КОЛИСКОВА ПІСНЯ КОЛИСКОВА ПІСНЯ

Колискова пісня –

різновид народних родинно-побутових пісень. Вона вирізняється особливо уповільненим ритмом виконання, пестливою лексикою.

Ключик розуміння

У давнину колиску плели або майстрували зі священних і ”співучих” дерев - верби, клена, явора, калини, прикрашали символічними малюнками і вишивками. Під подушку клали цілющі трави – чебрець, м’яту, материнку, безсмертник, полин. Усе це оберігало немовля, “притягувало” щасливу долю, вроду, силу. Найдавніший звичай – першим класти в колиску кота. Вважалося, що він принесе солодкий сон, спокійну вдачу. Тому кіт – найпопулярніший персонаж колискових.

Колискові пісні

це твори, в центрі яких не стільки саме дитина і магічна дія слова на її ріст, здоров’я, щастя, а скоріше світ, в якому дитина живе — її дім, родина.

Центральним у цій групі колисанок є образ матері. Вони сповнені мріями, думками матері про майбутню долю дитини.

«Колискові пісні людину». виділяються в окремий цикл, тому що мають чітко окреслені тематику і функцію, вони призначені тільки для одного слухача — дитини і мають тільки одного виконавця — матір або близьку Наталя Шумада

Колисанку співає мати (зрідка бабуся), аби заколисати, залюляти, приспати, приспівати дитину. Колисанки переважно короткі. Ритм і темп — зумовлені темпом гойдання. Мелодія — наспівна, нескладна. Мета колисанки — відповідними рухами, монотонним співом і приємними дитині словесними образами спонукати до сну малого слухача.

Функції колискових пісень: практично-побутова пізнавальна емоційна морально-етична психотерапевтична формування естетичного чуття