Transcript Лекція проф.Корольової №1-2

Лекція 1–2
ЛІНГВІСТИЧНИЙ
КОМПАРАТИВІЗМ:
СТРУКТУРА
ТА
ЕТАПИ РОЗВИТКУ
План:
1. Складові лінгвістичного компаративізму
2. Передісторія компаративізму
3. Порівняльно-історичне мовознавство або генетична типологія:
3.1. Ф. Бопп та Р.-Х. Раск, Я. Грімм – засновники
індоєвропеїстики
3.2. В. Гумбольдт – засновник теоретичного мовознавства
3.3. А. Шлейхер – автор теорії родовідного дерева,
представник натуралізму
3. Ареальна лінгвістика – 2 етап урозвитку компаративізму
4. Лінгвістична типологія – перехідний етап від компаративізму
до контрастивістики – зіставного мовознавства
Основна література:
Бурлак С. А. Сравнительно-историческое языкознание / С. А. Бурлак,
С. А. Старостин. – М. : Academia, 2005. ― 432 с.
Гамкрелидзе Т. В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и
историко-типологический анализ праязыка и протокультуры / Т. В.
Гамкрелидзе, Вяч. Вс. Иванов. – Тбилиси : ТбГУ, 1984. – Т. 1-2. – 1328 с.
Гримм Я. Собрание сочинений : в 2 т. / Я. Гримм, В. Гримм ; [пер. с нем. под ред.
П. Н. Полевой]. – М. : ТОО “Аргоритм”, 1999. – 478 с.
Гринберг Дж. Квантитативный подход к морфологической типологии языков /
Дж. Гринберг // Новое в лингвистике. – 1963. – Вып. III. – М. : Прогресс. –
С. 60-94.
Жирмунский В. М. / Общее и германское языкознание : избранные труды //
Виктор Максимович Жирмунский. – Л. : Наука, 1976. – 692 с.
Звегинцев В. А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях /
Владимир Андреевич Звегинцев. – М. : Просвещение, 1965. – Т. 1. – 406 с.
Климов Г. А. Принципы контенсивной типологии / Георгий Андреевич Климов. –
М. : Наука, 1983. ― 222 с.
Мельничук А. С. О всеобщем родстве языков мира / А. С. Мельничук // Вопросы
языкознания. — М., 1991. – №2. – С. 27-42; № 3. – С.46-65.
Мечковская Н.Б. Общее языкознание: Структурная и социальная типология языков:
Учебное пособие для студентов филологических и лингвистических
специальностей. — 2-е изд. — Флинта: Наука, 2001. - 312 с.
Успенский Б. А. Структурная типология языков / Борис Андреевич Успенский. –
М. : Наука, 1965. – 286 с.
Додаткова література:
Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского языков /
Владимир Дмитриевич Аракин. – М. : Просвещение, 1979. – 216 с.
Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и
прагматики / Анна Вежбицкая. – М. : Языки славянской культуры,
2001. – 272 с.
Гвишиани Н. Б. Контрастивные исследования современных языков и
корпусная лингвистика / Н. Б. Гвишиани // Филологические науки. –
2004. – № 4. – С. 59-70.
Кибрик А. Е. Очерки по общим и прикладным вопросам языкознания
(универсальное, типовое и специфичное в языке) /
Александр Евгеньевич Кибрик. – М. : Изд-во МГУ им. М.
В. Ломоносова, 1992. – 336 с.
Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства / Михайло Петрович
Кочерган. – К. : Вид. центр “Академія”, 2006. ― 424 с.
Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология / Владимир Николаевич
Манакин. – К. : Знання, 2004. – 326 с.
Пауль Г. Принципы истории языка / Герман Пауль. – М. : Изд-во литры на иностр. языках, 1960. – 500 с.
Лінгвістична компаративістика
генетична
ареальна
типологічна (зіставна) лінгвістика
Трихотомічна класифікація
лінгвістичної компаративістики
історична
Спорідненість
вторинна
(набута)
загальнолюдська
І.О.Бодуен де Куртене
Компаративістика
Порівняльно-історичне мовознавство
(генетична типологія)
Генеалогічний принцип
Г. Постеллус
«Про спорідненість мов»
(1538 р.)
вирізнив 12 мов, довів походження
всіх мов від давньоєврейської
Й. Ю. Скалігер
«Розвідка про європейські мови»
(1599 р.)
виділив 11 груп європейських мов,
уперше вжив термін «споріднені мови»
та поняття «материнська мова»
Й. Аделунг
«Мітрідат або загальне мовознавство»
(1781 р.)
охопив майже 500 мов, сформулював
критерії ступенів спорідненості мов,
що враховували результати порівняння
не лише лексем, а й граматичних
структур
Відкриття європейцями
санскриту
Ф. Сассетті
(80-ті рр. ХVІ ст.)
уперше залучив санскрит
до порівняння з європейськими мовами
В. Джоунз
започаткував
порівняльноісторичну граматику
індоєвропейських
мов (1786 р.)
висловив припущення
про близькість санскриту з:
грецькою
латинською
кельтськими
готською
перською
на основі
спільного походження дієслівних
коренів
та граматичних форм
мовами
Фридрих Шлегель
«Про мову і мудрість індійців»
(1808 р.)
запровадив
індоєвропейські мови
становлять родину,
яка походить
від спільної прамови
порівняння морфем
у методику досліджень
увів
виділив
термін
«порівняльна граматика»
типи мов
Концепція лінгвістичної спорідненості
Порівняльно-історичне мовознавство,
або генетична типологія
10-ті рр. ХІХ ст. - «революція»
в порівняльно-історичному мовознавстві
Ф.Бопп, Р.К.Раск, Я.Грімм засновники індоєвропеїстики
порівняння – засіб, принцип – історизм
Ф.Бопп
«Про систему відмінювання
санскриту в порівнянні
з грецькою, латинською,
перською і германськими
мовами…»
1816 р. - народження
порівняльно-історичного
мовознавства
довів
спільне походження індоєвропейських мов та
їхню спорідненість із санскритом
встановив
принцип відповідності у граматичній структурі та
мовних одиницях
вибрав і систематизував
генетично споріднені елементи в морфологічній
структурі індоєвропейських мов
створив
схему морфологічних відповідностей
Расмус Христиан Раск
«Дослідження в галузі
давньопівнічної мови
або походження ісландської
мови»
(“Undersögelse om det gamle
Nordiske eller Islandske Sprogs
Oprindelse»)
(1818 р.)
започаткував
ідею зіставлення споріднених мов
порівняв
германські мови з грецькою, латиною та
балтійсько-слов’янськими
зрозумів
мова – це система, елементи якої пов'язані
відношеннями
сформував
поняття “регулярних фонетичних відповідностей”
впровадив
методику послідовного порівняння форм у
споріднених мовах та демонстрації ступенів
їхньої спорідненості
Якоб Грімм
«Німецька граматика»
(1819-1837 рр.)
розглянув
три етапи розвитку германських мов
від готської до новоанглійської
перший досвід
поєднання компаративної
та історичної методики дослідження мов
поклав
історико-фонетичний принцип
встановив
поняття фонетичного закону
Розвиток компаративістики
«Про порівняльне вивчення мов відповідно
до різних епох їх розвитку»
“Ueber das vergleichende Sprachstudium in Beziehung
auf die verschiedenen Epochen der Sprachentwicklung”
В. фон Гумбольдт - засновник
концепції загального
мовознавства
«Про відмінність будови
людських мов та її вплив на
духовний розвиток людства»
(1848 р.)
сформулював
двоєдиний принцип
порівняльно-історичного мовознавства
уважав, що
мови мають межі завершеності своєї організації
Теорія полігенезу
Розвиток компаративістики
А. Шлейхер –
представник натуралізму
«Компендій порівняльної
граматики індоєвропейських
мов»
(1861 р.)
розроблено
поняття “вихідного мовного
стану” – прамови;
методика її реконструкції
систематизував
надбання індоєвропеїстики
за 40 років
вперше спробував
відтворити прамову
створив
теорію «родовідного дерева»
унаочнив
генеалогічну класифікацію індоєвропейських мов
у їхній дивергенції
(дендрограма – родовідне дерево зі спільним
стовбуром – прамовою та окремими гілками мовними групами, підгрупами та одиничними
мовами)
обгрунтував
принцип історизму
Розвиток компаративістики
Лейпцизька школа молодограматиків
К. Бругман і Г. Остгоф
«Морфологічні дослідження в
галузі індоєвропейських мов»
(1878 р.)
Г. Пауль
«Принципи історії
мови» (1880 р.)
Б. Дельбрюк
«Вступ до вивчення
індоєвропейських
мов» (1919 р.)
відкинули
біологічний погляд на мову
проголосили
мову історичним явищем
бачення мови
як індивідуальної психофізичної діяльності
надання переваги
вивченню живих мов,
а не реконструкції індоєвропейської прамови
Принципи молодограматиків –
фонетичні закони, аналогія та запозичення
Розвиток компаративістики
Ф. де Соссюр –
засновник
соціологічного
напряму
“Дослідження первісної
системи вокалізму
індоєвропейських мов”
“Курс загальної лінгвістики”
розвинув
метод внутрішньої
реконструкції індоєвропейської
прамови
визначив
мовні родини, типи, групи
А. Мейє
«Вступ
до порівняльного вивчення
індоєвропейських мов»
(1903 р.)
продовжив
теоретичне обґрунтування порівняльноісторичного методу
розмежував
мовні родини
звернувся
до принципів лінгвогеографії
для встановлення хронології мовних змін
і виявлення диференціації прамови
запропонував
зіставляти не окремі мовні факти,
а цілі мовні системи
Ареальна лінгвістика
Трактування розвитку мов як прямолінійного руху вперед
у часі від однієї прамови – це, насправді, та схема, яка
ускладнена постійними процесами взаємовпливів мов
у просторі й розвитком їх ушир
Й.Шмідт –
представник другого
покоління компаративістів
«Родинні стосунки
індоєвропейських мов»
(1872 р.)
критика
натуралістичної теорії генеалогічного дерева
висунув
«хвильовий» принцип для розуміння
поширення мовних новацій
кожна європейська мова має близькі стосунки
з двома сусідніми
перша спроба пояснення механізму
мовна інтерференція: спільні риси належать
неспорідненим мовам
Г. Шухардт
Елементарна спорідненість
Психічна природа людей
Зіставне вивчення неспоріднених мов
«Про фонетичні закони
(Проти молодограматиків)»
(1885 р.)
заперечив
слушність погляду молодограматиків
на абсолютний характер дії фонетичних законів
розрізнив
вроджену і генетичну спорідненість
заперечив
наявність сталих кордонів
між окремими говорами,
діалектами і мовами
основну причину мовних змін вбачав
у безперервних мовних схрещеннях, змішуванні мов
запропонував
теорію «лінгвістичної безперервності»
або «географічного вирівнювання»,
обґрунтовував
ідею спорідненості усіх мов світу
Просторова або ареальна лінгвістика
М. Дж. Бартолі і Дж. Відоссі
1943 р.
М. Дж. Бартолі
“Вступ до
неолінгвістики”
(1925 р.) –
основні принципи лінгвогеографічної
теорії ареалів
М. Дж. Бартолі
“Основні положення просторової
лінгвістики”
встановлено
зумовленість між географічним
розподілом слів і часом їх появи в мові
просторове дослідження певного
мовного зрізу
ІІ половина ХХ ст.
• перерозподіл генеалогічної класифікації
індоєвропейських мов;
• структурне визначення мовної спорідненості
• поява ностратичної теорії В. М. ІллічаСвітича та Т. В. Гамкрелідзе - В. В. Іванова
Лінгвістична типологія
Подібність (ізоморфізм) і відмінність (аломорізм) структур різних мов
Структурні ознаки
мовні універсалії, архетипи, типи мов,
принципи характеристики структурних
властивостей окремих мов і мовних груп
Основа типологічного або
зіставно-типологічного
мовознавства
синхронний аспект вивчення внутрішньої
структури мов
Типологічний підхід
Зіставлення мов на морфологічному рівні
безвідносно до їх походження й розташування
в просторі
А. Шлегель
“Про мову і мудрість
індійців”
(1808 р.)
поділив
мови на флективні й нефлективні
за наявністю закінчення
А. Шлегель
«Про провансальську
літературу»
(1818 р.)
виділив 3 групи мов:
аморфні (безафіксні), афіксальні і флективні.
започаткував
протиставлення синтетизму й аналітизму
поділив
флективні мови на мови з внутрішньою
та зовнішньою флексією
А. Шлейхер
розмежував
2 принципи класифікації мов –
типологічний і генеалогічний
поділив мови світу на 3 типи:
ізолятивні, аглютинативні та флективні мови
В. фон Гумбольдт
поділив мови на 4 типи:
ізолятивні (кореневі), аглютинативні,
інкорпоративні (полісинтетичні) та флективні
Ф. Бопп
«Порівняльна граматика»
запропонував
теорію аглютинативного походження граматичних форм
Типологічна класифікація мов
А.-В. Шлейхер,
В. фон Гумбольдт
Базові ознаки поняття слова і
морфеми
1)
2)
їх співвідношення
спосіб вираження
граматичного
значення
характер морфем,
об’єднаних у слові
спосіб їх об’єднання
та позиція
словотвірної або
словозмінної
морфеми відносно
кореневої
3)
4)
4 типи мов:
ізольований – не мають словозміни, складаються з
кореневих морфем, граматичне значення виражається
переважно порядком слів (китайська, в’єтнамська);
аглютинативний – мають незмінний корінь і варіанти
словозмінних афіксів, які добираються за характером
звучання кореня і сполучаються з ним аглютинацією;
словозмінні афікси тут однозначні та є єдиними
виразниками граматичного значення (тюркські, уральські);
флективний – корінь може виступати в кількох варіантах, а
словозмінні афікси сполучаються з коренем фузійно; одне
граматичне значення може виражатися різними афіксами
(усі
слов’янські,
германські,
балтійські
та
інші
індоєвропейські мови, мови афразійської родини);
полісинтетичний/інкорпорований
характеризуються
складними утвореннями, які є водночас і словами, і
реченнями; слово-речення має у своєму складі різні
компоненти, що передають зміст головних і другорядних
членів речення (частина палеоазіатських мов та індіанські
мови Америки).
М. П. Кочерган
М. П. Кочерган
“Про семантичний
принцип
контрастивних
лінгвістичних
досліджень”
“невипадково перші типологічні класифікації мов базувалися
на морфологічних ознаках”, адже “формальні розбіжності
перебувають на “поверхні мови” […],
їх не важко виявити й описати”
Первинність у слові лексичного і вторинність
граматичного значення
М. П. Кочерган
“Контрастивна
семантика на
порозі нового
тисячоліття”
“зміна структурної парадигми на сучасну когнітивну … внесла
в контрастивні дослідження нові ідеї … Основним методом
виявлення семантичної специфіки слів-корелятів у різних
мовах у когнітивній лінгвістиці є концептуальний аналіз”
ВИСНОВКИ
Лінгвістична типологія
Формальний аспект мови
Змістовий аспект мови
Вивчення механізму ментальних процесів утворення змістів
Предмет
генетичного
мовознавства
структурні та матеріальні елементи, набуті спорідненими
мовами в процесі дивергенції спільної прамови у часі
Предмет
ареального
мовознавства
елементи,набуті неспорідненими мовами в процесі їх
конвергенції внаслідок контактування у просторі
Предмет
типологічного
мовознавства
елементи мовного ізоморфізму, не залежні від спільного
походження або можливості контактів, а зумовлені
спільністю виявів мовних значень
Ключові поняття:
• Генетична типологія (генеалогічна
класифікація мов)
• Ареальна лінгвістика
• Типологічна (зіставна) лінгвістика
(морфологічна класифікація мов)
• Індоєвропеїстика (санскрит, споріднені мови)
• Реконструкція прамови
• Натуралізм
• Молодограматики
• Лінгвістичний компаративізм
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ