Transcript Лермонтов М.Ю.
Slide 1
Виконала студентка
2 курсу
Українець Олеся
Зміст
Slide 2
Біографія
Творчість
Українські переклади
Драматичний твір «Маскарад»
«Байронічні поеми»
Роман «Герой нашого часу»
Вшанування пам’яті
Slide 3
Дитинство
Навчання у Москві і початок літературної діяльності
Петербурзький період життя
Портрет
Музеї
Поезії
Зміст
Slide 4
Народився М. Ю. Лермонтов 3 жовтня 1814 року в Москві в будинку поблизу Червоних
воріт. Батько, Юрій Петрович, відставний піхотний капітан, з дворянської сім'ї, що
збідніла; мати, Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва (з роду Столипіних). За однією з
спірних і непідтверджених теорії у батьківській родині вважалося, що походить вона від
шотландських Лермонтів, один з яких влаштувалися в Росії на початку 17 століття, в
царювання Михайла Романова. Проте це не було ні доведено, ні спростовано, і таким чином
залишається легендою.
У 1815 р. молода сім'я жила в селі Тархани Пензенської губернії, в маєтку бабусі
майбутнього поета О. Арсеньєвої. Тут пройшли дитячі роки поета. Він рано втратив матір
(померла в 1817 р., у віці 21 року) і виріс в розлуці з батьком. Бабуся робила все для
єдиного, обожнюваного внука, не жаліючи грошей на вчителів і гувернерів. Він отримав
прекрасну домашню освіту: з дитинства вільно володів французькою і німецькою мовами,
добре малював і ліпив, навчався музиці (грав на флейті, фортепіано і скрипці).
Побоюючись за здоров'я хворобливого внука, бабуся здійснювала втомливі подорожі на
Кавказ (1818, 1820, 1825 рр.) для лікування мінеральними водами. Враження від цих
поїздок залишилися у Лермонтова в пам'яті на все життя (згодом вони знайдуть своє
відображення в ранній творчості поета — «Кавказ», 1830; «Сині гори Кавказу, вітаю вас!»,
1832).
Зміст
Slide 5
У 1827 р. бабуся привезла онука у Москву, щоб продовжити його освіту. 1
вересня 1828 року Лермонтова зарахували півпансіонером до Московського
університетського благородного пансіону, одного з кращих навчальних
закладів Росії. Він отримує гуманітарну освіту, яку доповнює самостійним
читанням.
У пансіоні в 1828 році Михайло Лермонтов пише вірші, що й прийнято
вважати початком його літературної діяльності.
Восени 1830 р. М. Ю. Лермонтов вступає до Московського університету на
етично-політичне відділення. Незадоволення Лермонтова лекціями
професорів і невдоволення професорів нечемними відповідями і
приріканнями студента, що вважалося недозволеною зухвалістю, призвели
до того, що він подав заяву про звільнення і залишив університет у 1832 р.
Зміст
Slide 6
Однак треба було продовжувати освіту, і Лермонтов розраховував зробити це в
Петербурзькому університеті, але йому довелося б почати з першого курсу, оскільки
час навчання в московському університеті йому як звільненому не зараховувався. Він
не захотів втрачати два роки і круто змінив плани.
4 листопада 1832 року він вступив у Школу гвардійських підпрапорщиків і
кавалерійських юнкерів. Два роки, проведені в обстановці казармової муштри, були, з
його слів, «страшними». Але і в цих умовах Лермонтов потай продовжує писати, хоч
його творчість переживає період спаду.
Після закінчення Школи в 1834 р. Лермонтов підвищений з юнкерів в корнети лейбгвардії Гусарського полку, що стояв в Царському Селі. Однак більшу частину життя
Лермонтов проводить в Петербурзі, уперше відчувши себе вільним. Його
спостереження за життям світського суспільства лягли в основу драми «Маскарад»
(1835 р.), яку він задумував так: „Комедія, на зразок «Горя від розуму», різка критика
на сучасні порядки“. Пересвідчившись, що «Маскарад» не протягти крізь театральну
цензуру, повертається до прози: починає роман — «Княгиня Ліговська», в якому
уперше з'являється ім'я Печоріна. Автобіографічні моменти роману пов'язані з
Варєнькою Лопухіною, глибоке почуття до якої все життя не залишало поета. Звістка
про загибель А. Пушкіна приголомшила Лермонтова і наступного дня він пише вірш
«На смерть поета», а за тиждень — заключні 16 рядків цього вірша, який відразу
зробив його відомим, переписувався і завчався напам'ять. 3 березня 1837 поет був
арештований у справі «про недозволені вірші». Сидячи під арештом, пише кілька
віршів: «В'язень», «Сусід», «Молитва», «Бажання».Прекрасні витвори мистецтва.
Зміст
Slide 7
1830-31 рр. — вершинний етап юнацької творчості
Лермонтова. Він працює надзвичайно інтенсивно: за два роки
перепробував практично всі віршовані жанри: елегія, романс,
пісня, присвячення, послання і т. д. Поет напружено
вдивляється в своє внутрішнє життя, намагаючись виразити
словом невимовні душевні рухи. Він торкається і загальних
питань буття, і етичного життя особистості. Драма «Дивна
людина» — свого роду фокус автобіографічних мотивів його
лірики цього періоду.
Зміст
Slide 8
На українську мову Лермонтова перекладав Кундзіч Олексій Леонардович.
Зміст
Slide 9
Лермонтов працював над «Маскарадом» (1835—1836) — своїм
найвизначнішим драматичним твором, першим, який він вважав гідним
опублікувати. За гостротою конфлікту та частково за жанром «Маскарад»
був близький до французької мелодрами та романтичної драми (В. Гюго, А.
Дюма); припускали також, що Лермонтов зобразив реальну подію. Герой
«Маскараду», Арбенін, порвав із суспільством, але зберіг його уявлення та
спосіб мислення, що й закрило йому доступ до істини: він не знає інших
законів, і не може повірити, що його дружина вільна від них. Переконавши
себе у невірності Ніни, він сам стає суддею і катом, знищуючи те, що було
сенсом його життя. Але цього замало: він усвідомлює, що акт «високої»
помсти звівся до звичайного злочину. Арбенін покараний не покутною
смертю, а життям, що продовжується, і не романтичним безумом, а
божевіллям. Так Лермонтов зробив важливий крок до перегляду концепції
байронічного героя, у якій важлива роль відведена образу героїні: доля Ніни
стає мірилом моральної правоти Арбеніна.
Зміст
Slide 10
У 1828—1829 рр. Лермонтов написав декілька «байронічних поем»:
«Корсар», «Злочинець», «Олег» і «Два брати». Для цих поем, як і
для «байронічної поеми» загалом, характерною є центральна
постать героя — сильної, вольової особистості, наділеної
титанічними пристрастями, яка перебуває у стані війни із
суспільством. Неодмінний мотив у такій поемі — трагічне кохання.
Очищувальна при цьому роль страждання — важлива художня ідея,
яку Лермонтов продовжить у своїй пізній творчості. Такий герой
з'явився у його ранній ліриці: Наполеон («Наполеон», «Дума»,
1830), ватажок розбійників із рисами Степана Разіна («Отаман»,
1831) та ін. З формуванням типу байронічного героя в Л. пов'язана й
тема богоборства: у 1829 р. він задумав поему «Демон», над якою
працюватиме майже до кінця життя.
Зміст
Slide 11
Роман «Герой нашого часу» є торжеством лермонтовського
реалізму. Він наси-чений глибоким суспільним і
психологічним змістом.
Художнім відкриттям неми-нущого значення став образ
головного героя роману -- Григорія Олександровича Печоріна,
якого показано на широкому тлі життя російського
суспільства. Лермонтов оголює у своєму героєві трагічні
суперечності між глибиною його натури та безплідністю дій.
Ідейно-творча зрілість письменника позначилася й у художньому новаторстві роману, у досконалості його композиції, у
тонкому, психоло-гічно вмотивованому розкритті характерів і
душевному житті персонажів, у не-зрівнянній за своєю
точністю й чистотою мові, якою захоплювалися М. В. Гоголь,
Л. М. Толстой і А. П. Чехов.
Зміст
Slide 12
Памятник М. Ю. Лермонтову
Лермонтовський сквер
Пам’ятник в П’ятигорську
Зміст
Slide 13
Slide 14
Slide 15
Slide 16
Slide 17
Музей знаходиться на крутому березі Таманского
затоки Чорного моря в красивому центрі міста
Тамань, в оточенні: пам'ятника таманскому козацтву,
меморіалу ВОВ і пам'ятника оригінальної
архітектури церкви Покриву.
Музей Лермонтова в Тамані присвячений періоду
перебування поета в станиці по дорозі на Кавказ,
куди він був зрештою перший раз засланий за вірш
"На смерть поета". У цьому твір Михайло Юрійович
піддав політичній критиці самодержавство за що був
підданий арешту і засуджений.
Зміст
Slide 18
1-е января
Благодарность
И скучно и грусно
Парус
Зміст
Slide 19
Как часто, пестрою толпою окружен,
Когда передо мной, как будто бы свкозь сон,
При шуме музыки и пляски,
При диком шепоте затверженных речей,
Мелькают образы бездушные людей,
Приличьем стянутые маски,
Когда касаются холодных рук моих
С небрежной смелостью красавиц городских
Давно бестрепетные руки, Наружно погружась в их блеск и суету,
Ласкаю я в душе старинную мечту,
Погибших лет святые звуки.
Зміст
Slide 20
За все, за все тебя благодарю я:
За тайные мучения страстей,
За горечь слез, отраву поцелуя,
За месть врагов и клевету друзей;
За жар души, растраченный в пустыне,
За все, чем я обманут в жизни был...
Устрой лишь так, чтобы тебя отныне
Недолго я еще благодарил.
Зміст
Slide 21
И скучно и грустно, и некому руку подать
В минуту душевной невзгоды...
Желанья!... что пользы напрасно и вечно желать?
А годы проходят - все лучшие годы!
Любить... но кого же?.. на время - не стоит труда,
А вечно любить невозможно.
В себя ли заглянешь? там прошлого нет и следа:
И радость, и муки, и всё там ничтожно...
Что страсти? - ведь рано иль поздно их сладкий недуг
Исчезнет при слове рассудка;
И жизнь, как посмотришь с холодным вниманием вокруг
Такая пустая и глупая шутка...
Зміст
Slide 22
Белеет парус одинокий
В тумане моря голубом!...
Что ищет он в стране далекой?
Что кинул он в краю родном?...
Играют волны - ветер свищет,
И мачта гнется и скрыпит...
Увы, - он счастия не ищет
И не от счастия бежит!
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой...
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!
Зміст
Виконала студентка
2 курсу
Українець Олеся
Зміст
Slide 2
Біографія
Творчість
Українські переклади
Драматичний твір «Маскарад»
«Байронічні поеми»
Роман «Герой нашого часу»
Вшанування пам’яті
Slide 3
Дитинство
Навчання у Москві і початок літературної діяльності
Петербурзький період життя
Портрет
Музеї
Поезії
Зміст
Slide 4
Народився М. Ю. Лермонтов 3 жовтня 1814 року в Москві в будинку поблизу Червоних
воріт. Батько, Юрій Петрович, відставний піхотний капітан, з дворянської сім'ї, що
збідніла; мати, Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва (з роду Столипіних). За однією з
спірних і непідтверджених теорії у батьківській родині вважалося, що походить вона від
шотландських Лермонтів, один з яких влаштувалися в Росії на початку 17 століття, в
царювання Михайла Романова. Проте це не було ні доведено, ні спростовано, і таким чином
залишається легендою.
У 1815 р. молода сім'я жила в селі Тархани Пензенської губернії, в маєтку бабусі
майбутнього поета О. Арсеньєвої. Тут пройшли дитячі роки поета. Він рано втратив матір
(померла в 1817 р., у віці 21 року) і виріс в розлуці з батьком. Бабуся робила все для
єдиного, обожнюваного внука, не жаліючи грошей на вчителів і гувернерів. Він отримав
прекрасну домашню освіту: з дитинства вільно володів французькою і німецькою мовами,
добре малював і ліпив, навчався музиці (грав на флейті, фортепіано і скрипці).
Побоюючись за здоров'я хворобливого внука, бабуся здійснювала втомливі подорожі на
Кавказ (1818, 1820, 1825 рр.) для лікування мінеральними водами. Враження від цих
поїздок залишилися у Лермонтова в пам'яті на все життя (згодом вони знайдуть своє
відображення в ранній творчості поета — «Кавказ», 1830; «Сині гори Кавказу, вітаю вас!»,
1832).
Зміст
Slide 5
У 1827 р. бабуся привезла онука у Москву, щоб продовжити його освіту. 1
вересня 1828 року Лермонтова зарахували півпансіонером до Московського
університетського благородного пансіону, одного з кращих навчальних
закладів Росії. Він отримує гуманітарну освіту, яку доповнює самостійним
читанням.
У пансіоні в 1828 році Михайло Лермонтов пише вірші, що й прийнято
вважати початком його літературної діяльності.
Восени 1830 р. М. Ю. Лермонтов вступає до Московського університету на
етично-політичне відділення. Незадоволення Лермонтова лекціями
професорів і невдоволення професорів нечемними відповідями і
приріканнями студента, що вважалося недозволеною зухвалістю, призвели
до того, що він подав заяву про звільнення і залишив університет у 1832 р.
Зміст
Slide 6
Однак треба було продовжувати освіту, і Лермонтов розраховував зробити це в
Петербурзькому університеті, але йому довелося б почати з першого курсу, оскільки
час навчання в московському університеті йому як звільненому не зараховувався. Він
не захотів втрачати два роки і круто змінив плани.
4 листопада 1832 року він вступив у Школу гвардійських підпрапорщиків і
кавалерійських юнкерів. Два роки, проведені в обстановці казармової муштри, були, з
його слів, «страшними». Але і в цих умовах Лермонтов потай продовжує писати, хоч
його творчість переживає період спаду.
Після закінчення Школи в 1834 р. Лермонтов підвищений з юнкерів в корнети лейбгвардії Гусарського полку, що стояв в Царському Селі. Однак більшу частину життя
Лермонтов проводить в Петербурзі, уперше відчувши себе вільним. Його
спостереження за життям світського суспільства лягли в основу драми «Маскарад»
(1835 р.), яку він задумував так: „Комедія, на зразок «Горя від розуму», різка критика
на сучасні порядки“. Пересвідчившись, що «Маскарад» не протягти крізь театральну
цензуру, повертається до прози: починає роман — «Княгиня Ліговська», в якому
уперше з'являється ім'я Печоріна. Автобіографічні моменти роману пов'язані з
Варєнькою Лопухіною, глибоке почуття до якої все життя не залишало поета. Звістка
про загибель А. Пушкіна приголомшила Лермонтова і наступного дня він пише вірш
«На смерть поета», а за тиждень — заключні 16 рядків цього вірша, який відразу
зробив його відомим, переписувався і завчався напам'ять. 3 березня 1837 поет був
арештований у справі «про недозволені вірші». Сидячи під арештом, пише кілька
віршів: «В'язень», «Сусід», «Молитва», «Бажання».Прекрасні витвори мистецтва.
Зміст
Slide 7
1830-31 рр. — вершинний етап юнацької творчості
Лермонтова. Він працює надзвичайно інтенсивно: за два роки
перепробував практично всі віршовані жанри: елегія, романс,
пісня, присвячення, послання і т. д. Поет напружено
вдивляється в своє внутрішнє життя, намагаючись виразити
словом невимовні душевні рухи. Він торкається і загальних
питань буття, і етичного життя особистості. Драма «Дивна
людина» — свого роду фокус автобіографічних мотивів його
лірики цього періоду.
Зміст
Slide 8
На українську мову Лермонтова перекладав Кундзіч Олексій Леонардович.
Зміст
Slide 9
Лермонтов працював над «Маскарадом» (1835—1836) — своїм
найвизначнішим драматичним твором, першим, який він вважав гідним
опублікувати. За гостротою конфлікту та частково за жанром «Маскарад»
був близький до французької мелодрами та романтичної драми (В. Гюго, А.
Дюма); припускали також, що Лермонтов зобразив реальну подію. Герой
«Маскараду», Арбенін, порвав із суспільством, але зберіг його уявлення та
спосіб мислення, що й закрило йому доступ до істини: він не знає інших
законів, і не може повірити, що його дружина вільна від них. Переконавши
себе у невірності Ніни, він сам стає суддею і катом, знищуючи те, що було
сенсом його життя. Але цього замало: він усвідомлює, що акт «високої»
помсти звівся до звичайного злочину. Арбенін покараний не покутною
смертю, а життям, що продовжується, і не романтичним безумом, а
божевіллям. Так Лермонтов зробив важливий крок до перегляду концепції
байронічного героя, у якій важлива роль відведена образу героїні: доля Ніни
стає мірилом моральної правоти Арбеніна.
Зміст
Slide 10
У 1828—1829 рр. Лермонтов написав декілька «байронічних поем»:
«Корсар», «Злочинець», «Олег» і «Два брати». Для цих поем, як і
для «байронічної поеми» загалом, характерною є центральна
постать героя — сильної, вольової особистості, наділеної
титанічними пристрастями, яка перебуває у стані війни із
суспільством. Неодмінний мотив у такій поемі — трагічне кохання.
Очищувальна при цьому роль страждання — важлива художня ідея,
яку Лермонтов продовжить у своїй пізній творчості. Такий герой
з'явився у його ранній ліриці: Наполеон («Наполеон», «Дума»,
1830), ватажок розбійників із рисами Степана Разіна («Отаман»,
1831) та ін. З формуванням типу байронічного героя в Л. пов'язана й
тема богоборства: у 1829 р. він задумав поему «Демон», над якою
працюватиме майже до кінця життя.
Зміст
Slide 11
Роман «Герой нашого часу» є торжеством лермонтовського
реалізму. Він наси-чений глибоким суспільним і
психологічним змістом.
Художнім відкриттям неми-нущого значення став образ
головного героя роману -- Григорія Олександровича Печоріна,
якого показано на широкому тлі життя російського
суспільства. Лермонтов оголює у своєму героєві трагічні
суперечності між глибиною його натури та безплідністю дій.
Ідейно-творча зрілість письменника позначилася й у художньому новаторстві роману, у досконалості його композиції, у
тонкому, психоло-гічно вмотивованому розкритті характерів і
душевному житті персонажів, у не-зрівнянній за своєю
точністю й чистотою мові, якою захоплювалися М. В. Гоголь,
Л. М. Толстой і А. П. Чехов.
Зміст
Slide 12
Памятник М. Ю. Лермонтову
Лермонтовський сквер
Пам’ятник в П’ятигорську
Зміст
Slide 13
Slide 14
Slide 15
Slide 16
Slide 17
Музей знаходиться на крутому березі Таманского
затоки Чорного моря в красивому центрі міста
Тамань, в оточенні: пам'ятника таманскому козацтву,
меморіалу ВОВ і пам'ятника оригінальної
архітектури церкви Покриву.
Музей Лермонтова в Тамані присвячений періоду
перебування поета в станиці по дорозі на Кавказ,
куди він був зрештою перший раз засланий за вірш
"На смерть поета". У цьому твір Михайло Юрійович
піддав політичній критиці самодержавство за що був
підданий арешту і засуджений.
Зміст
Slide 18
1-е января
Благодарность
И скучно и грусно
Парус
Зміст
Slide 19
Как часто, пестрою толпою окружен,
Когда передо мной, как будто бы свкозь сон,
При шуме музыки и пляски,
При диком шепоте затверженных речей,
Мелькают образы бездушные людей,
Приличьем стянутые маски,
Когда касаются холодных рук моих
С небрежной смелостью красавиц городских
Давно бестрепетные руки, Наружно погружась в их блеск и суету,
Ласкаю я в душе старинную мечту,
Погибших лет святые звуки.
Зміст
Slide 20
За все, за все тебя благодарю я:
За тайные мучения страстей,
За горечь слез, отраву поцелуя,
За месть врагов и клевету друзей;
За жар души, растраченный в пустыне,
За все, чем я обманут в жизни был...
Устрой лишь так, чтобы тебя отныне
Недолго я еще благодарил.
Зміст
Slide 21
И скучно и грустно, и некому руку подать
В минуту душевной невзгоды...
Желанья!... что пользы напрасно и вечно желать?
А годы проходят - все лучшие годы!
Любить... но кого же?.. на время - не стоит труда,
А вечно любить невозможно.
В себя ли заглянешь? там прошлого нет и следа:
И радость, и муки, и всё там ничтожно...
Что страсти? - ведь рано иль поздно их сладкий недуг
Исчезнет при слове рассудка;
И жизнь, как посмотришь с холодным вниманием вокруг
Такая пустая и глупая шутка...
Зміст
Slide 22
Белеет парус одинокий
В тумане моря голубом!...
Что ищет он в стране далекой?
Что кинул он в краю родном?...
Играют волны - ветер свищет,
И мачта гнется и скрыпит...
Увы, - он счастия не ищет
И не от счастия бежит!
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой...
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!
Зміст