Transcript презентація
План. Поняття про сім’ю. Структура та функції сім’ї. Протиріччя в сім’ї. Тенденції соціалізації та створення сім’ї. Стилі виховання та типологія стосунків. Форми та моделі сім’ї. Поняття про стосунки влади - підлеглості. Види соціальної влади. Фази формування відповідальності. Рівні атрибуції відповідальності. Вектори розвитку відповідальності. Аффіляція. Класифікації сім’ї. Історія походження сім’ї. Поняття про сім’ю. Структура та функції сім’ї. Для людини сім’я - головний та основний компонент середовища, в якій вона живе як у коконі, першу чверть свого життя та яку вона намагається побудувати решту життя. Сім’я - необхідний соціальний інститут та підлегла тим же законам, що і держава, господарство, тощо. Сім’я більше пов’язана з господарством і має незначне відношення до кохання, тобто має відношення до карикатурної любові та далекою мірою відношення до статі. Елементи рабства завжди були домінантними у сім’ї і вони не зникли і до цього часу. Сім’я - ієрархічне утворення, засноване на хазяїні та підлеглих. У ній соціалізація любові означає її придушення. Сім’я-структура, яка складається з відносин: домінування підлеглість, відповідальність та емоційна близькість. Проте в основі сім’ї лежить аффіляція („любов”) або вона виникає в процесі її існування. Функції сім’ї (за Єлизаровим) 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. народження та виховання дітей збереження розвиток та передача поколіннями цінностей та традицій суспільства, акумуляція та реалізація соціальновиховного потенціалу задоволення потреб людей в психологічному комфорті та емоційній підтримці, почутті безпеки цінності та значимості свого „Я”, емоційному теплі, любові створення умов для розвитку особистості усіх членів сім’ї задоволення сексуально - еротичних потреб задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля організація спільного ведення домашнього господарства, поділ праці, взаємодопомога задоволення потреб людини у спілкуванні з близькими людьми, в налагодженні міцних комунікативних зв’язків задоволення потреб в батьківстві, контактах з дітьми, їхньому вихованні, самореалізації в дітях соціальний контроль за поведінкою окремих членів сім’ї організація діяльності по фінансовому забезпеченні сім’ї рекреативна функція – охорона здоров’я членів сім’ї, організація їхнього відпочинку, зняття стресових станів 2. Протиріччя в сім’ї. Головна проблема – регуляція протиріч. Шляхи вирішення: апеляція до соціальних норм, розуму, цінностей; апеляція до розуму подружжя, до їх здатності зрозуміти необхідність згоди Нормальною є сім’я у якій відповідальність за неї несе батько! Основна причина конфліктів: незадоволення (сексуальне або пов’язана з емоційно – особистісним спілкуванням) причина в минулому. Доросла людина обирає партнера, з яким їй легше відтворити ситуацію не вирішену у дитинстві. Виникає „невротична сім’я”. Ситуації відтворюються, але проблема не вирішується. Закономірність: тенденція (підсвідома) до повторення моделі стосунків своїх батьків у власній сім’ї. Явище ідентифікації: дівчинка – поведінка лінії мами, хлопчик – батька. Ймовірність гармонійного шлюбу визначається схожістю моделей сім’ї, у яких виховувалось подружжя. Особливої уваги заслуговує місце в структурі сім’ї, яке дитина займала братів та сестер. Наприклад: старший брат + молодша сестра – комплементарний шлюб – найбільш вдалий. Найгірший прогноз: діти одинаки. Шлюб за ідентичністю (2молодші діти або 2-старші діти)добре розуміють, але погано співпрацюють. Варто працювати у різних сферах. 3. Тенденції соціалізації та створення сім’ї. Діти отримують як зразок стосунків у батьківській сім’ї програють ці відносини у взаємодії з старшими /молодшими братами /сестрами на оцінці схожості моделей сім’ї вибирають партнера та відтворюють структуру рольових стосунків батьківської сім’ї в своїй власній. Дитина інтеріоризує (переносить у свою психіку способи батьківського ставлення та управління поведінкою дитини) - механізм інтротекції (Фрейд). Стратегії стосунків дитини з батьками: додаткової поведінки: реагує ініціативою на свободу; захисної поведінки: у відповідь на зневагу починає вести себе так, немов її люблять, запрошуючи батьків змінити до неї ставлення. 4.Стилі виховання та типологія стосунків Стилі виховання (Є. Лічко, Е. Ейдеміллер): гіпопротекція – недостатня опіка та недостатній контроль домінуюча гіперпротекція – загострена увага спотворена гіперпротекція – „кумир сім’ї” емоційне відторгнення – дитиною тяготяться жорстокі взаємовідносини: відкриті та закриті – емоційний холод підвищена моральна відповідальність – не враховується вік дитини. Висока вимогливість до виконання етичних норм Інтерес з т. з. Психології виникає до стосунків МАТИ – ДИТИНА. С. Броді. Типологія стосунків: підтримуюча, дозволяючи поведінка (формується почуття впевненості) почуття обов’язку та відсутність інтересу (відсутність тепла та емоційної спонтанності, жорстокий контроль, особливо за охайністю) непослідовна поведінка (формується почуття невпевненості) Домінантність, Емоційна близькість підлеглість Відповідальність 5. Форми та моделі сім’ї. Основні форми сім’ї: 1. 2. 3. Нуклеарна сім’я (об’ єднує два покоління). Розширена нуклеарна сім’я (нуклеарна + родичі) Повна (відповідає нуклеарній при наявності батька, матері, дітей). Неповна (відсутність одного з батьків). Велика (група кровних родичів різних поколінь, що проживають в одному місці). Сім’я- двір (характерна для аграрних спільнот минулого). Моделі сім’ї: 1.Реальна сім’я – конкретна сім’я як соціальна група, об’ єкт обстеження. 2.Ідеальна сім’я – нормативна модель сім’ї, яка приймається суспільством, відображається в колективних уявленнях та культурі суспільства. 3.Типова – найбільш розповсюджений в даному суспільстві варіант моделі сім’ї. 4.Елементарна - сім’я, що складається із трьох осіб (чоловік, жінка, дитина), закріплюється стосунками влади - підлеглості та взаємовідповідальності. Нуклеарна сім’я Розширена Повна Неповна Види соціальної влади Влада винагороди( нагорода за вчинок, який соціально схвалюється і навпаки). Влада примушення( жорсткий контроль за поведінкою, кожен незначний проступок карається) Влада експерта( заснована на більшій компетентності батьків(соціальній чи професіональній)) Влада авторитету( повага одного з батьків, що є взірцем, носієм соціально- схвальної поведінки) Влада закону( єдина форма не особистісної влади, проте носієм та розтлумачувачем закону, правил поведінки для дитини є дорослі, зокрема, батьки). Фази формування відповідальності автономна суб’єктивна відповідальність; відповідальність як соціальний обов’язок; відповідальність, заснована на принципах моралі. Рівні атрибуції відповідальності асоціація(відповідальність за результат, який якось пов’язаний з людиною); причинність( людина відповідальна навіть тоді, коли не може передбачити результат); передбачуваність - відповідальність за будь - який передбачуваний наслідок дій; намагання - відповідальність лише за те, що людина намагалася зробити; виправдання - відповідальність за дії людини поділяється з оточуючими. Аффіляція Аффіляція- певний клас соціальних взаємодій, що мають повсякденний і в той же час фундаментальний характер. Зміст їх заключається у спілкуванні з іншими людьми та така його підтримка, яка приносить задоволення, захоплює та збагачує обидві сторони. Аффіляція протилежна владі: любов підштовхує людину на вчинки, які вона хоче зробити, а страх влади примушує до таких дій, які людина не зробила б по своїй волі. Класифікації сім’ї Класифікація сім’ї за принципом відповідальності. Нормальна сім’я- відповідальність несе чоловік. Аномальна сім’я - батько не несе відповідальності. Псевдосім’я- відповідальність не несуть обоє батьків. Класифікація сім’ї за принципом домінантністі: Патріархальна сім’я – батько. Матріархальна сім’я - мати. Дітоцентрична сім’я -дитина. Егалітарна сім’я - розподіл владних функцій - постійний грунт для конфлікту - конфліктна сім’я. Дітоцентрична сім’я Схема аналізу сім’ї (Є. Лічко) структурний склад: 1. 2. 3. 4. 5. повна неповна деформована (мачуха, вітчим) функціональні особливості: гармонійна дисгармонійна (відсутність партнерства) деструктивна на межі розпаду (конфліктна) ригідна (домінування одного члена родини)