Від часу Шевченкового “поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини. Джерело тієї сили – могуче полум’я любові до людей, до рідного краю і людських ідеалів, віра у кращу будущину… Іван Франко

Леся Українка

(1871-1913)

Літературно меморіальний музей Лесі Українки у Колодяжному, відкритий 10 липня 1949 року

Подружжя Косачів у молодому віці Петро Антонович Косач (1841 – 1909 ) Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні Косач (1849 – 1930)

Лариса (1871 – 1913) Михайло (1869-1903) Діти сім’ї Косачів Ольга (1877 – 1945) Оксана (1882 – 1975) Микола (1884 – 1937) Ісидора (1888)

Ісидора Косач Оксана та її чоловік Юрій Тесленко-Приходько Ольга та Микола Косачі

Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо!

Кругом садочки, біленькі хати, І соловейко в гаю чувати

“Сірий” будинок Косачів

Вітальня у “сірому” будинку Усно описати вітальню Косачів

Опишіть кабінет Петра Косача Кабінет Петра Косача, батька Лесі

“Білий” будинок – Лесин будинок

“Рожева” кімната Лесі

Леся любила співати, танцювати, жартувати, та не знала вона, що за її дитячими плечиками вже стоїть біда…

Будинок на вул.Стрілецькій, 15 у м. Києві, де мешкала Леся Українка

Михайлику мій любий!

Я зважила собі Сьогодні написати У віршах лист тобі.

Леся з братом Михайлом .

Фото 1900 року

Будинок Київського літературно артистичного товариства, де бувала Леся Українка

Будинок на проспекті Свободи у Львові, де зупинялася Леся Українка

1893 1899

Збірки віршів Лесі Українки

1902

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!

Мій давній друже! Мушу я з тобою Розстатися на довго… Жаль мені !

“Все, все покинуть, до тебе полинуть…” “Я бачила, як ти хиливсь додолу…”

В борні з хворобою за морем ти була І відтілля, де Нілу жовті води, З країни пірамід ти чари принесла В сади поезії вкраїнського народу В.Сосюра

Климент Васильович Квітка, чоловік Лесі Українки

У Зеленому Гаю (Леся з чоловіком та родиною на відпочинку

Ніхто не має більшої любові, як той, хто душу покладе за друзів…

Леся Українка у колі літературних друзів (Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко, Гнат Хоткевич) Леся Українка з Ольгою Кобилянською

Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, І стримуваний пломінь засіяє, Вночі запалений горітиме у день.

Могила Лесі Українки на Байковому кладовищі у м. Києві

Німеччина Болгарія Італія Росія Грузія Єгипет