Transcript М.Шолохов "Доля людини"

Присвячується
65 річниці
Великої
Перемоги.
М.О. Шолохов
«Доля людини»
«Наша литература давно
не знала такого
изумительного явления,
когда сравнительно
небольшое произведение
становилось событием»
(Бирюков Ф.Г )
Михайло Олександрович Шолохов
(1905-1984)
Народився у 1905 році на хуторі Кружильницьскому
станиці Вешенській у селянській сім’ї. Вчився у
церковній школі. Революція та громадянська війна
завадили продовжити освіту. В 1922р., приїздить до
Москви, збирається вчитися. Зустрічається з поетами та
письменниками групи “Молода гвардія”. У 1923р. в газеті
“Юношеская правда” було надруковано перший фейлетон
“Испытание” з підписом “М. Шолохов ”.
У 1956 році в газеті «Правда» був
надрукований твір «Доля людини»
«Прошла война, прошла
страда,
Но боль взывает к
людям.
Давайте, люди, никогда
об этом не забудем.»
(О. Твардовський)
Ранньою весною 1946 року, в першу післявоєнну
весну, зустрів випадково М. А. Шолохов на дорозі
невідомого чоловіка і почув його розповідь – сповідь.
Десять років виношував письменник задум твору, події
уходили в минуле, а потреба висказатись все
збільшувалась. І в 1956 році за декілька днів було
завершене оповідання – епопея «Доля людини».
Оповідання «Доля людини» стало видатною подією
в літературі. Трагічна історія життя узята до неї у зв’язку з
подіями війни – історичними випробуваннями в житті
народу, держави і окремої людини. З життя Андрія
Соколова автор добирає тільки те, що дає можливість
усвідомити людську долю у зв’язку з трагічними подіями.
Це дозволяє письменнику показати людину і війну,
несумісність миру та фашизму.
Це оповідання зворушило радянських людей,
потерпілих, подібно його герою, багато страждань у сурові
воєнні роки.
У 1964 році оповідання М.
Шолохова “ Доля людини ” було
вперше проілюстровано
художниками кукриніксами М.
Куприяновим, П. Криловим, Н.
Соколовим.
«Рассказ М. Шолохова «СУДЬБА ЧЕЛОВЕКА» мы решили
иллюстрировать потому, что в этом небольшом по размеру
произведении увидели огромную, волнующую всех тему — силу
советского человека. Силу, которую не смогла сломить даже война
с ее страшными последствиями: потерей семьи и дома, смертью
товарищей, чудовищными страданиями в фашистских
концлагерях. Несмотря на все это, в человеке сохранились
благородные чувства и стремления.
Во время наших поездок по фронтовым дорогам, по
освобожденным от фашистской оккупации городам и селам мы
встретили немало трагичного. Наши бойцы были первыми
людьми, перед которыми открывалось огромное человеческое горе,
их со слезами радости встречало население, они поднимали на
руки осиротевших детей...
Эти воспоминания ожили через много лет после войны, когда мы
прочли рассказ М. Шолохова «Судьба человека». Он написан
настолько правдиво и ярко, что перед нашими глазами снова
развернулись картины героического военного времени.»
(КУКРИНІКСИ)
Фільми про війну –
це наше краще в
кінематографі
наша класика. Їх
багато. І гарних
серед них теж
багато. Звичайно,
всіх і не згадаєш, і
фільм “ Доля
людини ” – один із
них.
Сергій Федорович Бондарчук пройшов солдатом
війну і в 46-му році вступив до ВГИК на акторський курс
до Сергія Герасимова. Але йому було мало того, що він
тільки актор. Ще в інституті, після “ Молодої гвардії ”,
після “Шевченка”, він став залучатися до режисури.
Бондарчук шукав тему для режисерського дебюту, і
життя її підказало – він прочитав у газеті “ Правда ”
оповідання Михайла Шолохова “ Доля людини ”. Сергій
тоді говорив: “ Може, я ніколи не буду режисером, але це
оповідання я хочу поставити і зіграти ”.
Усі вважали, що оповідання не кінематографічна.
Все викликало суперечку, недовіру. Бондарчук поїхав з
Москви, щоб під руку не підштовхували. Він показав
сценарій Шолохову. Знято сценарій було за 74 дні, і
жодного кадру не пішло в корзину.
Коли показували фільм на “ Мосфільмі ”
Шолохову, Герасимову і Макаровій, стояла довга
тиша. А потім Шолохов вскочив і вибіг із зали.
Бондарчук був збентежений. Але Шолохов через 2
години подзвонив і сказав : “ Пробачте мені, я
розхвилювався. Тільки зараз заспокоївся. ”
У вечорі від Шолохова принесли маленьку
книжечку “ Доля людини ” у подарунок
Бондарчуку з підписом: “ Всемогутньому Сергію
– дай Боже ”.
І. І. Дзержинського, якого давно приваблювала творчість Шолохова,
відразу зацікавило оповідання “ Доля людини ”, як можливий сюжет
для опери. Композитор сам написав лібрето.
І 17 жовтня 1961 року в Ленінграді та Москві, відбулася прем'єра опери
“ Доля людини ”.
СУДЬБА ЧЕЛОВЕКА
Опера в трех частях
Либретто И. И. Дзержинского
Действующие лица:
Андрей Соколов, сержант Советской Армии
Ирина, его жена
Анатолий, их сын
Советский офицер, представитель командования
Полковник
Мюллер, комендант лагеря военнопленных
Зинка, пленная девушка
Девушка в хороводе
Военврач
Старый солдат
Матрос
Пленные
бас
меццо-сопрано
тенор
баритон
баритон
баритон
меццо-сопрано
сопрано
бас
тенор
баритон
баритон
баритон
бас
}
Взводный
Крыжнев, предатель
Татарин
Молодой боец
Ваня, беспризорный мальчик
От автора
баритон
бас
тенор
тенор
без пения
без пения
Советские солдаты и офицеры, немецкие солдаты и
офицеры, советские люди, освобожденные из
германского плена в День Победы.
Время действия: Великая Отечественная война.
Пам'ятник
героям оповідання Шолохова “ Доля людини ”.
Дана скульптурна композиція встановлена у тому
місці, де герой повісті М.О. Шолохова “ Доля людини ” Андрій
Соколов, демобілізований через поранення, зустрів у старій
чайній в місті Урюпинські Ванюшу, “ маленького обірванця ”
з “ оченятами як зірочки ”.
«Одни уходят без следа,
Других родня в округе чтит,
А Он, как чистая звезда,
Для всех над Родиной горит.
И поколение не одно
Под той звездой опять,
опять,
Склонясь над книгами Его,
Учиться будет и страдать.»
(Т. Смертина)
Дякуємо за увагу