Transcript Аналіз сучасного уроку

Аналіз сучасного
уроку
ГАННА ІВАНІВНА НАЗАРЕНКО,
завідувач кафедри, канд. пед. наук,
доцент
Мета особистісно
орієнтованого уроку:
створення умов для
виявлення пізнавальної
активності учнів
Засоби досягнення мети:








використання різноманітних форм та методів навчальної
діяльності, які дозволяють розкрити суб’єктний досвід
учнів;
створення атмосфери зацікавленості кожного учня у
результатах роботи всього класу;
стимулювання учнів до висловлювань, використання
різних способів виконання завдань без побоювань
помилитися, отримати хибну відповідь тощо;
використання протягом уроку дидактичного матеріалу,
який дозволяє учневі здійснити вибір найбільш значущих
для нього виду і форми змісту навчального матеріалу;
оцінка діяльності учня протягом усього процесу його
діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;
заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи,
аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати
та освоювати найбільш раціональні з них;
створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які
б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу,
самостійність, виборність у способах роботи, створення
обстановки для природного самовираження учня;
пропозиція навчальних завдань на самопізнання,
самовизначення, самореалізацію, спільний розвиток дітей.
Основні вимоги до особистісно
орієнтованого уроку:










пріоритет учня в організації освітнього процесу;
орієнтація на процес навчання;
орієнтація на особистісні досягнення учнів;
створення емоційно-актуального фону уроку;
чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних
завдань уроку;
раціональна єдність словесних, наукових і практичних
методів навчання;
використання активних методів навчання;
зв'язок з раніше вивченим, з досвідом набутим учнем;
формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і
застосовувати їх на практиці;
заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи
з навчальним матеріалом.
Технологія особистісноорієнтованого уроку
(за С. Подмазіним)
Для того щоб бути суб’єктом
навчальної діяльності, учень має
оволодіти основними етапами:
орієнтація → визначення мети →
проектування → організація →
реалізація → контроль → корекція
→ оцінка.
I. Етап орієнтації включає:



мотивацію вчителем запланованої
діяльності, позитивну настанову на
роботу
орієнтацію учнів щодо місця даного
заняття в цілому курсі, розділі, темі за
допомогою схем, таблиць, опор,
вербальних установок тощо;
визначення особистісного досвіду учнів
і пов'язання цього досвіду з
проблемами заняття.
II. Етап визначення мети
передбачає:



визначення на уроці разом з учнями
особистісно значущої мети здійснення тієї
діяльності, яка запланована вчителем
(підведення учнів до усвідомлення того,
що може дати урок школяру в даний час,
через деякий час, у майбутньому);
визначення показників досягнення мети.
Методи та прийоми реалізації першого та
другого етапів: актуалізація;
проблематизація; інтрига; ігрова
ситуація; прийоми розвитку
пізнавального інтересу.
III. Етап проектування
включає:



виконання запрограмованої
вчителем діяльності шляхом
залучення учнів до виконання
випереджувальних завдань,
підготовки повідомлень, рефератів,
виготовлення та відбору наочності;
складання плану роботи;
обговорення плану роботи.
IV. Етап організації виконання
плану діяльності передбачає:




подання можливих варіантів і способів
виконання навчальної діяльності (усна чи
письмова форма, типи завдань, форми звітності,
індивідуальна робота чи робота в групах,
робота з текстом чи з іншими засобами
інформації);
вибір учнями способів фіксації нового матеріалу
(конспект, схема, таблиця, опора, план, тези,
висновки тощо);
вибір учнями (якщо можливо) завдань і
способів їх виконання під час закріплення
знань, формування вмінь і навичок;
варіативність домашнього завдання.
V. Контрольно-оцінювальний
етап:




залучення учнів до контролю за перебігом
навчальної діяльності шляхом заохочення їх до
різних видів контролю, самоконтролю,
взаємоконтролю, роботи в групах;
участь учнів у виправленні помилок і недоліків
у знаннях, усвідомлення їх причин шляхом
взаємо- та самоаналізу;
надання учням можливості самостійно або за
допомогою вчителя, інших учнів порівняти
отримані знання з еталоном;
використання механізмів цінування
(позитивного ставлення до успіхів школяра),
оцінювання (виставлення оцінок, поурочного
бала, рейтинг) не тільки результатів, а й самого
процесу навчання.
VI. Заключний етап передбачає:


усвідомлення учнями ситуації
досягнення мети;
відчуття успіху; підкріплення
позитивної мотивації стосовно
діяльності, тобто реалізацію
«механізму цінування».
Основні етапи підготовки учителя до
особистісно орієнтованого уроку уроку:







Визначення загальної мети уроку залежно від місця
даного заняття в програмі та її конкретизація
залежно від різних етапів уроку.
Конструювання дидактичного матеріалу різного
типу, вигляду й форми, визначення мети, місця й
часу його використання на уроці.
Добір і організація дидактичного матеріалу, який дає
змогу виявляти індивідуальну вибірковість учнів
щодо змісту, виду й форми навчального матеріалу, що
полегшить його засвоєння.
Обмірковування вчителем можливостей для
самовияву учнів.
Планування різних форм організації навчальної
діяльності (співвідношення фронтальної,
індивідуальної, самостійної роботи).
Планування спостережень за школярами (процедур
характеру відстеження).
Продумування чергування видів робіт, типів завдань
для зниження втомлюваності учнів.
Правила проведення особистісно
орієнтованого уроку










Правило «тиші» – проекція найкращих умов для мислительної роботи
дітей.
Правило «після мене так же красиво, як було до мене» – проектує гігієну
і естетику класної кімнати, в якій ведуться навчальні заняття.
Правило «одного голосу» – надання свободи висловлювання кожною
дитиною своєї думки.
Правило «немає останніх парт» – увага всіх до кожної дитини і –кожного
до всіх.
Правило «не буває неправильних суджень» – повага до індивідуальних
особливостей і своєрідностей особистості людини.
Правило «красиво і легко» – ціннісне відношення до праці і здібностей
людини оволодівати багатьма навичками і вміннями, які дозволяють
людині легко і радісно виконувати будь-яку складну справу.
Правило «якби не всі» – етичне осмислення ролі всіх учасників уроку,
успіху в якому досягають як всі діти разом, так і кожен окремий учень.
Правило «голова хоче відпочити» – ситуація втомлюваності дітей і
організація коротких моментів відпочинку.
Неписане правило «братства» випливає із турботи про стан спільної
справи і успіху кожного, хто знаходиться поруч і разом з усіма одержує
знання.
Головне правило «щастя уроку» є філософське ствердження цінності
людського розуму, здатного пізнавати життя.
Критерії аналізу особистісно
орієнтованого уроку
(за І. Якиманською)









Створення вчителем на початку уроку позитивного емоційного
настрою на роботу;
Повідомлення учням не тільки теми уроку (його змісту), а й мети,
форм організації їхньої діяльності;
Гнучка організація діяльності школярів залежно від завдань уроку
(його етапів): повідомлення матеріалу, виконання творчих завдань,
взаємоперевірка, аналіз роботи один одного з урахуванням їхніх
індивідуальних особливостей;
Стимулювання учнів до вибору різних засобів виконання завдань;
Використання різноманітного дидактичного матеріалу, який
допоможе учню виявити особисту вибірковість типу, виду й форми
навчального завдання; характеру його виконання;
Активізація суб′єктного досвіду учня, його використання в ході
уроку;
Аналіз відповіді учня не тільки з позицій правильності, а й з
урахуванням того, як учень розмірковував, яким чином вирішував, де
й чому помилився, чи висловив оригінальні міркування;
Переважна форма спілкування з класом: діалог, полілог;
Форми роботи з класом, яким учень віддає перевагу; перевірка
домашніх завдань, самостійна робота з підручником, колективне
вирішення творчих завдань, взаємоперевірка учнями виконаного
завдання, аналіз різних способів вирішення тощо.
Орієнтовна схема аналізу
особистісно орієнтованого
уроку




1. Створення внутрішньої мотивації
навчання:
мотивація вчителем запланованої
діяльності, позитивна настанова на
роботу;
визначення особистісного досвіду учнів
і пов'язання його з даним заняттям;
залучення учнів до визначення
особистісно значущої мети уроку та
показників досягнення поставленої
мети.







2.Характер навчальних завдань:
співвідношення знань, які діти одержують у
готовому вигляді (зі слів учителя) і в процесі
самостійного пошуку (виконання
випереджувальних завдань, підготовка
повідомлень, наявність проблемних ситуацій
тощо);
надання можливості вибору варіантів і
способів виконання навчальної діяльності,
фіксації нового матеріалу;
стимулювання учнів до вибору завдань для
самостійного виконання;
співвіднесення репродуктивної і творчої
діяльності учнів;
доцільність використання активних,
інтерактивних методів роботи;
рефлексія уроку (окремих його частин),
здійснювана разом з учнями;
варіативність домашнього завдання.





3. Психологічний клімат уроку:
урахування вікових та індивідуальних
особливостей, психолого- педагогічна
підтримка кожного учня;
оцінка при опитуванні не тільки правильної
відповіді учня, а й аналіз того, як учень
міркував (який спосіб використовував, чому й
у чому помилився тощо), учитель звертається
до зрозумілих критеріїв, вироблених разом з
дітьми, порівнює дитину саму з собою;
аргументація оцінки навчальних досягнень за
рядом параметрів (правильність,
оригінальність, самостійність);
стиль спілкування (діалог, полілог чи
монолог);
створення «ситуації успіху», надання права на
помилку, цінування особистості кожного
учня.
Процес взаємодії учителя і учнів
на уроці:


діалог «учитель – учень» (учитель
сприймає дитину, слідкує за ходом її
думки, не нав’язує дитині свою думку,
заохочує дитину, коли вона відстоює
свою думку);
діалог «учень – учень» (діти
сприймають один одного, чують один
одного, будують свої відповіді з
урахуванням почутого від іншої
дитини).
Дякую за увагу