Застосування лікувальної педагогіки за методом Марії Монтессорі в реабілітації дітей з вадами розвитку Обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів м.
Download ReportTranscript Застосування лікувальної педагогіки за методом Марії Монтессорі в реабілітації дітей з вадами розвитку Обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів м.
Slide 1
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 2
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 3
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 4
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 5
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 6
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 7
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 8
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 9
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 10
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 11
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 12
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 13
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 14
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 15
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 16
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 17
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 18
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 19
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 20
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 21
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 22
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 23
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 24
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 25
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 26
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 27
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 28
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 29
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 30
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 31
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 32
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 33
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 34
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 35
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 2
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 3
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 4
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 5
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 6
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 7
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 8
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 9
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 10
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 11
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 12
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 13
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 14
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 15
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 16
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 17
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 18
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 19
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 20
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 21
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 22
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 23
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 24
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 25
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 26
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 27
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 28
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 29
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 30
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 31
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 32
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 33
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 34
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!
Slide 35
Застосування
лікувальної педагогіки
за методом Марії Монтессорі
в реабілітації дітей
з вадами розвитку
Обласний центр
соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
м. Чернігів
Проблема інвалідності не
обмежується медичним
аспектом, вона в найбільшій
мірі є соціальною
проблемою нерівних
можливостей.
Комплексна реабілітація дітей
з особливими потребами
сприяє відновленню та
збереженню фізичного,
психічного, духовного і
соціального здоров'я, надає
можливість дитині
інтегруватись у суспільство.
Згідно з цим необхідно вирішувати:
проблему дитини,
проблеми сім’ї,
професіоналів,
проблеми суспільства
та оточення
Монтессорі-терапія - це
лікувальна педагогіка,
заснована на принципах
методики Марії Монтессорі і
спрямована на дітей з
відхиленнями у розвитку.
Хворі діти складають дитячу
спільноту, яка різниться віком та
ступенем вираженості розладу
функцій органів і систем.
„ Жодна дитина з проблемами у
навчанні не схожа на іншу”, відмічав К. Найзе.
«Тільки той, хто допомагає іншим,
стає самостійним та щасливим”, фраза, професора Теодора
Хелльбрюгге, що широко
застосовується в реабілітології.
Марія Монтессорі та її філософія
.
Гаслом педагогічної
системи Марії
Монтессорі є звернення
дитини до дорослого –
“Допоможи зробити
мені це самому”, тобто
стати незалежним від
дорослих та самостійним.
Суть методики в тому,
щоб знайти ті "точки
росту", які не вражені
хворобою і з яких може
розпочатися поступове
зходження до розвитку.
Сутність методу Марії Монтессорі.
спочатку розвинути нормальну
діяльність мускульної системи,
потім йти до розвитку
органів почуттів і вже звідси
поступово підійматись
до культури вищих
психічних функцій.
Сензитивні періоди розвитку.
від 0 до 6 років відбувається розвиток
мови;
до 5,5 – сенсорний розвиток;
с 2,5 до 6 років у дитини виникають і
закріплюються соціальні навички,
коли діти легко сприймають форми
ввічливого або грубого поводження,
які стають нормами їхнього життя;
від 0 до 3 років – період сприйняття
порядку, період активної взаємодії з
дорослими.
„Свобода – це здатність вибирати
найкраще для себе й для інших,
розвинута природним шляхом.В
понятті Монтессорі свобода означає
вільне вираження позитивних
вроджених якостей та захоплень
дитини.”
(Російський вісник перинатології та педіатрії, № 2, 2000)
“ Допоможи зробити мені це
самому”, - головний девіз
Монтессорі-педагогіки
допомагає дитині бути
самостійним, а значить,
незалежним
Врахування індивідуальності
кожної дитини,
забезпечення свободи розвитку;
широке використання
можливостей сенсорного та
фізичного виховання як основи
наступного інтелектуального
розвитку дитини.
Монтессорі-педагогічні
прийоми та принципи
створення „підготовленого
середовища”дозволяють
враховувати індивідуальні
особливості здорової та
хворої дитини, вони
підходять для дітей, чий
розвиток протікає з
особливостями за
причиною хвороби.
Заняття за методом
Монтессорі допомагають
повірити дитині у себе, у
свої власні сили,
допомагають відчувати
себе рівними серед
оточуючих, сприяють
інтеграції дитини в
суспільство.
В роботі з дітьми застосовується
різноманітний дидактичний
Монтессорі –матеріал для дітей від 3
до 7 років, а також так званий “Тодлєрматеріал” для найменших, і деякий
адаптований матеріал.
Підготовка середовища певною мірою
залежить від діагнозу дитини та її
фізичних вад.
Модифікація класичного матеріалу
проводиться залежно від виду розладів
дітей.
Головна мета дидактичного
матеріалу
Монтессорі
допомогти
самобудівництву
дитини та її
духовному
розвитку.
Важливо
маленькими
кроками переходити від
спрощених
до
більш
складних матеріалів та
видів діяльності.
Дітям з розумовою
відсталістю (середньою), в
зв’язку із слабким рівнем
розвитку короткочасної
пам’яті , пропонувати
презентації вправ, починаючи
з підрозділу
„Самообслуговуюча праця”
Сенсорний розвиток дитини
Головні завдання сенсорного
виховання:
- формування у дітей системи
перцептивних дій;
- системи сенсорних еталонів;
- уміння самостійно їх
застосовувати у власній
діяльності.
Марія Монтессорі включала
поняття “сенсорна культура
дитини”.
Вона розглядає сенсорний
розвиток як важливу складову
частину і основу формування
особистості: без розвинутих
органів чуття не може бути
інтелекту і вихованої людини.
Чуттєве сприймання є основою
розумового і морального життя.
Великої уваги вимагає
правильне положення тіла
дитини під час роботи.
В більшості випадків
дитина сидить або у
спеціальному стільчикуходунку, на стільці за
столом , у дитячому
кріслі або на руках у мами.
Діти, які не можуть
закінчити вправу із-за
фізичного безсилля,
потребують пасивної
допомоги (накласти
руками дорослого поверх
рук дитини і
продовжувати вправу до
кінця).
У дітей з ДЦП є труднощі
просторового аналізу і
синтезу, порушення
схеми тіла, словесного
відображення
просторових відношень.
• Вибір необхідного положення тіла дитини для роботи
та робочого місця.
• Виконання вправ для розвитку дрібної моторики руки (
та інших) спочатку здоровою рукою, потім – хворою.
• Емоційний контакт дитини з дорослим.
• Допомога дорослого під час виконання пасивних та
пасивно-активних дій. Уникнення гіперопіки.
• Пропонувати дитині роботу, яку вона може бачити або
відчувати.
• Підтримувати бажання дитини бути не гіршою за всіх,
тобто право на любов оточуючих.
• Підтримувати активність дитини та її інтересу до
виконуваної роботи (кульмінація роботи – результат).
• Розташування матеріалів для роботи в полі зору
дитини.
В більшості випадків
діти з неврологічними
захворюваннями
внаслідок рухових
обмежень мають
низький рівень
абстрактного
Тому для цих дітей варто
мислення.
підбирати вправи на розвиток і
контроль рухів (пересипання,
перекладання, робота з пінцетом ),
які допомагають розвитку
координації рухів, м’язового
контролю, вміння володіти своїм
тілом. Фізичний розвиток і рухова
активність сприяють розвитку
психічної діяльності.
Результативності лікувальнопедагогічного процесу
сприяють розширення форм
роботи з батьками дітей,
комплексний підхід до
визначення роботи з дитиною
, що відповідає схваленій ВООЗ
концепції „Тандем” –
„Партнерство” в
реабілітаційній схемі „дитина
– сім’я – фахівець”.
Впровадження Монтессорітерапії в процес реабілітації
дітей з особливими потребами
сприяє розвитку у дітей
індивідуальності, формує волю
та позитивну дисципліну.
Батьки хворих дітей, у
більшості випадків це –
мами, є активними
учасниками
реабілітаційного процесу.
..
Сім’я – найперший і найважливіший інститут,
який відповідає за емоційну компетентність
дитини та її нормальну адаптацію до життя .
Робота вдома
Головне у роботі з батьками користуватись
заповіддю Монтессорі: „Сконцентруйте увагу
на позитивному і підкреслюйте усе хороше.
Таким чином все менше і менше місця
залишиться поганому.”
Кожна сім’я не схожа на іншу,
звичайно, діти різняться віком,
діагнозами захворювань, рівнем
розвитку. Тому обов’язковий
індивідуальний підхід до роботи
з дитиною, до роботи з сім’єю за
її запитами та потребами.
Інвалідність - це проблема не лише інваліда, його
сім’ї, але і найближчого оточення.
Одна з головних
проблем настає
коли дитинаінвалід дорослішає.
Це проблема
майбутнього,
дорослого життя
дітей, їх місця у
соціумі.
„Яке ж місце людини у всесвіті?
Чи живе людина задля підтримки свого
власного існування? Так не повинно
бути!.
Людина виконує перетворюючу
функцію в суспільстві.”
Вашій дитині
необхідна любов, тепло
і захист.
І головне для неї —
відчувати, що дорослі
люблять її і піклуються
про неї.
Дякую за увагу!