Transcript 6-7 Виникнення та розвиток некласичних філософських вчень.
Slide 1
НЕКЛАСИЧНА ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА
Серен К”єркегор і два види відчаю.
Поняття некласичної філософії.
Людвіг Фейєрбах як родоначальник
некласичної філософії.
4. Марксистська філософія як подолання
гносеологізму.
5. Волюнтаризм Артура Шопенгауера та
Фрідріха Ніцше.
6. Психоаналітична парадигма людського
буття.
1.
2.
3.
Slide 2
ФІЛОСОФІЯ ХІХ століття
Slide 3
Смисл страху у Серена К”єркегора
“Спостереження
за дітьми дає змогу визначити
страх як жадібне прагнення до пригод, до жахливого,
до загадкового...”
“Людина є синтез духовного і душевного. Проте
такий синтез неможливий, якщо ці два начала не
з'єднуються в чомусь третьому. Це третє є дух. У
своїй цнотливості людина не лише тварина, оскільки
якщо вона хоча б одну мить свого життя була
твариною, вона взагалі б ніколи не стала людиною...
Ставлення людини до духу – це страх. Стати вільним
від самого себе дух не може. Осягнути самого себе
він також не може... Людина не може і зануритися в
рослинний стан, тому що її визначено як дух; вона не
може і вислизнути від страху бо вона його любить...”
Slide 4
Два види відчаю (С.К”єркегор)
“... Існують два види справжнього відчаю.
Якби наше Я залежало від себе самого, то
існував би тільки один вид: небажання бути
самим собою, бажання позбутися свого Я, і не
йшлося б про інший вид – про...прагнення
бути самим собою... Цей другий вид відчаю...
Настільки мало являє собою якийсь
особливий вид, що, навпаки, всякий відчай,
зрештою, з'ясовується в ньому і до нього
приводить...”
Slide 5
Щаблі людського життя
Естетичний – щабель задоволення собою і
відмови від розуміння істини. Така відмова
призводить до початкового відчаю, що
проглядається крізь успіхи буденного життя...
Етичний – прихід до більшого відчаю через
переживання нашого відчуження від Бога і
зануреності у світ.
Релігійний – щабель особистісного прориву.
Що вкрай занурився у відчай і злився з Богом.
Slide 6
Стадії існування (Серен К”єркегор)
Slide 7
Поняття некласичної філософії
Некласичну філософію можна було б визначити
як підхід до людини, що орієнтований на домінанту
особливого над загальним, а проблем людського
існування — над теоретико-пізнавальними
проблемами.
Але таке визначення некласичної філософії
породжує два принципових питання, відповіді на які в
його межах неможливі:
1. Як пояснити існування філософських поглядів,
подібних марксизму, які, почавши з людини й особливого, дійшли до позаособистісного і до первинності
загального?
2. Як пояснити факт існування в класичній філософії
Нового Часу містицизму (Якоб Беме) і висунення на
перший план проблем людського існування (Блез
Паскаль)?
Slide 8
Трансцендентне в класичній і некласичній
філософії
Трансцендентне — все те, що виходить за межі
нашого повсякденного досвіду і, в християнській
культурі, у вищому своєму прояві є триєдиний Бог і
безсмертна душа, спрямована до Бога.
Для класичної філософії трансцендентне є
особливим буттям, яке або породжує емпіричну
реальність, залишаючись відчуженим від неї, або
перебуває в тотожності з нею. Таким чином, під
класичною філософією можна розуміти
філософію, що виходить з онтологічності
(реальності) трансцендентного.
Некласична філософія це підхід до людини, який
орієнтується на домінанту особливого над
загальним, проблем людського існування над
теоретика-пізнавальними проблемами і
заснований на ідеї символічності
трансцендентного.
Slide 9
Людвіг Фейєрбах
"Задача Нового часу полягала у розкритті й
олюдненні Бога, у перетворенні і розчиненні
теології в антропології''
"Протестантизм на противагу католицизму вже
не цікавиться більше тим, що таке Бог сам по
собі. Цікавиться він тільки тим, який Бог для
людини; у зв'язку з цим у протестантизмі
більше нема умоглядної або споглядальної
тенденції католицизму; протестантизм не є
теологія,_— він, по суті, тільки христологія,
тобто релігійна антропологія".
Slide 10
Філософія Людвіга Фейєрбаха
Slide 11
Вчення про смерть і безсмертя Людвіга
Фейєрбаха (“Питання про безсмертя
душі з погляду антропології”)
"Віра в безсмертя, — пише Фейєрбах, —
виражає не що інше, як істину і факт...
що полягають в тому, що людина,
втрачаючи своє тілесне існування, не
втрачає свого існування в дусі, у
спогадах, у серцях живих людей".
Slide 12
Етапи марксизму
1. Марксизм — це вчення Маркса і Енгельса, що
сформувалося за їхнього життя. Цей марксизм
можна назвати одвічним марксизмом (класичним
— у найширшому смислі цього слова).
2. На початку XX ст. марксизм перетворився на
марксизм-ленінізм — ідеологію побудови
комуністичного суспільства в ряді країн світу.
3. Нарешті, протягом XX ст. марксизм
трансформувався в різноманітні
неомарксистські течії — як на територіях країн з
панівною марксистсько-ленінською ідеологією, так і
за їхніми межами.
Slide 13
Матеріалістичне розуміння історії
У марксизмі виділяють п'ять суспільноекономічних формацій:
1. Первіснообщинну.
2. Рабовласницьку.
3. Феодальну.
4. Капіталістичну.
5. Комуністичну.
Slide 14
Категорія відчуження у марксизмі
1. Відчуження людини від продукту своєї праці.
2. Відчуження людини від процесу праці ( ясно позначається в тому, що як тільки
припиняється фізичний або інший примус до праці, від праці тікають, як від
чуми).
3. Відчуження людини від її сутності як духовної життєдіяльності. Перебуваючи у
безперервному відчуженні від процесу праці, людина відчужується від своєї
сутності як вільної творчої діяльності.
4. Відчуження людини від природи. У процесі відчуженої праці людина все
більше перетворює природу на засіб досягнення своїх бездушних цілей.
5. Відчуження людини від роду.
6. Відчуження людини від людини. Цей аспект відчуження завершує попередні і
є їхнім закономірним результатом: "Безпосереднім наслідком того, що людина
відчужена від продукту своєї праці, від своєї родової сутності, є відчуження
людини від людини".
Slide 15
Марксизм-ленінізм як ідеологія
Slide 16
Складові частини марксизму
Slide 17
Микола Бердяєв про
Володимира Леніна
"Ненависть російських комуністів до християнства містить в
собі суперечність, якої не можуть помітити ті, чия свідомість
пригнічена комуністичною доктриною. Кращий тип комуніста,
тобто людини, цілком захопленої служінням ідеї, здатної на
величезні жертви і на безкорисливий ентузіазм, можливий
тільки внаслідок християнського виховання людських душ,
внаслідок переробки натуральної людини християнським
духом. Результати цього християнського і надземного
залишаються і тоді, коли у своїй свідомості люди
відмовилися від християнства і навіть стали його ворогами"
“Ленін дуже огрубив ідею Маркса про релігію, як потім
ленінці огрубили ідеї самого Леніна. Ленін був майже генієм
грубості — такий його стиль. Для Маркса проблема релігії була
насамперед проблемою зміни свідомості... Для Леніна проблема
релігії є майже виключно проблема революційної боротьби...
Ленін закликав до "штурму неба". Але в богоборстві Леніна
немає глибини, немає глибинних мотивів Фейєрбаха або Ніцше,
немає того, що розкривалося в Достоєвського, немає
внутрішньої драми" .
Slide 18
Загальне поняття волюнтаризму
Під волюнтаризмом у широкому смислі можна
розуміти світоглядну установку, відповідно до якої
воля як прагнення до досягнення певної мети є
вищим началом буття людини і світу.
Волюнтаризм у строгому смислі — це
філософська течія XIX ст., що зробила поняття волі
своїм головним принципом філософування і
протиставила стихію волі раціональному освоєнню
світу. Якщо в системах німецької класичної філософії
воля визначалася через розум, а свобода волі
означала свободу усвідомленого вибору, то такі
мислителі, як Шопенгауер, а за ним Гартман і Ніцше,
утверджують первинність волі стосовно всіх інших
проявів духовного життя, в тому числі й стосовно
розуму.
Slide 19
Філософія Артура Шопенгауера
Людина — це вищий прояв
волі до життя, тому що усвідомлює
її. Сліпа воля в людському існуванні
відкриває очі і дивиться на себе.
Цей погляд приводить до розуміння
егоїзму, який виступає
фундаментальною властивістю
людини.
На цій підставі проростає
песимізм ,тому що будь-яка
перемога ілюзорна, її пронизує
страждання як нудьга пересичення.
Страждання — ось
універсальний результат волі до
життя. Воно її вічний супутник, який
робить похмурим будь-яке щастя.
Щастя "не може бути тривалим
задоволенням і насолодою, — пише
Шопенгауер, — а завжди тільки
звільняє від якого-небудь
страждання і потерпання, за якими
повинне прийти або нове страждання, або... безпредметна туга і
нудьга...”
Slide 20
Етика Артура Шопенгауера
"Воля відвертається від
життя; вона здригається тепер
перед його радощами... Людина
доходить до стану добровільного
зречення.., щирої безтурботності і
абсолютної відсутності бажань".
Це шлях людей, "в яких воля,
досягнувши повної самосвідомості,
знову знайшла себе в усьому і
потім вільно сама себе відсунула і
які чекають тілки моменту, коли
вони побачать, як зникне її остання
іскра і з нею тіло, яке вона
животворить... Замість невпинної
боротьби і метушні, замість
вічного переходу від бажання до
страху і від радості до
страждання,замість ніколи
незавмираючої надії, у чому й минає
сон життя людини, що воліє, —
перед нами постане світ, що
вищий за будь-який розум, повна
тиша духу, глибокий спочинок,
непохитне сподіваня на ясність" .
Slide 21
Фрідріх Ніцше
"Я люблю того, хто кидає золоті
слова попереду своїх справ і
виконує завжди ще більше, ніж
обіцяє: тому що він хоче своєї
загибелі...
Я люблю того, чия душа
переповнена так, що він забуває
самого себе...
Я люблю того, хто вільний духом
і вільний серцем...
Я люблю всіх тих, хто є важкими
краплями, що падають одна за
одною з темної хмари, навислої
над людством: блискавка
наближається, провіщають вони,
і гинуть як провісники.
Дивіться, я провісник блискавки і
важка крапля з хмари: ця
блискавка називається
Надлюдина" .
Slide 22
Вчення Фрідріха Ніцше
Slide 23
Вчення Зиґмунда Фрейда
Лібідо — це універсальна енергія сексуального
бажання, що є загальним джерелом почуттів,
бажань, глибинною причиною поведінки людини в
суспільстві. (Поняття "лібідо" почасти відповідає
категорії “лі" в даосизмі.)
Витіснення — це процес заглушення асоціальних
форм сексуальних бажань і виштовхування їх енергії
за межі свідомості в сферу підсвідомості. Витіснені
бажання скупчуються в підсвідомості, провокуючи неврози, і рано чи пізно прориваються в свідомість.
Сублімація — це процес протилежний витісненню,
що виражається у переключенні лібідо (енергії
асоціальних форм сексуальних бажань) в соціально
значиму діяльність. Найбільш ефективно сублімація
відбувається у творчості.
НЕКЛАСИЧНА ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА
Серен К”єркегор і два види відчаю.
Поняття некласичної філософії.
Людвіг Фейєрбах як родоначальник
некласичної філософії.
4. Марксистська філософія як подолання
гносеологізму.
5. Волюнтаризм Артура Шопенгауера та
Фрідріха Ніцше.
6. Психоаналітична парадигма людського
буття.
1.
2.
3.
Slide 2
ФІЛОСОФІЯ ХІХ століття
Slide 3
Смисл страху у Серена К”єркегора
“Спостереження
за дітьми дає змогу визначити
страх як жадібне прагнення до пригод, до жахливого,
до загадкового...”
“Людина є синтез духовного і душевного. Проте
такий синтез неможливий, якщо ці два начала не
з'єднуються в чомусь третьому. Це третє є дух. У
своїй цнотливості людина не лише тварина, оскільки
якщо вона хоча б одну мить свого життя була
твариною, вона взагалі б ніколи не стала людиною...
Ставлення людини до духу – це страх. Стати вільним
від самого себе дух не може. Осягнути самого себе
він також не може... Людина не може і зануритися в
рослинний стан, тому що її визначено як дух; вона не
може і вислизнути від страху бо вона його любить...”
Slide 4
Два види відчаю (С.К”єркегор)
“... Існують два види справжнього відчаю.
Якби наше Я залежало від себе самого, то
існував би тільки один вид: небажання бути
самим собою, бажання позбутися свого Я, і не
йшлося б про інший вид – про...прагнення
бути самим собою... Цей другий вид відчаю...
Настільки мало являє собою якийсь
особливий вид, що, навпаки, всякий відчай,
зрештою, з'ясовується в ньому і до нього
приводить...”
Slide 5
Щаблі людського життя
Естетичний – щабель задоволення собою і
відмови від розуміння істини. Така відмова
призводить до початкового відчаю, що
проглядається крізь успіхи буденного життя...
Етичний – прихід до більшого відчаю через
переживання нашого відчуження від Бога і
зануреності у світ.
Релігійний – щабель особистісного прориву.
Що вкрай занурився у відчай і злився з Богом.
Slide 6
Стадії існування (Серен К”єркегор)
Slide 7
Поняття некласичної філософії
Некласичну філософію можна було б визначити
як підхід до людини, що орієнтований на домінанту
особливого над загальним, а проблем людського
існування — над теоретико-пізнавальними
проблемами.
Але таке визначення некласичної філософії
породжує два принципових питання, відповіді на які в
його межах неможливі:
1. Як пояснити існування філософських поглядів,
подібних марксизму, які, почавши з людини й особливого, дійшли до позаособистісного і до первинності
загального?
2. Як пояснити факт існування в класичній філософії
Нового Часу містицизму (Якоб Беме) і висунення на
перший план проблем людського існування (Блез
Паскаль)?
Slide 8
Трансцендентне в класичній і некласичній
філософії
Трансцендентне — все те, що виходить за межі
нашого повсякденного досвіду і, в християнській
культурі, у вищому своєму прояві є триєдиний Бог і
безсмертна душа, спрямована до Бога.
Для класичної філософії трансцендентне є
особливим буттям, яке або породжує емпіричну
реальність, залишаючись відчуженим від неї, або
перебуває в тотожності з нею. Таким чином, під
класичною філософією можна розуміти
філософію, що виходить з онтологічності
(реальності) трансцендентного.
Некласична філософія це підхід до людини, який
орієнтується на домінанту особливого над
загальним, проблем людського існування над
теоретика-пізнавальними проблемами і
заснований на ідеї символічності
трансцендентного.
Slide 9
Людвіг Фейєрбах
"Задача Нового часу полягала у розкритті й
олюдненні Бога, у перетворенні і розчиненні
теології в антропології''
"Протестантизм на противагу католицизму вже
не цікавиться більше тим, що таке Бог сам по
собі. Цікавиться він тільки тим, який Бог для
людини; у зв'язку з цим у протестантизмі
більше нема умоглядної або споглядальної
тенденції католицизму; протестантизм не є
теологія,_— він, по суті, тільки христологія,
тобто релігійна антропологія".
Slide 10
Філософія Людвіга Фейєрбаха
Slide 11
Вчення про смерть і безсмертя Людвіга
Фейєрбаха (“Питання про безсмертя
душі з погляду антропології”)
"Віра в безсмертя, — пише Фейєрбах, —
виражає не що інше, як істину і факт...
що полягають в тому, що людина,
втрачаючи своє тілесне існування, не
втрачає свого існування в дусі, у
спогадах, у серцях живих людей".
Slide 12
Етапи марксизму
1. Марксизм — це вчення Маркса і Енгельса, що
сформувалося за їхнього життя. Цей марксизм
можна назвати одвічним марксизмом (класичним
— у найширшому смислі цього слова).
2. На початку XX ст. марксизм перетворився на
марксизм-ленінізм — ідеологію побудови
комуністичного суспільства в ряді країн світу.
3. Нарешті, протягом XX ст. марксизм
трансформувався в різноманітні
неомарксистські течії — як на територіях країн з
панівною марксистсько-ленінською ідеологією, так і
за їхніми межами.
Slide 13
Матеріалістичне розуміння історії
У марксизмі виділяють п'ять суспільноекономічних формацій:
1. Первіснообщинну.
2. Рабовласницьку.
3. Феодальну.
4. Капіталістичну.
5. Комуністичну.
Slide 14
Категорія відчуження у марксизмі
1. Відчуження людини від продукту своєї праці.
2. Відчуження людини від процесу праці ( ясно позначається в тому, що як тільки
припиняється фізичний або інший примус до праці, від праці тікають, як від
чуми).
3. Відчуження людини від її сутності як духовної життєдіяльності. Перебуваючи у
безперервному відчуженні від процесу праці, людина відчужується від своєї
сутності як вільної творчої діяльності.
4. Відчуження людини від природи. У процесі відчуженої праці людина все
більше перетворює природу на засіб досягнення своїх бездушних цілей.
5. Відчуження людини від роду.
6. Відчуження людини від людини. Цей аспект відчуження завершує попередні і
є їхнім закономірним результатом: "Безпосереднім наслідком того, що людина
відчужена від продукту своєї праці, від своєї родової сутності, є відчуження
людини від людини".
Slide 15
Марксизм-ленінізм як ідеологія
Slide 16
Складові частини марксизму
Slide 17
Микола Бердяєв про
Володимира Леніна
"Ненависть російських комуністів до християнства містить в
собі суперечність, якої не можуть помітити ті, чия свідомість
пригнічена комуністичною доктриною. Кращий тип комуніста,
тобто людини, цілком захопленої служінням ідеї, здатної на
величезні жертви і на безкорисливий ентузіазм, можливий
тільки внаслідок християнського виховання людських душ,
внаслідок переробки натуральної людини християнським
духом. Результати цього християнського і надземного
залишаються і тоді, коли у своїй свідомості люди
відмовилися від християнства і навіть стали його ворогами"
“Ленін дуже огрубив ідею Маркса про релігію, як потім
ленінці огрубили ідеї самого Леніна. Ленін був майже генієм
грубості — такий його стиль. Для Маркса проблема релігії була
насамперед проблемою зміни свідомості... Для Леніна проблема
релігії є майже виключно проблема революційної боротьби...
Ленін закликав до "штурму неба". Але в богоборстві Леніна
немає глибини, немає глибинних мотивів Фейєрбаха або Ніцше,
немає того, що розкривалося в Достоєвського, немає
внутрішньої драми" .
Slide 18
Загальне поняття волюнтаризму
Під волюнтаризмом у широкому смислі можна
розуміти світоглядну установку, відповідно до якої
воля як прагнення до досягнення певної мети є
вищим началом буття людини і світу.
Волюнтаризм у строгому смислі — це
філософська течія XIX ст., що зробила поняття волі
своїм головним принципом філософування і
протиставила стихію волі раціональному освоєнню
світу. Якщо в системах німецької класичної філософії
воля визначалася через розум, а свобода волі
означала свободу усвідомленого вибору, то такі
мислителі, як Шопенгауер, а за ним Гартман і Ніцше,
утверджують первинність волі стосовно всіх інших
проявів духовного життя, в тому числі й стосовно
розуму.
Slide 19
Філософія Артура Шопенгауера
Людина — це вищий прояв
волі до життя, тому що усвідомлює
її. Сліпа воля в людському існуванні
відкриває очі і дивиться на себе.
Цей погляд приводить до розуміння
егоїзму, який виступає
фундаментальною властивістю
людини.
На цій підставі проростає
песимізм ,тому що будь-яка
перемога ілюзорна, її пронизує
страждання як нудьга пересичення.
Страждання — ось
універсальний результат волі до
життя. Воно її вічний супутник, який
робить похмурим будь-яке щастя.
Щастя "не може бути тривалим
задоволенням і насолодою, — пише
Шопенгауер, — а завжди тільки
звільняє від якого-небудь
страждання і потерпання, за якими
повинне прийти або нове страждання, або... безпредметна туга і
нудьга...”
Slide 20
Етика Артура Шопенгауера
"Воля відвертається від
життя; вона здригається тепер
перед його радощами... Людина
доходить до стану добровільного
зречення.., щирої безтурботності і
абсолютної відсутності бажань".
Це шлях людей, "в яких воля,
досягнувши повної самосвідомості,
знову знайшла себе в усьому і
потім вільно сама себе відсунула і
які чекають тілки моменту, коли
вони побачать, як зникне її остання
іскра і з нею тіло, яке вона
животворить... Замість невпинної
боротьби і метушні, замість
вічного переходу від бажання до
страху і від радості до
страждання,замість ніколи
незавмираючої надії, у чому й минає
сон життя людини, що воліє, —
перед нами постане світ, що
вищий за будь-який розум, повна
тиша духу, глибокий спочинок,
непохитне сподіваня на ясність" .
Slide 21
Фрідріх Ніцше
"Я люблю того, хто кидає золоті
слова попереду своїх справ і
виконує завжди ще більше, ніж
обіцяє: тому що він хоче своєї
загибелі...
Я люблю того, чия душа
переповнена так, що він забуває
самого себе...
Я люблю того, хто вільний духом
і вільний серцем...
Я люблю всіх тих, хто є важкими
краплями, що падають одна за
одною з темної хмари, навислої
над людством: блискавка
наближається, провіщають вони,
і гинуть як провісники.
Дивіться, я провісник блискавки і
важка крапля з хмари: ця
блискавка називається
Надлюдина" .
Slide 22
Вчення Фрідріха Ніцше
Slide 23
Вчення Зиґмунда Фрейда
Лібідо — це універсальна енергія сексуального
бажання, що є загальним джерелом почуттів,
бажань, глибинною причиною поведінки людини в
суспільстві. (Поняття "лібідо" почасти відповідає
категорії “лі" в даосизмі.)
Витіснення — це процес заглушення асоціальних
форм сексуальних бажань і виштовхування їх енергії
за межі свідомості в сферу підсвідомості. Витіснені
бажання скупчуються в підсвідомості, провокуючи неврози, і рано чи пізно прориваються в свідомість.
Сублімація — це процес протилежний витісненню,
що виражається у переключенні лібідо (енергії
асоціальних форм сексуальних бажань) в соціально
значиму діяльність. Найбільш ефективно сублімація
відбувається у творчості.