Transcript Григорій Сковорода

Раціоналістична –
звеличення розуму,
працьовитості,
справедливості; перевага
розумної людини над
обмеженим неробою і дурнем
( “Голова і Тулут”, “Олениця і
Кабан”)
Висміювання
багатства,
Гонитви за
марнотними ідеалами
(“Мурашка і Свиня”, “Щука
і Рак”, “Чиж і Щиглик”)
Проблема “сродної праці” –
внутрішня запрограмованість
людини на певний вид
діяльності; праця, що відповідає
внутрішнім схильностям
(“Оселка і Ніж”, “Бджола та
Шершень”)
Традиційні сюжети –
Ідеї дружби, потреби
коритись Божій волі тощо
(“Собака і Вовк”, “Вітер і
Філософ”)
-Ти будеш стовпом церкви…
-Ах, преподобні, я стовпотворіння примножувати не хочу,
досить і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому… Їжте
жирно, пийте солодко, одягайтеся м'яко і монашествуйте!
А для мене чернецтво - в житті несутяжному, в
задоволенні малим, у помірності, у відмові від усього
непотрібного, щоб придбати найпотрібніше; в зреченні
від усіляких примх, аби зберегти себе самого в цілості; в
загнузданні самолюбства... , в пошукуванні слави божої, а
не слави людської".
Сковороду спокушали високими світськими посадами, все з тим же
наміром - ізолювати його від людей. Харківський губернатор
пропонував: "Чесний чоловіче! Чому ти не візьмеш собі якогось певного
стану?" У відповідь - сковородинське: "Шановний пане! Світ подібний до
театру. Щоб грати в театрі з успіхом і похвалою, беруть ролі за
здібностями. У театрі актора хвалять не за знатність діючої особи, а за
те, як він вдало грає її. Я довго міркував про це і після великого
випробування себе побачив, що не можу представляти в театрі світу
жодної особи вдало, крім низької, простої, безтурботної, самітної. Я
обрав собі цю роль - і задоволений".
Н і
про що
не
т урбуватись,
ні
за чим
не
т урбувати сь — значи ть, не жи ти, а бу ти мертвим,
адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
Щ о м о ж е б у т и с о л о д ш е з а т е , к о л и л ю б и т ь і
прагне до тебе добра душа?
Л ю б о в в и н и к а є з л ю б о в і ; к о л и х о ч у, щ о б м е н е
любили, я сам перший люблю.
Д о б р и й р о з у м р о б и т ь л е г к и м б у д ь - я к и й с п о с і б
життя.
З у с і х у т р а т в т р а т а ч а с у н а й т я ж ч а .
М а й б у т н і м м и м а р и м о , а с у ч а с н и м г о р д у є м о : м и
прагнемо до того, чого немає, і нехт уємо тим, що
є, так ніби минуле зможе вернутись назад.
О , к о л и б м и в г а н е б н и х с п р а в а х б у л и т а к і ж
соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі
і х и б н о с о р ом л и в і у п о ря д н и х вч и н к а х !
 Уп од і б н юй с я п а л ь м і : ч и м м і ц н і ше ї ї с ти с к а є
скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається
вона догори.
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає
нічого отруйнішого від удаваного друга.
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша —
керувати душами.
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай
справжніх благ.
Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою
оселю, і сусідську.
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як
ворожість руйнує?
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Все минає, але любов після всього зостається.
Кому душа болить, тому весь світ плаче.
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї
сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
Лід на те й родиться, аби танути.
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця.
Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і
підіймайся!
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло,
а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в
інших.
Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого
соку?
Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
У 1803році за ініціативою В.Н.Карамзіна слобідські
поміщики відписали кошти на Харківський
університет, склавши величезну на той час суму в
618 тис. карбованців сріблом. Цікаво, що
жертводавцями були здебільшого учні чи близькі
знайомі й друзі Г.Сковороди.
(За В.Шевчуком).
Григорій Савич Сковорода володів даром
передчуття. Те, що він передбачив
сласну смерть, відомо багатьом, проте
в історії залишився ще один
неймовірний випадок. У 1770 році
філософ три місяці жив у Києві у свого
родича Іустина. Раптом під час
прогулянки Подолом Сковорода відчув
сильний трупний сморід. Наступного ж
дня він всупереч проханням покинув
Київ. Через два тижні в Києві почався
мор і місто було зачинене.
Людина семи талантів.
1. Філософ.
2. Просвітницька діяльність.
3. Внесок у розвиток педагогіки.
4. Поетична майстерність.
5. Байкар.
6. Майстер притч та афоризмів.
7. Музикант.
Творчість Г.Сковороди – неоціненний дар
прийдешньому поколінню.