Кіровоградський акдемічний театр

Download Report

Transcript Кіровоградський акдемічний театр

ВІРТУАЛЬНА ЕКСКУРСІЯ “До 130 річчя заснування Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького”

Кіровоградський академічний український музично драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького

головна театральна сцена Кіровоградської області.

обласний музично-драматичний театр у місті Кіровограді, перший професійний український театр,

Приміщення театру споруджено у Єлисаветграді (тепер Кіровоград) 1867 року на кошти інженера-полковника Г.В. Трамбицького.

В цьому ж приміщенні 27 жовтня 1882 року народився перший професійний національний реалістичний театр під орудою Марка Кропивницького – людини могутнього таланту: блискучий актор, режисер-новатор, поет, композитор, реформатор української сцени, педагог, чарівний співак, високий майстер художнього слова, театральний діяч, засновник першого в Україні та Росії дитячого театру.

Виставою “Наталка Полтавка” І.Котляревського він заявив світові про зрілість української театральної культури та її самобутність. Створив цей театр всупереч всіляким категоричним царським законам.

Визначаючи історичне місце утворення професійного театру, член-кореспондент АН України Є.Кирилюк наголошував: “Коли Кам”янка-Струмилова – є колискою давнього театру, а Полтава – театру нової доби, то Кіровоградщина є батьківщиною професійного національного театру”.

Єлисаветградський театр до 1920 року змінив шість власників.

1919 року мав назву "Красный театр им. Троцкого"; 1920 1921 – "1-й советский", Міський театр ім.Т.Г.Шевченка; – "Перший радянський"; "Советский им.Шевченка"; 1925 – Пересувний український робітничо-селянський... 1933 (у зв"язку з капітальним ремонтом) – театр ім.Т.Г.Шевченка відряджається Наркомосом УРСР для обслуговування новоутвореної області до Чернігова. Очолює його худ.кер.Г.Воловик. На початку 1934 року театр переходить на стаціонарне обслуговування і залишається в Чернігові.

З 1940 року театр носить ім”я М.Л.Кропивницького. 1944 року театр повертається з евакуації і назавжди осідає в Кіровограді.

За цей час театр поставив Шевченківські твори або за мотивами його творів: "Катерина" (1939р., 1955р., 1964р., 1975р.), "Мати наймичка" (1969р.), "Невольник" (1961р.), "Титарівна" (1977р., 1981р.), "Назар Стодоля" (1987р. ), "Гайдамаки" (2007р.)

Театр Кропивницького був тоді справжнім джерелом української культури. До складу цього колективу увійшли в майбутньому такі відомі майстри української сцени: М.Заньковецька, М. Садовський, Л. Линицька, П.Саксаганський, І. Карпенко-Карий, Г.Затиркевич, М. Садовська. Це були кращі акторські сили українського народу, з яких Кропивницький виховував відомих зірок світової сцени. Не даремно його називають Батьком українського театру.

Учень М. Заньковецької і П. Саксаганського, Михайло Олександрович Донець з 1949 року по 1968 рік поставив у театрі понад п’ятдесят вистав

– класичних драм і комедій («Маруся Богуславка», «Не судилось», «Лиха доля», «Ніч під Івана Купала» М. Старицького, «Тарас Бульба» М. Рильського за М. Гоголем, «Безталанна» І. Карпенка Карого, «Лимерівна» Панаса Мирного, «Паливода XVIII сторіччя» і «Чумаки» І. Карпенка –Карого, «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянської, «Катерина» Т, Шевченка, «Пошились в дурні» і «Вій» М. Кропивницького, «Доходне місце» О. Островського, «Микола Джеря» І. Нечуй Левицького, «Шельменко-Денщик» Г. Квітки Основ’яненка), музичних вистав і оперет («Вільний вітер» і «Біла акація» І. Дунаєвського, «Голубий гусар» М. Гальперіна і С. Гальперіна, «Наталка-Полтавка» І. Котляревського), оперу («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), сучасну драму («Калиновий гай» і «Сторінка щоденника» О. Корнійчука, «Марія» О. Левади, «Під золотим орлом» і «Любов на світанку» Я. Галана

В театрі під його керівництвом розквітли таланти народних улюбленців, справді легендарних артистів – народних артистів УРСР Л. Тімош, Г. Семенова, В. Васильєва, І. Кравцова, заслужених артистів Ф. Чечень, П. Панька, Н. Байкової, І. Терентьєва, М. Білецького, Н. Ігнатьєвої, А. Любенко і С. Мартинової, артистів З. Німенко, Л. Носсер (Білецької), С. Недзвецького, О. Кобилянської, Г. Рябовола...

У 1989 році новий художній керівник театру, народний артист Михайло Барський запрошує до колективу

Валерія Дейнекіна

художнього керівника театру ім. М.Кропивницького.

, в майбутньому – заслуженого артиста України та

Дейнекін привів із собою декількох талановитих акторів - Віктора Алдошина, Валерія Лупітька, Ірину Дейнекіну, Аллу Романюк... М. Барський запросив до театру солістку Народного театру оперети Людмилу Бялоглавську і нинішнього головного балетмейстера театру Жанну Олейніченко.

Минув час. До театру прийшли нові сили. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України

Михайло Ілляшенко

Ілляшенків...

привів зі собою заслужених артистів України Людмилу Мороз і Володимира Ярошенка, артистів Володимира Мороза, Олександра Ярошенка, режисерів Оксану і Ярослава

Багато з нових вистав привернули серйозну увагу глядача. 2003 рік - вистава «Бажання екстриму» А. Крима в постановці М. Ілляшенка.

2007 рік – вистава «Республіка на колесах» Якова Мамонтова в постановці Я. Ілляшенка.

За рішенням ЮНЕСКО в 1982 році широко відзначалося сторіччя театру.

Постановою колегії Міністерства культури і туризму України від 22 лютого 2006 року № 2 / 11- г Кіровоградському обласному українському музично драматичному театру ім.М.Л.Кропивницького надано статус

академічного

. У 2007р. урочисто відзначено 125 річчя театру.

17 жовтня 2012 року

Кіровоградський академічний обласний український музично драматичний театр імені М.Л. Кропивницького було урочисто відкрито після реконструкції.

В жовтні

2012

року театр відзначив своє 130 річчя Розпочалися урочистості міні виставою на Театральній площі - персонажі провідних творів, поставлених за останні роки, радо поверталися до відреставрованого театру. Були серед них сім'ї Кайдаша і Чмиря, Наталка Полтавка і Сільва, гайдамаки та інші.

Святковому театралізованому дійству в театрі передувала урочиста частина – нагородження, вшанування усіх тих, хто докладав чимало зусиль для відродження театру.