ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ВАЖКОВИХОВУВАНИХ УЧНІВ

ПІДГОТУВАЛА МЕТОДИСТ ММК РАЧОВА Н.М.

Підліткам притаманне:

 наслідування негативних форм поведінки, що викликає незгоду, заперечливе ставлення з боку дорослих;  перевірка межі дозволеного і прагнення її розширити під час спілкування з батьками і однолітками;  прагнення до пригод, авантюри, потреби випробувати “завмирання духу”.

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА

– вид поведінки з відхиленнями, пов'язаний з порушенням відповідних віку соціальних норм і правил поведінки.

Типовими виявами девіантної поведінки є ситуаційно зумовлені дитячі і підліткові поведінкові реакції, такі як:    демонстрація, агресія, виклик, самовільне і систематичне відхилення від навчання або трудової діяльності; бродяжництво, пияцтво і алкоголізм дітей і підлітків; рання наркотизація і пов'язані з нею асоціальні дії;  антигромадські дії сексуального характеру;  спроби суїциду.

ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ ЯК АСОЦІАЛЬНІ ПРОСТУПКИ ДІТЕЙ, ЯКІ СКЛАДАЮТЬСЯ В ПЕВНИЙ СТІЙКИЙ СТЕРЕОТИП ДІЙ, ЩО ПОРУШУЮТЬ ПРАВОВІ НОРМИ, АЛЕ ЩО НЕ ТЯГНУТЬ ЗА СОБОЮ КАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ ЇХ ОБМЕЖЕНУ СУСПІЛЬНУ НЕБЕЗПЕКУ АБО НЕДОСЯГНЕННЯ ДИТИНОЮ ВІКУ, З ЯКОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ КАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

Типи делінквентної поведінки:

 агресивна поведінка, що включає образи, побої, підпали, садистські дії, направлені, в основному, проти особистості людини;  корислива поведінка, включаючи дрібні крадіжки, здирство, угін автотранспорту і інше майнове посягання, пов'язані з прагненням отримати матеріальну вигоду;  поширення і продаж наркотиків.

КРИМІНАЛЬНА ПОВЕДІНКА ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЯК ПРОТИПРАВНИЙ ВЧИНОК, ЯКИЙ ПО ДОСЯГНЕННЮ ВІКУ КАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СЛУЖИТЬ ОСНОВОЮ ДЛЯ ЗБУДЖЕННЯ КАРНОЇ СПРАВИ І КВАЛІФІКУЄТЬСЯ ЗА ПЕВНИМИ СТАТТЯМИ КАРНОГО КОДЕКСУ.

ПРИЧИНИ ВІДХИЛЕНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

І.

1.

2.

3.

Біопсихологічні причини: Спадкові: ураження генетичного матеріалу, спадкові дефекти обміну, які мають вплив на визрівання мозкових структур.

Уроджені: властивість нервової системи; внутрішньоутробне ураження (токсикоз, енцефаліти, інтоксикації, пологова патологія).

Придбані: нервові та соматичні захворювання.

ІІ. Соціально-психологічні причини: 1.

Несприятливі обставини в сім’ї (алкоголізм, наркоманія, куріння, психічні порушення у батьків).

2.

3.

4.

ІІІ.

1.

2.

3.

Єдина дитина в сім’ї.

Неповна сім’я.

Зразки жорстокості, насильства, агресивності, обману значущих для дитини людей. Психолого-педагогічні причини: Невідповідність між установками дорослих, їхніми ствердженнями і їхньою поведінкою.

Відсутність знань у педагогів і батьків про індивідуальні, вікові та статеві особливості дитини.

Неправильне використовування дорослими психолого-педагогічних заходів обмежено-спонукального характеру.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДХИЛЕНЬ У ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ ЗА Х.КУЕЄМ

• Неслухняність,

руйнівність, деструктивність, запальність, безвідповідальність, нахабство, ревнивість, гнівливість, шаленство, опоганення, нав’язливість, плутаність

Порушення поведінки Порушення особистості • Почуття

неповноцінності, розвинена самосвідомість, уникнення спілкування, тривожність, плач, гіперсенситивність, рідка посмішка, депресія, гризіння нігтів, боязливість

• Розсіяність,

незграбність, пасивність, марення наяву, млявість, сонливість, нервовий сміх, мастурбація, гризіння предметів, запізніла гра

Незрілість Асоціальні тенденції • Протиправна поведінка.

Погані друзі, прогулювання школи, пізнє вкладання спати, відданість вибраним одноліткам, прийняття асоціальними групами, співучасть у крадіжках, участь у зграї.

НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ

Це – важковиховуваний учень, який характеризується відставанням у навчанні та появою занедбаності. В свою чергу, відставання в навчанні веде до небажання вчитися.

Недостатньо негативних відхилення йде зі в вихований, якостей.

поведінці виховної має ряд Негативні (наприклад, часто запізнюється на перший урок, рано школи, періодично грубий зі старшими тощо), неорганізований.

в В поведінці цілому, нестійкий, контроль старших ігнорує, знижена критичність сприйняття власних дій і вчинків. Однак, домінують здорові риси характеру, притаманні віку.

Застосування спеціальної психолого педагогічної методики не потрібно.

Це – власне педагогічно занедбаний учень, який характеризується проявом стійкої комплекс дидактичної негативних і виховної захищеності. Така дитина має цілий якостей.

Відхилення в характеризуються постійністю.

контакту з дорослими й однолітками, батьками і вчителями. Конфліктність відхилень сприймаються Відбувається часто поведінці системністю порушення роз’яснюється егоїстичною спрямованістю особистості.

Інтерес до навчання і праці втрачений.

Позиція по відношенню до вчителів пасивна, оборонна. Педагогічні впливи правильно, але відповідно до них учень не вміє.

діяти і У цих випадках потребується застосування загальних мір психолого педагогічної профілактичної роботи.

РІВНІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАНЕДБАНОСТІ УЧНІВ:

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ Це – учень-правопорушник, який характеризується проявом стійкого комплексу негативних якостей.

Неповнолітня дитина активно чинить опір вихованню. Вимоги дорослих виконує тільки під “натиском” і постійним контролем з їхнього боку.

У спілкуванні з педагогами агресивний. В колективі однолітків не уживається, суспільні норми і правила не виконує, живе відповідно до тієї “моралі”, яка виправдовує його поведінку, не відчуває межі між пустуванням і правопорушенням.

Робота з такою дитиною потребує спеціальних психолого-педагогічних профілактичних заходів.

КРИМІНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ Це – неповнолітній злочинець, поведінка керована.

якого практично не Психолого-педагогічні впливи ним неповнолітній проти них.

не сприймаються, активно бореться Поведінка носить активно-наступальний характер, він живе відповідно до своїх норм “моралі”, яка виправдовує мотиви правопорушень, легко йде на злочини.

Для таких осіб необхідна спеціальна методика виховання в закритих спеціальних закладах.

“ЗАГАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ” ПІДЛІТКА, СХИЛЬНОГО ДО ПРОТИВОПРАВНИХ ДІЙ У ПОВЕДІНЦІ

       Відставання в інтелектуальній сфері.

Недоліки в характері.

Завищена конфліктність.

Активізація механізму психологічного захисту.

Підвищений інтерес до заборонених розваг.

Притуплення гуманного начала.

Вибір негативних засобів самоствердження і прояву дорослості.

АЛГОРИТМ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА І СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ВАЖКОВИХОВУВАНИМИ ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ Виявлення учнів, схильних до правопорушень, які мають проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів, труднощі в навчанні та вихованні. Визначення причин труднощів учнів різних категорій «групи ризику», індивідуальна діагностика «важковиховуваних».

Просвітницька робота з педагогічним колективом з питань взаємодії педагогів і працівників психологічної служби щодо профілактики злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, важковиховуваності учнів. Просвітницька робота з сім’ями важковиховуваних дітей (консультації, відвідування вдома).

Взаємодія з адміністрацією навчального закладу щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі (рада профілактики, педради тощо).

Взаємодія зі службою у справах дітей, іншими інстанціями з питань профілактики злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності та бездоглядності.

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ І ПІДЛІТКАМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СПРЯМОВАНА НА ВИРІШЕННЯ ТАКИХ ЗАВДАНЬ, ЯК:

Виявлення дітей і підлітків, схильних до девіацій Постійний і всебічний контроль (за місцем проживання, навчання) за їхньою поведінкою і способом життя Поглиблене вивчення особистості й індивідуальності дітей і підлітків, джерел позитивного і негативного впливу на дитину Визначення шляхів і розробка заходів зі створення обставин, які запобігають або виключають можливість здійснення правопорушень Виховний вплив на оточення, яке негативно діє на дітей і підлітків

У роботі з дітьми, схильними до девіантної поведінки варто керуватись такими принципами:

- зацікавити можливістю самореалізуватися в певному виді діяльності; - створити “групу підтримки”; - розвивати позитивні риси та позитивний соціальний досвід; - органічно поєднувати повагу до вихованця із системою вимог; - залучати до тісної співпраці всіх дорослих, які займаються вихованням підлітка; - індивідуально підходити до кожного учня; - гуманно ставитись до дитини у процесі її перевиховання; - встановити емоційний зв ’ язок зі значущим дорослим.

ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА З БАТЬКАМИ МОЖЕ ПРОВОДИТИСЬ В ТАКИХ АСПЕКТАХ, ЯК:

Інформаційно-просвітницька робота з метою профілактики дисгармонії сімейних відносин. Діагностична робота з метою виявлення типу сімейного виховання, установок батьків щодо відношення до дітей і гармонічності сімейних відносин в цілому.

Комплексна психолого-педагогічна робота з сім’єю з метою відновлення здорових взаємовідносин між її членами та корекції наявних відхилень у сімейному вихованні.

Психолого-педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, присвячена профілактиці правопорушень. Під час підготовки до педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, виявлення учнів, які займають статус лідерів чи відкинутих.

Індивідуальні бесіди та консультації за результатами тестувань та спостережень.

Педагогічні консиліуми щодо окремих учнів “групи ризику”.

Участь у розробці заходів щодо надання допомоги дітям із соціально незабезпечених сімей.

РОБОТА З ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ

ІГРОТЕРАПЕВТ Г. ЛЕНДРЕТ СФОРМУЛЮВАВ ТАКІ ПРИНЦИПИ СТОСУНКІВ ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ В ХОДІ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ: Я не всезнайко.

Та я й не буду намагатися ним бути.

Я хочу, щоб мене любили.

Тому я буду відкритий для люблячих дітей.

Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства.

Тому я дозволю дітям учити мене.

Я найкраще засвоюю знання, здобуті в результаті моїх власних зусиль.

Тому я об'єдную свої зусилля із зусиллями дитини.

Іноді мені потрібна схованка.

Тому я дам схованку дітям.

Я люблю, коли мене сприймають таким, який я є насправді.

Тому я прагнутиму співпереживати дитині та цінувати її.

Я роблю помилки.

Тому я буду терплячим до людської сутності дитини.

Приємно відчувати себе начальником та знати відповіді на всі запитання.

Тому мені доведеться багато працювати над тим, щоб захистити від себе дітей.

Я не можу зробити так, щоб страх, біль, розчарування та стреси в дитини зникли.

Тому я буду намагатися пом'якшити удар.

Я відчуваю страх, коли я беззахисний.

Тому я торкатимуся внутрішнього світу беззахисної дитини з добротою, ласкою та ніжністю.