Transcript Виконав інформаційний центр “KURSOVIKS” kursoviks.com.ua

Виконав інформаційний центр
“KURSOVIKS” kursoviks.com.ua
Сутність кожної економічної категорії детально
розкривається в її функціях, які характеризують суспільне
призначення даної категорії.
Призначенням фінансів, як уже зазначалось, є
забезпечення діяльності та функціонування юридичних і
фізичних осіб та держави. Це забезпечення здійснюється
через процеси формування доходів окремих суб’єктів, які, у
свою чергу, є результатом розподілу і перерозподілу
створеного у суспільстві ВВП чи накопиченого
національного багатства. Причому, оскільки ці процеси
опосередковуються рухом грошових потоків і відображають
суперечливі відносини, вони і потребують, і створюють
належні передумови для контролю за діяльністю всіх
суб’єктів фінансових відносин.
Функція фінансів – це робота, яку
виконують фінанси.
Виділять дві основні функції
фінансів:
Регулююча;
Контролююча.
Схема функцій фінансів
Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим
інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним
розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках,
насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому
перерозподіл відбувається внаслідок так званого перекосу цін, коли на товари і
послуги одних галузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги — нижчі.
Тобто перерозподіл за допомогою цін відбуваєть ся не тому, що цінам
цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках
вони неточно і неповно виконують функцію вимірювання вартості. На відміну від
цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.
Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбуватися в результаті
кримінальних порушень — крадіжок, зловживань службовим становищем,
розкрадання майна підприємств, уникнення від сплати податків та ін. Однак це не
економічні методи, і вони є предметом іншої науки — правознавства.
Механізм дії розподільної функції фінансів пов’язаний зі схемою розподілу
ВВП. Він включає в себе кілька стадій:
1) первинний розподіл;
2) перерозподіл;
3) вторинний розподіл.
Первинний розподіл — це розподіл доданої
вартості й формування первинних доходів
суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними
доходами на цій стадії є: у фізичних осіб —
заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у
держави — прибуток державного сектора, що
централізується в бюджеті й надходження від
державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі
податки.
Перерозподіл полягає у створенні й використанні
централізованих фондів. За рівнем централізації вони
поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні.
Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового
призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і
відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію
частини доходів структурних підрозділів у корпоративних
об’єднаннях.
Перерозподіл включає два етапи:
вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих
фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що
створюють ці фонди;
використання централізованих фондів і формування доходів окремих
суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи —
заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки
підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і
надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та
асигнувань і виділення коштів юридичним особам.
Вторинний розподіл — другий етап перерозподілу в
частині формування доходів фізичних осіб, зайнятих у
бюджетній (невиробничій) сфері.
До вторинних доходів належать:
1) загальнодержавні доходи (бюджет, цільові державні фонди, відомчі фонди
міністерств і відомств;
2) корпоративні доходи (фонди підприємств).
У результаті розподілу (первинного і вторинного) та перерозподілу
створеної вартості в усіх власників, груп населення утворюються
кінцеві доходи, з використанням яких пов'язана заключна стадія руху
НД і відтворювального процесу — його споживання.
Сутність контрольної функції полягає в тому, що фінанси — це інструмент
контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розподільних відносин. Рух грошових
потоків відображає обмін, розподіл і перерозподіл вартості і тому об’єктивно
вимагає контролю. У процесі фінансових взаємовідносин різні суб’єкти контролюють
один одного. Саме така підконтрольність забезпечує збереження фінансових
ресурсів та формування доходів на законній основі. Установлення і здійснення
фінансових взаємовідносин автоматично передбачає і взаємний контроль сторін.
У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому
контролі. Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відносини мають
яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожний суб’єкт прагне
отримати якомога більше. Саме для того, щоб у процесі розподілу і перерозподілу
ВВП окремі суб’єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний
всеохоплюючий фінансовий контроль.
Фінансовий контроль — це один з найдійовіших видів контролю у суспільстві. На
відміну від інших він охоплює все суспільство: кожний суб’єкт перевіряє кожного.
Оскільки фінансові показники діяльності виступають результативними, то фінансовий
контроль є наскрізним — він фактично охоплює всі аспекти діяльності держави,
юридичних і фізичних осіб. Звідси випливають широкі повноваження органів
фінансового контролю, їх доступність до будь-яких документів і сфер діяльності.
Відповідно і результати контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінан сова
діяльність кожного суб’єкта має бути прозорою, що створює передумови для її
законності.
Контрольна функція — породжена розподільчою природою фінансів,
вона виконує такі завдання:
1) відображає властиві фінансам ознаки, які полягають у їх здатності
сигналізувати про проходження розподільчого процесу, тобто виступати
інструментом перевірки правильності утворення, розподілу і
використання фондів грошових коштів у процесі господарювання;
2) охоплює всі сторони діяльності суспільства і суб'єктів економіки;
3) знаходить свій прояв у фінансовому контролі, який є одним із
найдієвіших видів контролю.
Виконуючи розподільну і контрольну функції, фінанси відіграють
надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони:
забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і
фізичних осіб та держави;
забезпечують
кругообіг
фінансових
ресурсів,
а
відтак
безперервність відтворення виробництва;
здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між
галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими
юридичними і фізичними особами;
впливають на інтереси суб’єктів розподільних відносин і регулюють
різні напрями соціально-економічного розвитку;
відіграють провідну роль у системі економічних методів керування
економікою країни;
утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль
індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер
суспільства;
забезпечують усеохоплюючий контроль між суб’єктами обміннорозподільних відносин за формуванням і використанням фінансових
ресурсів та доходів.