20 серпня 1857 року в Палаці правосуддя в Парижі відбувся суд над французьким поетом Шарлем Бодлером і його збіркою “Квіти зла” шарль бодлер Часом сумніваєшся у психічному стані йпана Бодлера…. Його вірші –
Download ReportTranscript 20 серпня 1857 року в Палаці правосуддя в Парижі відбувся суд над французьким поетом Шарлем Бодлером і його збіркою “Квіти зла” шарль бодлер Часом сумніваєшся у психічному стані йпана Бодлера…. Його вірші –
20 серпня 1857 року в Палаці правосуддя в Парижі відбувся суд над французьким поетом Шарлем Бодлером і його збіркою “Квіти зла” шарль бодлер Часом сумніваєшся у психічному стані йпана Бодлера…. Його вірші – це здебільшого монотонне зумисне повторення Мерзенність тут межує з паскудністю, огидне змішане одних і тих самих думок зі смородом Він обливає брудом все наше суспільство “Цей негідник поетизує зло”… Чи треба вам говорити, що в цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце, всю свою ніжність, свою релігію (вивернуту), всю свою ненависть Жодна всю із сучасних книг не сповнена такого жаху перед Злом, як моя “Про книгу треба судити в її цілісності і тоді з неї випливе жорстокий моральний урок”, - казав автор… Вирок: 300 франків штрафу автору, 100 - видавцеві “Я кричу “БРАВО!” З усіх моїх сил БРАВО вашому могутньому таланту. Ви одержали одну з тих виняткових нагород, котрі здатний дати існуючий режим… Те, що він називає правосуддям, винесло вирок усім в ім’я того, що він зве своєю мораллю. Ви отримали ще один вінок. Тисну вашу руку, поете! В. Гюго “Ще зовсім дитиною я відчув у своєму серці два протилежних почуття: жах життя і захоплення життям” Ш. Бодлер Любов до матері Рішення присвятити життя літературі Морська подорож як джерело натхнення “Сп’яніння революцією”, мрії про соціальні зміни Сильна жага до життя і насолод Надія на щастя у коханні Зрада матері, сімейний деспотизм Небажання батьків зрозуміти сина Морська подорож як покарання Недосконалість світу, соціальна несправедливість Бунт проти аморального світу: наркотиків, вина, пристрасті Почуття вічно самотньої долі Гіркота від неможливості душевного зцілення коханням “Поет, подібно до Данте, проходить крізь “лімби” (перші, верхні кола Пекла) І, проникаючи в сутність зла, намагається протиставити йому ідеал, прекрасне, яке можливе лише в тому випадку, якщо будуть знищені всі гріхи світу і все його зло” Ліричний герой – митець, який подорожує у світі людей, у нетрях власного “Я”, які сприймає як кола пекла Ця подорож – важкий шлях блукань, злетів, віри, розчарувань, прозрінь, відчаю, поневірянь Це шлях пошуків вічного ідеалу краси, істини, Бога і віддалення від заповітної мрії - Чому людство будує собі шлях до Пекла? - Які алегорії, наслідуючи Данте, використовує автор для зображення гріховного внутрішнього “Я” людини? Пантери, шакали, вовки, потвори, які плазують і кричать - Яке “страховидло” в “звіринці людських вад” найнебезпечніше для людини? Сплін – хворобливий душевний стан, породжений дійсністю: зло, нудьга, байдужість, зневіра, відсутність цілі земного існування, духовна ницість. - А де, на вашу думку, знаходиться сам митець? Він щодня будує разом з іншими до пекла путь… Низькі тваринні порівняння: “З’їдені, як жебраки кліщами” “Рухливі, ніби гробаки” “жалять нас на смерть, немов холодна гладь” Відразливі епітети: “просмерділа тьма й вогні несамовиті” “потвора жахна” Протиставлення і контрасти: Зло – добро, світло – тіні, Пекло – Рай, Бог – Сатана, прірва – небо, Сплін - ідеал - Хто ці сліпці? Уособлення людських пороків, це все духовно незряче людство - Звідки вони йдуть? З міста, з цивілізованого світу - Чому вони втратили іскру божу в очах? Серед розваг: утіх, співів, проклять (спліну) - люди втратили свій шлях - Чи є у них надія “прозріти”, знайти шлях? Надія на прозріння не втрачена, тому що “ніхто не похилив униз своє чоло”, “погляд очей незрячих” обернений у небеса, до Бога - Де знаходиться сам поет? “ здурілий, сам бреду, сновидам тим до пари” Смутні й заблукані думки - Яке враження справляє міський краєвид на ліричного героя і його кохану? Почуття відрази, неприйняття, бажання втекти від бруду засмічених вулиць, де “сльози потоком нечистим течуть” - А який бодлерівський ідеал? Де він знаходиться? Ідеал – це щось туманне. Ідеал – це людина, піднята до рівня справжнього життя - Які кольори використані для опису ідеалу? Жовтогарячий, червоний, зелений, голубий - Який загальний настрій вірша? Ліричний, задушевний, піднесений - Чи можна сказати, що корабель з веселим гуртом прямує на пошук ідеалу? - Що спільного між “сліпцями” і “матросами”? Сліпці – уособлення людських пороків. Матроси – духовно скалічене суспільство, не здатне відчувати прекрасне, співчувати, любити, мріяти. Вони суспільство, в якому панує сплін - Є просто людська доля і доля поета. Чи має митець можливість знайти свій ідеал? - Поет – альбатрос. Як він описаний? Поет – “крилата людина”, яка почуває себе всевладною в небі і безпорадною, трагічно самотньою на землі – в грубій дійсності, де панує сплін “Моє оголене серце” “ У кожній людині є два одночасні прагнення: одне спрямоване до Бога, друге – до Сатани. Поклик Бога, або духовність,це прагнення внутрішньо піднестися; поклик Сатани, або тваринність, це насолода від власного падіння - Різке протиставлення ідеалу і дійсності; - Увага до внутрішнього світу особистості; - Неприйняття буржуазного світу; - Конкретність, романтична символіка; - Поетизація страждання і скорботи, схильність до песимізму; - Потяг до Краси, світу високих ідеалів. У його віршах на повну силу заговорило те, що згодом назвуть декадансом Потворне Падло Смерть Вона також перетвориться у цю нечисть, але в пам’яті він збереже “Божественну форму і суть” Лише мистецтво здатне увіковічнити красу, яка приречена на матеріальне знищення Завдання поета – берегти красу Красиве Кохана Життя Якою б не була природа краси, вона надихає поета, є для нього владаркою, натхненною, і найголовніше – робить життя легшим, а світ – менш гидким… Програмні принципи символізму Природа – “живий храм”, у якому все говорить, перегукується між собою, розмовляє мовою символів Звук, запах, форма, колір створюють єдність, і між ними існує відповідність, яку митець має відчувати інтуїтивно Спосіб написання віршів, коли колірні асоціації, звуки і запахи виражають одне через одне, називають синестезією Завдання поета – уважно вслухатись в голос світобачення, фіксувати нечіткі швидкоплинні враження, вдивлятися у красу, яка підкаже потрібні образи-символи, що допоможуть відчути приховані реальності Поезія перетворюється на” чародійство” і “сугестивну магію” Сугестивне навіювання – вплив на підсвідомість, навіювання певного настрою Карлос Швабе Карлос Швабе Кладовище у Парижі Пам'ятник Бодлеру