Transcript Структура самосвідомості

Структура самосвідомості
та
"Я-концепції" особистості
"Я-концепція" є досить складним і багаторівневим
утворенням, структуру якого можна представити у
вигляді схеми
"Я-концепція" як установка складається з трьох
базових компонентів:
• 1. Когнітивний компонент чи "образ Я". До змісту цього
компонента належать уявлення індивіда про себе самого.
• 2. Емоційно-оцінний компонент. Основною складовою
виступає самооцінка як афективна оцінка уявлень
особистості про себе саму. Самооцінка породжує такі
підструктурні складові як самоставлення (тобто позитивне
чи негативне ставлення індивіда до себе самого);
самоповага чи самозневага, почуття власної цінності чи
комплекс неповноцінності тощо.
• 3. Поведінковий компонент, тобто потенційна поведінкова
реакція, що виникає у результаті неперевної взаємодії
перших двох компонентів - "образу Я" та емоційнооцінного компоненту.
До підструктурних елементів у складі
третього компоненту належать:
• а) саморегуляція, що
відбувається на першому
рівні саморегулювання;
• б) самоконтроль, складна
дія якого реалізується на
другому рівні
саморегулювання і
створює передумови для
цілеспрямованого
самовиховання.
У складі "Я-концепції" виокремлюються три
основні модальності, а саме: реальне "Я", ідеальне
"Я" та дзеркальне "Я".
• Реальне "Я" - це уявлення індивіда про себе на даний момент
(в дійсності). Такі уявлення можуть бути як істинними, так і
хибними. Ідеальне "Я" (або динамічне "Я") - уявлення про те,
яким індивід прагне стати. Дзеркальне "Я" - це уявлення
індивіда про думки щодо нього з боку інших людей. "Подібно
до того, як ми бачимо в дзеркалі своє обличчя, фігуру та одяг, писав Ч. Кулі, - і вони виступають об'єктом нашого інтересу,
тому що належать нам... так і в своїй уяві ми намагаємося
уявити, як в думках інших людей представляється наша
зовнішність, манери, цілі, вчинки, характер, друзі і т. ін., і це
певним чином впливає на нас". У рамках теорії дзеркального
"Я" до складу "Я-концепції" належать два компоненти: І) "Я
-яким-мене-бачать-інші"; 2) "Я - яким-я-сам-себе-бачу".
ТЕСТ-КОНТРОЛЬ
• З яких трьох базових компонентів
складається"Я-концепція" як установка?
• Які три основні модальності у складі "Яконцепції" виокремлюються?
• У рамках теорії дзеркального "Я" до
складу "Я-концепції" належать два
компоненти, назвіть?
• Окрім вище перерахованих модальностей
існують й такі:
• 1) представляюче "Я" - яким індивід себе
показує іншим або ж ряд образів та масок, які
людина виставляє напоказ, щоб приховати
"недоліки" свого теперішнього "Я", для
прикладу, власні негативні риси;
• 2) ідеалізоване "Я" - яким себе приємно
бачити;
• 3) фантастичне "Я" - яким слід бути, виходячи
із засвоєних моральних норм і зв'язків;
• 4) можливе "Я" - яким індивід, на його думку,
може стати.
Усі ці "Я" розглядаються крізь призму фізичних,
емоційних, інтелектуальних та соціальних
характеристик (образів) людини
• Також до структури "Я-концепції" належать й
інші «Я»
• в сфері проявів людини - соціальне "Я",
духовне "Я", публічне "Я", моральне "Я",
інтимне "Я", інтелектуальне "Я" та ін.;
• в сфері часових вимірів - "Я" в минулому, "Я"
в теперішньому та ін.;
• такі "Я", що розглядаються як реальність,
можливість, ймовірність та ідеал - можливе
"Я", ймовірне "Я" тощо.
Все ж, незважаючи на множину різних образів "Я",
"Я-концепція" існує в цілісній єдності її структурних
компонентів, що забезпечується ідентичністю особистості.
• Про складність "Я-концепції" свідчить також її рівнева
концепція, що базується на теорії диспозиційної
регуляції соціальної поведінки. Нижчим рівнем в ній
виступають неусвідомлені, представлені лише в
переживаннях установки, тобто емоційне ставлення
до себе. Вище знаходяться усвідомлення та
самооцінки окремих властивостей та якостей. Надалі
ці окремі самооцінки об'єднуються у відносно
цілісний образ і, зрештою, "Я-концепція" вписується в
загальну систему ціннісних орієнтацій особистості, що
пов'язані з усвідомленням індивідом цілей своєї
життєдіяльності та засобів, необхідних для
досягнення таких цілей.
• У горизонтальній будові образу "Я" як
системи виокремлюються такі структурні
компоненти - самооцінка, рівень домагань,
соціально-психологічні очікування і система
оцінних ставлень до оточуючих. Іншими
словами, система так званих
фундаментальних життєвих ставлень
індивіда як особистості.
• До вертикальної структурної будови
"образу Я" належать його свідомий та
несвідомий компоненти.
ТЕСТ-КОНТРОЛЬ
• Які "Я" розглядаються крізь призму
фізичних, емоційних, інтелектуальних та
соціальних характеристик (образів)
людини?
• Які структурні компоненти
виокремлюються у горизонтальній будові
образу "Я" як системи?
• Які компоненти належать до вертикальної
структурної будови "образу Я"?
Самооцінка
• Важливим елементом самосвідомості,
що водночас є одним із основних
компонентів у складі "Я-концепції",
яка в свою чергу, розглядається як
продукт діяльності самосвідомості, є
самооцінка.
• На існування тісного взаємозв'язку між
поняттями "Я-концепції" та
"самооцінки", зокрема на те, що
самооцінка є одним із базових
структурних компонентів "Яконцепції", вказує визначення поняття
"самооцінки", згідно з яким
самооцінка є проявом оцінного
ставлення людини до себе самої.
• Самооцінка виступає
однією із найважливіших
складових "Я-концепції"
особистості та
водночас є одним із
основних джерел її
створення.
• Уявлення індивіда про себе ніколи не
існують безвідносно до емоційно
забарвленої їх оцінки. Навіть такі
характеристики, які здається і не
стосуються особистості людини - місце
проживання, фізичні дані, стать, тощо,
містять у собі прихований оцінний
момент. Автором таких оцінок є сама
Самооцінка - це
людина, яка до їх змісту вкладає своє
ставлення людини
суб'єктивне пояснення реакцій інших
до своїх здібностей,
людей на такі характеристики,
сприймаючи їх під кутом зору
особистісних
засвоєних упродовж життя
якостей,
загальнокультурних, групових та
зовнішності, тобто
індивідуальних цінностей.
особистісне
• Отже, джерелами становлення
судження про власну самооцінки є власні судження індивіда
про себе та оцінки індивіда з боку
цінність.
інших людей.
• Окрім раціонального компонента, в самооцінці
завжди присутній і емоційний; це пов'язано з тим,
що особистість під час самооцінювання завжди
виявляє певне емоційне ставлення до себе самої.
Таким чином, самооцінка належить до емоційнооцінної складової "Я-концепції" і є проявом
оцінного, нерідко емоційно забарвленого ставлення
людини до себе самої, до власного "Я".
• Характер самооцінки безпосередньо залежить від
співвідношення між раціональним та емоційним
компонентами, зокрема переважання
раціонального компоненту призводить до
утворення реальної самооцінки, тоді як
переважання оцінного - стає чинником, що
зумовлює формування розходження між оцінними
судженнями людини про себе і реальністю.
• Як структурний компонент "Я-концепції" самооцінка
характеризується передусім, відмінністю між реальним та
ідеальним "Я", до якого суб'єкт прагне. Тобто, самооцінка також
визначається як судження людини про ступінь наявності в неї
певних якостей у співвідношенні їх з певним еталоном.
• Термін "самооцінка" вживається як для позначення ставлення
до себе в загальному вигляді, так і для позначення оцінки
конкретних якостей особистості, її можливостей, що нерідко,
пов'язані з конкретними умовами.
• У зв'язку з цим, для кращого розуміння природи самооцінки,
доречно звернутися до процесу формування узагальненої
самооцінки. Так, процес становлення єдиної цілісної самооцінки
базується на основі самоаналізу, узагальнення найбільш
значущих для особистості окремих самооцінок, їх синтезу і
вироблення певних цінностей самооцінки, в яких виявляється
сутність особистості так, як вона її розуміє. При цьому згадані
вище окремі самооцінки можуть знаходитись на різних рівнях
усвідомленості.
• Основними вимірами самооцінки є: ступінь її адекватності,
висота та міра її стійкості. Адекватність характеризує самооцінку
щодо її відповідності чи розходження з фактичною мірою певної
якості в суб'єкта самооцінки.
• До неадекватних самооцінок відносять завищену чи занижену
самооцінку. Занижена самооцінка виявляється в постійній
тривожності, в страхові перед негативною думкою про себе, в
загостреній ранимості, що спонукає людину обмежувати
контакти з іншими людьми. Вкрай завищена самооцінка
виявляється в тому, що людина керується своїми принципами,
незважаючи на думки оточуючих про ці принципи. Якщо
самооцінка не дуже завищена, то вона може позитивно
впливати на самопочуття, формуючи стійкість до критики.
• Адекватна самооцінка сприяє формуванню позитивної "Яконцепції", тоді як неадекватна самооцінка виступає одним із
чинників формування негативної "Я-концепції".
• Самооцінка виступає необхідною внутрішньою
умовою регуляції поведінки і діяльності.
• За допомогою включення самооцінки до структури
мотивації діяльності, особистість здійснює
безперервне співвідношення своїх можливостей,
внутрішніх психологічних резервів з метою і
засобами діяльності. Саморегуляцію поведінки
здійснює самосвідомість, постійно порівнюючи
реальну поведінку з "Я-концепцією". Під
саморегуляцією розуміють процес організації
особистістю своєї поведінки з використанням
результатів самопізнання та емоційно-ціннісного
самоставлення на всіх етапах процесу поведінки,
розпочинаючи з мотивації і завершуючи оцінкою
результатів.
ТЕСТ-КОНТРОЛЬ
•
•
•
•
•
•
Дайте визначення, самооцінка – це…
Назвіть джерела становлення самооцінки?
Від чого залежить характер самооцінки?
Що є основними вимірами самооцінки?
До неадекватних самооцінок відносять …
Що здійснює саморегуляцію поведінки,
постійно порівнюючи реальну поведінку з
"Я-концепцією"?
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
Відповіді
1. Когнітивний компонент чи "образ Я". Емоційно-оцінний компонент.
Поведінковий компонент
2. Реальне "Я", ідеальне "Я" та дзеркальне "Я"
3. І) "Я -яким-мене-бачать-інші"; 2) "Я - яким-я-сам-себе-бачу»
4. Представляюче "Я" , ідеалізоване «Я», фантастичне «Я», можливе «Я»
5. Самооцінка, рівень домагань, соціально-психологічні очікування і система
оцінних ставлень до оточуючих
6. Свідомий та несвідомий компоненти
7. Самооцінка - це ставлення людини до своїх здібностей, особистісних
якостей, зовнішності, тобто особистісне судження про власну цінність
8. Власні судження індивіда про себе та оцінки індивіда з боку інших людей
9. Характер самооцінки безпосередньо залежить від співвідношення між
раціональним та емоційним компонентами
10. Основними вимірами самооцінки є: ступінь її адекватності, висота та
міра її стійкості.
11. До неадекватних самооцінок відносять завищену чи занижену
самооцінку
12. Саморегуляцію поведінки здійснює самосвідомість, постійно
порівнюючи реальну поведінку з "Я-концепцією".