Transcript Психолого-педагогічний супровід важковиховуваних учнів
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ВАЖКОВИХОВУВАНИХ УЧНІВ
ПІДГОТУВАЛА МЕТОДИСТ ММК РАЧОВА Н.М.
Підліткам притаманне:
наслідування негативних форм поведінки, що викликає незгоду, заперечливе ставлення з боку дорослих; перевірка межі дозволеного і прагнення її розширити під час спілкування з батьками і однолітками; прагнення до пригод, авантюри, потреби випробувати “завмирання духу”.
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА
– вид поведінки з відхиленнями, пов'язаний з порушенням відповідних віку соціальних норм і правил поведінки.
Типовими виявами девіантної поведінки є ситуаційно зумовлені дитячі і підліткові поведінкові реакції, такі як: демонстрація, агресія, виклик, самовільне і систематичне відхилення від навчання або трудової діяльності; бродяжництво, пияцтво і алкоголізм дітей і підлітків; рання наркотизація і пов'язані з нею асоціальні дії; антигромадські дії сексуального характеру; спроби суїциду.
ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ ЯК АСОЦІАЛЬНІ ПРОСТУПКИ ДІТЕЙ, ЯКІ СКЛАДАЮТЬСЯ В ПЕВНИЙ СТІЙКИЙ СТЕРЕОТИП ДІЙ, ЩО ПОРУШУЮТЬ ПРАВОВІ НОРМИ, АЛЕ ЩО НЕ ТЯГНУТЬ ЗА СОБОЮ КАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ ЇХ ОБМЕЖЕНУ СУСПІЛЬНУ НЕБЕЗПЕКУ АБО НЕДОСЯГНЕННЯ ДИТИНОЮ ВІКУ, З ЯКОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ КАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Типи делінквентної поведінки:
агресивна поведінка, що включає образи, побої, підпали, садистські дії, направлені, в основному, проти особистості людини; корислива поведінка, включаючи дрібні крадіжки, здирство, угін автотранспорту і інше майнове посягання, пов'язані з прагненням отримати матеріальну вигоду; поширення і продаж наркотиків.
КРИМІНАЛЬНА ПОВЕДІНКА ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЯК ПРОТИПРАВНИЙ ВЧИНОК, ЯКИЙ ПО ДОСЯГНЕННЮ ВІКУ КАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СЛУЖИТЬ ОСНОВОЮ ДЛЯ ЗБУДЖЕННЯ КАРНОЇ СПРАВИ І КВАЛІФІКУЄТЬСЯ ЗА ПЕВНИМИ СТАТТЯМИ КАРНОГО КОДЕКСУ.
ПРИЧИНИ ВІДХИЛЕНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
І.
1.
2.
3.
Біопсихологічні причини: Спадкові: ураження генетичного матеріалу, спадкові дефекти обміну, які мають вплив на визрівання мозкових структур.
Уроджені: властивість нервової системи; внутрішньоутробне ураження (токсикоз, енцефаліти, інтоксикації, пологова патологія).
Придбані: нервові та соматичні захворювання.
ІІ. Соціально-психологічні причини: 1.
Несприятливі обставини в сім’ї (алкоголізм, наркоманія, куріння, психічні порушення у батьків).
2.
3.
4.
ІІІ.
1.
2.
3.
Єдина дитина в сім’ї.
Неповна сім’я.
Зразки жорстокості, насильства, агресивності, обману значущих для дитини людей. Психолого-педагогічні причини: Невідповідність між установками дорослих, їхніми ствердженнями і їхньою поведінкою.
Відсутність знань у педагогів і батьків про індивідуальні, вікові та статеві особливості дитини.
Неправильне використовування дорослими психолого-педагогічних заходів обмежено-спонукального характеру.
ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДХИЛЕНЬ У ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ ЗА Х.КУЕЄМ
• Неслухняність,
руйнівність, деструктивність, запальність, безвідповідальність, нахабство, ревнивість, гнівливість, шаленство, опоганення, нав’язливість, плутаність
Порушення поведінки Порушення особистості • Почуття
неповноцінності, розвинена самосвідомість, уникнення спілкування, тривожність, плач, гіперсенситивність, рідка посмішка, депресія, гризіння нігтів, боязливість
• Розсіяність,
незграбність, пасивність, марення наяву, млявість, сонливість, нервовий сміх, мастурбація, гризіння предметів, запізніла гра
Незрілість Асоціальні тенденції • Протиправна поведінка.
Погані друзі, прогулювання школи, пізнє вкладання спати, відданість вибраним одноліткам, прийняття асоціальними групами, співучасть у крадіжках, участь у зграї.
НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ
Це – важковиховуваний учень, який характеризується відставанням у навчанні та появою занедбаності. В свою чергу, відставання в навчанні веде до небажання вчитися.
Недостатньо негативних відхилення йде зі в вихований, якостей.
поведінці виховної має ряд Негативні (наприклад, часто запізнюється на перший урок, рано школи, періодично грубий зі старшими тощо), неорганізований.
в В поведінці цілому, нестійкий, контроль старших ігнорує, знижена критичність сприйняття власних дій і вчинків. Однак, домінують здорові риси характеру, притаманні віку.
Застосування спеціальної психолого педагогічної методики не потрібно.
Це – власне педагогічно занедбаний учень, який характеризується проявом стійкої комплекс дидактичної негативних і виховної захищеності. Така дитина має цілий якостей.
Відхилення в характеризуються постійністю.
контакту з дорослими й однолітками, батьками і вчителями. Конфліктність відхилень сприймаються Відбувається часто поведінці системністю порушення роз’яснюється егоїстичною спрямованістю особистості.
Інтерес до навчання і праці втрачений.
Позиція по відношенню до вчителів пасивна, оборонна. Педагогічні впливи правильно, але відповідно до них учень не вміє.
діяти і У цих випадках потребується застосування загальних мір психолого педагогічної профілактичної роботи.
РІВНІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАНЕДБАНОСТІ УЧНІВ:
ВИСОКИЙ РІВЕНЬ Це – учень-правопорушник, який характеризується проявом стійкого комплексу негативних якостей.
Неповнолітня дитина активно чинить опір вихованню. Вимоги дорослих виконує тільки під “натиском” і постійним контролем з їхнього боку.
У спілкуванні з педагогами агресивний. В колективі однолітків не уживається, суспільні норми і правила не виконує, живе відповідно до тієї “моралі”, яка виправдовує його поведінку, не відчуває межі між пустуванням і правопорушенням.
Робота з такою дитиною потребує спеціальних психолого-педагогічних профілактичних заходів.
КРИМІНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ Це – неповнолітній злочинець, поведінка керована.
якого практично не Психолого-педагогічні впливи ним неповнолітній проти них.
не сприймаються, активно бореться Поведінка носить активно-наступальний характер, він живе відповідно до своїх норм “моралі”, яка виправдовує мотиви правопорушень, легко йде на злочини.
Для таких осіб необхідна спеціальна методика виховання в закритих спеціальних закладах.
“ЗАГАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ” ПІДЛІТКА, СХИЛЬНОГО ДО ПРОТИВОПРАВНИХ ДІЙ У ПОВЕДІНЦІ
Відставання в інтелектуальній сфері.
Недоліки в характері.
Завищена конфліктність.
Активізація механізму психологічного захисту.
Підвищений інтерес до заборонених розваг.
Притуплення гуманного начала.
Вибір негативних засобів самоствердження і прояву дорослості.
АЛГОРИТМ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА І СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ВАЖКОВИХОВУВАНИМИ ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ Виявлення учнів, схильних до правопорушень, які мають проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів, труднощі в навчанні та вихованні. Визначення причин труднощів учнів різних категорій «групи ризику», індивідуальна діагностика «важковиховуваних».
Просвітницька робота з педагогічним колективом з питань взаємодії педагогів і працівників психологічної служби щодо профілактики злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, важковиховуваності учнів. Просвітницька робота з сім’ями важковиховуваних дітей (консультації, відвідування вдома).
Взаємодія з адміністрацією навчального закладу щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі (рада профілактики, педради тощо).
Взаємодія зі службою у справах дітей, іншими інстанціями з питань профілактики злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності та бездоглядності.
ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ І ПІДЛІТКАМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СПРЯМОВАНА НА ВИРІШЕННЯ ТАКИХ ЗАВДАНЬ, ЯК:
Виявлення дітей і підлітків, схильних до девіацій Постійний і всебічний контроль (за місцем проживання, навчання) за їхньою поведінкою і способом життя Поглиблене вивчення особистості й індивідуальності дітей і підлітків, джерел позитивного і негативного впливу на дитину Визначення шляхів і розробка заходів зі створення обставин, які запобігають або виключають можливість здійснення правопорушень Виховний вплив на оточення, яке негативно діє на дітей і підлітків
У роботі з дітьми, схильними до девіантної поведінки варто керуватись такими принципами:
- зацікавити можливістю самореалізуватися в певному виді діяльності; - створити “групу підтримки”; - розвивати позитивні риси та позитивний соціальний досвід; - органічно поєднувати повагу до вихованця із системою вимог; - залучати до тісної співпраці всіх дорослих, які займаються вихованням підлітка; - індивідуально підходити до кожного учня; - гуманно ставитись до дитини у процесі її перевиховання; - встановити емоційний зв ’ язок зі значущим дорослим.
ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА З БАТЬКАМИ МОЖЕ ПРОВОДИТИСЬ В ТАКИХ АСПЕКТАХ, ЯК:
Інформаційно-просвітницька робота з метою профілактики дисгармонії сімейних відносин. Діагностична робота з метою виявлення типу сімейного виховання, установок батьків щодо відношення до дітей і гармонічності сімейних відносин в цілому.
Комплексна психолого-педагогічна робота з сім’єю з метою відновлення здорових взаємовідносин між її членами та корекції наявних відхилень у сімейному вихованні.
Психолого-педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, присвячена профілактиці правопорушень. Під час підготовки до педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, виявлення учнів, які займають статус лідерів чи відкинутих.
Індивідуальні бесіди та консультації за результатами тестувань та спостережень.
Педагогічні консиліуми щодо окремих учнів “групи ризику”.
Участь у розробці заходів щодо надання допомоги дітям із соціально незабезпечених сімей.
РОБОТА З ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ
ІГРОТЕРАПЕВТ Г. ЛЕНДРЕТ СФОРМУЛЮВАВ ТАКІ ПРИНЦИПИ СТОСУНКІВ ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ В ХОДІ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ: Я не всезнайко.
Та я й не буду намагатися ним бути.
Я хочу, щоб мене любили.
Тому я буду відкритий для люблячих дітей.
Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства.
Тому я дозволю дітям учити мене.
Я найкраще засвоюю знання, здобуті в результаті моїх власних зусиль.
Тому я об'єдную свої зусилля із зусиллями дитини.
Іноді мені потрібна схованка.
Тому я дам схованку дітям.
Я люблю, коли мене сприймають таким, який я є насправді.
Тому я прагнутиму співпереживати дитині та цінувати її.
Я роблю помилки.
Тому я буду терплячим до людської сутності дитини.
Приємно відчувати себе начальником та знати відповіді на всі запитання.
Тому мені доведеться багато працювати над тим, щоб захистити від себе дітей.
Я не можу зробити так, щоб страх, біль, розчарування та стреси в дитини зникли.
Тому я буду намагатися пом'якшити удар.
Я відчуваю страх, коли я беззахисний.
Тому я торкатимуся внутрішнього світу беззахисної дитини з добротою, ласкою та ніжністю.