Виконала: Стрілець Анастасія Прапор України Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Download ReportTranscript Виконала: Стрілець Анастасія Прапор України Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Виконала: Стрілець Анастасія Прапор України Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний Прапор шляхом добору певних кольорів символізує певні ідеї національно-політичного та історичного характеру. Герб України Згідно з Конституцією України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням Малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького. Головним елементом Великого Державного Герба України є знак княжої Держави Володимира Великого. Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни — дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем. Тризуб зображувався на монетах великого князя Володимира Святославовича, а згодом Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише у ролі родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади та знак єднання східних слов'ян, тобто стає власне гербом. Гімн України Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, затвердженими законом (над мелодією працювали й інші українські композитори, зокрема Кирило Стеценко). Музика до гімну народилася в 1864 p., коли Львівський український центр показав спектакль письменника К. Гейнча «Запорожці». Тут уперше було виконано пісню «Ще не вмерло Запорожжя», яку із захватом зустріла публіка. Це була музика М. Вербицького — мелодія майбутнього Гімну України. Ця мелодія «Ще не вмерла Україна» затверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 р. Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу і тіло ми положим за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду. Історія заснування України Україна — один із найдавніших центрів рільництва, праматір-на земля євразійських хліборобів, а її перші жителі — трипільціпеласгети — були засновниками одного з перших у світі огамічних (буквенно-звукових) алфавітів. Астрологічні спостереження наших предків, тісно пов'язані з господарською діяльністю людей, не поступаються єгипетським, вавілонським, індійським, китайським і перебувають на одному рівні з ними. Поряд із грецькою та римською стоїть українська міфологія. Історія назви «Україна» своїм корінням сягає за 10 тис. років до н.е., коли частина орачів-хліборобів вирушила зі своєї прабатьківщини Оратанії до Дніпра і заснувала державу КраніюСонцянію, країну Журавлів (Кранів) і Сонця. Пізніше до цього найменування додано означення «у», що значить «прапредок». Тобто народ-хлібороб назвав свою землю Украінія — Україна — Прапредківська земля сонячної благодаті. Щасливі ми, що народилися й живемо на чудовій, багатій землі, у славній Україні. Тут жили ще наші прадіди. Тут — корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо. Україна — це держава, яка багато чого зазнала на своєму віку: татаро-монгольську неволю, панування польської шляхти, царський режим та кріпацтво, німецько-фашистську агресію та сталінські репресії. Але упродовж усього періоду існування України народ боровся за волю, за незалежність. Яскравим прикладом є Коліївщина 1768 року. Це народне антишляхетське повстання на Правобережній Україні. Події Коліївщини Т. Шевченко описав у поемі "Гайдамаки". Цей національновизвольний рух був всенародним: Любов до України, до Батьківщини, землі нашої, звучить у багатьох творах українських письменників від Шевченка до наших днів. Т. Шевченка турбувала не власна доля, а доля свого народу, доля всієї України. У вірші "Мені однаково..." поет пише: Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні... ...Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденою, збудять... Ох, не однаково мені. Зараз український народ будує вільну незалежну державу. І якою буде Україна, багато в чому залежить від нас. Я вважаю, що патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази, а той, хто своєю щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою Батьківщину.