Transcript презентація. Програмно-цільовий метод в

ЛЕКЦІЯ-ПРЕЗЕНТАЦІЯ
для Київського міського центру перепідготовки та
підвищення кваліфікації
Програмно-цільовий метод
в бюджетному процесі.
Введення перспективного бюджетування як
елемент стратегії розвитку м.Києва
Гринчук Наталія Михайлівна, к.е.н., доцент
Київ – 2010
Питання для розгляду
 Цілі та задачі впровадження ПЦМ в бюджетному процесі
 Принципи впровадження стратегічного планування в






бюджетному процесі
Структура циклу програмно-цільового бюджетування
Компоненти програмно-цільового бюджетування
Результативні показники виконання бюджетних програм –
перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання.
Методи визначення результативності бюджетних програм
Особливості формування сукупної бюджетної програми
м.Києва - столиці України
Методологічні питання впровадження програмно-цільового
методу в бюджетному процесі столиці
Цілі та задачі впровадження ПЦМ в
бюджетному процесі
Впровадження програмно-цільового методу складання та виконання
бюджету як елементу стратегії розвитку столиці спрямовано на:




підвищення ефективності та цільового використання
бюджетних коштів, поліпшення якості надання державних
послуг;
можливість більш продуктивного використання фінансових
ресурсів та підвищення рівня відповідальності за їх цільове
використання;
збільшення прозорості та зрозумілості бюджету для
громадськості і відповідно посилення контрольованості за
використанням бюджетних коштів;
забезпечення чіткої орієнтації та стабільності бюджетної
системи столиці при довгостроковому фінансовому
плануванні.
Цілі та задачі впровадження ПЦМ в
бюджетному процесі





приведення діяльності головних розпорядників у
відповідність з наявними бюджетними коштами;
підвищення рівня життя населення, пом'якшення соціальних
диспропорцій;
покращення рівня доступності якісних послуг для
населення, поліпшення його демографічних характеристик;
прискорення модернізації та структурної перебудови
економіки на інноваційній основі;
забезпечення сприятливого інвестиційного клімату.
Принципи впровадження стратегічного
планування в бюджетному процесі
Принцип цілісності, який забезпечується розробленням взаємоузгоджених
прогнозних і програмних документів економічного і соціального
розвитку України, окремих галузей економіки та окремих
адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та
середньостроковий періоди.
Принцип об'єктивності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні
документи економічного і соціального розвитку України розробляються
на основі даних органів державної статистики, уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики,
інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, а також звітних даних із офіційних видань
Національного банку України.
Принцип науковості, який забезпечується розробленням прогнозних і
програмних документів економічного і соціального розвитку на науковій
основі, постійним удосконаленням методології та використанням
світового досвіду в галузі прогнозування та розроблення програм
економічного і соціального розвитку.
Принципи впровадження стратегічного
планування в бюджетному процесі
Принцип гласності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні
документи економічного і соціального розвитку є доступними для
громадськості. Інформування про цілі, пріоритети та показники цих
документів забезпечує суб'єктів підприємницької діяльності необхідними
орієнтирами для планування власної виробничої діяльності.
Принцип дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в тому,
що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні
здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів
економічного і соціального розвитку виходячи з необхідності
забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної
політики та економічної безпеки держави.
Принцип самостійності, який полягає в тому, що місцеві органи виконавчої
влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень
відповідають за розроблення, затвердження та виконання прогнозних і
програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних
адміністративно-територіальних одиниць. Прогнозування та розроблення
програм економічного і соціального розвитку забезпечує координацію
діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування.
Принципи впровадження стратегічного
планування в бюджетному процесі
Принцип рівності, який полягає в дотриманні прав та врахуванні інтересів
місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання всіх форм
власності.
Принцип взаємної погодженості цілей, задач та заходів програми з
прогнозами і програмами соціально-економічного розвитку міста,
Генеральним планом розвитку міста і пріоритетних задач, установлених
нормативними актами органів державної влади міста, а також із заходами
інших затверджених цільових програм будь-якого рівня агрегації, а також
бюджетних програм з завданнями, що пов’язані із столичними
функціями м.Києва.
Принцип обґрунтованості по ресурсах, у тому числі джерелах фінансування,
виконавцях і термінах здійснення комплексу заходів, що складають
програму.
Принцип “скользящей трехлетки” – сприяє забезпеченню чіткої орієнтації
та стабільності бюджетної системи столиці при довгостроковому
фінансовому плануванні. Головне – обґрунтований вибір пріоритетів
середньострокового планування.
Структура циклу програмно-цільового
бюджетування
Циклічність програмно-цільового бюджету забезпечується наступними етапами
роботи:
1. визначення пріоритетних цілей органів влади та розроблення стратегії їх
2.
3.
4.
5.
6.
виконання. Такі завдання повинні відображатися у програмних і
прогнозних документах;
складання відповідних програм щодо виконання визначених цілей.
Програми розробляються головними розпорядниками коштів
(міністерствами та відомствами) згідно з прогнозними й програмними
документами уряду;
визначення потрібного обсягу ресурсів для реалізації програми головними
розпорядниками коштів на підставі плану своєї діяльності та розробка на
цій основі бюджетних запитів;
поточний контроль, корегування програм, відповідно – корегування
бюджетних призначень;
конкретизація системи показників ефективності використання бюджетних
коштів для виконання програм і відповідних завдань головного
розпорядника коштів;
оцінка виконання бюджетних програм – аналіз досягнутих результатів та
прийняття рішень щодо фінансування бюджетних програм та, відповідно,
їх включення в бюджетний план наступних періодів.
Структура циклу програмно-цільового
бюджетування
Основні компоненти програмно-цільового
методу в бюджетному процесі
Прозорість
бюджетного процесу
та участь
громадськості
Бюджетні
програми
Стратегічне
планування
Програмноцільовий
метод
Аналіз, оцінка,
моніторинг виконання
бюджету/програм
Планування
капітальних
інвестицій
Середньо–
та довгострокове
планування
бюджету
Доходи і видатки:
прогноз, оцінка
і визначення
повноважень
Складові частини програмно-цільового
бюджетування
ГОЛОВНА МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ
ГОЛОВНОГО РОЗПОРЯДНИКА
НАЗВА ПРОГРАМИ
МЕТА ПРОГРАМИ
Завдання
Завдання
Завдання
Завдання
Завдання
Завдання
Завдання
Завдання
Показники
виконання
Показники
виконання
Показники
виконання
Показники
виконання
Показники
виконання
ПІДПРОГРАМА
Показники
виконання
ПІДПРОГРАМА
Показники
виконання
ПІДПРОГРАМА
Показники
виконання
ПІДПРОГРАМА
НАЗВА ПРОГРАМИ
МЕТА ПРОГРАМИ
Складові частини програмно-цільового
бюджетування: бюджетна програма
Назва бюджетної програми - відіграє важливу роль в процесі формування
бюджетної програми. Будучи дуже стислою, повинна відображати її
основну суть. У більшості випадків назва програми дублює її мету.
Мета бюджетної програми – законодавчо визначена ціль, якої необхідно
досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми (має
узгоджуватися з головною метою діяльності головного розпорядника
коштів).
Підпрограма – відповідна деталізація програми за здійснюється з метою
комплексного охоплення різних заходів, спрямованих на досягнення
загальної мети програми. Такі заходи можуть відноситися до різних
функцій (згідно з функціональною класифікацією видатків), або розділів,
груп однієї функції.
Завдання бюджетної програми – конкретні, обмежені часовими рамками,
заходи, які необхідно здійснити для виконання мети програми, та які
можна виміряти за допомогою результативних показників виконання
програм (підпрограм/завдань).
Етапи бюджетного процесу
Визначення та прогнозування довго- та середньострокових
цілей та розробка стратегії заходів та механізмів їх реалізації.
Визначається у вигляді програмних і прогнозних документів
органів влади.
Розробка та схвалення бюджетного прогнозу на основі
макроекономічного прогнозу на середньострокову перспективу
Оцінка пріоритетів при виборі програм
(оцінка програм)
Вивчення ефектів програми
Оцінка результативності виконання вже обраних програм
Корегування показників планового (або поточного) року
і уточнення показників на наступні роки
Визначення методів оцінювання та застосування
відповідних показників результативності
Ефекти програми
При виборі пріоритетів та обґрунтуванні доцільності запровадження тієї чи
іншої програми важливе значення мають аналіз і вивчення “ефектів”
бюджетних програм.
Перерозподільні ефекти програми – необхідно показати, що перерозподіл благ,
доходів здійснюється в інтересах саме тих груп населення, для поліпшення
становища яких і застосовується програма.
Соціальні ефекти програми – досліджується ефект для одержувача благ не
тільки у короткостроковому аспекті, але і довгострокові наслідки
впровадження програми. При цьому тимчасове поліпшення становища
окремих груп населення може в перспективі привести до посилення
соціальної диференціації.
Інституціональна життєздатність – сюди входить як аналіз стійкості й
ефективності органів і структур, що керують програмою, так і аналіз
стабільності середовища, у якій програма повинна здійснюватися. Крім того,
необхідно виявити коло структур, зацікавлених як у реалізації програми, так і
в її провалі.
Ефекти програми
Оцінка впливу на загальну економічну і соціальну ситуацію – мова йде про
короткостроковий і довгостроковий зовнішній ефекти. Варто проаналізувати
взаємозв’язок та взаємний вплив даної програми й інших програм,
реалізованих місцевою владою. Ефект позитивного впливу пропонованої
програми на досягнення цілей інших програм може стати важливим
аргументом на користь прийняття даної програми і відповідного
перерозподілу засобів, але і може викликати додаткові конфлікти (коли
зачіпаються інтереси інших верств населення, на які не розповсюджуються дії
даної програми).
Економічний ефект програми – оцінюється обґрунтованість обсягів витрат на
реалізацію програми в порівнянні з іншими, виходячи з обмеженості
бюджетних ресурсів.
Фінансовий ефект для регіону – заснований на порівнянні грошових потоків. В
процесі аналізу зіставляються фінансові оцінки потоків витрат і результатів в
розрізі окремих учасників проекту (суб'єктів програми), а також в розрізі
елементів бюджетних програм різних рівнів агрегації (районів і міста в
цілому).
Результативні показники виконання бюджетних програм –
перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання
Показники виконання програм – це кількісні та якісні показники, які характеризують
результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною,
бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку
використання коштів на виконання бюджетної програми.
Показники виконання
програм
Основні
Додаткові
Показник гідних
потреб
Показник суспільних
благ
комплексний
показник корисності
Показник робочого
навантаження
Показник якості
Показник
продуктивності
Показник продукту
Показник затрат
(вхідних ресурсів)
Результативні показники виконання бюджетних програм –
перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання
Показники виконання конкретних програм та підпрограм мають відповідати
таким вимогам:
 співвідноситися з метою, цілями та завданнями програми;
 дозволяти вимірювати результати виконання програми;
 піддаватися контролю, бути зрозумілими та вчасними;
 узгоджуватися із стратегічним планом, бюджетом району, міста, держави;
 узгоджуватися із діючою (чинною) системою розрахунків та звітності
закладів, установ, організації;
 бути послідовними протягом часу та систематично відстежуватися.
Результативні показники виконання бюджетних програм –
перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання
Методи, що використовуються в процесі оцінки програм повинні відповідати
таким вимогам:
 надавати можливість для порівняльної оцінки коштів, призначених на
виконання програми;
 надавати змогу вимірювати продукт та ефективність програми на
коротко- середньо- та довгострокову перспективу;
 залежність та зв’язок між показниками ефективності/результативності
програм мають бути прямими, сумісними та чітко визначеними.
Результативні показники виконання бюджетних програм –
перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання
Основні показники виконання програм
Показник
затрат
(вхідних
ресурсів)
статистична величина, що відображає структурований
обсяг вхідних ресурсів, необхідний для здійснення
відповідного завдання бюджетної програми
Показник
продукту
визначає обсяг виробленої продукції чи наданих
послуг у ході виконання бюджетної програми,
кількість користувачів товарами (роботами,
послугами) тощо
Результативні показники виконання бюджетних програм –
перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання
Основні показники виконання програм
Показник
продуктивності
є мірою вартості ресурсів на одиницю продукту,
використовуються при визначенні та оцінюванні
різних методів надання послуг
Показник
якості
визначає результати виконаної роботи та якість
наданих послуг. Він показує досягнення, отриманні
від здійснення бюджетної програми. За допомогою
показника якості можна оцінити рівень досягнення
встановленої мети, а також відповідність досягнутих
результатів встановленій меті та завданням
Результативні показники виконання бюджетних програм –
перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання
Додаткові показники виконання програм
Показник
робочого
навантаження
обсяг робіт, який має виконати відповідальний
виконавець. За допомогою показника робочого
навантаження можна чітко описати контингент
споживачів бюджетних послуг
Комплексний
показник
корисності
показує користь від реалізації даної бюджетної
програми для територіальної громади або суспільства
в цілому. Характерною особливістю показника є його
всеохоплюваність та універсальність для багатьох
бюджетних програм
Результативні показники виконання бюджетних програм –
перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання
Додаткові показники виконання програм
Показники
суспільних
благ
як відомо, серед благ, пропозиції яких менше, чим це
бажано, є і такі, споживання яких одним індивідом
не повинне бути на перешкоді для споживання
іншими. То ж при пропонуванні відповідної
програми варто довести, що її результат і є суспільне
благо. Як правило, це не складно, але при цьому
варто пам'ятати, що існує конкуренція за суспільні
ресурси між суспільними благами
Показники
гідних
потреб
суспільство і держава одні блага вважають
корисними, а інші шкідливими. Отже, необхідно
показати, що результати програми будуть сприяти
росту споживання корисних благ і зниженню –
шкідливих
Методи визначення результативності бюджетних
програм
Головна мета вибору методу дослідження – отримання якомога більш
актуальної та повної інформації з урахуванням часових та
бюджетних обмежень.
З метою дотримання вимогам об'єктивності, достовірності інформації
необхідно визначитись з цілями та задачами аналізу, оскільки
саме чітко визначені цілі оцінки визначають вибір методів збору
та обсяг необхідних для цього показників.
Наступним кроком є вибір найбільш прийнятних методик, які можуть
бути використані для аналізу ефектів та витрат, а також інших
отриманих даних, оскільки не завжди при оцінці виконання
програм показники можна кількісно виміряти за допомогою
математичних методів.
Найбільш поширені аналітичні методики, які можуть бути
використані для аналізу результативності та ефективності
виконання бюджетних програмі:
Методи визначення результативності бюджетних
програм
Аналіз
витрат та
вигод
- метод порівняння витрат на здійснення альтернативних
варіантів виконання бюджетної програми та вигод від їх
упровадження
Аналіз
економічної
ефективнос
ті витрат
- передбачає оцінку та співставлення альтернативних
варіантів на основі витрат на їх впровадження та
результатів їх впровадження. Для оцінки ефективності
переважно використовують такі економічні критерії як
економічна ефективність, економія та ефективність (як
співвідношення між спожитим фактором та виходом)
Аналіз
корисності
витрат
- передбачає оцінку альтернативних варіантів на основі їх
вартості та визначеної корисності (цінності або
вигідності) їх результатів. У випадку, коли відомо обсяг
витрат, але відсутні кількісні параметри або показники
бажаних результатів, можна вдатися до аналізу
корисності витрат й у такий спосіб удосконалити процес
розгляду альтернатив. Зручний інструмент попереднього
управлінського аналізу
Методи визначення результативності бюджетних
програм
Аналіз витрат
на одиницю
продукції
(послуги)
- дає змогу оцінити основні показники результату поточної
діяльності установ, оскільки аналіз проводиться на основі
даних про господарчу діяльність за кодами економічної
класифікації видатків (аналізуються відносні показники
поточної діяльності)
Аналіз
- вивчається співвідношення показника обсягів
продуктивності виробництва продукту або робочого навантаження (якщо це
витрат
послуги) до показника витрат. Передбачає вивчення
можливостей та шляхів оптимізації витрат при покращенні
показника обсягу продукту (послуг) та постійному контролі
якості наданих послуг (продукту)
Аналіз
здійсненності
витрат
- порівнюються можливості реалізації альтернативних
варіантів з точки зору обсягу витрат. Цю методику
використовують в якості фільтру в процесі визначення
обраних альтернатив, які в інших відношеннях є
дієздатними.
Аналіз
окупності
витрат
- порівняння економічної ефективності від реалізації
альтернативних варіантів. Визначається співвідношенням
капітальних вкладень до економічного ефекту, одержаного
шляхом реалізації цих вкладень
Особливості формування сукупної бюджетної
програми м.Києва як столиці України
Стратегічне планування та програмно-цільовий метод бюджетування як
інструмент формування стратегії розвитку столиці слід розглядати як
єдину систему, спрямовану на досягнення результату.
Структура сукупної бюджетної програми м.Києва як великого міста з
районним поділом має наступні особливості:



повинна відображати наявність програм міського та районного рівнів
різної функціональної і галузевої спрямованості, тобто враховувати різні
джерела бюджетного фінансування, а також територіальний аспект
впровадження бюджетних програм.
структура програмно-цільового бюджету м.Києва виходячи з принципу
дотримання загальнодержавних інтересів, повинна відображати наявність
окремих бюджетних державних програм і підпрограм, а також
підпрограми, метою яких є виконання столичних функцій м.Києвом, і
які також здійснюються за рахунок державних бюджетних коштів.
схема базової структури бюджетної програми м.Києва в найзагальнішому
вигляді має не три (програма – підпрограма - завдання), а шість рівнів:
Особливості формування сукупної бюджетної
програми м.Києва як столиці України
Перший, найвищий рівень об’єднує в сукупну бюджетну програму м.Києва всі
бюджетні програми, які здійснюються в столиці за рахунок коштів
державного бюджету та коштів місцевих бюджетів м.Києва.
Другий рівень агрегації бюджетних програм включає і розмежовує програми, які
здійснюються за рахунок коштів державного бюджету та коштів місцевих
бюджетів м.Києва.
Третій рівень агрегації бюджетних програм конкретизує програми, що
здійснюються за кошти міського бюджету та кошти бюджетів 10 районів у
м.Києві.
Четвертий рівень агрегації бюджетних програм передбачає конкретизацію їх
переліку по головних розпорядниках коштів, та конкретизацію переліку
бюджетних програм (програмних завдань головних розпорядників коштів) в
кожному конкретному районі столиці.
П’ятий рівень агрегації можна розглядати як бюджетні підпрограми, що
здійснюються в структурі і відповідно діючих кодів функціональної
класифікації бюджетних видатків (КФК). Він відображає функціональну
спрямованість бюджетних видатків.
Шостий рівень агрегації об’єднує підпрограми і завдання по фінансуванню
бюджетних видатків за економічною спрямованістю.
Сукупна бюджетна програма м. Києва
Графічний метод планування та аналізу бюджетних програм
Перехід до програмно-цільового методу бюджетування потребує конкретизації,
групування інформації в різних аспектах. Посилюється значення графічного методу
планування, складання та аналізу бюджетних програм, що дозволяє на різних етапах
бюджетування виділяти та систематизувати відповідні рівні інформації.
Використання графічного аналізу, зокрема побудова структурних схем бюджетних
програм, дозволяє:






розмежувати рівень агрегації бюджетних програм;
чітко визначати кількість співставних програм, що виконуються коштами різних
розпорядників коштів, різних районних бюджетів;
обґрунтувати спільний перелік показників по співставних програмах;
запропонувати специфічні показники ефективності і якості програм для кожного
рівня агрегації;
посилити ступінь візуальної різноманітності програм, що спрощує сприйняття
при представленні (поданні) бюджету;
забезпечити можливість моніторингу взаємозв’язку і впливу показників на
кожному рівні агрегації бюджетних програм.
Методологічні питання впровадження програмноцільового методу в бюджетному процесі столиці
Для повного та успішного переходу на програмно-цільовий метод
формування бюджету необхідне впорядкування існуючої
нормативно-правової бази з бюджетних питань, зокрема, щодо норм
складових, правил і процедур застосування ПЦМ на всіх рівнях
бюджетної системи.
Серед неврегульованих юридичних та методологічних питань вирішення
потребують наступні:
1.
Взаємна узгодженість бюджетних програм різних рівнів агрегації;
2.
Узгодженість процедур складання та координації планів соціальноекономічного розвитку та планів стратегічного розвитку із
застосуванням методів програмно-цільового бюджетування.
3.
Необхідність розробки типового (базового) переліку результативних
показників як для кожної програми окремо, так і для груп
однорідних (сполучених) програм різних рівнів агрегації
Методологічні питання впровадження програмноцільового методу в бюджетному процесі столиці
4.
З метою визначення ефективності виконання бюджету при застосуванні
програмно-цільового методу доцільно розробити процедуру
систематичного моніторингу, контролю та оцінки програм
5.
Правова та адміністративна неврегульованість механізмів управлінської
звітності. – постає питання необхідності впровадження єдиної електронної
системи «планування-контроль-звітність».
6.
Невизначеність норм відповідальності розпорядників коштів та виконавців
при невиконанні цілей та задач програм.
7.
Недостатня урегульованість питань розмежування повноважень органів
влади в процесі ініціації, розроблення та виконання бюджетної програми, а
також її координації та контролю.
8.
Неврегульованість питань кодифікації бюджетних програм різного рівня
агрегації в межах бюджетної класифікації витратної частини бюджету.
Питання для дискусії
 Розробка стратегічного плану міста та програмно-цільовий




бюджет: узгодження підходів на місцевому рівні та перших
кроків
Проведення аналізу чинних міських програм та можливостей їх
фінансування
План підготовки міського бюджету у розрізі бюджетних програм
Визначення результативних показників по окремих бюджетних
програмах
Програмно-цільовий бюджет міста: необхідні заходи задля його
запровадження
Питання для самоконтролю






Визначте цілі та задачі впровадження ПЦМ в бюджетному
процесі
Охарактеризуйте основні принципи впровадження
стратегічного планування в бюджетному процесі
Проаналізуйте структуру циклу програмно-цільового
бюджетування та його компонентів
Результативні показники виконання бюджетних програм:
існуючі вимоги до їх складання
Які є методи визначення результативності бюджетних
програм
Визначте особливості формування сукупної бюджетної
програми м.Києва - столиці України /бюджету міста
складеного на основі програмно-цільового методу
Рекомендована література
1. Бюджетний кодекс України
2. Розпорядження КМУ від 14.09.2002 р. №538р“Просхвалення Концепції
3.
4.
5.
6.
7.
8.
застосування Програмно-цільового методу в бюджетному процесі”
Постанова КМУ від 28.02.2002р. №228 “Про затвердження порядку
складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання
кошторисів бюджетних установ”
Наказ Міністерства фінансів України від 14.12.2001р. № 574 “Про
затвердження інструкції про статус відповідальних виконавців
бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі”
Наказ Міністерства фінансів України від 27.12.2001р.№604 “Про
бюджетну класифікацію та її запровадження”
Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2002р. №1098 “Про
паспорти бюджетних програм”
Наказ Міністерства фінансів України від 08.08.2002 р.№621 “ Про
запровадження результативних показників, що характеризують
виконання бюджетних програм”
Наказ Міністерства економіки України від 4.12.2006 року № 367 “Про
затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення
регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх
виконання”
Рекомендована література
9. Розпорядження Кабінету Міністрів від 23.05.2007 року №308-р ”Про
схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів”
10. Наказ Міністерства фінансів №1172 від 22.09.2008 “Основні підходи
щодо запровадження програмно-цільового методу складання та
виконання місцевих бюджетів”
11. Постанова Верховної Ради України від 09.06.2010 року № 2318-VI
“Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік”
12. Наказ Міністерства фінансів №1147 від 01.10.2010 “Про типовий
перелік бюджетних програм та результативних показників в галузі”
13. Наказ Міністерства фінансів України від 09.07.2010 № 679
“Правила складання паспортів бюджетних програм місцевих бюджетів,
квартального та річного звітів про їх виконання, здійснення моніторингу
та аналізу виконання бюджетних програм, оцінки ефективності
бюджетних програм”.
14. Бюджетний процес за ПЦМ на рівні міст. Практичний посібник для
фахівців./ USAID-Ukraine. – Київ: 2006.- 173 с.
15. Вакуленко В.М., Гринчук Н.М. Управління місцевими фінансами: Навч.
посіб. - К.: Вид-во НАДУ, 2008. – 107 с.
Рекомендована література
16. Гринчук Н.М. Місцеві фінанси як ресурс територіального розвитку
/Реформа публічного управління в Україні: виклики, стратегії,
майбутнє: Монографія /Нац.акад.держ.упр. при Президентові України;
Відп. ред. І.А.Грицяк. – К.: «К.І.С.», 2009. – 240 с. Р.3.4. – С.217-237.
17. Інструктивні матеріали по запровадженню програмно-цільового методу
формування та виконання місцевих бюджетів (наказ МФУ №1172 від
22.09.08 р.) . - USAID-Ukraine /ІБСЕД. – Львів: 2009.- 269 с.
18. Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних
програм. //Фінанси України. - №7. – 2009. – С.20-29.
19. Організаційно-правові та фінансові основи управління розвитком міста:
монографія /авт. кол.: В.М.Вакуленко, Н.М.Гринчук, О.Ю.Оболенський
та ін.; за ред. В.М.Вакуленка, М.К.Орлатого. - К. НАДУ, 2009. – 180 с.
(С.108-151)
20. Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі: крок за кроком.
Практичний посібник для фахівців / USAID-Ukraine. – Київ: 2005. –
242 с.
21. Управління сучасним містом: підручник / за ред. В.М.Вакуленка,
М.К.Орлатого. – К.: НАДУ, 2008. – 632 с.