Transcript Детальніше
Орієнтири виховання… Тези для роздумів та дискусії Кабінет розвитку освіти та виховання ЛОІППО Костюк І., Мудрий М. 3 вересня 2013 Те, куди ми прийдемо, залежить від того, звідки ми вирушили… Чи так розуміємо? Виховання – один із соціальних процесів, який забезпечує одночасне відтворення і творення людини як особистості та суспільства як усвідомленої спільноти. Що маємо зараз: Патріотичне (національне) Моральне, Естетичне Правове Національне, Екологічне Спрямоване на збереження здоровя Трудове Громадянське (громадське?) Запитання як орієнтири… Що нас не влаштовує навколо? Чого ми прагнемо? Яких людей хочемо бачити поруч із собою? Яких людей потребує держава й суспільство в цілому? Яка наша роль в тому, якими є наші вихованці? Якими можуть бути відповіді: Навчатися для того, аби бути Навчатися для того, аби знати навчатися для того, аби діяти Навчатися для того, аби жити разом Ключові поняття: Виховання Криза виховання /Обмеження можливості традиційної моделі Адаптивна соціалізація VS - виховні ідеали Планомірні і цілеспрямовані зусилля (вихователів: батьків, педагогів..) Найрізноманітніші зовнішні впливи Обмежені виховні можливості сучасної школи як інституції Ключове поняття - культура виховання–соціалізація–культура Культура знань та інформаційної діяльності, культуру праці та зростання і самореалізації, Культура спілкування, взаємодії та співжиття. Культура знань та інформаційної діяльності передбачає, що сучасний випускник школи володіє не тільки певною сукупністю суспільно - та індивідуально-значущих знань, а й має навички поводження зі знаннями та інформацією. Це передбачає набуття школярами навичок критичного мислення, усвідомленої організації власної навчальної діяльності, знання та використання переваг власного стилю навчання, формування власного запиту на знання та його корекцію в нових умовах, пошуку та обов’язкової селекції інформації, використання отриманих знань у найпродуктивніший спосіб без шкоди для себе та навколишнього світу. Культура праці особистості характеризує її ставлення до праці, моральнопсихологічну готовність до неї, розвинуті фізичні й інтелектуальні здібності та емоційно-вольові якості, які дозволяють досягати позитивного результату трудової діяльності в економічному та соціальному вимірах. Повага до своєї та чужої праці передбачає розуміння вихованцями значущості будь-якого виду сучасної праці: інтелектуальної, організаційної, обслуговуючої, фізичної, індивідуальної, колективної, простої, складної тощо. Розуміючи працю і будь-яку діяльність як основу суспільного прогресу та матеріального добробуту, як чинник розвитку особистості, важливо формувати у школярів ставлення до праці не лише як до засобу життя, а теж як до способу задоволення пізнавальних інтересів людини. Культура праці та зростання і самореалізації своєю чергою, передбачає розуміння людиною ціни зростання в суспільній ієрархії (ресурс здоров’я, часу, освіти, комунікації тощо), повагу до професіоналізму і чужих досягнень та побудову індивідуальної траєкторії успіху на основі морально-етичних норм з урахуванням власних інтересів та інтересів інших членів суспільства. Відмова від споживацької моделі діяльності, волонтерство, соціальна відповідальність та співучасть мають стати результатом виховання у дусі культури праці. Надзвичайно актуальним є виховання такого ставлення до праці та діяльності, яке передбачає збереження навколишнього природного та культурного простору на принципах стійкого збалансованого розвитку. Культура спілкування, взаємодії та співжиття передбачає наявність в особи необхідних соціальних навичок і ставлень, без набуття яких неможливе існування мікро- (сім’я, друзі, школа) і макроколективів (територіальна громада, нація, суспільство). Оволодіння школярами навичками успішної комунікації, саморегуляції, вміння працювати разом в умовах багатоманітного, багатокультурного суспільства, визнання безумовної цінності людської гідності та прав людини має сприяти побудові міцних горизонтальних зв’язків, становленню громадянського суспільства в Україні на основі демократичних процедур, громадянської відповідальності, патріотизму та відкритості до світу. Чому варто про це думати й дискутувати… Попри обмежені виховні можливості сучасної школи як інституції, яка діє у відкритому інформаційному просторі, з нею пов’язані головні очікування щодо формування громадянської свідомості молодої людини, тобто здатності до морально-духовних зусиль задля самореалізації та досягнення суспільнозначущих цілей. Замість висновків… Назагал ефективне виховання можливе тільки за умови, коли мета і завдання виховання усвідомлені, а поняття «виховання» конкретизоване стосовно суспільного інституту, навчального закладу, особи вчителя/вихователя.