Індекси цитування як інструмент оцінки ефективності наукової діяльності: переваги та недоліки Макаренко Г. В.,

спеціаліст Наукової бібліотеки ЧДІЕУ

Продуктивність наукової діяльності Як вимірюється?

Використання кількісних показників - індексів цитування наукових публікацій

Наукометричні методи: “за” чи “проти”

Наукометрія

один з напрямів наукознавства, що використовує математичні методи для вивчення процесу розвитку науки.

Індекс цитування

Індекс цитування –

виник як засіб бібліотечного пошуку, метод відстеження посилань на популярні статті.

У

1955 р.

Юджин Гарфілд

запропонував ливіших робіт.

використовувати результати відстеження цитувань з метою аналізу інтелектуальної динаміки та ідентифікації найваж-

Індекс цитування

Класичний індекс цитування -

прийнятий в науковому світі показник “значущості” робіт вченого, являє собою сумарну кількість посилань на публіка ції вченого у реферованих наукових виданнях.

Індекс Хірша

Індекс Хірша (h - індекс, критерій Хірша) –

наукометричний показник, запропонований у 2005 р. американським фізиком Хорхе Хіршем як альтернатива класичному індексу цитування.

Індекс Хірша є кількісною характеристикою продуктивності вченого, що базується на кількості його публікацій та кількості цитувань цих публікацій.

Індекс Хірша Вчений має індекс h, якщо h з його N статей цитуються як мінімум h разів кожна, у той час як решта (N – h) статей цитуються менше, ніж h разів кожна.

h індекс 10 означає, що вчений опублікував не менше 10 робіт, кожна з яких була процитована 10 і більше разів.

Індекс Хірша http://scholar.google.com.ua/ http://quadsearch.csd.auth.gr

Переваги індексу Хірша кореляція між індексом цитування та іншими формами визнання вченого; здатний відобразити загальну картину стану науки; доступний завдяки інтернет-сервісам; дозволяє співавторів”; “відсіяти” т.з.

“випадкових враховує співвідношення “кількість-якість”.

Недоліки індексу Хірша недооцінка значущості вченого через його коротку кар’єру; залежність показника від галузі знань; як “поділити” індекс, якщо автор публікації не один?

не розрізняє цитування від самоцитування, створюючи можливість маніпулювання показником.

Імпакт-фактор

Класичний імпакт-фактор (IF або ІФ) –

цитованості наукових журналів, що визначає їх інформаційну цінність.

показник З

1960 р

. Інститут наукової інформації (Institute for Scientific Information – ISI, США).

Публікується

у “Journal Citation Report” (JCR).

Період

розрахунку

– 3 роки.

ІF 2012 = А / В , A

– кількість цитувань протягом 2012 року статей,

опублікованих у 2010-2011 роках;

В

– кількість статей,

опублікованих у 2010-2011 роках.

Імпакт-фактор КОМУ і ДЛЯ ЧОГО потрібен? бібліотекам – визначитись, які періодичні видання передплачувати; авторам наукових статей – обирати, у яких журналах публікуватися; редакторам журналів та видавцям – для оцінки рівня журналу, визначення перспек тиви його розвитку, відстеження популяр ності.

Плюси IF широке охоплення наукової періодики; результати публічні і легкодоступні; простота в розумінні і використанні; стимулює журнали до дотримання високого рівня професійності через жорстку систему рецензування.

Мінуси IF кількість цитувань не вимірює якості; часове “вікно” при підрахунку замале; різна частота публікації у різних галузях знань призводить до суттєвої різниці IF; існують механізми штучного завищення IF.

Міжнародний чи національний?

-

міжнародна реферативна база даних та наукометрична платформа, створена у 2004 р.

видавничою корпорацією Elsevier, Нідерланди.

понад 47 000 000 записів; 19, 5 тис. наукових видань з 5000 видавництв; хронологічне охоплення бази – з 1823 р.; хронологічне охоплення наукометричного апарату – з 1996 р.

Міжнародний чи національний?

Web of Science -

міжнародна реферативно-бібліографічна база даних наукового цитування (власник – медіакорпорація Thomson Reuters Corporation, США).

більше ніж 15 000 наукових періодичних видань; 50 000 000 записів; 800 000 000 цитувань;

Українська наука в Scopus

2009 р. - Scopus в Україні:

підписання низки домовленостей між Elsevier та НАН України.

Мета:

збільшення номенклатури українських видань, що індексуються у

Scopus ,

до показника 100-200 журналів.

2012 р. - Україна

займає

33 місце

серед 270 країн світу за загальним індексом цитування.

Кількість українських журналів у

Scopus – 37.

(станом на квітень 2012 р.)

Українська наука в Scopus 9% 5% 2% 47%

Західна Європа Північна Америка Азійсько Тихоокеанський регіон Східна Європа

33%

Австралія та Океанія, Африка та Південна Америка

Розподіл індексованих у Scopus видань за географічним охопленням

Причини низької цитованості вітчизняних вчених мовний бар’єр; якість журналів; транслітерація; особливості наукового розвитку.

Передумови створення національного індексу цитування Міжнародні системи цитування

Наукові публікації, що формуються державною мовою Англомовні публікації Наявність національного індексу наукового цитування свідчить про рівень розвитку наукової культури нації та її інформаційно-технологічні можливості.

Створення національних індексів цитування

Країни, де діє національний індекс наукового цитування: Китай, Тайвань, Японія, Іспанія, Сербія, Іран, Росія, Турція 2005 р. –

РІНЦ (Російський індекс наукового цитування)

Підтримка національного індексу цитування потребує:

створення великих за обсягом та дорогих баз даних

;

включення національних баз даних у світовий науковий процес

.

Національний індекс цитування

Національний індекс цитування

Використання індексів як інструменту оцінки ефективності наукової діяльності На даний час не існує одного або навіть декількох кількісних параметрів, спираючись на які можна було б впевнено та всеохоплююче вибудувати ієрархію та рейтинги учасників науко вого процесу.

Використання індексів як інструменту оцінки ефективності наукової діяльності

“…Це важливо, але це лише інструмент! Інструмент, який не можна перетворювати на мету, а тим більше – на самоціль.”

Роберт К. Мертон