Transcript Леся Українка (презентація)

Обрати письменника
Леся Українка
1. Непересічність постаті
2. Риси характеру
3. Освіта
4. Життєва позиція
5. Твори
6. Погляди і переконання
7. Захоплення
8. Художній світ
9. Критика
10. Теорія літератури
11. Тест
12. Нагороди
13. Фонотека
Леся Українка
(Лариса Петрівна Косач)
(25 лютого 1871 р. – 1 серпня 1913 р.)
Модерніст
Реаліст
Романтик
Епіграф: Зрештою, життя моє не було убогим,
і сором було б мені плакатися на нього.
Леся Українка
Карта подорожей Лесі Українки
Будинок, де жила поетеса
(1899-1910)
Кімната Лесі Українки
Непересічність постаті
Дочка
Прометея,
феномен
людської
стійкості, поет-лірик, автор ліро-епічних
поем,
прозаїк,
драматург-новатор,
публіцист,
перекладач,
фольклорист,
політолог.
Письменник-громадянин,
письменник-патріот,
співець
осяйних
ідеалів
людства.
Високоосвічена
обдарована
особистість
з
багатим
духовним світом, з високими моральними
принципами,
шляхетна
і
благородна
натура.
Риси характеру
Привітна, добра, стримана, сором’язлива, терпляча, жіночна, тендітна, смілива,
мужня, вольова. Мала напрочуд гарну пам’ять, почуття людської гідності,
самокритична, принципова, цілеспрямована,ненавиділа рабське існування.
Переповнена бажанням жити активно і плідно. Жадоба до життя, небажання
скоритися долі, схильність до необхідності ствердитися непересічною постаттю і
просто жінкою-філософом освітлюють шлях поетеси. Взяла все найкраще від
свого батька Петра Косача, від своєї матері Олени Пчілки, від свого дядька
Михайла Драгоманова, від свого селянського оточення в с. Колодяжному. Цінувала
людську гідність і дружбу, ніколи не ставилась зверхньо до людей, була щирою з
друзями, цінувала їх. Не терпіла бездіяльності, пасивності. Завжди мала віру і
надію.
Освіта
1877 р. – вчиться шити і вишивати.
1880 р. – вчиться грі на фортепіано.
1881 р. – вчиться за програмою
чоловічої гімназії під
керівництвом приватних
учителів.
1883 р. – продовжує навчання
у приватних учителів.
1884 р. – за допомогою матері
вивчає французьку й
німецьку мови.
1894 р. – у лютому-березні
навчається в Київській
малювальній школі
М.І. Мурашка.
Життєва позиція
Представник неоромантизму в українській
літературі. «Вболівання за долю трудової
людини, за майбутнє свого народу спонукало
шукати нових шляхів, які вивели її до
робітництва, до соціал-демократів. Любов
патріотки давала їй дар ясновидства,
провісництва, вона була серед тих, хто
передчував неминучу соціальну бурю, своєю
чутливою
душею
поетеса
відчувала
наближення
революції.
Це
поетесаінтернаціоналістка,
поборниця
єднання
народів.
Життєва позиція
.
1889-1890 рр. – бере активну участь у роботі гуртка «Плеяда»
(Київ).
1903 р. – бере участь у відкритті пам’ятника І. Котляревському.
1896 р. – обрано членом Київського літературно-артистичного
товариства.
1907 р. – у ніч з 17 на 18 січня жандарми вчинили ретельний обшук
на київській квартирі сім’ї Косачів, заарештували Лесю
разом із сестрою Ольгою.
1910 р. – засідання президії Товариства прихильників української
літератури, науки і штуки у Львові обирає її членом
товариства.
Уважно стежила за розвитком суспільно-політичного руху,
протестувала проти антидемократичної політики російського
царизму своєю єдиною зброєю – словом.
Твори
• Перший вірш «Надія» (1880),
у Львівському журналі «Зоря»
з’являється перша публікація
творів Лариси Косач – вірш
«Конвалія», підписаний
псевдонімом Леся Українка;
• перший поетичний цикл
«Подорож до моря» (1888),
• цикл «Сім струн» (1890),
• цикл «Романси» (1893-1894),
• поема «Давня казка» (1893),
• цикл «Невільничі пісні» (18951896),
• збірки поезій «На крилах пісень»
(1893) та «Думи і мрії» (1899),
«Відгуки» (1902).
Твори
• Драма «Одержима» (1901),
• цикл «Осінні співи» (1903),
• поема «Роберт Брюс, король шотландський» (1893),
• драматична поема «На руїнах» (1904),
• цикл «Пісні з кладовища» (1905),
• драматичні поеми «В катакомбах» (1905), «Кассандра» (1907),
«Вавілонський полон» (1903), «Блакитна троянда» (1908),
«У пущі» (1910),
• цикл поезій «З подорожньої книжки» (1910),
• драматична поема «Віла-посестра» (1911),
• драма-феєрія «Лісова пісня» (1912),
• драма «Камінний господар» (1912),
• поеми «Ізольда Білорука» та «Адвокат Мартіан», «Оргія» (1913).
Захоплення
Крім
виняткових
здібностей
поетичних, вона мала хист до вивчення
мов, вільно почувала себе і в стихії
музики.
Ще будучи зовсім юною (1890 р.),
написала перший підручник з історії
стародавніх народів.
Роками
з
любов’ю
збирала
українські народні пісні.
Мала малярські, режисерські та
акторські здібності.
Любила
вишивати,
садити
і
доглядати квіти.
Гарно декламувала, грала на
фортепіано,
імпровізувала
власні
композиції.
Багато подорожувала, любила ліс і
море.
Найяскравіше
обдарованість
розкрилася в силі й буянні її фантазії,
нестримному леті уяви.
Погляди і переконання
 В кого ж запала хоч іскра єдина, Вік її буде носить!
 До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
 Фантазіє! Ти – сило чарівна,
 Вільні співи, гучні, голосні,
Що збудувала світ у порожньому просторі,
В ріднім краю я чути бажаю, Фантазіє! Порадь, як жити нещасливим!
Чую скрізь голосіння сумні!
 Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.
 …Ми, слава Богу, вродились
не підніжками магнатів,
у нашім гороскопі інші зорі …
 І встане велетень з землі,
розправить руки грізні,
і вмить розірве на собі
і всі дроти залізні.
 …з громом упадуть міцні будови,
Великий буде жах, велике й визволення.
Тоді спадуть всесвітнії окови.
Мене любов ненависті навчила.
 Щоб не плакать, я сміялась.
 Так, ми раби, немає гірших в світі,
Феллаги, парії щасливіші від нас,
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Титана ще не згас.
Щоб слова «…луну гірську будили,
а не стогін,
Щоб краяли, та не труїли серце,
Щоб піснею були, а не квилінням.
 Лежачим краю рідного немає,
Чий хліб і праця – того й земля.
 Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах!
Погляди і переконання
 Мовчи, душе, спини свій стогін, серце,
Так мусить бути …
 Линь, моя пісне, як чайка прудкая, вона не боїться, що в морі загине.
 Я честь віддам титану Прометею,
що не творив своїх людей рабами,
що просвітив не словом, а вогнем,
боровся не в покорі, а завзято …
 Промінням ясним, хвилями буйними,
прудкими іскрами, летючими зірками,
палкими блискавицями, мечами
хотіла б я вас виховать, слова!
 Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
 Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду.
Як я ними увінчаюсь,
То поетом вже не буду.
 Як маємо жити в ганебній неволі,
Вставай, хто живий, в кого думка
Хай смертна темнота нам очі застеле…
повстала!
 Нехай мої струни лунають,
Година для праці настала.
нехай мої співи літають
Не бійся досвітньої мли, –
по рідній коханій моїй стороні.
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
 Як дитина, я не тямлю небезпеки.
 Ні, се не варт нащадка Прометея,
Як той лицар Парсіфаль, я не знаю страху.
Коли хто вмів доважно йти на страту,
Той мусить все одважно зустрічать.
Погляди і переконання
Хіба тільки якась диявольська сила
мене затримає, поки я не дійду свого.
Я можу в літературі або тримати
бойовий тон, або мовчати.
Виконуй свій обов’язок,
а там – будь що буде.
Я прогресистка, і думаю, що світ іде
до кращого, а не до гіршого.
 Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Хто нікчемну душу має, то така
ж у нього й мова.
 Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
«Що болить?» - мене питали,
але я не признавалась.
Я була малою горда, щоб
не плакать, я сміялась.
 Нехай умру , та думка не умре.
Даю тобі цей меч, дарма, що ти не сильна.
 Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту.
 Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну,  Поет не боїться від ворога смерті,
Бо вільна пісня не може умерти.
Щоб вільно по світі літати.
 Щоб не плакать, я сміялась.
Коли замулюються джерела,
вода втрачає свою прозорість.
Художній світ
Епічна поезія багата мотивами творчої праці митця, його високої суспільної місії.
Порушує глобальні проблеми людського буття, окреслює проблемний горизонт
антропології та культурології ХХ століття.
Твори пройняті романтичною образністю. Це замальовка своєрідної вечірньої
години, поданої через пісні й розмови селян, де над усіма невеселими думками
превалює мотив молодості, краси і жаги кохання. Її ліричні герої виступають
збудником совісті, честі, свободи.
Небуденний темперамент, своєрідний бунтарський активізм проявляються у її
творчості; відчувається незрима боротьба не стільки із зовнішніми обставинами,
скільки з власним розпачем.
 Надавала перевагу драматизму й напруженості колізій.
 Поетеса стверджує віру у вічність життя, вічність краси, вічність слова.
 Вона була народною поетесою в щирому розумінні цього слова, бо ніхто з
поетів після Шевченка і до Франка не давав народові стільки сили для
самопізнання. Ніхто не будив у ньому з такою гостротою почуття власної гідності й
не кликав до бою в оборону своєї свободи.
Художній світ
Автор показує нелегкі випробування людини на крутих поворотах історії.
У драматичній поемі «Кассандра» відбились дискусії української інтелігенції, яка
в складний історичний момент шукала шляхів до правди, але в силу своєї
суспільної ізольованості не знала способу її досягнення. Прозвучало питання про
співвідношення слова і діла, слова і переконання, віри в те слово, правди й
неправди, які використовуються в егоїстичних інтересах.
Багаторічні роздуми письменниці над проблемами свободи й суспільного
розвитку митця знайшли втілення в поезіях та драматичних творах.
 Передає народові своє прагнення польоту. Все в її особистому досвіді було
справжнім: вірші без пустозвонних декларацій, кохання без фальшу, мука без
порятунку, праця – спасіння. І свою цільність несла вона у світ.
Створює філософські твори, у яких порушує одвічні проблеми духовної
свободи, свободи і влади, вірності і зради ідеалам.
 Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра буденщина зіткнулись
у драмі-казці «Лісова пісня». У ній автор показує красу людських почуттів і
згубність духовного гноблення, необхідність збереження гармонії між людиною і
природою.
Нагороди
1897 р. – літературно-артистичне товариство у Києві
нагородило золотим жетоном її оповідання «Голосні струни».
Критика
Олесь Гончар:
“ Сорокадворічною пішла вона з життя, пішла не зломлена
духом, і образ її таким живе й житиме для нас – сповнений
гідності, прекрасний у своїй людяності і великім творчім горінні ”.
Іван Франко:
“ Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани
порвіте » Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного
слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини.
Чи не єдиний мужчина на всю соборну Україну ”.
Максим Горький:
“ Вам, українцям, є чим пишатися у своїй культурі. Яких
могутніх людей дала ваша література, яку славну традицію!
Шевченко, Франко, Леся Українка – це ж не тільки поети
величезного таланту і невичерпної творчої енергії , – вони люди з
великим людським серцем і розумом, з героїчною силою духу. У
них є чого повчитися не тільки українцям!”
Критика
Микола Тихонов:
“ Леся Українка – інтернаціоналістка в самій суті свого
світогляду, і вона на заклик серця зближує рідні поля України із
закуреними будинками італійських робітників, бідних фелахів
Єгипту і всіх рабів минулого, які боролися за свою свободу, від
Спартака до робітників і селян її часу. Леся Українка була в своїй
творчості справді весняною бурею, що гримотіла над світом ”.
 Ліна Костенко:
“ Геній в умовах заблокованої культури ”.
 Михайло Павлик:
“ На свій вік це геніальна жінка ”.
 Микола Бажан:
“ Велика дочка України втілила в своїй творчості кращі почуття
свого народу – його гідність, його мужність, його непохитність в
боротьбі за свободу й правду, його горду силу. Вона безсмертна,
як безсмертний народ ”.
Критика
Л. Татьяничева:
“ Поезія Лесі Українки – це поезія братерства трудящих, мужності і
революційної романтики. Не тільки ми, а й інші далекі нащадки
бачитимуть у Лесі Українці свою сучасницю … Для мене, для всіх нас
Леся Українка – живий, конкретний образ самої поезії, що поєднує
полум’яну громадянськість, безкомпромісність борця з високою
естетичною красою”.
 Леонід Первомайський:
“ Ні в нашому, ні в світовому письменстві, в літературах і
розвиненіших, і відсталіших від української, ми не знаємо письменниці,
котра всенародним значенням, силою таланту та широтою і глибиною
впливу на духовне життя народу дорівнювала б Лесі Українці”.
 Олександр Прокоф’єв:
“ У Лесі Українки чарівне слово … Але не тільки чарами слів славна
її поезія. Леся Українка підкоряє наші серця величною різноманітністю
тем, могутньою напругою кожної строфи, волелюбством і мужністю
створених нею героїв. І, звичайно, власною героїчною долею – долею,
яка викликає захоплення”.
Критика
 Олександр Корнійчук:
“ Друг робітників, поет революційної боротьби і героїчної дії, глибокої
філософської визвольної ідеї і мужньої пристрасті – Леся Українка після
Шевченка знову піднесла нашу поезію до вершин світового мистецтва ”.
 Микола Нагнибіда:
“ Як допомогти людям знайти щастя? На це питання поетеса
відповіла своїм життям – участю в революційній боротьбі народу, як його
вірний політичний діяч, як його пристрасний співець ”.
 Павло Грабовський:
“…Леся Українка була однією з перших людей на планеті, яка
скористалась таким визначним винаходом, як фонограф. Але
використала його не для увічнення своїх поезій і голосу, а для запису
народних пісень і дум, залишивши тим самим ніби заповіт нам
продовжувати цю добру славу…”
Теорія літератури
Драматична поема – це літературний вид, що виник при поєднанні
всіх трьох способів художнього моделювання дійсності –
драматичного,епічного і ліричного. Драматична поема оформляється
віршем, у ній зосереджується увага на ідейному конфлікті між
персонажами.
Драма-феєрія (від франц. - фея,чарівниця) –
один із жанрових різновидів драми.
Для цього драматичного виду властивий
фантастично-казковий сюжет, у ньому
відбуваються неймовірні з реального погляду
перетворення, поряд із людьми діють створені
уявою письменника фантастично-міфічні істоти.
Тест
(1-4 питання – 0,5 б.)
1. Справжнє ім’я Лесі Українки:
а) Леся Квітка;
б) Лариса Петрівна Косач;
в) Лариса Українець;
г) Олена Пчілка.
2. Де навчалася Леся Українка?
а) в університеті;
б) за кордоном;
в) у церковно-приходській школі:
г) вдома.
3. Як називається підручник, написаний
Лесею Українкою?
а) «Історія стародавньої літератури»;
б) «Стародавня історія східних народів»;
в) «Давня історія України»;
г) “ Історія України ”.
4. У якому журналі вперше були опубліковані поезії Лесі Українки «Конвалія», «Сафо»?
а) «Зоря»;
б) «Друг»;
в) «Коло»
г) “ Дзвін ”.
Тест
(5-11 питання – по 1 б.)
5. Неоромантизм - це …_______________________________________________________
__________________________________________________________________________
6. Які проблеми порушує поетеса у драмі-феєрії «Лісова пісня»?
7. Розкрийте зміст слів із драми-феєрії «Лісова пісня»: «Своїм життям до тебе
дорівнятись».
8. Який символічний зміст образу диму у поезії «Дим»? Яка ідея твору?
9. Покажіть динаміку розвитку настроїв поетеси в поезії «Красо України, Поділля!».
Тест
10. У чому полягає філософічність ідеї у творі «Напис в руїні»?
11. Як ви розумієте слова Мавки: «Ні! Я жива! Я в серці маю те, що не вмирає»?
12. Напишіть твір-мініатюру на тему: «Руїна людських душ у драмі «Бояриня». (3 б.)
Фонотека
“Contra spem spero!”
“І все-таки до тебе думка лине…”
“Лісова пісня”, дія 1
“Лісова пісня”, дія 2
“Лісова пісня”, дія 3
Фонотека професора Кіма Балабухи: