Transcript Творчість Т.Г. Шевченка

СПАДЩИНА ВЕЛИКОГО
КОБЗАРЯ…
Підготувала:
учениця 9 класу
Неплях Анна
Учитель: Бортник К.І.
Перший період творчості:
“ РАННЯ ТВОРЧІСТЬ ”
РАННЯ ТВОРЧІСТЬ
(1837-1843)
Рання творчість Т. Г. Шевченка представлена
незрівнянними зразками ліричної поезії, баладами,
соціально-побутовими та історичними поемами і
драматичними творами.
Предметом творчості поета є Україна, де «.. .родилась,
гарцювала козацькая воля», до якої поет спрямовує
всі свої помисли, бо впевнений, що тільки в Україні
знайде розуміння своїх вболівань за минуле, сучасне і
майбутнє народу, тільки ненька Україна привітає його
думи, «як свою дитину».
“ РАННЯ ТВОРЧІСТЬ ”
(1837-1843)
До періоду Ранньої творчості Т. Шевченка
належать такі твори: “ Думи мої, думи мої…”,
“Нащо мені чорні брови…”,
“ Перебендя” , “ Катерина”,
“ Тополя”, “Думка”, “ До Основ’яненка”, “Іван
Підкова”, “ Тарасова ніч”, в альманасі
“Ластівка”, “ Причинна”, “ Тече вода в синє
море..”, “ На вічну пам’ять Котляревському”;
поема “Гайдамаки”;драматичний твір “Назар
Стодоля”.
“ ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ…”
Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої...» була
написана у 1847 році під час його перебування в Орській
фортеці. У цій поезії автор вболіває за важку долю,
злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище,
пригніченість України.
Темою твору є звернення Т. Шевченка до своїх дум із
сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
Ідея вірша - впевненість у щасливе життя, засудження
слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину
рабом.
Основна думка про нещасливу долю свого народу не
залишає поета протягом усього часу перебування на
солдатчині.
“НАЩО МЕНІ ЧОРНІ БРОВИ…”
Тарас Шевченко часто називав свої вірші "думками". Багато думок у
поета, особливо сумних.
Темою твору є пошук людиною щастя, протиставлення високої
людської мрії та жорстокої дійсності, що розкривається в ряді
творів романтичного характеру, які поет назвав думками, в
віршах-елегіях, у баладах.
Елегія «Думка» («Нащо мені чорні брови...») наповнена роздумами
про долю молодої людини — вродливої дівчини-сироти з чорними
бровами, карими очима, зрадженої «чорнявим», її наріканнями на
долю, якої нема:
«Нащо ж мені краса моя, коли немає долі?»
“ ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА”
Темою твору «До Основ*яненка» є відтворення
спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке
козацтво, колишню славу рідного краю.
Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка
зображувати у своїх творах минуле Батьківщини,
Запорозьку Січ, що мало велике значення для
пробудження національної свідомості українців.
Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до
героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що
Україна знову може стати самостійною державою, що
її історія не закінчилася, вона продовжиться в
майбутньому за справедливого суспільного ладу.
“ПРИЧИННА”
Темою цього твору є розповідь про вірне кохання, розлуку і
трагічну смерть закоханих.
Поет возвеличує щире почуття кохання і водночас засуджує
жорстокий і злий світ, де неможливо зберегти сильні, чисті,
справжні почуття.
Т. Шевченко вважав, що людина, яка здатна сильно й істинно
проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний
кінець.
Автор, реформуючи цей жанр, змінює традиційну ідейнотематичну структуру твору: поряд із елементами фантастичного
зображено реальних людей, їх реальні дії. Значно розширені
межі
поетики твору, більше використано засобів художньої виразності.
Тому припускають, що «Причинна» за жанровою специфікою
дуже близька до соціально-побутової поеми.
“КАТЕРИНА”
Темою поеми є доля жінки-матері у тогочасному суспільстві.
А ідея - гнівний осуд панської розбещеності, співчуття жінціматері.
За жанром це реалістична соціально-побутова поема з
елементами романтичної поетики про долю простої
селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-дворянин.
Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся
до теми. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і
прозовій творчості Т Шевченка («Слепая», «Відьма»,
«Наймичка», «Марія» та ін.).
У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається
авторськими відступами різного характеру:
філософськими, дидактичними, автобіографічними.
“ГАЙДАМАКИ”
За жанром “ Гайдамаки ”- героїчно-історична
романтична ліро-епічна поема-епопея.
У поемі переплітаються дві сюжетні лінії, що
взаємодоповнюються: 1) історична –
загальний перебіг повстання; 2) інтимна –
доля Яреми й Оксани.
“ ГАЙДАМАКИ ”
У системі персонажів виділяється два збірні образи –
гайдамаки й ляхи, які контрастно протистоять між
собою.
Поляки з’являються в поемі переважно на другому
плані, докладно вони зображені лише в розділах “
Конфедерати ” й
“ Титар “.
Головний герой поеми – повсталий народ, гайдамаки.
Шевченко наголошує на загальнонаціональному
надкласовому характері повстання. Повстанці
зображені романтично гіперболізовано – переважно
як цілісна могутня сила.
“ ГАЙДАМАКИ ”
Найбільше уваги автор приділяє образові Яреми
Галайди. Образ Яреми показаний у розвитку. На
початку поеми це затурканий наймит. Водночас він
людина з ніжною, прекрасною душею, здатний на
сильне почуття. Згодом у вирі повстання Ярема стає
мужнім месником, який у пориві гніву здатен навіть
мертвих вішати. Так він розплачується за свої особисті
кривди і страждання всього народу.
Образ Яреми виразно романтичний
( надзвичайний герой, наділений винятковими
гіперболізованими рисами).
“ ГАЙДАМАКИ ”
Особливим , немислимим трагізмом вирізняється
образ Ґонти.
Це лицар, герой, що виявляє саможертовну відданість
“ святій правді – волі ” України. Польські літератори й
історики зображали Ґонту зрадником, кривавим
злодієм, убивцею власних дітей. В образі Ґонти поет
показує трагедію людини в умовах імперії, коли
доводилося вибирати між кар’єрою, особистим
щастям і вірності пригнобленій Вітчизні. Т. Шевченко
надзвичайно майстерно відобразив психічний стан,
нестерпну внутрішню роздвоєність Ґонти –
насамперед за допомогою діалогічної манери письма.
Другий період творчості:
ПЕРІОД “ ТРЬОХ ЛІТ ”
ПЕРІОД “ ТРЬОХ ЛІТ”
Період трьох літ - так називають проміжок часу між 1843-1847 . Це
період творчої зрілості поета. Романтичний напрямок його творів
відходить на другий план і вони набувають більш реалістичного
характеру. В цей період письменник замислюється над долею
України, над її теперішнім станом та її історією.
На початку цього періоду у 1843 році поет подорожує Україною. Він
відвідує Київ, Кирилівку, подорожує Полтавщиною, Чернігівщиною та
Київщиною. Поета болісно вразили картини нужденного життя
кріпаків, їх безправне становище. Під час своєї подорожі поет
познайомився з родиною Рєпніна. Брат князя Рєпніна був
декабристом, якого заслали на каторжні роботу. Тому письменник у
своєму першому творі періоду трьох літ «Тризна» показує діяльність
декабристів, співчуває їм. На початку 1844 року Шевченко
повертається до Петербургу. Під враженням від подорожі по Україні
він пише багато революційних творів. Одним із таких є «Сон». В цьому
творі письменник викриває самодержавно-кріпосницький лад
царської Росії. Поет висміює російського царя Миколу І, царицю та
інших політичних діячів.
ПЕРІОД “ ТРЬОХ ЛІТ ”
Золотий період творчості Т. Шевченко укладає
рукописну збірку “ три літа ”, до якої ввійшли:
вірші “Розрита могила”, “Чигрине, Чигрине…”,
“Стоїть в селі Суботові”,”Як умру, то поховайте…”,
“Три літа”, “Холодний яр”, “ Минають дні,
минають ночі…”; сатиричні поеми “Сон” (“ У
всякого своя доля…”), “Кавказ”, “Єретик”;
послання “І мертвим, і живим…”; містерія
“Великий льох”; “Давидові псалми”; соціальнопобутові поеми “Наймичка”,”Сова”, “Тризна”;
балади “Лілея”, “Русалка”.
“ЧИГРИНЕ, ЧИГРИНЕ”
Тема твору - Висловлення суму і жалю поетом з приводу знищення
Запорозької Січі і втрати могутності Вкраїни.
Тарас Шавченко висловив критику стосовно діяльності
Б. Хмельницького, зокрема за необачний Переяславський союз з
Московією, який призвів до втрати української державності; глибокі
роздуми про минуле й майбутнє рідного краю.
Ідея твору : Засудження тих, хто занедбав, зрадив Україну, заклик до
боротьби з поневолювачами і гнобителями українців. Звернення до
недругів не «сміятися» з України, бо прийде час її могутності й розквіту.
Т.Шевченко був впевнений у відродженні козацтва, тієї сили, що здатна
знищити самодержавство, будь-яку експлуатацію та приниження гідності.
“СТОЇТЬ В СЕЛІ СУБОТОВІ”
Тема твору полягає в тому,що автор хоче показати
тяжке становище України під імперським гнітом, як
тяжко пережити українському народові приниження і
знущання.
Тарас Шевченко вірив у нездоланність народного духу
і в майбутнє відродження України.
“ЯК УМРУ, ТО ПОХОВАЙТЕ…”
Темою «Заповіту» є заклик до українського народу звільнитися від
кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати
інтереси простого люду.
Ідея - віра поета у світле майбутнє України.
Тарас Григорович Шевченко вважав, що змінити соціальний устрій
гноблених можна тільки революційним шляхом.
За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він
складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому
утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою
окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі
вони об’єднані в одну гармонійну цілість.
За жанром це громадянська лірика та вірш-заповіт.
“ТРИ ЛІТА”
Передусім вірш « Три літа» політичного характеру. Це
викриття самодержавства й кріпосництва, як системи
в усіх без винятку її ланках, в усіх аспектах –
державному, політичному, соціальному,
національному, морально-етичному..
Порушуючи й розв’язуючи широкі суспільно-політичні
проблеми в поезіях «трьох літ», Шевченко, як і в ранній
творчості, залишався ніжним ліриком. І в сатиричних
творах, і в поемах, сповнених інвектив,
революційного пафосу, є чимало ліричних відступів, у
яких виявляється щире серце поета, чистота його
почуттів.
ПОЕМА “СОН”
Тема твору - зображення справжньої суті
російського тоталітарного імператорського
режиму.
За жанром “Сон” – ліро-епічна сатирична
поема. Такого різновиду ліро-епосу світова
література ще не знала, його творцем є
Шевченко.
Поема переповнена різними чудернацькими
перетвореннями.
ПОЕМА “СОН”
“Українському питанню” цілком присвячена перша
частина твору. Розпочинається вона чарівним
вранішнім пейзажем, а на його тлі відкривається
панорама пекельних бідувань народу.
Т. Шевченко викриває два аспекта гноблення
українського народу: соціальний та національний.
Петербурзький пейзаж, зображений Шевченком,
наштовхує оповідача на роздуми про трагічну долю
багатьох українських козаків, яких насильно гнали на
болотисті береги Неви будувати столицю чужої імперії.
ПОЕМА “СОН”
“Духа істини світ не може прийняти, бо не бачить
його і не знає його”.
Дух істини – це вчення Христа про свободу і
людинолюбство. Однак у Російській імперії носії
цього вчення караються на каторзі, натомість
злочинці верховодять на свободі, купаються в
розкошах і славі, вигублюють цілі народи. Тому
життя цієї імперії – комедія абсурду, гротеску. І
триває вона лишу тому, що народ спить.
ПОЕМА “КАВКАЗ”
Тарас Григорович у поемі кавказ викриває тему
загарбницької політики російського самодержавства,
показ страждань поневолених народів Кавказу та
зображення реакційної ролі церкви і прогнилої
дворянської культури.
Виявляє співчуття поневоленим, схвалює патріотичну
і мужню боротьбу угорців, утверджує безсмертя
народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і
православ’я, має полум’яний інтернаціональний
заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти
спільного ворога — російського царизму.
«Борітеся — поборете!».
ПОЕМА “КАВКАЗ”
Поема складається з п’яти частин, що розділені
між собою інтервалами, а також зміною
тональності, інтонації авторського монологу,
віршованого розміру.
В основі композиції твору лежить характерне
для сонати протиставлення двох мотивів:
 Викриття суспільно політичної системи Російської
імперії у зв’язку з війною царизму на Кавказі.
 Співчуття поневоленим народам, прославлення
борців за волю.
І ЧАСТИНА
Смисловим стрижнем І частини є образи
Прометея та орла.
Шевченків Прометей - це трагічний і
водночас оптимістичний образ, що уособлює
страждання кавказців, а також їхнє
непереможне прагнення до волі.
Кат-орел асоціюється з орлом – гербом Росії.
ІІ ЧАСТИНА
У цій частині проявляються специфіка молитви поета,
характерні для нього риси стилю - діалогічність,
амбівалентність, трансформація.
Ми віруєм Твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І Тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
У цих рядках започатковується нова ідейно-тематична
лінія у творчості Шевченка – пророча.
ІІІ ЧАСТИНА
В третій частині Шевченко переходить до
навдивовижу майстерного й гострого
сатиричного слова.
Найвідоміший з Шевченкових афоризмів:
“Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!”
ІV ЧАСТИНА
Перший голос належить персонажеві, що
виражає офіційну позицію російського
самодержавства.
Другий голос належить самому ліричному
героєві, тобто опонентові імперіаліста.
Шевченко іронічними штрихами представляє
найрізноманітніші вияви лицемірства вищих кіл
російської держави – чиновництва, поміщицтва,
офіційної церкви, ідеологів самодержавства.
V ЧАСТИНА
В п’ятій частині карнавальні осміяння
колонізаторів, іронічні викриття, саркастичні
вибухи, громи і блискавки інвектив
залишилися позаду, трансформувалися в
елегію щемного прощання з дорогою
людиною.
ПОСЛАНІЄ “І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ…”
Звертаючись до представників дворянства і поміщиків, поет хоче збудити
їх сумління: виражає надію, Що тільки вони, освічені люди свого часу,
допоможуть Покріпаченому селянству, яке залишилося затурканим,
Неписьменним, заляканим і здатним лише на стихійний протест
Заклик «Розкуйтеся, братайтесяі» теж, на мою думку, звернений до
прогресивної інтелігенції. «Розкуйтеся», думаю, означає звільнення від
монархічних поглядів, а в слові «братайтеся» був заклик наблизитися до
широких народних мас, до селянства.
Дворянська освічена інтелігенція мала, як гадав Шевченко,
відмовившись традиційних поглядів, виробити нове світобачення, свої
філософські і соціально-політичні погляди. Це був її обов’язок перед
народом. Широке вивчення в дворянських сім’ях іноземних мов,
подорожі за кордон — все це сприяло поверховому засвоєнню модних
філософських, політичних питань.
МІСТЕРІЯ “ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ”
Біль і образи спонукали до глибоких роздумів
над долею України, над причинами її нещасть.
Наскрізним засобом художнього осмислення
буття обрав символізацію: кожен образ у навіть
деталь у творі глибоко символічні.
Образну систему та ідейний зміст поеми творять
три символічні вузли:
 Три постійні образи
 Народження “нового Ґонти”
 Саморуйнування церкви-домовини.
ПЕРШИЙ СИМВОЛІЧНИЙ ВУЗОЛ
Спочатку перед нами постають три грішні душі,
що,покарані Богом, не можуть знайти спокою і витають
білими, як сніг, пташками над Суботовим.
Перша душа покарана за те, що дівчинкою-підлітком
перейшла з повними відрами догогу хмельницькому, коли
той їхав до Переяслава підписувати фатальну угоду з
Москвою.
Друга душа – персоніфікація тієї частини України, яка не
підтримала Мазепу, посприяла перемозі чужого царя над
своїм гетьманом
Третя душа уособлює нову, “малоросійську” Україну, яка
народилася після ліквідації Гетьманщини, після
зруйнування Січі.
ДРУГИЙ СИМВОЛІЧНИЙ ВУЗОЛ
Друга трійка образів – три ворони. Це уособлення
всього потворного підлого, корисливого, жорстокого,
що є в національних характерах українців, поляків,
росіян, що отруює життя кожного з цих народів.
Польська ворона хвалилася тим, що спричинила
занепад Польщі.
Московська ворона знищила Золоту Орду, але
водночас цілковито перехопила її модель деспотичної
влади.
Українська ворона старша й найдосвідченіша. Вона
запродувала козаків усім, хто тільки бажав того.
ТРЕТІЙ СИМВОЛІЧНИЙ ВУЗОЛ
Показова й остання трійка – три лірники.
Вони каліки: “Один сліпий, другий кривий, а
третій горбатий”.
Лірники – символічне втілення української
сучасної душі. Це інтелігенція, духовна еліта
нації.
ПОЕМА “НАЙМИЧКА”
Образ матері є центральним у всьому доробку
Т. Г. Шевченка, але в другому періоді
творчості цей образ набуває нових рис. За
кілька років, які пройшли між написанням
«Катерини» і «Наймички», Тарас Шевченко
зміцнівся як поет. Він по-новому осмислює
долю жінки-покритки, виводить на передній
план її материнські почуття, й самопожертву в
ім'я дитини.
ШЕВЧЕНКО - ХУДОЖНИК
“Старости” (1844)
“СЕЛЯНСЬКА РОДИНА” (1843)
“ На пасіці” (1843)
“ЧУМАКИ СЕРЕД МОГИЛ” ( 1846)
“ДАРИ В ЧИГИРИНІ” (1849)
Портрет Пантелеймона Куліша
ПОРТРЕТ ГАННИ ЗАКРЕВСЬКОЇ
ПЕРІОД ЗАСЛАННЯ
(1847-1857)
“НЕВОЛЬНИЧА МУЗА” (1847 – 1857)
Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовах ув’язнення у
Петербурзі, відзначається глибоким ідейним змістом та високою
художньою майстерністю. Він відкриває один із найтяжчих періодів
у житті та творчості Шевченка, період арешту й заслання (1847–
1857). Чекаючи в тюрмі вироку, поет боліє не за себе, за свою
долю, його хвилює доля «окраденої» й замученої московським
пануванням України. З надзвичайною силою виявлена любов до
України, зокрема в поезіях «Мені однаково...», «В неволі тяжко...»
та «Чи ми ще зійдемося знову.
Поет почав свою творчість на засланні поезією «Думи мої, думи
мої» (1847), яка починається тими ж словами, що й заспів до
«Кобзаря» . Цим Шевченко підкреслив незмінність своєї ідейнопоетичної програми та нерозривність зв’язку з рідним краєм і
народом. Шевченкова лірика часів заслання має широкий
тематично-жанровий діапазон. Можна виділити такі групи віршів
цього періоду: автобіографічна, пейзажна, побутова, політична,
філософська лірика.
“НЕВОЛЬНИЧА МУЗА”
Період заслання відомий такими творами:
поеми “Княжна”, “Варнак”,автобіографічні
твори “Мені тринадцятий минало…”, “І виріс
я на чужині…”, “І золотої й дорогої…”,”Ми в
купочці колись росли…”; вірші “Зацвіла в
долині…”, “У нашім раї на землі…” .
“МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО…”
На початку твору показане замилування підлітка чудовим навколишнім
світом. Ласкаве сонце ніби купало хлопчину в своєму промінні,
усміхалися до нього і небо, і сонце. Все було невимовно гарним і рідним.
Усвідомлення сирітської долі немовби закриває від пастушка осяяний
сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм
розповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням
протилежних кольорів.
Душа пастушка протестує, не приймає рабської долі. «І хлинули сльози,
тяжкі сльози...» . — пишет поет.
Співчуття дівчини, голублення осяяло душу незмірним припливом радості,
опромінило надією — і світ став кращим, дорожчим, ближчим, ніж
раніше.
Весь вірш музичний. Музичність посилюється алітерацією — частим
повторенням однакових звуків.
Т. Шевченко зображував тяжку долю сироти-кріпака, який змушений з
13 років працювати, щоб заробляти на прожиття, хлопчини, який так
відчуває природу, відчуває нерозривний зв'язок з нею.
“МИ В КУПОЧЦІ КОЛИСЬ РОСЛИ…”
Провідною темою цього вірша є трагізм
людської долі в “темному царстві” імперіїі
водночас здатність людини протистояти
суспільному злу.
“У НАШІМ РАЇ НА ЗЕМЛІ…”
Темою вірша «У нашім раї на землі…» є
розповідь про важку жіночу долю, долю матері в
умовах покріпачення, соціального і
національного гніту.
Ідея: Возвеличення святості матері, того
найціннішого, що є для кожної людини;
засудження соціального устрою, який змусив
страждати багатьох жінок.
«Слово мамо. Великеє,
Найкращеє слово!»
ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ
(1857 – 1861)
ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ
Десятирічне заслання вимучило Т. Шевченка
фізично, але не зломило його морально. Після
повернення поета на волю починається останній
етап його творчості (1857–1861) — з поеми
«Неофіти», написаної в грудні 1857 у Нижньому
Новгороді. За історичним сюжетом поеми
заховано актуальну тему жорстокої розправи
російських царів із борцями за національне та
соціальне визволення.
Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї
творчості.
ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ
Твори останніх років життя Тараса
Григоровича Шевченка: триптих “Доля”,
“Муза”, “Слава”; поеми “Неофіти”,
“Юродивий”, ”Відьма”, “Невольник”, “Марія”;
вірші “Я не здужаю, нівроку…”,”Сон”( “На
панщині пшеницю жала…”), “Плач
Ярославни”. ”Марку Вовчку”, “Молитва”, “І
день іде, і ніч іде…”; останній вірш – “Чи не
покинуть нам, небого…”.
ТРИПТИХ “ДОЛЯ”, “МУЗА”, “СЛАВА”
У поезії "Доля" поет сповнений почуттям задоволення
і спокійною певністю свого майбутнього, так як
суворий життєвий шлях його був шляхом правди. У
"Музі", центральному зі всіх поглядів вірші триптиха,
поет розкриває значення поезії в його житті, які творчі
радості вона йому дарувала. Завершується триптих
поезією "Слава", яка продовжує проблематику "Долі"
"Музи". "Слава як мотив безсмертя об'єднує всі
частини триптиха: прагненням до слави, вінцем
поетичного шляху закінчується "Доля", надією на
посмертну славу-визначення завершується "Муза",
славі присвячений останній вірш триптиха“.
ПОЕМА “МАРІЯ”
Вершиною у творчості поета є поема "Марія". В
цьому творі Шевченко подивився на жінку, як на
берегиню національних сакральних скарбів, що
до нього не існувало ані в художній, ані в
суспільно-громадянській традиції. За
Шевченківською версією, Марія порятувала
християнство від загибелі. Коли учні Христа
зневірились, вона єдина стає опорою і надихає
їх мандрувати світом та нести Слово Боже:
"Своїм святим огненним словом! Ти дух святий
свій пронесла В їх душі вбогії"
“СОН” ( “НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА…”)
Тема: Зображення непосильної праці жінки-кріпачки, яка мріє про
майбутню щасливу долю своєї дитини.
Ідея: Засудження панства, самодержавства, що гнобило простий люд,
лишало його можливості вільно жити і працювати на рідній землі.
Кріпацтво є перешкодою для повноцінного щасливого життя
народу; непосильна праця, приниження гідності, безправ’я,
відсутність волі — ось, що характерно для уярмленого
селянства;
Сон — це мрія кріпачки, її прагнення здобути волю хоч не
собі, а своєму синові.
“ЧИ НЕ ПОКИНУТЬ НАМ, НЕБОГО…”.
За десять днів до смерті Шевченко написав
останній свій вірш “Чи не покинуть нам,
небого…”. Це прощання поета з життям:
Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходитися риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога…
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!