Transcript Інноваційні підходи в реалізації змісту та методів викладання

“Інноваційні підходи в
реалізації змісту та
методів викладання
навчальних дисциплін
через гуманізацію
навчального процесу”
Інновація (лат. innovatio —
оновлення, зміна) —
нововведення, зміна,
оновлення; новий підхід,
створення якісно нового,
використання відомого в
інших цілях.
У педагогіці поняття «інновація» вживають
у таких значеннях:
— форма організації інноваційної діяльності;
— сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих
на вирішення актуальних проблем виховання і навчання з
позицій особистісно-орієнтованої освіти;
— зміни в освітній практиці;
— комплексний процес створення, розповсюдження та
використання нового практичного засобу в галузі техніки,
технології, педагогіки, наукових досліджень;
— результат інноваційного процесу.
Традиційно інновації в освіті
поділяють на такі групи:
1. Залежно від сфери застосування:
— інновації у змісті освіти (оновлення змісту
навчальних програм, підручників, посібників тощо);
— інновації в технології навчання та виховання
(оновлення методик викладання та взаємодії у
виховному процесі);
— інновації в організації педагогічного процесу;
— інновації в управлінні освітою;
— інновації в освітній екології .
2. Залежно від масштабу перетворень:
— часткові (локальні, одиничні)
нововведення, не пов'язані між собою;
— модульні нововведення (комплекс
пов'язаних між собою часткових
нововведень);
— системні нововведення (охоплюють весь
навчально-виховний заклад). Вони
передбачають перебудову всього закладу
під певну ідею, концепцію або створення
нового освітнього закладу на базі
попереднього.
3. Залежно від інноваційного
потенціалу:
— модифікаційні нововведення (пов'язані з
удосконаленням, раціоналізацією, видозміною,
модернізацією того, що має аналог або прототип).
— комбінаторні нововведення (передбачають нове
конструктивне поєднання елементів раніше відомих
методик, які в такому варіанті ще не
використовувались).
— радикальні, або фундаментальні, глобальні,
базові нововведення (вони, як правило, є
відкриттями).
4. Залежно від позиції щодо свого
попередника:
— заміщуючі нововведення (їх
запроваджують замість конкретного
застарілого засобу);
— скасовуючі нововведення;
— відкриваючі нововведення;
— ретровведення.
5. Залежно від місця появи:
— нововведення в науці (оновлення
педагогічної теорії);
— нововведення в практиці (оновлення
педагогічної практики).
6. Залежно від часу появи:
— історичні нововведення (відродження
історико-педагогічної спадщини в нових
умовах);
— сучасні нововведення (інновації
сьогодення).
7. Залежно від рівня очікування,
прогнозування і планування:
— очікувані (планові) нововведення;
— неочікувані (незаплановані)
нововведення.
8. Залежно від галузі педагогічного
знання:
— виховні нововведення (у галузі
виховання);
— дидактичні нововведення (у галузі
навчання);
— історико-педагогічні нововведення (у
галузі історії педагогіки) тощо.
Суттєвою ознакою сучасних
інноваційних процесів у
сфері навчання і виховання
є їх технологізація —
неухильне дотримання
змісту і послідовності етапів
впровадження нововведень
Спільним в усіх визначеннях є
спрямування педагогічної
технології на підвищення
ефективності навчального
процесу, що гарантує
досягнення запланованих
результатів навчання.
В освітній практиці педагогічна
технологія може функціонувати на
таких рівнях:
1. Загальнопедагогічний рівень
функціонування педагогічної
технології.
2. Предметно-методичний рівень
функціонування педагогічної
технології.
3. Локальний (модульний) рівень
функціонування педагогічної
технології.
Загальнопедагогічний рівень
функціонування педагогічної
технології
Загальнодидактична,
загальновиховна технологія
репрезентує цілісний освітній процес
у регіоні, освітньому закладі, на
певному рівні навчання чи
виховання. У такому вигляді
педагогічна технологія тотожна
педагогічній системі, оскільки вона
містить сукупність цілей, змісту,
засобів і методів навчання
(виховання), алгоритм діяльності
суб'єктів і об'єктів навчально
Предметно-методичний рівень
функціонування педагогічної
технології

Йдеться про застосування
педагогічної технології як окремої
методики, тобто як сукупності
методів і засобів реалізації певного
змісту навчання та виховання в
межах одного предмета, групи, в
діяльності педагога.
Локальний (модульний) рівень
функціонування педагогічної
технології

Зорієнтована на цей рівень
педагогічна технологія реалізується
як технологія окремих частин
навчально-виховного процесу,
розв'язання окремих дидактичних і
виховних завдань (технологія
окремих видів діяльності,
формування понять, виховання
окремих особистісних якостей
тощо).
У зв'язку з цим правомірним є
розмежування таких понять,
як «освітня технологія»,
«педагогічна технологія»,
«технологія навчання
(виховання, управління)»,
оскільки кожне з них має свою
ієрархію цілей, завдань,
змісту.
Освітня технологія

Вона відображає загальну стратегію розвитку
освіти, єдиного освітнього простору.
Призначення освітніх технологій полягає у
розв'язанні стратегічних для системи освіти
завдань: прогнозування розвитку освіти,
проектування і планування цілей, результатів,
основних етапів, способів, організаційних форм
освітньо-виховного процесу. Такими освітніми
технологіями є концепції освіти, освітні закони,
освітні системи. У сучасній Україні такими
освітніми технологіями є гуманістична
концепція освіти, Закон України «Про освіту»,
система безперервної освіти (дошкільний,
шкільний, вузівський, поствузівський рівні) та
ін.
Педагогічна технологія

Відображає тактику реалізації освітніх
технологій у навчально-виховному процесі
за наявності певних умов. Педагогічні
технології акумулюють і виражають
загальні ознаки та закономірності
навчально-виховного процесу незалежно
від конкретного навчального предмета.
Кожна конкретна педагогічна технологія
відображає модель навчально-виховного
та управлінського процесів у навчальному
закладі, об'єднує в собі їх зміст, форми і
засоби.
Технологія навчання
(виховання, управління)

Цей тип технології моделює шлях
освоєння конкретного навчального
матеріалу (поняття) в межах відповідного
навчального предмета, теми, питання. За
багатьма параметрами вона є
наближеною до окремої методики.
Дидактична технологія охоплює зміст,
форми, методи навчання. Специфічні
зміст, форми і методи властиві й
технології виховання або управління.
Ієрархія і взаємозв’язок понять
“технологія” в педагогіці
Останнім часом увійшов у вжиток
термін «інноваційна педагогічна
технологія»


Одні дослідники тлумачать його як
цілеспрямоване систематичне та послідовне
впровадження в практику прийомів, способів
педагогічних дій і засобів, які охоплюють
цілісний навчально-виховний процес від
визначення його мети до одержання очікуваних
результатів,
інші — як комплексний, інтегрований процес,
що охоплює суб'єктів, ідеї, способи організації
інноваційної діяльності і забезпечує
результативність нововведення.
Класифікація педагогічних технологій
Складність, багатогранність педагогічної діяльності
є чинником, що відкриває простір для багатьох
педагогічних технологій, динаміка продукування
яких постійно зростає. Широкий спектр,
багатоваріантність педагогічних технологій
зумовлюють необхідність їх класифікації.
Найдосконалішою серед багатьох вважають
класифікацію, за якою педагогічні технології
згруповано за різноманітними системними та
інструментально значущими ознаками.
1. За рівнем застосування:



— загальнопедагогічні (стосуються
загальних засад освітніх процесів);
— предметні (призначені для
вдосконалення викладання окремих
предметів);
— локальні та модульні (передбачають
часткові зміни педагогічних явищ).
2. За провідним чинником
психічного розвитку:



біогенні (провідна роль належить
біологічним чинникам);
— соціогенні (переважають соціальні
чинники);
— психогенні (провідна роль належить
психічним чинникам).
3. За філософською основою:






матеріалістичні та ідеалістичні;
— діалектичні та метафізичні;
— наукові та релігійні;
— гуманістичні й антигуманні;
— антропософські (грец. anthropos —
людина і sophia — мудрість) і
теософські (засновані на вченнях
про всезагальний абсолют,
божественну суть усіх речей);
— вільного виховання та примусу
тощо.
4. За науковою концепцією
засвоєння досвіду:

соціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію
формування понять);

— біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r —
поведінка) (за основу взято теорію научіння);

— розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);

— сугестивні (засновані на навіюванні);

— нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному
програмуванні);

— гештальттехнології (нім. Gestalt — цілісна форма, образ,
структура і ...технологія) та ін. (засновані на
психотерапевтичному впливі).
5. За ставленням до
дитини:



авторитарні (засновані на чіткій
надмірній регламентації);
— дидактоцентристські (центровані на
навчанні);
— особистісно-орієнтовані (гуманноособистісні, технології співробітництва,
технології вільного виховання).
6. За орієнтацією на особистісні
структури:

інформаційні (формування знань, умінь, навичок);

— операційні (формування способів розумових дій);

— емоційно-художні й емоційно-моральні (формування
сфери естетичних і моральних відносин);

— технології саморозвитку (формування
самоуправляючих механізмів особистості);

— евристичні (розвиток творчих здібностей);

— прикладні (формування дієво-практичної сфери)
технології.
7. За типом організації та управління
пізнавальною діяльністю:






структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань,
вибору способу їх розв'язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів);
інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних
знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем,
навчальних проблем та інших форм організації навчання);
ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь
розв'язувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через
реалізацію певного сюжету). В освітньому процесі використовують театралізовані, ділові,
рольові, комп'ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування та ін.;
комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання
на основі взаємодії «вчитель — комп'ютер — учень» за допомогою інформаційних,
тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм);
діалогові технології (пов'язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням
простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень — учитель», «учитель —
автор», «учень — автор» та ін.);
— тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певних алгоритмів
навчально-пізнавальних дій і способів розв'язання типових завдань у процесі навчання —
тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку, розв'язання управлінських
задач).
Педагоги-практики
розробляють авторські
технології, які поєднують у
різних варіантах елементи
апробованих технологій.
Як правило, всі вони
зорієнтовані на реалізацію
змісту і досягнення мети
різнорівневого і
різнопрофільного навчання.
Сучасна педагогічна
технологія повинна
гарантувати досягнення
певного рівня навчання й
виховання, бути ефективною
за результатами, оптимальною
щодо термінів впровадження,
витрат сил і засобів
Освіта XXI століття, - це освіта для
людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча,
культуротворча домінанта, виховання
відповідальної особистості яка здатна
до самоосвіти і саморозвитку вміє
критично мислити, опрацьовувати
різноманітну інформацію,
використовувати набуті знання і вміння
для творчого розв'язання проблем,
прагне змінити на краще своє життя і
життя своєї країни.
Процеси трансформацій у
системі вищої освіти України
визначають актуальність
проблеми гуманізації,
дослідження якої є вагомим
внеском у формування духовних
основ студентської молоді.
Гуманізація передбачає відношення до
людини як до суб'єкта, визнання її прав на
унікальність - несхожість на нікого.
Концепція гуманної освіти віддає перевагу
суб'єкт-суб'єктному навчальному процесу,
де той, хто навчається є активним,
ініціативним, готовим до колективної
інтелектуальної діяльності, яка може бути
досягнута, наприклад, за допомогою
проблемно-діалогового викладання.
Активність досягається через почуття
внутрішньої свободи, через визнання права
на вибір
Забезпечити реалізацію цих вимог
повинна особистісно-орієнтована
освіта.
Особистісно-орієнтована освіта базується на
таких засадах:
• студент - повноцінна особистість;
• метою освіти є становлення особистості;
• педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації
і демократизації;
• студент є суб'єктом навчальної діяльності;
• талановитим є кожен студент;
• в основі навчання лежить позитивна Я-концепція
особистості;
• навчання на основі успіху, відмова від примушування.
Крім технологій особистісноорієнтованого навчання виділяють
наступні групи педагогічних
технологій:
- традиційні,
- педагогічні технології на основі активізації та
інтенсифікації діяльності;
- педагогічні технології на основі підвищення
ефективності управління та організації навчального
процесу;
- педагогічні технології на основі дидактичного
удосконалення та реконструюванні матеріалу;
окремі предметні педагогічні технології і інші.
Групова (колективна) технологія
навчання
передбачає організацію навчального процесу, за якої
навчання здійснюється у процесі спілкування між
учнями (взаємонавчання) у групах.
Групові форми навчання
- дають змогу диференціювати та індивідуалізувати
процес навчання;
- формують внутрішню мотивацію до активного
сприйняття, засвоєння та передачі інформації;
- сприяють формуванню комунікативних якостей,
- активізують розумову діяльність.
Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект
у засвоєнні знань.
Технології індивідуалізації процесу
навчання
- організація навчально-виховного
процесу, при якій вибір педагогічних
засобів та темпу навчання враховує
індивідуальні особливості студентів, рівень
розвитку їх здібностей та сформованого
досвіду.
Його основне призначення полягає в тому,
щоб забезпечити максимальну продуктивну
роботу всіх студентів в існуючій системі
організації навчання.
Технології ігрового навчання
– це така організація навчального
процесу, під час якої навчання
здійснюється у процесі включення
студента в навчальну гру (ігрове
моделювання явищ, "проживання"
ситуації).
Інтерактивне навчання
- навчальний процес відбувається за умови
постійної, активної взаємодії всіх студентів;
викладач і студент є рівноправними суб'єктами
навчання. Інтерактивне навчання сприяє
формуванню навичок а вмінь як предметних,
так і загально навчальних; виробленню
життєвих цінностей; створенню атмосфери
співробітництва, взаємодії; розвитку
комунікативних якостей. Технологія
передбачає моделювання життєвих ситуацій,
використання рольових ігор, спільне
розв'язання проблем.
Мультимедійні технології
- пов'язані із створенням
мультимедіа-продуктів:
електронних книг,
енциклопедій, комп'ютерних
фільмів, баз даних
Мережеві технології
- призначені для
телекомунікаційного спілкування
учнів з викладачами, колегами,
працівниками бібліотек, лабораторій,
установ освіти тощо.
Телекомунікаційний доступ до баз
даних здійснюється через всесвітню
мережу Інтернет
Одним з найважливіших
стратегічних завдань на
сьогоднішньому етапі модернізації
вищої освіти України є
забезпечення якості підготовки
спеціалістів на рівні міжнародних
стандартів. Розв'язання цього
завдання можливе за умови зміни
педагогічних методик та
впровадження інноваційних
технологій навчання.