Transcript   Народився в 1803 або в 1805р. селі Калюжниці Прилузького повіту Полтавської губернії від зрячою матері і сліпого батька, який добував собі прожиток грою на скрипці. Остап Вересай.



Народився в 1803 або в
1805р. селі Калюжниці
Прилузького повіту
Полтавської губернії від
зрячою матері і сліпого
батька, який добував собі
прожиток грою на скрипці.
Остап Вересай осліп на 4-му
році життя і 15- річним був
відданий в «науку», до
старого кобзаря Семена
Кошового, у якого перейняв
початки гри на кобзі.


Вересай виконував думи, співав героїкоепічні пісні, вірші духовного змісту тощо.
Улюблені теми Вересая - святість і велика
сила батьківського благословення, горе і
нещастя людини, відокремленого від рідних.
У 1873 р Вересая привезли до Петербурга, і
тут він на засіданні географічного товариства
28 вересня співав свої думи «Втеча трьох
братів з Азовської неволі », про «Хведора
Безродного» і про «Правду». Олександр II
подарував Остапу Вересаю срібну табакерку
із золотим дарчим написом.

Репертуар та інструмент
Остапа Вересая добре
описані композитором
М. В. Лисенком .
Старече, але глибокоцікаве, супроводжуване
акомпанементом кобзи
виконання Вересая мало
величезний успіх.
Вересай помер у 1890 р.

На смерть кобзаря відгукнулося багато
періодичних видань. Іван Франко написав
статтю про видатного співця,
підкресливши виняткове значення його
творчості в духовному житті українського
народу. У травні 1959 року було відкрито
музей Вересая, а 1978 року — пам'ятник
йому, створений скульптором
Іваном Коломійцем. З 1988 року на
батьківщині кобзаря проводиться
республіканський фестиваль кобзарського
мистецтва «Вересаєве свято».
Один із «найсвітліших образів з усіх відомих
мені кобзарів», — писав про нього Гнат
Хоткевич. Народився Гнат Гончаренко 1835р.
у кріпацькій родині Харківського повіту. Осліп
на третьому році життя. У 22 роки пішов
навчатися до панотця Петра Кулибаби.
Ф. Колесса писав, що «незважаючи на
невеликий репертуар дум, Гончаренко
архаїчним способом речитації і бандурною
грою вибивається на найчільніше місце зпоміж живих кобзарів», його виконавству
властиві «архаїчні ознаки, що виявляють в
Гончаренкові співця давньої школи,
спадкоємця найкращих кобзарських традицій»
Гнат Гончаренко придбав свою бандуру у московського
столяра, який жив у Харкові десь у 1885 р. Цей перший
інструмент зберігається сьогодні в музеї М. Лисенка в Києві.
Сам Гнат Гончаренко говорив: “На старій я й ніччю, бувало,
встану, поки не спиться, й граю.” Після продажу першої
бандури Гнат Гончаренко придбав собі інший інструмент. Її
зробив деркачівський майстер Арсентій Мова. Цей другий
інструмент знаходиться сьогодні в музеї кобзарства
Національного історико-етнографічного заповідника
«Переяслав». Бандура має 4 баси та 16 приструнків і нині
цілком придатна до використання.