Інноваційні педагогічні технології в навчальновиховному процесі ЗНЗ Мета: • розкрити сутність поняття “сучасний навчально-виховний процес” • розкрити сутність та структуру інноваційних педагогічних технологій, їх істотні ознаки; • розглянути умови застосування педагогічних технологій План: 1.
Download ReportTranscript Інноваційні педагогічні технології в навчальновиховному процесі ЗНЗ Мета: • розкрити сутність поняття “сучасний навчально-виховний процес” • розкрити сутність та структуру інноваційних педагогічних технологій, їх істотні ознаки; • розглянути умови застосування педагогічних технологій План: 1.
Інноваційні педагогічні технології в навчальновиховному процесі ЗНЗ Мета: • розкрити сутність поняття “сучасний навчально-виховний процес” • розкрити сутність та структуру інноваційних педагогічних технологій, їх істотні ознаки; • розглянути умови застосування педагогічних технологій План: 1. Термінологічне поле проблеми. 2. Технологія як наука про майстерність. 3. Аналіз особливостей змісту інноваційних педагогічних технологій. 4. Структура педагогічної технології. 5. Класифікація педагогічних технологій. 6. Готовність до впровадження інноваційних педагогічних технологій в навчально-виховний процес. 7. Виховні педагогічні технології Література 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Буркова Л. Технології в освіті // Рідна школа. — 2001. — № 2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник. – Київ: Академвидав, - 2004. – 352 с. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. – К.: СПД Богданова А.М., 2008. – 376 с. Полат Е. С. Современные педагогические и информационные технологии в системе образования / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина. – М. : Асаdеmіа, 2006. — 368с. Селевко Г.К. Альтернативные педагогические технологии. М.: НИИ школьных технологий, 2005. – 224 с. Освітні технології / За заг. ред. О. М. Пєхоти. — К., 2001. — С. 91—108. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: - К.:Вища школа, 2002. Термінологічне поле проблеми Сучасний навчально - виховний процес це взаємне духовне збагачення педагогів і дітей в умовах сприятливого психологічного клімату взаємовідносин, загальної діалогічної культури, інтелектуальної співтворчості Т.І.Сущенко «Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться, и нет ничего нового под солнцем. Бывает нечто, о чем говорят: «смотри, вот это новое», но это было уже в веках, бывших прежде нас...» (Книга Екклесиаста, гл. 1, ст. 9—10): «новое» = «новизна» = «новшество» Слово «новшество» является новообразованием XVII века. Использовалось в негативном смысле отрицания старого церковного обряда. Новщик – человек, вводящий новое, в частности, в расколе. П.И. Мельников «На горах»: «…всяка перемена во святоотеческом предании, всяко новшество, мало ль оно, велико ли — Богу противно..». В Исламе новшества делятся на два вида: - Хорошее новшество - это то новое, которое не противоречит Корану и Сунне. - Плохое новшество - это то новое, которое противоречит Корану и Сунне. Нове як особливий феномен співвідносять за такими ознаками: • просторово-часова неідентичність (несхожість новоствореної, новосформованої, щойно відкритої системи на інші); • актуальність (важливість, нагальність, суттєвість нового для певного часу); • стабільність (свідчить про єдність, цілісність, повторюваність основних елементів нового протягом певного проміжку часу); • ефективність (засвідчує об'єктивну можливість за допомогою новацій розв'язувати завдання, заради яких вони були створені); • оптимальність (свідчить про найвищу економічність і ефективність створення нового засобу або способу діяльності, а також про змогу з його допомогою оптимальним шляхом розв'язувати проблеми); • змінюваність (новий засіб, який апробується в педагогічній діяльності, постійно доопрацьовується, модифікується, видозмінюється). І.М. Дичківська Інноваційні педагогічні технології. – К. : Академвидав, 2004 Новизна у педагогіці • Абсолютна новизна. Охоплює принципово невідомі раніше новації, які внаслідок їх реалізації стають радикальними нововведеннями. Її фіксують за відсутності аналогів, прототипів конкретному нововведенню. • Відносна новизна. Виявляє себе в кількох варіантах: часткова новизна - полягає в оновленні одного з елементів системи, коли вона стає новою в якомусь одному відношенні; умовна новизна - виникає за незвичного поєднання відомих елементів; місцева новизна, особливістю якої є використання новації, що застосовувалася на інших об'єктах, у нових умовах. Суб'єктивна новизна. Об'єкт є новим для даного суб'єкта. Наприклад, предмет чи явище можуть бути абсолютно новими для однієї людини, нормативно новими для конкретної спільноти (в одній країні) і не новими в іншій країні для іншої спільноти. Еволюція поняття «інновація» інновація як протиставлення традиції Інновація (лат. innovatio — оновлення, зміни) — нововведення, зміни, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого з іншою метою. Інновація – процес впровадження нових перетворень в різні сфери діяльності. Результат таких перетворень – новизна. Новий підхід - інновація як протиставлення інституалізації Інновація — це така форма індивідуальної чи групової поведінки, коли окрема людина чи група досягають соціально визнаної цілі засобами, які ще не були інституціолізовані у попередньому суспільстві. «Традиції — інновації —інституції» Підходи до поняття «педагогічна інновація» форма організації інноваційної діяльності; • сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання і навчання з позицій особистісноорієнтованої освіти; • зміни в освітній практиці; • комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень; • результат інноваційного процесу. • • Технологія (грец. techne — мистецтво, майстерність і logos — слово, вчення) у значенні науки про майстерність виникло у зв'язку з технічним прогресом. • Технологія (для виробничої діяльності) тлумачиться як сукупність знань про способи і засоби оброблення матеріалів, мистецтво володіння процесом. • До основних ознак технології належить стандартизація, уніфікація процесу, можливість його ефективного та економічного відтворення відповідно до заданих умов. • Технологічний процес завжди передбачає чітку послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) за певних умов. Технологія як наука про майстерність Змінюються умови й засоби виховання, та незмінним залишається головне призначення вчителя – навчити людину бути Людиною. І.Зязюн • Інформаційно-технологічне суспільство характеризується стрімким розвитком, динамічними змінами у різних галузях життєдіяльності й передусім – у системі освіти. Це потребує розширення функцій педагога, оновлення змісту й форм його підготовки. Особливого значення набуває професійний розвиток педагога, його самовдосконалення, рівень педагогічної майстерності. Учитель як посередник між суспільством і особистістю має передати дітям усе найкраще від попередніх поколінь, застерегти від суспільних недоліків і хвороб, сформувати знання, світогляд, ідеали, громадянську позицію, прищепити духовні цінності Учитель як людина, що дивиться в майбутнє, має спрямувати свою діяльність на формування особистості, активність якої розгорнеться в інших соціальноекономічних умовах Учитель як управлінець, конструктор найскладнішого процесу – творення особистості, повинен уміти щодня вирішувати складні проблеми у творчій діяльності, приймати нестандартні рішення, застосовувати оригінальні методи та технології Що розуміють під терміном “педагогічна майстерність”? К. Ушинський … самих теоретичних знань учителю замало, необхідно ще оволодіти практичним мистецтвом викладання П. Каптерєв Ще на початку ХХ сторіччя визначив основні риси педагога – “наукову підготовку вчителя” й “особистий учительський талант” (педагогічний такт, педагогічну самостійність і педагогічне мистецтво) А.Макаренко • Педагогічна майстерність – це високе мистецтво навчання й виховання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, основу якого складають знання, уміння і здібності. В. Сухомлинський ототожнював майстерність і мистецтво виховання, сутність яких “полягає в умінні педагога відкрити буквально перед кожним, навіть перед найпосереднішим, найскладнішим в інтелектуальному розвитку вихованцем ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє “Я”, черпати сили з джерела людської гідності, відчувати себе не обділеним, а духовно багатим”. Педагогическая энциклопедия: В 4 т. - М., 1965. Т.2 – С.739. • Майстерність – це „високе мистецтво виховання й навчання, яке доступне кожному педагогу, який працює за покликанням і любить дітей. Вільно постійно вдосконалюється. Педагог майстер своєї справи – це спеціаліст високої культури, який глибоко знає свій предмет, добре обізнаний з відповідними галузями науки або мистецтва, практично розбирається у питаннях загальної і особливо дитячої психології, досконало володіє методикою виховання та навчання”. Н. Кузьміна • Педагогічна майстерності як вищий рівень діяльності, “володіння професійними знаннями, уміннями й навичками, що дають змогу успішно досліджувати ситуацію..., формулювати професійні завдання, виходячи із цієї ситуації, і вправно їх розв’язувати відповідно до головної мети науки або виробництва” Т.Сущенко • Педагогическое мастерство – это филигранная отработка уже известных путей воспитания и обучения, это способность педагога при минимальных затратах усилий достичь вершин воспитания и обучения. І.Зязюн • Педагогічна майстерність - це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі. Підходи до розуміння ПМ • ПМ як мистецтво; • діяльнісний підхід; • діяльнісно-особистісний підхід. Г. Троцко Показниками майстерності є готовність і бажання учня вчитись у цього вчителя. Якою є структура педагогічної майстерності ? Елементи педагогічної майстерності (за І.Зязюном) Гуманістична спрямованість Професійна компетентність Педагогічні здібності Педагогічна техніка Гуманістична • Домінанта на розвитку вихованця. • Бачити особистості, відчувати, розуміти й допомагати. • У кожній малій справі бачити велику мету. • “Вирощувати” особистість через відкриття, а не насаджування. спрямованість: • Відповідати за свій вплив. • Відчувати моральне задоволення від розвитку вихованців Професійна компетентність • Комплексність знань (предмета, педагогіки, психології, методик). • Особистісна забарвленість знань. • Постійне оновлення знань. Педагогічні здібності • Комунікативність. • Перцептивні (професійна проникливість, педагогічна інтуїція, здатність сприймати й розуміти іншу людину). • Динамізм (здатність активно впливати на іншу особистість). • Емоційна стабільність. • Оптимістичне прогнозування. • Креативність (здатність до творчості, спроможність генерувати незвичайні ідеї, швидко розв’язувати проблемні ситуації). Складові педагогічної майстерності (П.Щербань) Знання Культура мовлення Педагогічні здібності Методична майстерність Педагогічна майстерність Педагогічний такт Особистісні якості Педагогічна техніка Педагогічний оптимізм Сутність педагогічної майстерності Знання Педагогіки, психології, логіки, принципів, форм, методів навчання і виховання, предмета та індивідуальних особливостей учня Сутність педагогічної майстерності Уміння Спілкуватися, дохідливо викладати навчальний матеріал, аналізувати та оцінювати знання Уміння • так організувати навчально-виховний процес, щоб за умови всіх, навіть найнесприятливіших, домагатися необхідного рівня вихованості, розвитку знань та умінь учнів; • вчити на уроках; • активізувати вихованців; • ефективно проводити виховну роботу у процесі навчання; Уміння • знайти шлях до вироблення позитивних емоцій у самому процесі навчання; • володіти мистецтвом спілкування з дітьми; • уміти керувати своєю увагою та увагою вихованців; • уміти визначати душевний стан дітей Сутність педагогічної майстерності Навички усного мовлення; розподілу власної уваги; використання наочних посібників та ТЗН; орієнтування в часі Дидактичні Перцептивні Науковопізнавальні Передбачати, проектувати особистість Експресивні Організаторські Комунікативні Педагогічні здібності Сугестивні Спостережливість і педагогічний оптимізм Емоційна стійкість Складові педагогічної майстерності Педагогічний такт уміння встановлювати доцільний тон і обирати стиль спілкування з учнями, їхніми батьками, колегами. Психологопедагогічна грамотність Уміння передбачити Педагогічна винахідливість Ініціативність і осмисленість дій Педагогічна кмітливість Педагогічний такт Довіра і повага Спостережливість і уважність Витримка і самовладнання Емоційна культура Вимогливість і доброзичливість Уміння все бачити, але не все “помічати” Чуйність і милосердя Складові педагогічної майстерності Педагогічна техніка Культура зовнішнього вигляду Культура мови Культура педагогічного спілкування Саморегуляція Комплекс умінь, що дозволяють досягти оптимальних результатів у вихованні та навчанні (міміка, жести, техніка мовлення, техніка педагогічного спілкування, вміння контролювати власні емоції, настрій тощо Питання для обмірковування • Роздратованість – іржа педагогічної професії. Якщо вона з’явилася, стала частиною особистості, другою натурою, то педагогу треба: терміново змінювати професію; намагатися впоратися із проблемою; докласти зусилля для самовиховання; нічого не робити; “розряджатися в класі”; “розряджатися в родині”… Педагог має бути: екстравагантним, модним, вдягненим як молодь; зовнішність й одяг значення не мають; як англійський джентльмен: після того, як він уходить залишається добре враження, але буває дуже складно пригадати, у що він був вдягнений; на два-три кроки відставати від моди. Культура мовлення – інструмент професійної діяльності Не може бути вад у мовленні тих, хто виховує дитину (з правил виховання давніх римлян) В.Сухомлинський Кодекс мовлення педагогів: “слово педагога не повинно бути брутальним, непристойним, фальшивим, нещирим; слово педагога має психотерапевтичну функцію; поняття “душа дитини” і “слово педагога” стоять поряд. Для мудрого педагога його мовлення, спілкування з дітьми – це спосіб самовираження, “саморозкриття духовного багатства перед вихованцями”. Методична майстерність Педагог-майстер уміє зробити коріння пізнання не гірким, а солодким. Сутність педагогічної майстерності Особистісні якості науковий світогляд, висока моральність, широкий кругозір та ерудиція, духовна культура, оптимізм, емоційна стійкість, витримка, наполегливість, чуйність, співчуття, терплячість, доброзичливість Альфред Адлер (австрійський психолог) • Сім’я – це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого залежить безпечність всього великого людського суспільства Складові педагогічної майстерності Педагогічний оптимізм Провідна професійно-педагогічна здібність педагога, опертя на позитивне в становленні, розвитку особистості Мудрість влади педагога полягає в тому, щоб моя воля стала бажанням дитини В.О. Той вчитель, який володіє такою майстерністю, що в результаті невидимого впливу дає знання, виховує, а учень думає, що зробив це самостійно А.С.Макаренко Термінологічне поле проблеми Освітня технологія — технологія, що відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначена для прогнозування розвитку освіти, її конкретного проектування і планування, передбачення результатів, а також визначення відповідних освітнім цілям стандартів. До О. т. належать концепції освіти, освітні закони, освітні системи (гуманістична концепція освіти, Закон України «Про освіту», система неперервної освіти тощо). • Авторськя освітня технологія — розроблена педагогами-практиками; • технологія, в якій у різних варіантах поєднані структурно-логічні, інтеграційні, ігрові, комп'ютерні, діалогові, тренінгові технології, відповідні змісту і цілям різнорівневого і різнопрофільного навчання • Нові інформаційні технології — сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передавання інформації за допомогою комп'ютерів і комп'ютерних комунікацій. Педагогічна технологія – • Я.А.Коменський бачив • це суворо технології в ідеалі як обґрунтована досконалий метод система виховання. педагогічних • Науковий термін засобів, форм і “технологія виховання” методів, що вперше ввів у відрізняється їх педагогічну науку етапністю, А.С.Макаренко спрямованістю на вирішення конкретних навчальновиховних завдань. Інноваційна педагогічна технологія — цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів. Педагогічна виховна технологія – • це сукупність педагогічних процесів становлення внутрішнього світу людини та науковий опис механізмів їхньої реалізації, який вимагає детальної уваги не лише до алгоритмів педагогічних дій, а й до способів, прийомів, засобів виховної роботи. Педагогічна виховна технологія вказує на • обґрунтований вибір характеру операційного впливу під час взаємоспілкування вихователя з дітьми, з метою максимального розвитку особистості як суб’єкта. Така технологія передбачає поетапну реалізацію стратегій, тактики, процедури виховання на основі системи знань вихователя. Ознаки педагогічної технології Головні ознаки педагогічної технології • діагностичне визначення цілей і результативності; • концептуальність (опора на концепцію); • економічність (забезпечує резерв навчального часу, оптимізацію праці педагога і досягнення запланованих результатів у найстисліші строки); • алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість (для відтворення технології будь-яким педагогом у будь-якому освітньому закладі); • коригованість (можливість постійного оперативного зворотного зв'язку, послідовно орієнтованого на чітко визначені цілі). Кожна дія педагога повинна обумовлюватися точною діагностикою стану об'єкта; • візуалізація (передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювальної техніки, конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників). Додаткові ознаки педагогічної технології: • декомпозиція педагогічного процесу на взаємопов'язані етапи (чим відповіднішим є опис етапу педагогічної технології реальному стану певного процесу, тим вища ймовірність досягнення успіху при її розробленні й реалізації); • координованість і поетапність дій, спрямованих на досягнення запланованого результату (послідовність і порядок виконання дій повинні базуватися на внутрішній логіці процесу); • однозначність виконання передбачених процедур і операцій. Структура педагогічної технології •концептуальна основа; •змістова частина, яка охоплює: — постановку, максимальне уточнення, формулювання цілей (загальних і конкретних) щодо досягнення результатів; — зміст навчального матеріалу; •процесуальна частина, до складу якої належать такі компоненти: •— організація навчального процесу відповідно до поставлених цілей; •— методи і форми навчальної діяльності учнів та діяльності викладачів; •— управління навчальним процесом (оцінювання поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення поставлених цілей); •— заключна оцінка результатів. Структура технології навчання Загальні цілі та зміст навчання К Навчальні цілі О Р Е Навчання К Ц І Оцінка я Класифікація педагогічних технологій 1. За рівнем застосування: — загальнопедагогічні (загальні засади освітніх процесів); — предметні (вдосконалення викладання окремих предметів); — локальні та модульні (часткові зміни педагогічних явищ). 2. За провідним чинником психічного розвитку: біогенні; соціогенні; психогенні. 3. За філософською основою: — матеріалістичні та ідеалістичні; — діалектичні та метафізичні; — наукові та релігійні; — гуманістичні й антигуманні; — антропософські й теософські; — вільного виховання та примусу тощо. 4. За науковою концепцією засвоєння досвіду: — асоціативно-рефлекторні (теорія формування понять); — біхевіористські (теорія научіння); — розвивальні (теорія розвитку здібностей); — сугестивні (засновані на навіюванні); — нейролінгвістичні; — гештальттехнології (засновані на психотерапевтичному впливі). 5. За ставленням до дитини: — авторитарні; — дидактоцентристські; — особистісно-орієнтовані (гуманноособистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання). 6. За орієнтацією на особистісні структури: — інформаційні (формування знань, умінь, навичок); — операційні (формування способів розумових дій); — емоційно-художні й емоційноморальні (формування сфери естетичних і моральних відносин); — технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості); — евристичні (розвиток творчих здібностей); — прикладні (формування дієвопрактичної сфери) технології. 7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю: структурно-логічні; інтеграційнії; ігрові технології.; комп'ютерні; діалогові; тренінгові технології навчання. Групи інновацій в освіті 1. Залежно від сфери застосування: — інновації у змісті освіти; — інновації в технології навчання та виховання; — інновації в організації педагогічного процесу; — інновації в управлінні освітою; — інновації в освітній екології. 2. Залежно від масштабу перетворень:часткові; модульні; системні нововведення. 3. Залежно від інноваційного потенціалу: — модифікаційні нововведення; — комбінаторні нововведення; — радикальні, або фундаментальні, глобальні, базові нововведення. 4. Залежно від позиції щодо свого попередника: — заміщуючі нововведення ; — скасовуючі нововведення; — відкриваючі нововведення; — ретровведення (освоєння в навчально-виховному закладі нового, яке існувало в педагогічній практиці раніше). Групи інновацій в освіті 5. Залежно від місця появи: — нововведення в науці (оновлення педагогічної теорії); — нововведення в практиці (оновлення педагогічної практики). 6. Залежно від часу появи: — історичні нововведення (відродження історикопедагогічної спадщини в нових умовах); — сучасні нововведення (інновації сьогодення). 7. Залежно від рівня очікування, прогнозування і планування: — очікувані (планові) нововведення; — неочікувані (незаплановані) нововведення. 8. Залежно від галузі педагогічного знання: — виховні нововведення (у галузі виховання); — дидактичні нововведення (у галузі навчання); — історико-педагогічні нововведення (у галузі історії педагогіки) тощо. Різновиди системних та модульних інноваційних педагогічних технологій Системні інноваційні педагогічні технології • Технології розвивального навчання. • «Будинок вільної дитини» М.Монтессорі • Технологія особистіснорозвивального навчання Ельконіна • «Йєна-план-школа» — Давидова П.Петерсена • Антропософські школи Р.Штейнера • «Школа успіху і радості» С.Френе • «Школа для життя, через життя» Ж.-О. Декролі • «Школа діалогу культур» В. Біблера Різновиди системних та модульних інноваційних педагогічних технологій Модульні та локальні інноваційні педагогічні технології •Технології раннього навчання М. Зайцева •Технології раннього навчання Г. Домана •Технологія розвитку творчої особистості Г. Альтшуллера •Технологія фізичного виховання дітей М.Єфименка До яких груп можна віднести: 1. Ігрові технології. 2. Технологію особистісно орієнтованого уроку. 3. Технологію педагогічної підтримки. 4. Арт-педагогічні технології 5. Інформаційно-комунікативні технології та ін. Готовність до впровадження інноваційних педагогічних технологій в навчально-виховний процес Показники готовності педагога до упровадження інноваційних технологій: •1) усвідомлення потреби запровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній практиці; •2) інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи; •3) зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність; •4) готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності; •5) володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових. •Психологічні бар'єри, які перешкоджають впровадженню інноваційних технологій педагогом??? Які виховні технології є інноваційними? • • • Ті, що мають оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Ті, що є актуально значущими системними новоутвореннями, котрі виникають на основі різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти і позитивно впливають на її розвиток. Ті, що базуються на оригінальній концептуальній ідеї, їх джерелом є дослідницька діяльність. Предмет технологій виховної роботи • це конструювання системи виховного процесу, виходячи із заданих виховних установок (виховні орієнтири, цілі і зміст виховання. Зміст технологій виховної роботи • це внутрішній контакт між вихователем і вихованцями, характер особистісних зв’язків, в основу яких покладено розуміння учнями мотивів педагогічного впливу, дій і вимог вихователя. Завдання виховних технологій: 1. 2. 3. 4. Виховати інтелектуально розвинуту особистість (цінувати людину за розум, її ділові та людські якості). Формувати творчу особистість для праці в ринкових умовах, з почуттям особистої гідності, розумінням суті приватної та державної власності. Виховувати почуття потреби для отримання високих професійних якостей у майбутньому, вміння при необхідності змінювати професію. Формувати ціннісні орієнтації відповідно до загальнолюдських цінностей. Технології виховної роботи передбачають: • вибір і використання доступних для сприйняття різноманітних форм і методів виховання, • врахування вікових особливостей, здібностей та інтелектуальних можливостей особистості, • побудову на історично обумовлених традиціях виховання людини. До виховних інноваційних технологій відносять: Особистісно зорієнтовану технологію; Технологію педагогічної підтримки; Арт-педагогічні технології; Технологію “Створення успіху”; Технологію колективного творчого виховання; • Технологію • духовно-економічного • виховання тощо. • • • • • З виховною метою застосовують такі інноваційні технології, як: інтерактивні технології; технології групової роботи; інформаційні технології; технологію проектів; педагогіку життєтворчості; технологію ранньої соціалізації; технологію формування почуття національної гідності у шкільної молоді; технології духовного розвитку учнів (духовно-економічного виховання зокрема). Виховні інноваційні технології використовують • мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості вихованця з метою формування в нього особистісних якостей. Особистісно зорієнтовані виховні технології як джерело самоповаги особистості • Започатковують і підтримують уявлення вихованця про себе як особистість, що проявляється в інших людях, духовне життя яких вона змінює (І.Д.Бех). • За такого підходу вихованець усвідомлює, що він може стати розвиненою особистістю лише через свої добродійні вчинки. Послідовність дій вихователя й вихованця • Складання чіткого уявлення про те, ким він може і хоче стати (ідеальний образ себе). • Створення індивідуального фонду “можу” і “хочу”. • Створення знань суб'єкта про те, чого він бажає, має в своєму розпорядженні, відповідної схеми дій, установки на дію, а не просто мрії. Умови застосування ООТ виховання • Керована автосугестія вихованця. • Збільшення ступенів свободи дій і внутрішньої активності вихованця. • Створення простору для прояву особистих проблем вихованців. • Вирішення особистих проблем вихованців найбільш психологічно оптимальним для них чином. • Дитина не зазнає таких дій педагога, за яких буде принижена її гідність. ООТ виховання опирається на автосугестію вихованця 1. 2. 3. Вихователь має уважно прочитати і керуватися такими судженнями у повсякденній роботі з дітьми: Усі ми себе так чи інакше недооцінюємо. У кожного з нас є образ себе гіршого, ніж ми є насправді. У чомусь я себе переоцінюю. У мене є внутрішній образ себе кращого, ніж я є насправді. Я потайки уявляю також пишний образ себе такого, яким би мені хотілося бути, - ідеалізовану модель своєї особистості, що практично недосяжна і тому безплідна. 4. 5. 6. Вихователь має уважно прочитати такі судження, якими керуватися у повсякденній роботі з дітьми: У мене є також образ того, яким мені хотілося б видаватись оточуючим, - протилежне тому, яким я є в дійсності. У мене присутні також образи того, яким мене бачать інші люди, яким вони мене вважають; деякі з цих образів мені подобаються, а деякі викликають у мене протест. Нарешті у мене є образ того, яким мене хотіли б бачити інші люди, - образ очікуваних ними змін моєї особистості. Умови збільшення ступенів свободи дій і внутрішньої активності вихованця • Створення атмосфери високої людяності, яка має наповнити її своїм гуманним змістом. • Надання вільного вибору. • Створення природних взаємин з дорослим – доброю, чуйною людиною, яка своїм життям одухотворяє її. Здоров’язберігаючі технології • технології, що об’єднують в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Здоров’язберігаючі технології реалізують шляхом: • створення сприятливих умов перебування дитини у ДНЗ (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); • оптимальної організації навчально-виховного процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); • організації повноцінного та раціонального рухового режиму Педагогічні арт-технології • педагогічні технології, що сприяють актуалізації внутрішніх ресурсів, спрямовані на розвиток ціннісної сфери дошкільників, їх духовноморальне виховання шляхом творчого самовиразу за допомогою мистецьких засобів і прийомів впливу педагога на свідомість особистості Технологія духовноекономічного виховання • педагогічна виховна інноваційна технологія, яка проявляється як інтегральне поєднання особистісних та діяльнісних компонентів, що надає можливість педагогу в нових ринкових “ умовах сприяти перетворенню духовно збагачених економічних знань в усвідомлені ставлення, якості та дії, втіленню їх у соціально значущі вчинки