Transcript 9_public power

Савчин Михайло Васильович
д.ю.н., проф. УжНУ
Організація та форми публічної
влади
Організація та форма
публічної влади
1. Поняття, сутність та види публічної
влади.
2. Загальна характеристика форми
української державності.
3. Суверенітет як основна засада публічної
влади.
4. Основні конституційні засади організації
державної влади.
5. Система стримувань і противаг.
Мета лекції
Визначити параметри легітимності та
ефективності публічної влади:
- єдність повноважень і відповідальності;
- формування за допомогою
демократичних процедур та довіра з
боку більшості населення;
- забезпечення правової визначеності та
повага гідності індивіда.
Література
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Верховенство права: Доповідь на засіданні
Венеційської комісії від 26-27 березня 2011 р.
Визначення і вимірювання демократії / За ред. Д.
Бітема. – Львів, 2005.
Власть. Очерки современной политической
философии Запада. – М.,1989.
Европейское право / под ред. Л.М. Энтина. – М.:
Норма, 2001.
Політико-правові інститути сучасності: Структура,
функції, ефективність / За заг. ред. М.І. Панова,
Л.М. Герасіної. – К.: Ін Юре, 2005.
Федераліст. – К., 2006.
Чиркин В.Е. Государствоведение. – М., 1999.
1. Поняття та сутність
публічної влади
Публічна влада виражає юридичний
режим реалізації суверенітету
народу шляхом вирішення справ
суспільного (публічного) значення,
який заснований на єдності
повноважень та відповідальності її
суб’єктів.
1. Поняття та сутність
публічної влади
1) публічна влада як інститут
конституційного права України:
і) публічна влада як реалізація
суверенітету народу;
іі) повноваження та відповідальність
органів публічної влади;
1. Поняття та сутність
публічної влади
ііі) основні характеристики публічної влади:
А. конституційність;
Б. джерела та способи легітимації публічної
влади;
В. правова форма діяльності;
Г. організаційна і територіальна структура;
Д. завдання і функції;
Е. публічна влада як правовідношення;
Форми публічної влади
і) наддержавні інститути;
іі) держава;
ііі) автономія, Автономна Республіка
Крим – специфічна форма публічної
влади в Україні;
iv) місцеве самоврядування.
Основні принципи організації
публічної влади в Україні
і) конституційна держава;
іі) верховенство права;
ііі) поділ влади;
iv) субсидіарність і пропорційність;
v) суверенність.
2. Загальна характеристика форми української
державності
Взаємозв’язок між формою правління та політичного
режиму:
і) ступінь додержання демократичних засад
формування органів влади;
іі) збалансованість розподілу повноважень між
органами влади;
ііі) ефективність парламентського контролю у
механізмі публічної влади;
iv) політичні партії та структура парламенту;
v) роль політичних партій та парламенту у формуванні
уряду;
vі) ефективність судового контролю за правовими
актами парламенту та уряду.
Полікратична публічна влада
1) органи державної влади формуються в результаті застосування тих
чи інших демократичних способів, а відносини між ними будуються
на основі принципу поділу влад, системи стримувань і противаг,
взаємозалежності і взаємодії влад;
2) територіальна структура держави будується з урахуванням балансу
інтересів різних національностей, центральної і місцевих властей;
3) в діяльності органів держави акцент робиться на демократичні форми
і методи ( в тому числі пошуки компромісу і консенсусу), хоч не
виключається і примус, якщо створюється загроза конституційному
устрою, вільному демократичному порядку;
4) в тому чи іншому об’ємі використовуються різні форми участі
громадян в управлінні державою, а політичні партії і групи тиску
створюють умови для деконцентрації політичної державної влади;
5) проголошуються і здійснюються на практиці основні демократичні
права і свободи громадян, засновані на визнанні загальнолюдських
цінностей (однак соціально-економічні права визнаються і
забезпечуються в меншій мірі, ніж політичні і особисті).
Монократична форма публічної влади
1) органи державної влади формуються або відкрито
антидемократичним шляхом або псевдодемократичними
методами, які служать лише прикриттям фактичного
єдиновладдя;
2) в територіальній структурі держави інтереси центру
домінують над периферією, хоч остання може бути
представлена «державними утвореннями»;
3) в діяльності органів держави або робиться акцент на
перевазі прямого примусу;
4) участь громадян в управлінні державою або зовсім не
здійснюється, або практикується в мінімальному степені
чи має переважно «показовий» характер;
5) демократичні права і свободи громадян або взагалі не
згадуються в законодавстві або їх здійснення
призупиняється.
Транзитна (сегментарна) публічна влада. Вплив
“радянської спадщини”
„- успадковані від попереднього (радянського) режиму традиції та
інститути влади не були пристосовані для вирішення нових
політичних і правових питань;
- не було достатньої кількості підготовлених кадрів фахівців, які б
могли професійно розв’язати ці проблеми;
- відсутня була правова база для розгортання нових політичних і
економічних відносин, які, крім того, одразу вступили у
суперечність з попередньою соціальною практикою;
- розбудова нової державності здійснювалася в умовах жорсткого
політичного протистояння. У пошуках компромісу при
виробленні реформ часто доводилося приймати не дуже
ефективні рішення, що в свою чергу гальмувало перетворення і
не сприяло вдосконаленню правової системи”[1].
[1] Політико-правові інститути сучасності: Структура, функції,
ефективність / За заг. ред. М.І. Панова, Л.М. Герасіної. – К.: Ін
Юре, 2005. – С. 117 – 118.
Основні засади форми правління в Україні –
напівпрезидентська (змішана) республіка
і) вплив Президента України на
формування уряду;
іі) роль парламенту у системі вищих
органів держави;
ііі) механізм стримувань і противаг.
3. Суверенітет як основна засада публічної влади
1) поняття та ознаки суверенітету:
і) похідний характер державного
суверенітету від влади народу:
А. національний суверенітет та
поверхи влади;
іі) поняття державного суверенітету та
територіальної цілісності:
А. територія та транснаціональні
корпорації
Проблема обмеження суверенітету держави у
сучасному конституційному праві та права людини
1) у людини існують природні права і свободи
по відношенню до державної влади і цим
правам відповідає безумовний обов’язок
держави їх визнавати та захищати;
2) існування у суспільстві державної влади, що
володіє примусовою силою для захисту
свободи, безпеки і власності членів
суспільства і вирішення соціальних завдань;
3) Державно організоване суспільство як
необхідна умова захисту прав людини.
Основні критерії делегування суверенітету держави
наддержавним інститутам:
Україна та світова практика.
А) забезпечення конституційних засад
поділу влади;
Б) обмеження публічної влади правом;
В) принцип субсидіарності;
Г) принцип пропорційності;
Д) визначення міри втручання
держави у приватну сферу.
4. Основні конституційні засади організації
державної влади
а) зв’язаність основними правами;
б) правова держава;
в) демократична держава;
г) соціальна держава;
д) взаємозв’язок поділу влади та суверенітету
держави;
е) режим конституційності;
є) унітаризм;
ж) гарантія місцевого самоврядування;
з) забезпечення національних інтересів та підтримання
мирного і взаємовигідного співробітництва на
міжнародній арені.
Принцип пропорційності:
російська практика
а) будь-які обмеження можливі тільки на
підставі закону в передбачуваних
Конституцією цілях та лише в межах, що є
необхідними для нормального
функціонування демократичного суспільства;
б) законодавець, визначаючи засоби та способи
захисту (державних інтересів), повинен
використовувати лише ті з них, які у
конкретній правозастосовчій ситуації
виключають можливість несумірного
обмеження прав і свобод людини і
громадянина;
Принцип пропорційності
в) держава, навіть маючи мету запобігти випадкам
зловживання правом, для того, щоб здійснення
конституційних прав не порушувало прав та свобод
інших осіб, повинна використовувати не надмірні, а
тільки необхідні та суворо обумовлені цілями засоби. Цей
принцип сумірного обмеження прав та свобод, що
закріплений у ч. 3 ст. 55 Конституції Російської
Федерації, означатиме, що публічні інтереси, перелічені у
цій нормі, можуть виправдати правові обмеження прав та
свобод, якщо вони адекватні соціально виправданим
цілям[3].
Постановление Конституционного суда от 13 июня 1996 года
по делу о проверке конституционности части 5 статьи 97
Уголовно-процессуального кодекса РСФСР; абзац 2
пункта 5 мотивировочной части.
Субсидіарність
“Субсидіарність являється динамічною концепцією, яка
підлягає виконанню в світлі цілей, установлених
Договором. Вона дозволяє розширити сферу
діяльності Співтовариства в рамках його юрисдикції
в тих випадках, коли обставини цього вимагають, і,
навпаки, обмежити цю діяльність, і навіть її
припинити в тих випадках, коли вона більше не
виправдана”.
 Протокол про пропорційність і субсидіарність.
5. Поділ влади та система стримувань і
противаг
Поняття та ознаки поділу влади:
і) організаційна самостійність органів
влади;
іі) функціональна самостійність органів
влади;
ііі) взаємодія між органами влади.
Види поділу влади та останні тенденції
Поділ влади по горизонталі:
а) розподіл владних функцій – законодавча,
виконавча, судова (ст. 6);
б) незалежні інститути та установи – ЦВК, Рахункова
палата, Національний банк, омбудсман.
Поділ влади по горизонталі:
а) гарантія місцевого самоврядування;
б) гарантії правового статусу АРК;
в) транскордонне співробітництво і поділ влади.
Система стримувань і противаг
і) збалансованість розподілу повноважень;
іі) засоби стримувань – парламентські,
президентські;
ііі) роль судового конституційного контролю;
iv) верховенство парламенту і судовий
конституційний контроль;
v) парламентський контроль і виконавча
влада.
Дякую за увагу!
 Михайло Савчин,
 Д.ю.н., проф. УжНУ
 [email protected]