Transcript Адаптація дітей раннього віку до умов

Співпраця дошкільного закладу з колективом
батьків
Я бачу страх в малих очах твоїх,
Страх залишитися без мами.
Ми залишилися удвох.
Тебе я ніжно обняла руками.
Ти плачеш, котиться сльоза
І на щоці вологий слід лишає.
Де мама ? — ти питаєш — Де вона ?
Вона працює, тут її немає.
Та ти не бійся: я люблю тебе.
Тебе я у віконце виглядала.
Все думала, чи ти до мене йдеш ?
І ти прийшов, бо я тебе чекала.
Ось ти мені довірливо всміхнувся.
Ясніше сонце глянуло із неба. Та посмішка, як музика для мене,
Ти зрозумів, що плакати не треба.
Тож посміхайся, любий, і радій.
І сонечко сьогодні буде з нами. Ходімо гратися до гурту малюків,
А ввечері по тебе прийде мама.
М. Даньків
Дошкільний навчальний заклад протягом 5 років
працює за розробленою комплексною системою
співпраці ДНЗ та сім*ї в період адаптації дитини
до дитячого садка
Вступ дитини до дошкільного закладу викликає, як правило, серйозну тривогу у
дорослих. Дитина в родині звикає до певного режиму, до способу годування,
укладання спати, у неї формуються певні взаємини з батьками, прихильність до
них. Від того, як пройде звикання дитини до нових умов життя, до незнайомих
дорослих та однолітків, залежить подальший розвиток дитини й благополучне
існування в дитячому садку й родині.
І саме тому, так актуальна на сьогоднішній день тема співробітництва працівників
ДНЗ і батьків у період адаптації дитини до дошкільного закладу. Якщо
працівники ДНЗ і батьки об*єднають свої зусилля й забезпечать дитині захист,
емоційний комфорт, цікаве та змістовне життя у дитячому садочку та вдома – то
це запорука оптимального впливу адаптації дітей раннього віку до дошкільного
закладу.
Адаптація дітей до умов дошкільного
навчального закладу
(етапи роботи адміністрації, медико - педагогічної служби)
Робота перед адаптаційним
періодом
1 етап: Підготовчий
Робота у період адаптації
2 етап: Діагностичний
3етап: Аналіз та висновки
Організація та проведення підготовчого етапу адаптації
дітей раннього віку до дошкільного закладу
Найбільш важливим етапом в роботі дошкільного закладу з
адаптації дітей до умов ДНЗ є підготовчий етап. Ми намагаємося
спланувати роботу у цей період комплексно, враховуючи всі
компоненти адаптаційного періоду, використовуємо різні форми
роботи як з працівниками дошкільного закладу так і з батьками.
Правильне планування та проведення цього етапу надає змогу
правильно підготувати дитину і її батьків до вступу у ДНЗ, різнобічно
підтримувати, заохочувати її у період адаптації, сформувати у неї
позитивну установку на дитячий садок; формувати спільні погляди
вихователів та батьків на процес адаптації дітей, підвищувати
компетентність педпрацівників та батьків щодо розуміння природи
адаптації
Робота дошкільного закладу у перед адаптаційний
період
1 –й етап: Підготовчий
Робота з батьками
Первинний запис та бесіда із
завідуючою ДНЗ
Медико - педагогічна служба ДНЗ:
Групові батьківські збори
Батьківські збори (вересень)
Знайомство з умовами перебування у ДНЗ,
характеристикою вікових можливостей, показниками
розвитку дітей раннього віку;
проведення семінару для батьків «Адаптація дітей до
умов ДНЗ»;
узгодженість дій батьків та вихователів у процесі
підготовки дитини до вступу у дитячий садок;
вивчення психолого-педагогічної, методичної,
науково-популярної літератури з проблем адаптації
дітей;
Знайомство з особливостями адаптаційного періоду та
факторами, від яких залежить його протікання;
створення стимулюючого, предметно-розвивального
середовища, в якому дитина почувала б себе
комфортно і захищено;
Анкетування
аналіз анкетування батьків;
Рекомендації щодо підготовки дитини до вступу у
ДНЗ
прогноз протікання адаптації, виявлення «групи
ризику.»
Адаптація. Фази адаптації
З приходом дитини в дошкільний заклад її життя суттєвим образом змінюється :
суворий режим дня, відсутність батьків чи інших родичів, нові вимоги до
поведінки, постійний контакт з однолітками, інший стиль спілкування. Усі
вищезгадані зміни обрушуються на маленьку людину одночасно, створюючи для
неї стресову ситуацію, яка може привести до невротичних реакцій, таких як
примхи, страхи, часті хвороби, відмова від їжі.
АДАПТАЦІЯ – це пристосування організму до нової обстановки. А для дитини
дитячий садок безсумнівно є новим, ще невідомим простором, з новим
оточенням і новими стосунками. Адаптація включає широкий спектр
індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізичних і
особистісних особливостей дитини, від сімейних стосунків, що склались, від
умов перебування в дошкільному закладі.
СЕРЕДНІЙ ТЕРМІН АДАПТАЦІЇ В НОРМІ СКЛАДАЄ:
у яслах – 7-10 днів;
у дитячому садку в три роки – 2-3 тижні
у старшому дошкільному віці – 1 місяць
АДАПТАЦІЯ
Гостра фаза «Шторм»
у відповідь на комплекс нових впливів усі системи
організму дитини відповідають бурхливою реакцією
і значним напруженням. Підвищується збудливість,
тривожність, можливе збільшення агресивності або
заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій.
Фізіологічна і психологічна «буря» триває від 2-3
днів до 1-2 місяців (в окремих дітей)
Підгостра фаза «Шторм ущухається»
Період нестабільного пристосування, коли дитячий
організм шукає оптимальні варіанти реакції на
зовнішні впливи. Малюк продовжує придивлятися
до нового оточування, робить спроби долучатися до
спільної
діяльності,
стає
більш
активним,
зацікавленим,
урівноваженим.
Цей
період
триваліший, ніж перший, - від 1 тижня до 2-3 місяців
Фаза компенсації «Штиль»
Період відносного сталого пристосування. Організм
знаходить найбільш сприятливі варіанти реагування
на нові умови життя, режим дня, спілкування.
Дитина починає активно засвоювати нову
інформацію, встановлювати контакти, брати реальну
участь у заняттях. Зменшується захворюваність,
стабілізуються сон, апетит, настрій.
Цей період триває від 2-3 тижнів до півроку.
Адаптація середньої важкості
Поведінкові реакції відновлюються до 30 – ї доби
мовленнєвої и перебування в ДНЗ. Нервовопсихічний розвиток декілька уповільнюється
(уповільнення мовленнєвої активності).
Захворюваність до 2-х разів строком не більше 10ти днів, без ускладнень. Вага не змінилась або
декілька знизилась.
Важка форма адаптації
Поведінкові реакції нормалізуються до 60-ї доби
перебування у ДНЗ. Нервово-психічний розвиток
відстає від початкового на 1-2 квартали.
Респіраторні захворювання – більше 3-х років
строком не більше 10-ти днів. Дитина не росте і
не додає у вазі протягом 1-2 кварталів.
ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ТРУДНОЩІВ АДАПТАЦІЇ

Недосконалість здатності до пристосування та висока вразливість дитячого
організму

Висока емоційність

Індивідуальні особливості дитини

Стан здоров*я дитини

Особливості типу нервової системи

Різні умови життя та виховання у сім*ї

Низький рівень розвитку мовлення

Відсутність звички виконувати доступні вимоги й указівки дорослих

Брак досвіду участі у спільній з дорослими діяльності

Відсутність у дитини самостійних ігрових дій.

Надмірна опіка дитини в сім*ї.
ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ВСТУПУ ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Батьки прийняли рішення: дитину треба віддати у
дитячий садочок.
Попереду цього рішення були години міркувань,
неспокою та сумніву. Як малюк адаптується до нових
умов? Чи не буде плакати? Не захворіє? А якщо? А
може?...
Усе вірно. Мислити та хвилюватися є чому. Дійсно,
дитину треба готувати до дитячого садочку заздалегідь.
У чому ж полягає підготовка дитини до вступу до
дитячого садка? Що можна зробити. Щоб адаптація
дитини до нових умов пройшла відносно безболісно?
РОБОТА ДНЗ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ
2 етап: діагностичний
Спостереження за
дітьми:
3 етап: Аналіз та висновки
Обстеження дітей:
Виявлення дітей з важкою ступінню адаптації
виявлення рівня
розвитку дітей;
Індивідуальна робота з дітьмьми спеціалістами
ДНЗ
спостереження за
поведінкою дитини з
метою з*ясування стадії виявлення рівня
адаптації;
розвитку
комунікативної
ознайомлення з
діяльності.
медичною
документацією кожної
дитини з метою
визначення хронічних
хвороб, відхилень у
розвитку.
Рекомендації батькам та педагогам з
проведення корекційно - розвивальних занять з
дітьми
Поради для батьків
Передусім слід організувати життя дитини в сім*ї відповідно до режиму дня, якого
дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання
до ясел.
Добре, якщо зацікавите сина чи доньку дитячим садком, викличете бажання туди
йти. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу,
ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя у яслах.
Наприклад, так «Коли малюки підростають, вони всі приходять у дитячі ясла. Тут багато
красивих іграшок – дивись, як діти граються. Скоро і ти ходитимеш сюди». Не можна
залякувати дитину садком, погрожувати: «Не слухатимешся – віддам у ясла». Це викличе
страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання
до незнайомого оточення. Навпаки. Слід викликати в неї бажання ходити до садка: «Якщо
слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба
говорити в сім*ї як про радісну, очікувану подію. Щоб полегшити звикання, познайомте
сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб дитина чула про те,
що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька,
яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування
дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти у дитячий садок.
Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім*ї
вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити
час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в
неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються
безпорадними і самотніми.
До виповнення маляті одного року допоможіть йому навчитися самостійно сідати на
дитячий стілець, пити з чашки, яку підтримує дорослий, після одного року вчить
користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви. Нехай на перших порах
рухи дитини невпевнені – підгодуйте її другою ложкою, але кожну спробу зробити щось
самостійно, обов*язково схвалюйте: «Молодець, ти сам уже вмієш їсти». Не шкодуйте
часу – маляті це дуже знадобиться.
На момент вступу до ясел треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну
участь в роздяганні, складанні одягу. Досить складно буває маляті оволодіти правилами
поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім*ї нічого не
забороняли. Перші вимоги вихователя (не бавиться під час занять, їжі, умивання, не хапати
за волосся дітей) викликають у них образу, а іноді плач. Треба, щоб із перших місяців
життя дитина чула і поступово починала розуміти звернені до неї вимоги.
Дуже важливо вчити маля гратися.
Спостереження свідчать, що діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками,
захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового
оточення.
Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти
раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають,
стукають, гризуть, не знаючи, як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий.
Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення
іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку. Ведмедика, зайчика: у ліжечку
лялька спатиме).
Спочатку показують іграшку, називаючи її, просять дитину повторити. Потім показують і
називають дію, віддають іграшку дитині з проханням зробити так само: «Я беру м*ячик і
кочу його, ось покотився м*ячик прямо до Оленки. А тепер ти візьми м*ячик, коти його
мамі». На перших порах можна допомогти малюку, беручи його руку у свою, і обов*язково
схвалювати всі намагання наслідувати дорослого. Така спільна діяльність формує в
дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.
Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в яслах-недостатній досвід
спілкування з іншими дорослими і дітьми.
Дитина, яка спілкується лише з членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє
правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей
у яслах. Таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина
чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: 2Не слухатимешся, оцей злий дядя
тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і
дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як
лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись».
Щоб малюк сміливо ввійшов у групу однолітків. Не ховався за вихователя, відмовляючись
гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати
доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її
нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м*ячик,
хлопчику. А тепер хлопчик тобі покотить. Молодці хлопчики, добре граєтесь».
Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.
Це ж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про
потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим
«так» чи «ні», і вихователь зможе допомогти їй.
Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить.
Вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи
запропоновані іграшки. Починають нервувати і дорослі, утративши надію заспокоїти маля.
Щоб такого не сталося, вчить дитину ще до року користуватися спрощеними, а потім і
повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням. Відповідати
на запитання. Уважна мама звикла розуміти свою доньку і без слів. Та не треба завжди
поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: «Що ти хочеш? Пити?
Скажи: пити». Дитина повинна знати своє ім*я, розуміти назви частин тіла людини,
найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, гратися,
гуляти тощо)
Іще одна порада. Прагніть оформити маля в дошкільний заклад хоч за два-три тижні
до виходу матері на роботу. Щоб можна було поступово збільшувати тривалість
перебування дитини в яслах. Не слід у перший день залишати дитину до вечора в групі, бо
таке тривале перебування в незнайомому оточенні – велике навантаження для неї. Краще
спочатку приводити малюка на прогулянку або ввечері, коли частина дітей уже пішла
додому, і педагог зможе приділити більше уваги новому вихованцю.
Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань. Не шкодуйте з приводу того.
Що доводиться віддавати до дитячого садка. Навпаки, висловте захоплення цікавими
іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей, підкресліть
упевненість,що вашій дитині буде тут добре.
КОЛЕКТИВ НАШОГО ДИТЯЧОГО САДОЧКУ З РАДІСТЮ ЧЕКАЄ НА ВАС ТА
ВАШИХ ДІТОК!