Transcript Презентація до уроку української літератури

Автор: учитель
української мови
та літератури
Сипало Н.О.
9 березня 1814 року у сім’ї кріпаків народився син
Тарас. На небі загорілася яскрава зірка, а у пана
Енгельгардта з’явилася іще одна кріпацька душа.
Мальовнича природа
рідної Кирилівки-оті
невеликі річки,зелені
долини,байраки та все
інше , чим славився тоді
український лісостеп,
давні козацькі могили і
чумацький шлях- усе
мало вплив на формування майбутнього митця…
Рідна українська природа була першим
Тарасовим джерелом розуміння краси, формувала
його смаки, мислення.
За переказами сучасників, малий Тарас був
хлопцем моторним, веселої вдачі і чутливий до
всякого горя.
Найулюбленіша
розрада для Тараса книжки, пісні
кобзарів та розмови
про гайдамаків, що
колись карали
панів, а тепер
сплять у могилах.
Дуже рано залишився Тарас сиротою. Та не без
підстав виник батьків заповіт: “Синові моєму
Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба.
Він не буде людиною абиякою, з його вийде або
щось
дуже добре, або
велике ледащо;
для нього
спадщина
по мені …
нічого не
значитиме…”
Бажаючи мати власного живописця,
Енгельгардт віддав Тараса в науку
до малярських справ майстра
Ширяєва, у Петербург. Багато
натерпівся хлопець від
жорстокого майстра задля
мистецтва.
Одного разу, перемальовуючи
статуї в Літньому саду ,
Шевченко зустрів землякахудожника Івана Сошенка,
який познайомив його з
видатними діячами російської
й української культур.
Поміщик Енгельгардт зажадав за талановитого
кріпака неймовірну на той час ціну-2500
карбованців. Гроші здобули,розігравши в лотерею
портрет поета В.А.Жуковського, написаний
видатним художником К.Брюловим.
Відпустку вручили Шевченкові
25 квітня 1838 р.
Розпочалося нове життянавчання в Академії
Мистецтв, захопленяня
різними науками,
спілкування з друзями.
“Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не
боюсь,- писав він до брата,- велике щастя буть
вольним чоловіком.”
У 1843 році Шевченко нарешті приїхав в
Україну. Страждання кріпаків для нього були
особистим горем.
У 1840 році окремою
книжкою під назвою “Кобзар”
вийшли Шевченкові поезії і
поеми, кликали замислитись :
“Чия правда, чия кривда
і чиї ми діти?”
Це був час розквіту творчих сил поета.Тільки за
друге півріччя 1845 р. він написав п’ять поем.
5 квітня 1847 р. Шевченка заарештовано за участь
у Кирило-Мефодіївському братстві.
Після закінчення
слідства поета відправили
на службу без терміну
рядовим до Оренбургського
корпусу з забороною
писати і малювати.
“Добивають вони мене ,
недолюди, не боячись Бога. А
нудьга, нудьга! Я ще зроду такої
нудьги не куштував.”-такими
були слова Шевченка про
тяжку солдатську неволю.
Що врятувало
поета від самогубства
у цей важкий період життя?
Нарешті в серпні 1857 р.
Шевченка після довгих
клопотань друзів про
звільнення відпустили.
Повернення Шевченка до
Петербурга вітали усі
прогресивні сили країни.
Ще більше шириться слава
Великого Кобзаря в
Україні.
Уже в 1859 р.оці, як свідчать
сучасники, Шевченко став
особою легендарною.
Давній задум одружитися і
оселитися з сім’єю в
Україні ще дужче
оволодіває поетом.
Та цьому не судилося
збутися.
З того часу Тарас Григорович
був постійно сумним.
Останні дні життя поета були сповнені нестерпних
мук: він тяжко дихав, не міг говорити.
Вночі з 9 на 10 березня прибули телеграми з
Харкова, Полтави, що вітали Шевченка з днем
народження.
…Ніч минула в муках.А вдосвіта тарас Шевченко
замовк навіки.
В день похорону Кобзаря було відслужено урочисті
панахиди.
В одній народній легенді розповідається, що
Тарас Шевченко взагалі не вмер, що він живий і досі,
а тільки до слушного часу переховується від посіпак,
щоб у час всенародної кари з’явитись і очолити
священну боротьбу.
Кожен, хто глибоко
Вивчає творчість великого
Сина України, неминуче
переконується, що має
вона світове значення.
Дякую
за
увагу!