Slide 1

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 2

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 3

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 4

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 5

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 6

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 7

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 8

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 9

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 10

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 11

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 12

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!


Slide 13

Квітуча освітянська нива

Є район у нас у місті,
Віддавна Гайком він
зветься…
Ясени, дуби і клени,
І тополі гордовиті.
Небо над Гайком спрадавна
Крила літаків гойдали…
Та, на жаль, сьогодні тихо,
тільки небо і тополі.
Ще й тепер на постаменті
Тут стоїть
бомбардувальник…
Про Гайок поем не пишуть,
Але ми створили сагу…

А перлиною району,
І окрасою, і чудом
Уважається по праву
Наша школа номер вісім.

Колектив у школі дружний,
Мужній, творчий та натхненний,
Та найкраща й найдружніша
Тут є школа початкова.

Об’єднались методично,
Щоб розумне й добре сіять,
Вісім вчителів завзятих,
Наче квіти у віночку.
Кожна вчителька – то квітка,
Неповторна й незрівнянна…
Хто вінок уміє плести,
Вміє той життя любити…

А найстарша й наймудріша
Майже півстоліття в школі
Вчить дітей і розвиває
Пізнавальну їх активність.
Має пристрасть до порядку,
Бо куди ж без нього в школі?!
Дуже любить вишивати
І натхненно вальс танцює.
Увібрала неповторність
Фіолетової айстри
І ім'я достойно носить
Легендарної цариці…
То Куракіна Тамара…

А багряна пишна мальва –
То Людмила Бондаренко.
Вірна дочка України
Й шанувальниця фольклору.
А як пісню заспіває,
Аж заслухаються люди!
Саме так народну творчість
Слід впроваджувати в маси…
Вдома – щедра господиня,
Хлібосольна і привітна,
А театр і оперета –
То її любов таємна…

Ось яскравий мак червоний –
То Філатова Людмила.
Вчить здоров'я цінувати,
Спорт любить, життю радіти.
Енергійна і рухлива,
Гарно грає на баяні,
Танцюристка-оптимістка,
Але вдома любить тишу.
Бо у тиші можна мріять,
Щось смачненьке зготувати
І погратися "у школу"
Із онучкою своєю…

Синя лагідна волошка –
То, либонь, Здірук Олена.
Дуже творча особистість,
Життєрадісна й привітна.
До дітей завжди ласкава,
І з дорослими люб’язна,
А іще співає гарно
Мелодійним чистим альтом.

Джерело її наснаги –
То старі наївні фільми,
Бо душа її довіку
Не змарніє й не зів'яне…

Ймення знатної княгині
Носить гордо Білик Ольга,
А в очах смарагди сяють
Життєлюбного барвінку.
Наполегливо й невтомно
Вчить дітей любити книгу,
Інтереси їх читацькі
Неухильно розвиває.
А іще вона щомиті
Світ довкола прикрашає,
Щоб усе було красивим
Й естетично досконалим.

Певно, що рожева ружа –
То Бояренцева Іра,
Бо вона красу природи
Бачить у речах звичайних.
Дуже витончена й гарна,
Ненав’язливо й майстерно
Прагне учням прищепити
Поривання до досліджень.
Ще вечірні сукні шиє –
Справжні витвори мистецтва.
Мріє подорожувати,
Щоб красу побачить світу.

Наш віночок прикрашають
Життєрадісні й яскраві
Чудо-квіти – чорнобривці, –
Джаміля то Миргородська.
Що то вже невтомна жінка!!!
Вчить дітей по честі жити
Й формуванню норм етичних
Віддає натхнення й сили…
У її руках звичайне
Перетвориться на диво.
Хто б ще зміг отак майстерно
Ниточки переплітати?!

Чимось Клєпікова Іра
На ромашку білу схожа,
Дивна, ніжна і тендітна,
Емоційна й дуже творча.
Вічна матінка-природа
Їй окрилення дарує
Для малюнків авангардних
Й інтегрованих уроків.
Хист вона художній має,
Певно, від самого Бога,
Пироги пече смачнющі
Й полюбляє мелодрами…

От такий у нас віночок:
Запашний, яскравий, гарний,
Бо краса цього віночка
Від усіх квіток залежить.

Хай на квіти буде щедра
Наша освітянська нива,
Щоб ми разом заквітчали
Нашу рідну Україну!!!