)
–
відновлення організмом втрачених або
ушкоджених органів і тканин (власне
регенерація), а також відновлення цілого
організму з його частини (соматичний
ембріогенез, вегетативне розмноження).
• У тварин і людини виділяють:
– репаративну регенерацію – утворення нових
структур замість видалених або тих, що
загинули внаслідок пошкодження
– фізіологічну регенерацію – утворення
структур замість тих, що були втрачені
протягом нормальної життєдіяльності.
• В рослин регенерація може відбуватися:
– на місці втраченої частини тіла (реституція)
– поверхня поранення вкривається т. н. ранцевою
перидермою
– рана на стовбурі або гілці зарубцьовується
напливами (калюсами) або на іншому місці
(репродукція