Тарас Григорович Шевченко – центральна

постать в українській літературі, у всій українській духовності. Все життя і творчість геніального сина українського народу були сповнені найглибшого почуття полум'яної любові до українців. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною, суверенною державою, коли в Україні шануватимуть мову, культуру та історію народу, а люди будуть щасливими.

Його поетичні й прозові твори мають велике значення у навчанні та вихованні молоді, спрямовані на плекання національної свідомості, патріотизму, духовного збагачення особистості.

Сьогодні, коли ми живемо в самостійній державі,повинні пам'ятати заповіт Кобзаря, який є актуальним і нині: єднатися в одну велику сім ′ ю, ім'я якій – українська нація.

Вітенко Марина Савченко Роксолана

Національний музей Тараса Шевченка є однією з найвизначніших духовних скарбниць України. Як ніхто інший в українській історії, Шевченко висловив глибинні почуття й потреби свого народу.

Особлива, урочиста атмосфера панувала вже на території музею. Мою увагу привернув пам’ятник,біля якого ми усією групою сфотографувались. Зайшовши до самого музею,ми змогли переконатись, у тому, що творчістю Тараса Шевченка і нині цікавиться величезна кількість людей. Здійснити подорож сторінками життя та творчості Великого Кобзаря ми вирішили разом із екскурсоводом, розповідь його була надзвичайно цікавою. Ми дізналися багато нового. Велика духовна сила Тараса Шевченка відчувається і в поетичній, і в малярській творчості. В музеї, на тлі історичної доби, можна простежити, як створювався «Кобзар» – книга, що має велике значення для України.

Погонець Максим

Нещодавно ми з групою відвідали Національний музей Тараса Шевченка. Екскурсія була чудовою, тому що ми дізнались більше про життя Великого Кобзаря і перейнялись духом того часу. Приємно вразила велика кількість картин Шевченка, які збереглись до нашого часу. Особливістю музею є те, що кожна з кімнат наче відображає певні віхи з життя відомого поета, в них зібрані картини, рукописи, а також перші видання творів Кобзаря. Ми наче познайомились з Шевченком особисто, перейнялись його тяжкою долею. Вразила непохитність духу поета, який, незважаючи на те, що пережив кріпацтво, заслання, усе ж залишався незламним і продовжував творити. Ми дізнались, що Шевченко, навчаючись в Академії мистецтв, завжди отримував дуже високі бали, там же були написані його найкращі картини («Катерина», «Циганка-ворожка»). Картина «Катерина» не залишила байдужим нікого з нас. Для Тараса Шевченка тема жінки-матері є основною. Вона пронизує всю його творчість. У музеї зібрана велика кількість автопортретів поета, Остання зала, в якій представлені гравюри художника, мене зацікавила найбільше, тому що до цього часу я не знала, що Шевченко був майстром офортів. Похід у музей залишив найприємніші враження. Дуже сподобалися й екскурсія, й експонати. Це згуртувало нашу групу, ми відчули себе справжнім колективом.

Зуброва Світлана

Євтушенко Світлана Москаленко Вадим

Катерина Букет уривок із поеми «Сон» Євтушенко Світлана «Минають дні, минає літо»

*

Відвідавши музей, створивши стіннівки та продекламувавши одні з найліпших віршів, студентам фінансово-економічного факультету надалась чудова можливість зібрати всі свої знання, емоції та відчуття та поділитися ними один з одним, а саме було проведено лекцію-презентацію до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Студенти намагались відшукати невідомі факти з його життя, дізнатись про його відносини з іншими творцями і діячами та, навіть, розкрити вплив Пророка на події сьогодення. Думаю, ні один із присутніх не залишився байдужим до його долі. Адже саме завдяки цій людині свідомість українського народу не лише продовжує своє існування, але й розширює свої межі та стає більш міцною. Така велична постать, дійсно, заслуговує на те, щоб бути мірилом нації, величним духом, який об'єднує серця мільйонів і загартовує нас на перемогу духовну. Ця лекція була вшануванням пам'яті Великого Кобзаря, саме ця людина гідна бути символом нашої єдиної країни, яка бореться за процвітання української нації до сьогоднішніх днів!

Пам'ятники Тарасу Григоровичу Шевченку встановлені в усіх обласних центрах України, багатьох містах і селах держави, а також у численних столицях і містах за кордоном. Загалом в Україні і світі понад 1100 пам'ятників поету. Це майже найбільша кількість монументів, установлених одній особі. Варваров Микола

Т.Г.Шевченко і П.П.Чубинський були вірними синами України. Ці дві постаті, як дві вершини на терені української культури. Вони стоять поруч і кожна має свою висоту. Шевченко в літературі й малярському мистецтві, Чубинський в народознавстві та фольклористиці — два неперевершені генії. Це велети національного духу, незламні борці за торжество правди і справедливості. Зближує цих двох титанів любов до України і сила внутрішньої енергії поетичного слова. Не випадково вірш Чубинського «Ще не вмерла Україна» вперше був надрукований у львівському журналі «Мета» поряд із Шевченковими поезіями «Мені однаково...», «Заповіт», «Н. Костомарову» (Веселе сонечко ховалось...) і сприймався як твір одного автора, тобто Шевченка. Як відомо, Чубинський молодший за Шевченка на двадцять п’ять років. Але вони були як сини одної матері: молодший ішов дорогою старшого, обидва здійснили неоціненний вклад у розбудову незалежної України.

Галико Катерина Зуброва Світлана

Шевченко очима великих людей

“Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю”.

(Остап Вишня)

Іван Франко:

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Л. Дмитренко: Живи, поете, в бронзі і в граніті, Живи, поете, в пам’яті людській, Живи в піснях, живи у “Заповіті”, І в слові праведнім, і славі віковій.

Попик Христина Садовець Вікторія

Творчість великого народного поета стала визначним досягненням не тільки української, а й світової літератури. На сторінки його творів вилилось вся розмаїтість тем та літературних жанрів. Великий внесок здійснив Тарас Шевченко у розбудову та нормування української літературної. Джерелом поезії для Кобзаря стала усна народна творчість, жива розмовна мова. Він відібрав із загальнонародної мови найбільш істотне і зміг якнайяскравіше виразити у своїй творчості все багатство, гнучкість, красу та милозвучність українського слова.

Лапаєва Єлизавета

Добридень, шановний Тарасе Григоровичу!

Я давно збиралася Вам написати і нарешті наважилася. Ви, як ніхто інший, маєте збагнути значущість змісту мого листа. Знаю, що більш за все Вас хвилює, як живуть Ваші нащадки нині в Україні. Та, на жаль, я маю не дуже втішні новини. Моє серце, як і серця мільйонів українців, котрий день поспіль не може заспокоїтись. У нашій рідній преславетній Батьківщині продовжується боротьба. Споконвіків на долю України випадало багато нещасть. Живучи у сучасному незалежному суспільстві, я навіть не могла уявити, що таке горе спіткає наш народ. Зіштовхнувшись із безвладдям, пригніченням прав людини і просто хаосом, який почав панувати в управлінні державою, українці не змогли це все терпіти і вдалися до боротьби за гідне життя. Величезна кількість небайдужих громадян з усіх куточків України приїхали на Майдан задля того, щоб привернути увагу чиновників і показати, що ми хочемо і будемо боротися за гідне майбутнє. Та такої «відповіді» від влади ніхто не очікував. Проти народу був виставлений підрозділ міліції особливого призначення «Беркут». Між ним і активістами розпочалися сутички, які призвели до тяжких наслідків. Багато людей загинуло за те, що мали мужність спробувати змінити систему, яка панувала в Україні. Я не знаю, хто має рацію, а хто ні, але впевнена, що ніхто не може забирати людські життя. Я щиро оплакую кожного, хто загинув, захищаючи нашу свободу. В мене не вистачає слів для того, щоб висловити своє обурення, свій гнів, своє горе. Та попри всі негаразди, Ваші нащадки, Великий Кобзарю, продовжують виборювати право на повагу. Ми завжди пам’ятаємо та повторюємо Ваші слова з відомого «Кавказу»: "Борітеся-поборете, Вам Бог помагає!" Так ми, українці, і робимо, щоб ніхто не міг посягнути на нашу гідність. Саме Ваша творчість надихає нас на це, дає духовної наснаги. Пам’ятаємо Вас, наш герою, і не перестаємо вшановувати.

Букет Катерина

Небесна сотня

Мабуть, волею провидіння слово Шевченкове з'явилося на барикадах. Свобода – найвища цінність. Цього і навчив Шевченко учасників Майдану. Чи може бути щось величніше ніж Шевченко знов на барикадах свободи? Шевченко із гаслом:“Борітеся – поборете!”. Сергій Нігоян – 2о-річний юнак,який на барикадах Майдану читав уривок з поеми «Кавказ», він по суті відкрив 2014 Шевченків рік. Та за це йому довелося заплатити власним життям. Не лише Сергій Нігоян пролив свою кров на Майдані. Списки загиблих постійно оновлюються. І кожного разу в цьому списку з'являється ще одна чиста душа, справжній герой і воїн «Небесної сотні».

«Небесна сотня» - скільки величі, страждань, болю і плачу вкладено в ці слова. Звичайно, хотілося б згадати і тих, хто стоїть за цим жахливим братовбивством, хто винен в тому, що Україна втратила своїх синів, які сміливо відстоювали її незалежність і свободу. Проте на них і так чекає розплата, а ми, молодь, майбутнє України, повинні думати про те, щоб жодна крапля крові, пролита на Майдані, не була марною. Нам потрібне своєрідне перезавантаження країни, яке, як і архімедівське завдання «перевернути світ», мусить мати точку опори. Щоб змінилася Україна, мусять спершу змінитися українець та українка. Тож будемо гідні, чесні, мужні ,єдині!

Полєшко Марія

Сергій Нігоян

А яку ти хотів Україну?

Мирну, тиху, спокійну, стабільну?

Чужу правду жувати з полином?

Ти як знаєш, а я хочу вільну!

А яку ти хотів Україну?

На колінах і здатись без бою?

Щоб, спаплюживши честь її сина, Пити кров із померлих героїв?

Не дарма ж хтось навчився тремтіти І свої цілувати кайдани, Тільки хтось, кому б ще жити й жити, Затулив своїм тілом майдани… Ти якого хотів собі брата?

Та ж не того, що дихає в спину.

Їх чекає болюча розплата.

Ну а ти, ти потрібен країні!

І куди б не велися дороги Давно мертвої серцем людини, Та її жде побачення з Богом, А на тебе чекає Вкраїна!

Йди за волю щобожу хвилину: Просто так не даються гостинці.

Тільки щиру люби Україну, Хто ж тоді, як не ти, українцю?

Полєшко Марія

• • • • • • • • • • • • •

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 4 ГРУПА

Полєшко Марія Букет Катерина Євтушенко Світлана Зуброва Світлана Вітенко Марина Савченко Роксолана Погонець Максим Попик Христина Садовець Вікторія Варваров Микола Лапаєва Єлизавета Галико Катерина Москаленко Вадим