Григорій Сковорода
Download
Report
Transcript Григорій Сковорода
Раціоналістична –
звеличення розуму,
працьовитості,
справедливості; перевага
розумної людини над
обмеженим неробою і дурнем
( “Голова і Тулут”, “Олениця і
Кабан”)
Висміювання
багатства,
Гонитви за
марнотними ідеалами
(“Мурашка і Свиня”, “Щука
і Рак”, “Чиж і Щиглик”)
Проблема “сродної праці” –
внутрішня запрограмованість
людини на певний вид
діяльності; праця, що відповідає
внутрішнім схильностям
(“Оселка і Ніж”, “Бджола та
Шершень”)
Традиційні сюжети –
Ідеї дружби, потреби
коритись Божій волі тощо
(“Собака і Вовк”, “Вітер і
Філософ”)
-Ти будеш стовпом церкви…
-Ах, преподобні, я стовпотворіння примножувати не хочу,
досить і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому… Їжте
жирно, пийте солодко, одягайтеся м'яко і монашествуйте!
А для мене чернецтво - в житті несутяжному, в
задоволенні малим, у помірності, у відмові від усього
непотрібного, щоб придбати найпотрібніше; в зреченні
від усіляких примх, аби зберегти себе самого в цілості; в
загнузданні самолюбства... , в пошукуванні слави божої, а
не слави людської".
Сковороду спокушали високими світськими посадами, все з тим же
наміром - ізолювати його від людей. Харківський губернатор
пропонував: "Чесний чоловіче! Чому ти не візьмеш собі якогось певного
стану?" У відповідь - сковородинське: "Шановний пане! Світ подібний до
театру. Щоб грати в театрі з успіхом і похвалою, беруть ролі за
здібностями. У театрі актора хвалять не за знатність діючої особи, а за
те, як він вдало грає її. Я довго міркував про це і після великого
випробування себе побачив, що не можу представляти в театрі світу
жодної особи вдало, крім низької, простої, безтурботної, самітної. Я
обрав собі цю роль - і задоволений".
Н і
про що
не
т урбуватись,
ні
за чим
не
т урбувати сь — значи ть, не жи ти, а бу ти мертвим,
адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
Щ о м о ж е б у т и с о л о д ш е з а т е , к о л и л ю б и т ь і
прагне до тебе добра душа?
Л ю б о в в и н и к а є з л ю б о в і ; к о л и х о ч у, щ о б м е н е
любили, я сам перший люблю.
Д о б р и й р о з у м р о б и т ь л е г к и м б у д ь - я к и й с п о с і б
життя.
З у с і х у т р а т в т р а т а ч а с у н а й т я ж ч а .
М а й б у т н і м м и м а р и м о , а с у ч а с н и м г о р д у є м о : м и
прагнемо до того, чого немає, і нехт уємо тим, що
є, так ніби минуле зможе вернутись назад.
О , к о л и б м и в г а н е б н и х с п р а в а х б у л и т а к і ж
соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі
і х и б н о с о р ом л и в і у п о ря д н и х вч и н к а х !
Уп од і б н юй с я п а л ь м і : ч и м м і ц н і ше ї ї с ти с к а є
скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається
вона догори.
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає
нічого отруйнішого від удаваного друга.
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша —
керувати душами.
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай
справжніх благ.
Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою
оселю, і сусідську.
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як
ворожість руйнує?
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Все минає, але любов після всього зостається.
Кому душа болить, тому весь світ плаче.
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї
сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
Лід на те й родиться, аби танути.
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця.
Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і
підіймайся!
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло,
а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в
інших.
Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого
соку?
Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
У 1803році за ініціативою В.Н.Карамзіна слобідські
поміщики відписали кошти на Харківський
університет, склавши величезну на той час суму в
618 тис. карбованців сріблом. Цікаво, що
жертводавцями були здебільшого учні чи близькі
знайомі й друзі Г.Сковороди.
(За В.Шевчуком).
Григорій Савич Сковорода володів даром
передчуття. Те, що він передбачив
сласну смерть, відомо багатьом, проте
в історії залишився ще один
неймовірний випадок. У 1770 році
філософ три місяці жив у Києві у свого
родича Іустина. Раптом під час
прогулянки Подолом Сковорода відчув
сильний трупний сморід. Наступного ж
дня він всупереч проханням покинув
Київ. Через два тижні в Києві почався
мор і місто було зачинене.
Людина семи талантів.
1. Філософ.
2. Просвітницька діяльність.
3. Внесок у розвиток педагогіки.
4. Поетична майстерність.
5. Байкар.
6. Майстер притч та афоризмів.
7. Музикант.
Творчість Г.Сковороди – неоціненний дар
прийдешньому поколінню.