Жовтіє листя на тополі. Летять у синяві хмарки. Відкриті навстіж двері в школі — Ідуть до школи першачки. З гілок тополь злітає листя, Кружляє й.
Download ReportTranscript Жовтіє листя на тополі. Летять у синяві хмарки. Відкриті навстіж двері в школі — Ідуть до школи першачки. З гілок тополь злітає листя, Кружляє й.
Slide 1
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 2
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 3
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 4
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 5
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 6
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 7
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 8
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 9
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 10
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 11
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 12
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 13
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 14
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 15
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 16
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 17
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 18
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 19
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 20
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 21
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 22
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 23
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 24
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 25
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 26
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 27
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 28
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 29
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 30
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 31
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 32
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 33
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 34
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 35
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 36
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 37
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 38
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 39
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 40
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 41
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 42
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 43
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 44
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 45
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 46
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 47
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 48
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 49
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 50
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 51
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 52
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 53
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 54
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 55
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 56
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 57
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 2
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 3
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 4
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 5
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 6
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 7
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 8
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 9
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 10
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 11
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 12
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 13
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 14
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 15
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 16
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 17
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 18
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 19
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 20
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 21
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 22
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 23
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 24
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 25
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 26
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 27
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 28
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 29
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 30
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 31
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 32
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 33
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 34
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 35
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 36
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 37
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 38
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 39
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 40
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 41
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 42
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 43
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 44
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 45
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 46
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 47
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 48
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 49
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 50
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 51
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 52
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 53
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 54
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 55
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 56
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html
Slide 57
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Н. Забіла
• Батьки повинні підтримати дитину в її прагненні
стати школярем. Якщо ви будете цікавитися
шкільними справами своєї дитини, серйозно
ставитися до її досягнень і можливих труднощів,
це допоможе першокласнику підтвердити
значущість і важливість його нового положення
і діяльності.
Для дитини початок шкільного навчання важке випробування, воно збігається з кризою
6-7 років. Дитина в період адаптації може
погано себе почувати, тривожитися,
турбуватися, відчувати внутрішню напругу.
І наша задача (батьків, вчителя, психолога)
допомогти дитині впоратися з об'єктивними
труднощами.
Іноді батьки мало уявляють собі, який стрес
може пережити дитина, прийшовши в перший
клас, особливо, якщо вона не відвідувала
дитячий сад.
Психологічна
Інтелектуальна
Соціальноособистісна
Фізіологічна
• Школа приваблює дитину не стільки
зовнішньою стороною (бажання мати
портфель, зошити тощо), але і можливістю
отримати нові знання.
• При цьому у дитини вже закладено необхідні
основи пізнавальної діяльності.
•
•
•
•
На порозі шкільного навчання у дитини вже
проявляється:
здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти,
класифікувати їх, виділяти істотні ознаки,
визначати причинно-наслідкові залежності,
робити висновки;
наявність широти поглядів, у тому числі
образних і просторових;
відповідний мовленнєвий розвиток;
пізнавальна активність.
• це вміння і потреба дитини спілкуватися з
дорослими й однолітками;
• уміння увійти в інше суспільство (дитяче), діяти
разом з іншими, розділяти інтереси групи;
• здатність приймати роль учня, слухати і
виконувати інструкції дорослого
(батьків, учителів);
• володіння навичками комунікативної
ініціативи.
• рівень фізіологічного розвитку;
• рівень функціонування основних систем
організму;
• наявність або відсутність хронічних
захворювань;
• ступінь опірності організму.
Будьте уважні по відношенню до дитини, не
пропустіть початок труднощів, можливих в
адаптаційний період, в період оволодіння
навчальними навичками.
* 10% дітей, що йдуть у 1 клас, мають
порушення зору;
* третина учнів мають порушення постави, які
поглиблюються в перший рік навчання;
* дефіцит рухової активності першокласника
становить 40%.
У житті вашої дитини з'явиться людина, більш
авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку
першокласника про свого педагога.
Ви віддаєте в наші руки сердечка своїх дітей. Разом
з цим ви покладаєте на нас свої надії, сподівання. Ви
всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів
шкільного життя стала розумною, вміючою писати,
читати, рахувати. Але варто пам'ятати, що не кожна
дитина може одразу успішно навчатися, та й це не
та основна цінність, заради якої живе людина.
Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити
в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
У кожної особистості має бути свій простір
Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче
місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною
справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил
гігієни - правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу,
необхідне освітлення.
7.00 – Підйом.
7.05– 7.20 - Зарядка, умивання.
7.20 - Сніданок.
7.30 – 7.45 - Дорога до школи.
8.00 – 12.00 - Заняття в школі.
12.00 – 12.15 – Дорога додому.
12.30 – Обід.
13.00 – 15.00 - Прогулянка на повітрі.
Допомога по дому.
15.00 – 16.00 - Підготовка уроків.
16.00 – 18.00 - Вільний час (ігри, телевізор).
18.00 - Вечеря.
18.30 – 20.30 - Вільний час (тихі ігри, читання).
20.30 – 21.00 - Підготовка до сну.
* точно регламентований час і тривалість підготовки
домашніх завдань і творчої діяльності;
* достатній відпочинок на свіжому повітрі;
* правильно організована рухова активність;
* регулярне та повноцінне харчування;
* достатній за тривалістю сон.
Діти у віці 6-7 років повинні займатися не
більше півгодини, далі потрібно робити
перерву не менше 15 хвилин. Складіть
режим дня і суворо стежте за його
дотриманням.
Вранці
піднімайте
дитину
спокійно, з
посмішкою
та лагідним
словом.
Не згадуйте
вчорашні
прорахунки,
особливо
мізерні, не
вживайте
образливих
слів.
Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо
ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у
цьому немає.
Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона
багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить,
порадьтеся з учителем, психологом.
За можливістю проводжайте першокласника до школи
Прагніть максимально використовувати ранковий час для
корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для
дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він
"встав не з тієї ноги", підбадьоріть, якщо чимось
незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі:
повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш,
визначити головну мету дня.
Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів,
скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень:
"Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих
оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу
запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко
після важкого робочого дня).
Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх
син або дочка повертається зі школи: "Які сьогодні
оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте
його: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що
сподобалося, а що засмутило?"
Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на
початковому етапі оволодіння навчальними навичками.
Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні
проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому
році навчання.
Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не
відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не
витратите багато часу.
Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте
на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама
розкаже.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він
зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається
в школі
Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань.
Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не подавляючий, а
дружній контроль. -Ану поділися зі мною, що тобі задали? Як ти
зрозумів, у чому полягає завдання? Як ти плануєш завдання
виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних
справах, не соромтеся звертатися за порадою і
консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного
психолога.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
Вислухавши,
не
поспішайте
сваритися.
Говоріть з
дитиною
спокійно.
Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини
для спілкування з дитиною. В цей час
найважливішими повинні бути справи дитини, її
біль, її радощі.
Гра
Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини.
Проте варто подбати про збереження різноманіття,
радості та гри. У першокласника має залишатися досить
часу для ігрових занять.
Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб
вона продовжувала виконувати якісь домашні
доручення . При всій необхідності звикання дітей до
нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від
додаткових обов'язків.
На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини
виробилася відповідальність у виконанні заданого,
контроль повинен бути щоденним.
У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з
дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко
зупинити його руку: "Зачекай, давай разом подумаємо!".
Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все
ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись
спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає
руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай".
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте
їй можливість самостійно працювати. А якщо вже
потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та
підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: "не
хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати
разом", "згадай, як пояснював вчитель“.
Під час приготування домашніх завдань психологи радять
чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш
трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з
активними рухами.
Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви
проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на
них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але
пам'ятайте, головне - не вселяти маленькій людині страх
перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і
доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.
Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху!
У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б її
похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка
("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно
підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина
відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття
успіху.
Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий
відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається
своєю справою" (читає книжку, в'яже, шиє), однак
неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини,
даючи точні завдання і, перевіряючи результати його
роботи через певні проміжки часу.
Через деякий час дитину можна залишати одну, не
забуваючи про контроль результатів його діяльності. Так
ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:
"якщо ти добре вчитимешся, то …".
Це привчає дитину займатися тільки заради чогось.
Бажання вчитися повинно постійно залишатися її
нагальною потребою. Вчення зі страху бути
покараним призводить до того, що в дитини
виробляється відраза до навчання та школи.
Постарайтеся переконати дитину, що уроки - це її справа,
бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з
дідусем.
У сім'ї повинна
бути єдина тактика
спілкування всіх
дорослих з
дитиною. Всі
суперечки щодо
виховання дитини
вирішуйте без неї.
Не зайвим буде
почитати
літературу для
батьків, там ви
знайдете багато
корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли
щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше
це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном,
або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для
них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження,
допоможе спокійно заснути і відпочити.
Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу.
Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути
готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша
доброзичливість допоможе їй у цьому.
Не балуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не
обов'язково надавати мені все те, що я прошу. Я просто випробовую вас.
Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому
підходу. Це дозволить мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу в стосунках зі мною. Це привчить мене до того,
що поважати потрібно лише силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на
ваші ініціативи.
Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує
намагатися залишити у всіх випадках останнє слово за собою.
Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати: це руйнує мою віру у
вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю або роблю щось лише
для того, щоб просто розстроїти вас.
Не турбуйтеся дуже сильно, коли я говорю: «Я вас ненавиджу». Я маю
на увазі інше. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили
мені боляче.
Не заставляйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді.
Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скигликом».
Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам.
Я можу використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «дурним звичкам» приваблювати до мене
надмірну долю вашої уваги. Це лише надихає мене на продовження.
Не поправляйте мене у присутності інших людей. Я відреагую значно
краще на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно,
наодинці.
Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи
заплутаним, я легко перетворююся на брехуна.
Не намагайтеся від мене відвернутися, коли я ставлю дуже відверті
питання. Якщо ви на них не відповідатимете, я шукатиму відповідь на
стороні.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал
конфлікту. Мій слух притупляється в цей час, а моє бажання
співробітничати з вами стає набагато слабкішим.
Дитина - найбільша цінність у вашому житті!
Прагніть зрозуміти і пізнати її , ставтеся до неї
з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів
виховання і постійної лінії поведінки.
Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те,
що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так,
просто за те, що вона є!
Успіхів Вам у вихованні!
Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.
Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній
діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.
Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / /
Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006
Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під
ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / /
Поч. школа., 2005, № 5.
Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до
навчання в школі: поради для батьків»
http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichnaadaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dljabatkiv.html