Доповідач: Нестеренко Сергій Васильович Керівник: к.т.н., Слива Юлія Володимирівна



Мета досліджень:

провести аналіз вимог чинних нормативних документів розробити до пакувальних матеріалів для харчових продуктів та рекомендацій щодо удосконалення.



Об’єкт дослідження:

міжнародні та національні вимоги до пакувальних матеріалів сучасні що використовуються для пакування харчових продуктів.



Предмет

міжнародних, міжрегіональних нормативних гігієнічні продуктів.

дослідження:

вимоги європейських, норми та документів, та національних санітарні, вимоги до пакувальних матеріалів для харчових



Матеріали дослідження:

ГОСТ та національні для харчових продуктів.

міжнародні стандарти ISO, європейські Директиви і стандарти EN, міжрегіональні стандарти нормативні документи щодо пакувальних матеріалів



Класифікація пакувальних матеріалів: призначенням

декором матеріалу

Пакувальні матеріали

походженням технологією виробництва станом та конфігурацією матеріалу



Класифікація матеріалу за

Упаковка та тара із паперу і картону

походженням

Дерев’яна тара Скляна тара Полімерна тара та упаковка Металева упаковка та тара

-

Назва та номер класу, підкласу 55.020 Пакування та розподілення товарів вцілому

-

Всього На методи контролю Загальні вимоги Розміри, параметри Терміни та визначення 55.080 Мішки. Сумки

-

Всього Терміни та визначення На методи контролю Загальні вимоги Розміри, параметри Види пакувального матеріалу 55.100 Пляшки. Горщики. Банки

-

Всього Терміни та визначення Тара На методи контролю Кількість 23 5 13 4 1 19 3 8 3 3 2 42 1 2 28

-

Загальні вимоги Розміри, параметри

-

Всього Розміри, місткість

-

Всього Методи контролю Розміри

-

Всього Тара

-

Всього Терміни та визначення Тара На методи контролю Загальні вимоги Розміри

-

Всього Терміни та визначення Загальні вимоги На методи контролю 55.120 Фляги. Бляшані консервні банки. Труби 55.130 Аерозольна тара 55.140 Діжки. Барабани. Каністри 55.180.10 Контейнери загального призначення 83.180 Клеї 55.180.99

3 8 10 10 2 1 1 50 4 3 43 6 6 49 2 4 14 28 1

-

Загальні вимоги Розміри, параметри

-

Всього Розміри, місткість

-

Всього Методи контролю Розміри

-

Всього Тара

-

Всього Терміни та визначення Тара На методи контролю Загальні вимоги Розміри

-

Всього Терміни та визначення Загальні вимоги На методи контролю 55.120 Фляги. Бляшані консервні банки. Труби 55.130 Аерозольна тара 55.140 Діжки. Барабани. Каністри 55.180.10 Контейнери загального призначення 83.180 Клеї 55.180.99

3 8 10 10 2 1 1 50 4 3 43 6 6 49 2 4 14 28 1

Показники Утилізація: min max Рециклінг: min max За матеріалами: Скло Картон, папір Метал Полімери Деревина Директива 94/62/ЕС % 50 65 25 45 min 15 min 15 min 15 min 15 не має Пропозиції Європейської комісії, % Перше читання Європейського Пропозиції політради, % парламенту, % 60 75 55 70 60 55 50 20 не має 60 65 60 55 50 20 не має 60 55 60 60 50 22,5 15

1.

2.

3.

4.

5.

№ п/п Позначення Назва Матеріали, що контактують з продуктами харчування Загальні положення – Рамковий регламент Регламент(ЄС) № про матеріали та вироби, що контактують з 1935/2004(OJ L338, p4, 13/11/2004) продуктами харчування, та анулювання Директив від 27 жовтня 2004 80/590/ЄЕС та 89/109/ЄЕС Регламент (ЄС) № 2023/2006 Належна виробнича практика для матеріалів і виробів , призначених для контакту з харчовими продуктами Регламент (ЄС) № 450/2009 Активні та інтелектуальні матеріали та вироби, призначені для контакту з харчовими продуктами Матеріали з пластику Директива Комісії 2002/72/ЄС стосовно матеріалів з пластику, що контактують з (OJ L220, p18, 15/08/2002) від 6 продуктами харчування серпня 2002 Директива Комісії 2008/39/EC Контакт з харчовими продуктами пластмас мономери та добавки

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

Директива комісії 2004/1/ЄС (OJ L7, Стосовно вилучення з використання азокарбондіамиду як p45, 13/01/2004) від 6.01. 2004 газоутворюючої речовини Директива Комісії 2004/19/ЄС (OJ Доповнення до Директива комісії 2004/1/ЄС (OJ L7, p45, L71, p8, 10/03/2004) від 1 березня 2004 13/01/2004) від 6 січня 2004 Перевірка переходу пластикових матеріалів Директива Ради 82/711/ЄЕС (OJ визначає основні правила для перевірки переходу L097, p26, 23/10/1982) від 18 жовтня компонентів пластикових матеріалів та виробів, що 1982 контактують з продуктами харчування Директива Комісії 93/8/ЄЕС (OJ L090, p22, 14/4/1993) від 15 березня Доповнення до Директиви Ради 82/711/ЄЕС (OJ L097, p26, 23/10/1982) від 18 жовтня 1982 1993 Директива Комісії 97/48/ЄС (OJ Доповнення до Директиви Ради 82/711/ЄЕС (OJ L097, L222, p10, 12/8/1997) від 29 червня p26, 23/10/1982) від 18 жовтня 1982 1997 Директива Ради 85/572/ЄЕС (OJ Визначає перелік імітантів для використання у перевірках L372, p14, 31/12/1985) від 19 грудня переходу компонентів пластикових матеріалів та виробів, 1985 Регламент (ЄС) № 282/2008 що контактують з продуктами харчування Використання деяких епоксидних похідних, що контактують з продуктами харчування (значок / BFDGE / NOGE)

13.

14.

15.

16.

17.

Регламент (EC) № 1895/2005 Обмеження використання деяких епоксидних похідних (значок / FDGE / NOGE) у матеріалах і виробах, призначених для контакту з харчовими продуктами Директиви про окремі речовини Матеріали з вмістом мономеру вінілхлориду Директива Ради 78/142/ЄЕС (OJ Щодо узгодження законодавства держав-членів стосовно матеріалів та виробів, що містять мономер вінілхлорид та L44, p15, 15/2/1978) від 30 січня 1978 контактують з продуктами харчування Директива Комісії 80/766/ЄЕС Визначає методи аналізу Співтовариства для офіційного (OJ L213, p42, 16/8/1980) від 8 липня контролю за вмістом мономер вінілхлорид в матеріалах та 1980 виробах, що контактують з продуктами харчування Директива Комісії 81/432/ЄЕС Визначає методи аналізу Співтовариства для офіційного (OJ L167, p6, 24/6/1981) від 29 квітня контролю за забрудненням вінілхлоридом продуктів 1981 харчування через матеріали та вироби Плівка з регенерованої целюлози Директива Комісії 93/10/ЄЕС (OJ Стосовно матеріалів та виробів, виготовлених з плівки з L093, p27, 17/4/1993) від 15 березня регенерованої целюлози, що контактує з продуктами 1993 харчування

18.

19.

Директива Комісії 1993/111/ЄС (OJ L310, p41 14/12/1993) від 10 грудня Доповнення до Директиви Комісії 93/10/ЄЕС (OJ L093, p27, 17/4/1993) від 15 березня 1993 1993 Директива Комісії 2004/14/ЄС (OJ Доповнення до Директиви Комісії 93/10/ЄЕС (OJ L093, p27, L27, p48, 30/01/2004) від 29 січня 2004 17/4/1993) від 15 березня 1993 Еластомери або каучукові соски та пустушки: викиди N- нитрозамінів та N-нитрозированих речовин 20.

Директива комісії 93/11/ЄЕС (OJ L093, p37 17/4/1993) від 5 березня Стосовно викидів N - нитрозамінів та N-нитрозированих речовин з еластомерів, сосок та пустушок 1993 Матеріали з вмістом певних деривативів епоксиду 21.

Директива Комісії 2002/16/ЄС (OJ L51, p27, 28/02/2002) від 20 лютого Використання певних деривативів епоксиду в матеріалах та виробах, що контактують з продуктами харчування 2002 22.

23.

Директива Комісії 2004/13/ЄС (OJ Доповнення до Директиви Комісії 2002/16/ЄС (OJ L51, p27, L27, p46, 30/01/2004) від 29 січня 2004 28/02/2002) від 20 лютого 2002 Олово Регламент Комісії (ЄЕС) № 1881/2006 Встановлює максимальний рівень певних забруднювачів в (OJ L364/5 pl, 20/12/2006) продуктах харчування

24.

25.

26.

27.

28.

29.

Директива Комісії 2004/16/ЄС (OJ Визначає методи збору зразків та аналізу для проведення L42, p16, 13/02/2004) від 12 лютого офіційного контролю рівня олова в консервах в бляшаних 2004 банках Вінілхлорид Регламент Комісії (ЄС) № 1895/2005 Обмеження використання певних епоксидних деривативів (OJ L302, листопада 2005 19/11/2005) від 18 в матеріалах та виробах, що контактують з продуктами харчування Директива Ради 78/142/EEC (OJ Узгодження L44, p15, 15/02/1978) від 30 січня матеріалів та виробів, що містять мономер вінілхлорид та 1978 законодавства держав-членів контактують з продуктами харчування стосовно Директива Комісії 80/766/ЄС (OJ Визначає методи аналізу Співтовариства для проведення офіційного контролю рівня мономер вінілхлорид в L213, p 42, 16/08/1980) від 8 липня матеріалах та виробах, що контактують з продуктами 1980 харчування Вироби з кераміки Директива Комісії 84/500/ЄС від 15 Щодо жовтня 1984 уніфікації правових приписів країн-учасниць відносно виробів з кераміки, що контактують з продуктами харчування Вироби, що містять алюміній Директива 2004/14/EC Алюмінієві матеріали і вироби, що контактують з харчовими продуктами

 • об’єм і маса упаковки мають бути мінімально необхідними для забезпечення збереженості товару і безпеки споживача;  • до складу упаковки можуть входити тільки мінімальні концентрації шкідливих речовин (встановлені гранично-допустимі норми вмісту свинцю, кадмію, ртуті, хрому);  • за своїми фізичними властивостями і дизайном упаковка повинна бути придатна для багаторазового використання, а після закінчення терміну служби — для добування з неї цінної сировини або окремих компонентів

Порівняння національних та європейських вимог щодо правил маркування харчових продуктів

Європейські вимоги щодо правил маркування харчових продуктів Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов’язкову інформацію: 1. найменування продукту з (мед натуральний, кава розчинна тощо); чітко відображеною природою або фізичним станом 2. перелік інгредієнтів, які використані при виробництві даного товару, включаючи різні добавки, що наводяться поступового зниження; у порядку Національні вимоги щодо правил маркування харчових продуктів Маркування харчових продуктів містити таку обов’язкову інформацію: 1. назву харчового продукту; 2. склад харчового продукту із зазначенням кількості інгредієнтів (складників); 3. кількість харчового повинно продукту у встановлених одиницях виміру; 4. часові характеристики придатності харчового продукту; 3. маса нетто; 4. максимальний термін придатності; 5. особливі умови зберігання і використання; 6. назва фірми-виробника чи постачальника місцезнаходження і виробника, фактичну адресу потужностей (об’єкта) виробництва; номер телефону 5. умови зберігання харчового продукту; 6. умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання; 7. найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об’єкта) виробництва, а для імпортованих харчових телефону імпортера; продуктів – найменування та місцезнаходження і номер

Порівняння національних та європейських вимог щодо правил маркування харчових продуктів

Європейські вимоги щодо правил маркування харчових продуктів Національні вимоги щодо правил маркування харчових продуктів 7. район виробництва (для виноградних вин, коньяків та ін.).

8. штрих-код та номер партії продукції.

8. найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник; 9. поживну цінність із позначенням кількості білків, (100 мл) продукту.

вуглеводів харчового та жирів продукту у встановлених одиницях виміру на 100 г та енергетичної цінності, вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового 10. інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством); 11. застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я при його споживанні 9. номер партії виробництва; 10.

інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством); 11. інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні; 12.поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту; 13. застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я при його споживанні; 14. позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).

Порівняння національних та європейських вимог щодо правил маркування харчових продуктів

Європейські вимоги щодо правил маркування харчових продуктів Маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують, не повинні: містити інформацією, яка не підкріплена фактами, наприклад, а)продукція загальнооздоровлюючого типу («протидія стресу», «зберігає молодість » тощо).

б) реклами фізіологічних чи функцій поведінки організму («поліпшує пам’ять», «добавляє оптимізму» схуднення ).

в) заборонені рекламні написи відносно («наполовину скорочує кількість калорій» д) ).

г) рекламні заклики про користь алкогольної продукції, якщо вміст алкоголю в ній перевищує 1,2 %.

«низький енергетичний вміст» енергетична цінність яких не можна використовувати тільки в рекламі продуктів, вище 20 ккал/100г, а енергетична цінність продукту знижена не менше ніж на 30 %. Якщо енергетична цінність продукту нижче 4 ккал/100г, тоді можна маркувати «знижений енергетичний вміст» «не містить енергії».

— Національні вимоги щодо правил маркування харчових продуктів Маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують, не повинні: а) вводити в оману споживача стосовно: характеристик харчового продукту, зокрема його природи, ідентичності, властивостей, стану, складу, кількості, часових придатності (зберігання), походження, способу виробництва чи одержання; характеристик - необґрунтованого зазначення інформації про властивості харчового продукту, яких у нього немає; - повідомлення щодо особливих властивостей харчового продукту , хоча всі подібні продукти мають такі самі властивості;

Порівняння національних та європейських вимог щодо правил маркування харчових продуктів

Європейські вимоги щодо правил маркування харчових продуктів г) більше 3 г жирів на 100 г маси або 1,5 г/100 мл «низький вміст жирів» . «Не містить жирів жирів. — з вмістом не » — якщо на 100 г маси або 100 мл продукту припадає 0,5 г «Низький вміст насичених жирів» — їх вміст у межах 1,5 г на 100 г маси, при цьому даний компонент не повинен перевищувати 10 % енергетичної цінності продукту. Для того щоб маркувати «вільний від насичених жирів» д) , цей показник повинен бути у межах 0,1 г на 100 г.

«низький вміст цукру» — його вміст може складати 5 г на 100 г маси, а «вільний від цукру» — 0,5 г на 100 г.

е) Напис «високий вміст білка» допускається тільки у випадку, якщо на нього припадає не менше 20 % калорійності продукту.

Національні вимоги щодо правил маркування харчових продуктів б) містити будь-якого інформацію захворювання щодо або наявності виникненню у харчовому продукті (крім природних мінеральних вод та харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок) властивостей, які сприяють профілактиці, загоюванню та лікуванню у споживача властивостей.

враження про наявність цих

Продукти Молоко кисломолочні продукти і Масло і сири Сипучі продукти (борошно, цукор, крупи) Безалкогольні алкогольні напої та + + + + + + + + + + + + + +

Хліб вироби і хлібобулочні Рибні продукти М’ясні продукти Свіжозаморожені продукти Овочі і фрукти: свіжі заморожені + + _ _ + + + + _ + _ + + + + + + + + + + + + +



Тара, що піддається обов'язковій сертифікації

тари споживчої із картону, паперу і комбінованих матеріалів (коробок, пачок, пакетів) фляг молочних; бочок стальних пакетів із полімерних матеріалів мішків паперових і тканинних, барабанів картонних навивних тари із полімерних матеріалів (ящиків, лотків, бочок, банок, каністр, відер, бідонів, фляг, пляшок, корзин, коробок та інших) мішків паперових і тканинних, барабанів картонних навивних паперу для пакування харчових продуктів на автоматах плівки поліетиленові

-

Назва та номер класу або підкласу Всього ГОСТ Гармоні зовано з ISO Всього 55.020 Пакування та розподілення товарів вцілому

-

Всього На методи контролю Загальні вимоги Розміри, параметри Терміни та визначення 16 7 7 1 1 21 3 10 5 3 2 55.040 Пакувальні матеріали та приладдя 32 6

-

Всього На методи контролю Загальні вимоги Розміри, параметри Види матеріалу Всього На методи контролю Загальні вимоги Розміри, параметри Види матеріалу Терміни та визначення 3 5 3 21 55.080 Мішки. сумки 14 11 3 1 1 55.100 Пляшки. Горщики. Банки 2 4 30 9 14 4 2 1 ДСТУ Гармонізовано з ISO EN 16 7 2 4 3 6 2 2 2 9 2 7 7 2 5 3 3 -

-

Терміни та визначення Тара На методи контролю Загальні вимоги Розміри, параметри

-

Всього Розміри, місткість Методи контролю Терміни та визначення Тара Всього Тара, вимоги Методи контролю

-

Всього Терміни та визначення На методи контролю Загальні вимоги Розміри 1 7 1 1 9 2 1 12 3 2 1 55.120 Фляги. Бляшані консервні банки. Труби 5 5 2 1 1 2 1 55.140 Діжки. Барабани. Каністри 14 9 4 1 19 19 55.160 Ящики, коробки, решітчаста тара 15 12 3 55 1 52 2 15 2 1 11 1 4 1 7 7 11 8 3 3 2 1 5 1 2 2 -

Безпека полімерних матеріалів гарантованою в таких випадках: буде

•

якщо вони хімічно інертні і не виділяють яких-небудь речовин в оточуюче середовище або в контакті з ними організми чи продукти; • якщо кількість виділених речовин дуже мала і не зумовлює негативну дію на живий організм навіть при довготривалому контакті; водночас повинна бути виключена можливість кумуляції цих речовин; • речовини, що виділяються і мігрують із полімерних нетоксичними і не можуть шкідливо впливати на живий організм навіть при довготривалому контакті.

матеріалів, є практично

Полімерні матеріали, які контактують з харчовими продуктами, не повинні:

• змінювати їх органолептичні властивості — ступінь прозорості, консистенцію, колір, смак, запах; • передавати в харчові продукти шкідливі або сторонні речовини, які входять до складу полімерних композицій; • виділяти в процесі довготривалої експлуатації, а також при нагріванні і контакті з миючими засобами речовини, здатні дифундувати в продукти і змінювати їх властивості; • вступати в хімічні реакції з харчовими продуктами, а також змінюватися під дією складових компонентів продовольчих товарів.

За ступенем придатності до застосування у харчовій промисловості компоненти полімерних композицій можна умовно поділити на такі групи:

• допущені органами Держнагляду для контакту з харчовими продуктами або обмежено допущені для деяких видів харчових продуктів. Як правило, це речовини які не володіють біологічною активністю; • не допущені для безпосереднього контакту з харчовими продуктами внаслідок токсичності. До них відносяться речовини, присутність яких у полімерних матеріалах навіть при незначній розчинності забороняється; • не допущені для застосування у харчовій промисловості внаслідок відсутності або недостатньої кількості даних, необхідних для їх гігієнічної оцінки.

Критерії токсичності стабілізаторів полягають у наступному:

• • одноразове попадання навіть максимально можливої дози стабілізатора в організм людини не приводить до гострого отруєння; • повторне проникнення малих доз цієї речовини в організм людини не проявляє токсичного ефекту; щоденне введення малих доз стабілізатора протягом декількох років не діє на організм людини; • одноразові контакти стабілізатора у чистому вигляді або його розчинів не викликають подразнюючої дії на шкіру, слизові оболонки очей, дихальних шляхів; • багаторазові контакти зі шкірою і слизовими оболонками не приводять до подразнення останніх, а також сенсибілізації (підвищеної чутливості до хімічних подразників).

Усі барвники залежно від ступеня токсичності і вивченості поділяють на 5 груп:

• група А включає безпечні (дозволені) барвники; • група В • у • до • група Е об’єднує барвники з певними сумнівами; групу С ввійшли барвники, про безпеку яких немає достатніх доказів, але є дані, що свідчать про їх шкідливість; групи Д віднесені барвники, про які взагалі немає наукових даних; включає небезпечні барвники, застосування яких недопустиме для забарвлення харчових продуктів.

За ступенем цієї дії хімічні речовини поділяють на чотири класи безпеки:

1 клас — речовини надзвичайно небезпечні; 2 клас — високонебезпечні; 3 клас — помірнонебезпечні; 4 клас — малонебезпечні.

Величина ДКМ встановлюється залежно від ступеня токсичності речовин:

• нетоксичні — до 10 ; • малотоксичні — до 30 ; • середньотоксичні — до 50 ; • токсичні — до 100 .

1.

Станом на 01.01.2011р. діє 218 міжнародних стандартів щодо тари та упаковки. В основному в міжнародних стандартах встановлені вимоги до методів контролю, розмірів, допусків та технічних характеристик тари, упаковки та матеріалів для них.

2.

2. Нами розглянуті та проаналізовані вимоги європейських стандартів EN та нормативно правових актів директив ЄС щодо тари та пакувальних матеріалів. Встановлено, що європейські стандарти, яких 190, містять в основному вимоги до матеріалів для тари та упаковки, методів контролю показників якості та безпеки, також є стандарти на розміри, допуски та габарити тари.

Крім того в ЄС розроблено 29 Директив ЄС щодо тари та упаковки приділялась Рамковому регламенту ЄС № 1935/2004 щодо матеріалів та виробів, що контактують з харчовими продуктами.

3. Особлива увага і в стандартах і в нормативно-правових актах для харчових Європейського продуктів.

Союзу Особлива приділяється вторинної сировини в харчові продукти при їх контакті.

увага контролю пакувальних матеріалів з полімерних матеріалів, целюлози, олова, металів, кераміки та вторинної сировини. Жорстко контролюється можливість міграції складових полімерів та

4. Станом на 01.01.2011р. в Україні діють 123 державні стандарти ДСТУ

та 162 міждержавних стандарти ГОСТ щодо тари та упаковки.

В основному в зазначених стандартах встановлені вимоги до матеріалів, які використовуються для тари та упаковки для харчових та непродовольчих товарів, розмірів, місткості, різних допусків, методів контролю та термінів і визначення понять.

5.

Рівень гармонізації продуктів та добавок.

прийняття міжнародних стандартів, національних складає 27,6%, європейських – 29,3% від загальної кількості стандартів зазначених рівнів щодо тари та упаковки.

6. Встановлено, що в ЄС розроблені чіткі вимоги до етикетування та маркування харчової продукції. Особливі вимоги до продукції дієтичного та профілактичного призначення. Існують чіткі норми маркування для запобігання введення в оману споживачів харчових як

 

Вимоги європейських нормативних документів до маркування на упаковці харчових продуктів відносно обов’язкової інформації не відрізняється від вимог чинного в Україні Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів.

Щодо маркування харчових продуктів із зазначенням певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії то в національному Технічному регламенті немає чіткої визначеності, та чіткого переліку для такого маркування . Існує лише вимога не введення в оману споживачів, та загальна вимога щодо нанесення таких написів. В європейських нормативних документах чітко визначені кількісні значення тих чи інших складових нанесення певних написів.

, що призводять до зміни певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії продукції, для

7. Вартість гармонізації одного міжнародного стандарту за

нашими підрахунками становить 9977,28 грн. Економічна ефективність від гармонізації та впровадження стандарту буде визначатись зменшенням витрат на оцінку відповідності пакувального матеріалу під час реалізації продукції як на внутрішньому ринку, так і за кордон, зниженні втрат виробників пакувальних матеріалів за рахунок своєчасного контролю та дотримання міжнародних вимог до будь-якої групи пакувальних матеріалів. 8.Результати проведених досліджень були апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді у вирішенні актуальних проблем виробництва та переробки сировини, стандартизації і безпеки продовольства», Київ, 2011 рік.

 Рекомендується інтенсифікувати гармонізацію національних стандартів з міжнародними, зокрема щодо:  Методів контролю показників якості та безпечності пакувальних матеріалів, особливо для тари та упаковки з полімерних матеріалів;  Вимог до закупорювальних матеріалів для скляної та металевої тари та упаковки;  Вимог до аерозольної тари;  Організації та керування ланцюгом поставок RFID;  Кодування упакованих вантажів та нанесення лінійних штрих кодів.

 Впровадити ряд нормативно-правових актів, які б базувались на Директиві ЄС №2023/2006 щодо Належної виробничої практики для матеріалів і виробів призначених для контакту з харчовими продуктами;  На сьогодні на ринок України надходить велика кількість пігментаторів та барвників, які використовують для пакувальних матеріалів. Тому пропонується встановити чіткі нормативні вимоги щодо пігментів та барвників, які дозволені до використання в Україні в залежності від їх складу та ступеню міграції їх складових в харчові продукти з якими контактує упаковка.

 Розробити та впровадити нормативні документи та законодавчі акти, які б мали чіткі вимоги до маркування та етикетування тари та упаковки, які б не вводили в оману споживачів та надавали повну інформацію щодо поводження з таким пакувальним матеріалом з врахуванням його життєвого циклу. Зокрема щодо поводження з тарою та упаковкою складовими якої є полістирол, бісфенол А, полівінілхлорид, меламін, еластомери, епоксидних речовин, ПЕТ та інші що можуть нанести шкоду здоров’ю людини в результаті неналежного їх використання.

 Конкретизувати вимоги до маркування харчової продукції із зазначенням певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії.