Transcript 5. Педагогічні ідеї та освіта східних слов`ян. Виховання, навчання

Педагогічні ідеї та освіта східних
слов’ян. Виховання, навчання і
педагогічна думка в Київській Україні –
Русі (до ХIV ст.)
 1.Виникнення слов’янських племен:
історичний екскурс.
 2.Освіта і виховання у східних слов’ян.
 3.Становлення освіти в Київській Русі.
 4.Перші паростки педагогічної думки.
 5.Формування освітньої політики у козацьку
добу (ХІІІ - перша половина ХVІІІ ст.)
Література:
 1. Медвідь М.А. “Історія
національної освіти і педагогічної
думки України”: Навч. посіб. – К.:
Вікар, 2003. – 335 с.
 2. Розвиток народної освіти і
педагогічної думки на Україні (Х –
поч..ХХ ст.): Нариси/ Редколегія:
М.Д.Ярмаченко, Н.Калініченко. –
К.: Рад. шк., 1991. – 384 с.
 3. Левківський М.В., Микитюк
О.М. “Історія педагогіки:
Навчальний посібник”. – Харків:
“ОВС”, 2002. – 240 с.
Водночас з арабським вторгненням з Півночі в 7
ст. в Візантійську імперію проникають слов’янські
народи Балканського півострова.
У 9-12 ст. відбувається становлення слов'янської
писемності, яка була створена на основі грецького
уставного письма візантійцями Кирилом і
Мефодієм.
У 863 році ними була заснована слов'янська
церква і при ній перша школа з викладанням
слов'янською мовою. В 865 році після прийняття
християнства в Болгарії послідовники Кирила і
Мефодія створили мережу слов'янських шкіл.
Найпопулярніші з них: Охрідська і Преславська.
У 1018-1185 рр. за часів Візантійської імперії,
коли в болгарських школах нав'язувалась грецька
мова, вчителі слов'янської книжності переселились
до Київської Русі.
-
-
Історичне та генетичне формування
давньоруської народності пов'язане з характером
виховання у давніх слов'ян.
Мета і завдання виховання східних слов'ян:
прищепити практичні вміння та навички;
прищепити риси характеру, які б робили їх
спроможними до трудової діяльності (навчали
землеробській справі, володіти зброєю, полюванню
на звіра, риболовству, пізніше – ремеслам).
Засоби виховання східних слов'ян:
залучення дітей до посильної участі в праці;
приклад;
показ;
усні повчання;
покарання, навіть і тілесні (за лінощі, непокору,
брехню).
1.
2.
-
Ази народної педагогіки:
Виховання дітей - життєво важлива функція
батьків.
Мета виховання - підготовка дітей до практичної
участі в суспільному житті.
Своє відображення народна педагогіка
отримала в усній народній творчості: прислів'я,
приказки, билини, казки, пісні.
“Вчити – розум точити”.
Педагогіка народу була трудовою.
У 6-9 ст. у східних слов'ян сформувались 4
соціальні верстви:
общинники – землероби;
ремісники;
племенна феодалізуюча знать;
язичеські жреці.
Від народження і до 3-4 років дитина
знаходилась під опікунством матері.
Історично значення слова “дите”- означає
“кормити груддю”.
З 7 років переходили в групу “отроків”.
З 14 років – дитина – рівноправний член
сім’ї.
Для дітей знаті характерним було
виховання поза сім'єю – “аталичество”
-
Прокопій Кесарійський (6 ст.) виділив такі риси
слов'ян, які відображали особливості виховання:
загострене почуття общинності та справедливості;
релігійність;
стійка віра у Верховного Бога;
віра в магію;
моральність;
військова підготовка;
Візантієць Маврикій відмітив такі якості:
свободолюбство;
мужність;
загартованість;
легко переносять спеку, холод, дощ, недостачу їжі.
-
З'являються слова, на позначення вікових
груп:
“дитя” – той, що годується груддю;
“молодий” – дитина 3-6 років;
“чадо” – дитина 7-12 років, що починає
навчатися;
“отрок” – підліток 12-15 років, що проходить
навчання перед посвятою у дорослі члени
роду.
Велика роль приділялася матері, звідси і
значення слова “материй”- вихований матір'ю.
Отже, педагогіка східних слов'ян
зародилася на стику двох культур - язичеської
та християнської.
У ІХ ст. н.е. стародавні племена слов'ян об'єднались і
утворили державу – Київську Русь.

Існує чимало теорії походження слов’ян.
Дослідженням давніх часів в Україні займався
М.Грушевський

Слов’яни увійшли в історію як народ енергійний,
мудрий, мужній.


Назви племен:
Анти (lll-Vlll ст. н.е.). Держава – Оратанія, столиця –
Київ. Поєднувались автократія та демократія.
Писемність: буквиця, старогрецька та латинь.

Венеди (Геродот,Поділля).

Сармати (кочові скотарські племена). У родині
головувала жінка. Головне – фізичне виховання.

Скіфи (Маврікій, Свідомість). Племена схожі за
способом життя, мораллю, любов’ю до свободи.


Періоди виховання:
 1 період – баяння – вік (1,5 – 2 роки) – вихователь: мати,
колискові, спілкування з немовлям.
 2 період – пестування – вік (3 – 7 років) – вихователь: мати,
пестунки, усна народна творчість, забавлянки, знайомство з
видами трудової діяльності, ігри.
 3 період – отрок – вік (7років) – хлопчики – пострижені. Дівчата –
заплетена коса.

В епоху матріархату дітей 5-6 років виховувала мати.
 Жінки з малолітніми жили в окремій частині, де іноді утримували
домашніх тварин. Цю частину називали дитинець. У літописах
Київської русі – це внутрішня фортеця.

Спочатку це місце громадського виховання, потім резиденція
князів.
Методи виховання: пояснення, переконання, заохочення.
Жили в гармонії з природою. Починали навчання дітей з
розуміння природознавства.

Міфи займали почесне місце у вихованні, відбивали ідеали
українського народу, охоплювали всі сфери життя.



Ознайомлення дітей з:
 - уявленням про будову світу,
 - звичаями, обрядами, ритуалами,
реліквіями,
 - вчили лікувати хвороби, замовляти рани,
звертатися до персоніфікованих сил
природи.

Поклонялися: сонцю, зорям, місяцю і
вогню, деревам, воді.

Слов’яни мали мовну педагогічну
термінологію:
 Місце навчання – вчитель, научитель(ка).
 Навчальні заклади навчали міфології, лічбі,
сільськогосподарському календарю,
ремеслу, мистецтву.

Виховання здійснювалося в процесі
виробничої діяльності (дородове), потім у
результаті вдосконалення знарядь праці і
ускладнення трудової діяльності (родова
громада) відокремилось від загального
процесу трудової діяльності .
Утворення Київської Русі
датується ІХ ст. і пов’язане з епохою
становлення та розвитку
феодального суспільства.

Київ був центром міжнародної
торгівлі. Систематичний і поступовий
розвиток пов’язують з іменами
видатних діячів: Аскольда, Діра,
Олега, Ігоря, Святослава,
Володимира, Ярослава та інших, а
також двох княгинь – Ольги та Анни
Ярославни, королеви Франції.

Вважається, що писемність
виникла після прийняття
християнства, але існують свідчення
існування писемності до 988 року у
вигляді договорів з греками у 912,
945, 971 роках.

Перший паросток вищої школи в
Україні - двірцеві школи. Досить
популярними були школи грамоти,
ремісницькі школи.







Перша двірцева школа була відкрита князем
Володимиром у 988 р.
Основою змісту освіти були сім вільних
мистецтв (наук): граматика, риторика, діалектика,
арифметика, геометрія, астрономія і музика.
У літописі ці школи мали назву школи
книжкового вчення.
У стінах Софії Київської (1037 р.) було засновано
велику бібліотеку, майстерню - скрипторій, де
перекладали та переписували книжки.
Історію та географію вивчали на основі “Повісті
минулих літ”, юриспруденцію – за “Правдою
Руською”, посібником з граматики служила “Книга
Осьмичастинна” (про частини мови).
За рівнем освіти двірцеві школи наближалися до
освітніх установ Візантійської імперії.








Головну роль серед монастирів займала Києво–
Печерська обитель.
Головне завдання монастирських шкіл - суворе
аскетичне вихованні підростаючого покоління.
Основний зміст освіти: покора, терпіння, відмова
від радощів земного життя .
Основні посібники :
- праця Іоана Дамаскіна “Джерела знань”,
- “Ізборник” (1073 р.), що вміщував невеликі
перекладені трактати наукового змісту,
- “Бджола” з філософськими афоризмами від часів
Сократа до матеріаліста Демокрита.
Учні вивчали уривки з творів Аристотеля, Платона,
Епікура, Плутарха, Софокла, Геродота та інших
античних авторів.





Елементарна освіта здобувалась в
парафіяльних школах при діючих церквах або за
допомогою майстрів грамоти, які викладанням
заробляли собі на життя.
Школи грамоти відкриваються наприкінці ХІ –
початку ХІІ ст. і в пам’ятках давньоруської
писемності з’являється поняття “навчання
грамоти” (навчання дітей читати, писати, лічити,
хоровому співу).
Навчання починалося з вивчення Буквиці (так
називали буквар), потім вивчали Часослов і
Псалтир.
Знайдені також спеціально оброблені дощечки
“цери” з вирізаними на зворотній стороні 36
літерами. Такою була азбука 13-14 століття.
На Русі з ХІІ ст. був відомий
буквоскладальний метод навчання.
 Процес викладу нового навчального матеріалу:

Учитель читав книгу та коментував окремі речення
або цілі розділи. Значну увагу приділяли усному
викладу у формі повчань, притч.
 Навчання арифметики починалося з вивчення
нумерації – числових символів – 27 букв грецького
походження.
 Слов’янські букви Б, Ж, Д, Ш, Щ, Ъ, Ь для
позначення цифр не застосовували.

Методи навчання:
 * Екзогенний метод - ґрунтувався на вірі в
існування двох світів (небесного і земного).
 * Художній метод - подавав художньо-образну
характеристику видатних осіб, святих, героїв тощо.
* Науковий метод - полягав в поясненні
навчального матеріалу емпіричним шляхом.
 Патріотичне виховання:
 - займало чільне місце в
навчально-виховному процесі;
 - образи билинних героїв
сприймалися як моральний ідеал,
модель громадської поведінки,
билини описували події при дворі
князя Володимира Красне Сонечко;
- прикладами для наслідування
були: Ілля Муромець, Микола
Селянинович, Добриня Микитич,
Альоша Попович.

Естетичне виховання мало
особливе значення, насамперед
хоровий спів.

Освіта за кордоном.

У ХІІ ст. поширилася тенденція
здобувати освіту за кордоном.
Вихідці з Русі вчилися в
Константинополі, у монастирській
школі в Афоні.
У Київській Русі була своєрідна система освіти
для сиріт і дітей з відхиленнями у розвитку.

Існувало дві форми опіки дітей-сиріт: індивідуальна і
громадська. Згідно з “Правдою Руською”, опікуном
сиріт могли бути близькі родичі або вітчим. Опікун був
зобов’язаний годувати, одягати сиріт і зберігати їхню
спадщину до досягнення повноліття. Людину, яка
повинна була турбуватися про сироту, як про рідну
дитину, називали “печальником”. Були притулки для
сиріт.

Народні педагогічні ідеї базувалися на усній
народній творчості: обрядових піснях, легендах,
загадках, прислів’ях, заклинаннях, епічних та ліричних
піснях.

Народна педагогіка була представлена усною
народною творчістю – фольклором, в якому
відображалась народна ідеологія.









Головна мета народної
педагогіки - возвеличення
простої людини – патріота рідної
землі.
Основні риси педагогіки ХІ-ХІІІ
ст.:
- пошук нових методів і прийомів
виховання,
- збагачення засобів впливу;
- трансформації міфів в епос і
науку, ілюзорних уявлень про
природу – в загадках;
- заміна звичаю жертвоприношення
дітей богам на покладання вінків.
Значних успіхів у київській Русі
досягла книжна справа.
У 1037 р. була відкрита перша
бібліотека.
 Державна концепція виховання
відображалась на сторінках наступних творів:
 - “Ізборнік” (1076 р.).
 - “Повість минулих літ”.
 - “Руська Правда”.
 - “Повчання дітям ” Володимира Мономаха
(1053-1125 рр.),
 - “Слово о полку Ігоревім”.

Володимир Мономах уперше обґрунтував
необхідність переходу від релігійноаскетичного виховання до практичних
завдань, пов’язаних із повсякденним життям.
Козацька доба найбільш хвилююча і яскрава
сторінка в історії України.

Козацтво – це героїка українського народу, це
джерело натхнення в боротьбі за свободу і
незалежність, це вершина військової майстерності,
це скарбниця високої духовності наших предків.
Козацтво правомірно вважається святинею
українського народу.
 “Козацтво” – з ХV-ХVІ ст. збірна назва козаків в
Україні, що входила до складу Росії, з ХVІІІ ст. до
1917 р. – частина населення Лівобережжя, а також
окремий військовій стан у Росії.

Козацтво виникло як реакція на посилення
соціально-економічних і національно-релігійних
утисків населення України з боку української та
польської шляхти, католицької церкви.

 Трактування слова “Козак” в історичній
літературі :
 * за народною традицією слово козак
проходить від слова “коза”. Козак – означає
воїн, рухливий та енергійний, як ця прудка і
граціозна тварина.
 * Козак – легко озброєний вартовий воїн.
Його сутність – український воїн, вільна
людина, що бореться за волю, незалежність
народу.
 У межах сучасних Запорізької,
Дніпропетровської, Херсонської областей у
ХVI-XVIIІ ст. було вісім січей.
 Гордістю козацтва був демократичний і
свободолюбивий дух.

Козацька система виховання має такі ступені:
 - дошкільне родинне ;
 - родинно-шкільне виховання;
 - вища освіта.

Дошкільне родинне виховання базувалося на
батьківській і материнській народній козацькій
педагогіці. У сім’ях панував культ Батька і Матері,
Бабусі і Дідуся, Роду і Народу.

Козацькій сім’ї властиві:
 - глибокий демократизм,
 - високі духовні традиції,
 - рівноправність чоловіка та жінки.

Завдання для самоперевірки:
 1. Поясніть назви та зміст понять:

гридниця –

аталичество –

ініціація –
 2. Де, коли і ким була створена слов’янська
писемність?
 3. На стиці яких культур створена слов’янська
педагогіка?
 4. Назвіть мету виховання східних слов’ян.
 5. Які риси слов’ян виділив Прокопій Кесарійський у VI
ст. до н.е.?
 6. Де і коли з’явились перші школи? Хто був першими
вчителями?
 7. Особливості початкового навчання в школах кінця ХІ
– поч. ХІІ ст.









Список рекомендованої літератури для студентів:
1) Джуринский А.Н. История педагогики. - М.: Владос, 1999.
- 432 с.
2) История педагогики с XVII до середины XX ст. под ред.
Академика РАО А.И. Пискунова.- К.:Творческий центр, 1998. 296 с.
3) Історія світової та української культури: Підручник для
вищих закладів освіти / В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А,
Кушнерук, В.А. Режко. -К.: Літера ЛТД, 2002. - 464с.
4) Левківський М.В. Історія педагогіки. - К.: Вища школа,
2006. - 320с.
5) Левківський М.В. Історія педагогіки. Видання 2-е,
доповнене. Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.376 с.
6) Левківський М.В., Микитюк О.М. Історія педагогіки:
Навчальний посібник / за ред. Левківського М.М. — Харків:
«ОВС», - 2002. — 240с.
7) Сбруєва А. А.. Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах,
картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: Сум. ДПУ, 2000.
- 208 с.