Transcript РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ МИТНИК ЗІНОВІЙ МИКОЛАЙОВИЧ доктор медичних наук Міністр охорони здоров’я України Проблеми галузі охорони здоров’я Основна проблема: невідповідність існуючої системи медичного обслуговування населення сучасним потребам суспільства. Основні.

РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ
ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
МИТНИК
ЗІНОВІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
доктор медичних наук
Міністр охорони здоров’я України
1
Проблеми галузі охорони здоров’я
Основна проблема:
невідповідність існуючої системи медичного обслуговування
населення сучасним потребам суспільства.
Основні прояви проблеми:

зниження доступності медичної допомоги;

низька якість та несвоєчасність медичних послуг;

відсутність захисту населення від фінансових ризиків
2
Основні передумови виникнення проблеми (1)

деформована структура медичних послуг, перекіс у бік
спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги;

відсутність чіткого розмежування рівнів надання медичної
допомоги;

надмірна спеціалізація закладів охорони здоров’я;

відсутність впливу первинної медико-санітарної допомоги на
медичний маршрут пацієнта;

надмірна кількість стаціонарних закладів охорони здоров’я та
цілодобових ліжок, відсутність диференціації ліжок в залежності
від інтенсивності лікування;

існування паралельних систем медичного обслуговування
населення;

зношеність основних фондів галузі;

низька доступність медичних послуг
3
Основні передумови виникнення проблеми (2)

невідповідність державних гарантій на безоплатну медичну
допомогу обсягам їх фінансового забезпечення;

надмірна децентралізація та фрагментарність фінансових
потоків;

надмірні особисті витрати населення на отримання медичних
послуг (40% від загального обсягу фінансування);

існування неформальних (тіньових) платежів населення за
медичні послуги (10% від загального обсягу фінансування);

неадекватні методи фінансування закладів охорони здоров’я;

відсутність економічної мотивації для покращення діяльності
працівників галузі охорони здоров’я
4
Основна мета реформування галузі
Забезпечення
рівного та справедливого доступу усіх членів
суспільства до медичних послуг, високу якість,
своєчасність та ефективність цих послуг
при визначенні соціально прийнятного обсягу
державних гарантій
Створення підґрунтя
для запровадження загальнообов’язкового
соціального медичного страхування
5
Основні передумови неефективності реформ
охорони здоров’я у попередні роки

постійний перегляд стратегії реформ;

суттєвий зовнішній вплив на прийняття рішень;

відсутність комплексності перетворень;

непослідовність та суперечливість дій для
реалізації прийнятих рішень;

ігнорування науково-обгрунтованих або
перевірених на практиці підходів, форм та
методів перетворень;

повільні темпи реалізації прийнятих рішень
6
Основне завдання реформування галузі
охорони здоров’я та шляхи її досягнення
Основне завдання системних перетворень галузі:
адаптація системи охорони здоров’я до сучасної ситуації
шляхом зміни диспропорції між попитом населення на
медичні послуги певного рівня та пропозицією в системі
охорони здоров’я (процес “заміщення”).
Шляхи реалізації:

зміна місця надання медичної допомоги;

зміна технології надання медичної допомоги;

зміна персоналу (спеціалістів), що надають медичну
допомогу і/або його кваліфікації
7
Етапи реформування первинного та вторинного
рівнів надання медичної допомоги (тривалість)
І етап
Підготовчий
етап
до 6 міс.
ІІ етап
ІІІ етап
I+II+III етапи = 2 роки
ІІ-ІІІ етапи - можливі
одночасні перетворення
8
Підготовчий етап реформування первинного та
вторинного рівнів надання медичної допомоги (1)
1. Ретельний аналіз (на території обслуговування):
 медико-демографічної ситуації (чисельність, щільність розселення, віковостатева структура населення);
 стану здоров’я населення (демографічні показники, поширеність,
захворюваність, смертність та інвалідність);
 медичних потреб прикріпленого населення;
 ресурсного (кадрового, фінансового, матеріально-технічного) забезпечення та
організаційно-функціональної структури закладів охорони здоров’я;
 порядку надання спеціалізованої медичної допомоги у закладах охорони
здоров’я (самостійне звернення, кероване направлення лікарем ПМСД,
наявність регламентованого переліку показань для направлення хворого на
консультування та лікування до лікарів-спеціалістів);
 розподілу обсягів надання медичної допомоги між лікарями ПМСД та
лікарями-спеціалістами;
 обґрунтованості направлення хворих лікарями ПМСД до лікарів-спеціалістів;
 основних показників діяльності закладів охорони здоров’я (кількість
відвідувань, у тому числі до лікарів «вузьких» спеціальностей, рівень
госпіталізації, показники лікування хворих в умовах цілодобових, денних та
стаціонарах вдома, кількість викликів швидкої медичної допомоги, ліжко-днів
перебування хворого у стаціонарах, проведених операцій, у тому числі у
рамках хірургії «одного дня» тощо)
9
Підготовчий етап реформування первинного та
вторинного рівнів надання медичної допомоги (2)
2
Здійснення оцінки можливостей та порядку взаємодії закладів
первинної медико-санітарної допомоги із закладами спеціалізованої
медичної допомоги та медико-соціальної допомоги на території
обслуговування.
3. Вивчення позиції та готовності медичних працівників до структурнофункціональної реорганізації системи медичного обслуговування
населення відповідної адміністративної території на принципах
розмежування первинного та вторинного рівнів надання медичної
допомоги.
4. Вивчення позиції населення щодо зміни порядку надання медичної
допомоги з подальшим формуванням позитивного ставлення
населення до цих системних перетворень шляхом проведення
відповідної роз’яснювальної роботи з залученням засобів масової
інформації.
5. Визначення реальних потреб у лікарях ПМСД, лікарях спеціалістах,
фінансових та матеріально-технічних ресурсах.
6. Підготовлення організаційного проекту та плану реорганізації
первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги.
10
Складові моделей
первинної медико-санітарної допомоги
1.
Структурно-організаційне та фінансово-економічне розмежування
первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги із
створенням центру первинної медико-санітарної допомоги
2.
Концептуальна зміна порядку фінансування первинного рівня
надання медичної допомоги, що передбачає консолідацію коштів
на надання первинної медико-санітарної допомоги на рівні
районних бюджетів, запровадження подушного принципу
фінансування з введенням стимулюючих витрат та коригуючих
коефіцієнтів
3.
Створення раціонального медичного маршруту пацієнта для
надання медичної допомоги на інших рівнях
4.
Запровадження системи індикаторів якості медичних послуг, що
надаються на первинному рівні медичної допомоги
5.
Поліпшення кадрового та матеріально-технічного забезпечення
11
Етапи впровадження моделей
первинної медико-санітарної допомоги (1)
Перший етап:

формування у структурі поліклінічних відділень центральних
районних лікарень та самостійних міських поліклінік (у містах поліклінік міських лікарень та самостійних міських поліклінік)
центрів первинної медико-санітарної допомоги як структурних
підрозділів цих закладів;

об’єднання на рівні районного бюджету в один фінансовий пул
коштів територіальних громад району, що спрямовуються на
забезпечення фінансування медичного обслуговування населення
для отримання більш потужного джерела фінансування та більш
ефективного управління обмеженими ресурсами;

визначення ФАПів структурними підрозділами сільських
лікарських амбулаторій (амбулаторій загальної практики-сімейної
медицини);
12
Етапи впровадження моделей
первинної медико-санітарної допомоги (2)
Перший етап (продовження):

підпорядкування сільських лікарських амбулаторій центральним
районним лікарням;

поступове формування оптимальної мережі первинного рівня
надання медичної допомоги (розгляд питання щодо доцільності
подальшого існування частини ФАПів, реорганізація ФАПів, що
обслуговують понад 1000 населення, у сільські лікарські
амбулаторії (амбулаторії ЗПСМ), частини дільничних лікарень у
сільські лікарські амбулаторії (амбулаторії ЗПСМ) тощо);

матеріально-технічне забезпечення центрів первинної медикосанітарної допомоги та амбулаторій загальної практики-сімейної
медицини;

кадрове забезпечення центрів первинної медико-санітарної
допомоги та амбулаторій сімейної медицини
13
Етапи впровадження моделей
первинної медико-санітарної допомоги (3)
Другий етап:

створення органів управління охороною здоров’я
– відділів охорони здоров’я районних державних
адміністрацій як замовників медичних послуг та
розпорядників бюджетних коштів на відповідній
території;

створення юридично самостійних Центрів
первинної медико-санітарної допомоги;

продовження формування оптимальної мережі
первинної медико-санітарної допомоги, мережі
амбулаторій ЗПСМ, максимально наближених до
місць проживання прикріпленого населення
14
Етапи впровадження моделей
первинної медико-санітарної допомоги (4)
Третій етап (завершальний):

автономізація закладів первинної медико-санітарної допомоги,
надання їм статусу комунальних некомерційних неприбуткових
підприємств;

впровадження державних закупівель послуг первинної медикосанітарної допомоги та фінансування суб'єктів первинного рівня за
подушним принципом та запровадження стимулюючих виплат та
коригуючих коефіціентів за якість та обсяги роботи;

впровадження механізму реалізації права пацієнтів вільно
вибирати лікаря первинного рівня або у визначеному порядку його
змінювати;

впровадження механізмів забезпечення організації доступу
пацієнтів до спеціалізованої допомоги через направлення лікаря
первинного рівня за винятком випадків, що потребують подання
невідкладної спеціалізованої медичної допомоги
15
Складові моделі
вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги
1.
Структурно-організаційне та фінансово-економічне розмежування
первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги
2.
Концептуальна зміна порядку фінансування вторинного рівня надання
медичної допомоги: перехід від постатейного фінансування до глобального
бюджету
3.
Диференціація лікарень з урахуванням інтенсивності надання медичної
допомоги (багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування, лікарня для
відновного лікування, хоспіс, заклади медико-соціальної допомоги або
сестринського догляду, лікарні для планового лікування хронічних хворих
тощо)
4.
Створення «госпітальних» округів, що об’єднують заклади декількох
сільських районів або міст і районів залежно від щільності та характеру
розселення населення, з урахуванням стану транспортних комунікацій,
матеріально-технічного та кадрового потенціалу стаціонарів, профілів їх
діяльності та структури медичних послуг.
5.
Запровадження системи індикаторів якості медичних послуг, що надаються
на вторинному рівні медичної допомоги
6.
Поліпшення кадрового та матеріально-технічного забезпечення
16
Реорганізація мережі закладів первинного та
вторинного рівнів надання медичної допомоги
(госпітальні округи)
Багатопрофільна
лікарня
інтенсивного
лікування з
консультативною
поліклінікою
(для хворих з
гострими станами)
лікарні для
відновного
лікування
хоспіси
Місто
обласного
значення
лікарні планового
лікування
хронічних хворих
заклади
медикосоціальної
допомоги
центри ПМСД
17
План заходів по реформуванню галузі
Основні заходи:

проведення оптимізації і структурної
реорганізації мережі закладів охорони здоров’я;

запровадження автономізації закладів охорони
здоров’я;

покращення адміністрування витрат закладів
охорони здоров’я;

подальше вдосконалення підготовки та
підвищення рівня кваліфікації медичних кадрів18
Очікувані результати реалізації
реформування первинного та вторинного рівнів
надання медичної допомоги
 підвищення якості, доступності та
забезпечення безперервності медикосанітарної допомоги населенню;
 зменшення потреби у стаціонарній,
спеціалізованій амбулаторній та швидкій
медичній допомозі;
 зміну ставлення і підвищення
відповідальності за здоров'я населення
владних структур, роботодавців та кожного
окремого громадянина;
 покращання стану здоров'я населення.
19
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
20