Філософія Середньовіччя та доби Відродження Кандидат філософських наук, викладач Голуб Є. С. План Філософія Середньовіччя. 2.
Download ReportTranscript Філософія Середньовіччя та доби Відродження Кандидат філософських наук, викладач Голуб Є. С. План Філософія Середньовіччя. 2.
Slide 1
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 2
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 3
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 4
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 5
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 6
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 7
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 8
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 9
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 10
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 11
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 12
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 13
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 14
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 15
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 16
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 2
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 3
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 4
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 5
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 6
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 7
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 8
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 9
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 10
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 11
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 12
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 13
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 14
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 15
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.
Slide 16
Філософія Середньовіччя та доби
Відродження
Кандидат філософських наук, викладач
Голуб Є. С.
План
Філософія Середньовіччя.
2. Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби.
1.
Філософія Середньовіччя
•
•
•
•
•
Особливості філософії середніх віків.
Головні ідеї філософії середніх віків.
Основні догмати теологічної філософії.
Представники середньовічної філософії.
Загальна характеристика середньовічних
філософських напрямів.
Особливості філософії Середніх віків
Середньовічна
філософія
Середньовічний
світогляд
• Етап розвитку філософської думки, що
започаткований після падіння Римської
імперії (V ст.) і тривав до виникнення
ранніх форм європейського капіталізму
(XIV – XV ст.)
• Космос, природа не можуть існувати без
божественної енергії;
• Монотеїзм;
• Бог трансцендентний (перебуває за
межами світу), творить світ;
• Людина в усьому покладається на Бога. Всі
люди рівні перед Богом. Головне життєве
завдання людини – спасіння душі.
Постає питання
про природу зла та
відповідальність за
його існування
Теоцентричність
мислення (первинна
реальність – Бог)
Обґрунтовується
теодицея
“боговиправдання” та
формується
“апофатичне богослів’я”
Головні
ідеї
філософії
середніх
віків
Формується новий
погляд на людину
(вона богоподібна і
водночас гріховна)
Світ набуває
подвійного буття
(божественний світ,
друге – тваринний,
людський гріховний
світ)
Пізнати світ
можна тільки
пізнаючи Бога
Створений Богом
світ постійно
змінюється
Бог створив світ із
нічого
Основні
догмати
теологічної
філософії
Бог є осередком
добра. Зло у світ
приніс сатана –
диявол, який
виступив проти
Бога
Спасіння людини
можливе лише
через Сина
Божого і
людського Ісуса
Христа
П’ять доказів буття Божого, висунутих
Фомою Аквінським у “Сумі теології”:
Рух. Усе, що рухається, має причиною свого руху щось
інше. Останньою причиною руху є Бог.
Причина. Все, що існує, має причину. Першопричиною
всього є Бог.
Випадковість і необхідність. Випадкове залежить від
необхідного. Абсолютною, первинною необхідністю є Бог.
Ступінь якості. Все, що існує, має свою якість (краще –
гірше, добро – зло). Тому повинно бути мірило якостей.
Цим мірилом, вищою досконалістю є Бог.
Мета. Світ цілеспрямований. Отже, існує той, хто
спрямовує все до мети. Це Бог.
Учення Томи Аквінського в 1879 р. було проголошене офіційною
філософською доктриною католицької церкви під назвою
“неотомізм”.
Представники середньовічної філософії:
Тертуліан Карфагенський (160-220);
Августин Блажений (354 - 430);
Боеций (480 - 524);
Іоан Скот Еріугена (810 - 877);
Альбер Великий (1193 - 1280);
Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109);
Фома (Тома) Аквінський (1225 - 1274);
П’єр Абеляр (1079 - 1142);
Уільям Оккам (1285 - 1349).
Загальна характеристика
середньовічних філософських напрямів
Апологетика
• розділ теології, що захищає християнство
від античної філософії. До складу
апологетики входять: доведення буття
Бога, безсмертя, душі, вчення про
божественне одкровення тощо.
Патристика
• (від лат. Pater – батько, отець) – система
вчень “отців церкви” – теологів, філософів у
добу від І по VIII ст.
Схоластика
• Релігійно-філософські вчення, що на
противагу містиці, вважали шлях осягнення
Бога в логіці. У розвитку схоластики
виділяють три етапи: ранній, середній і
пізній. (дивись далі)
Схоластика
Рання
схоластика
(ІХ – ХІІ ст.)
• Базується на взаємопроникненні
філософії, теології і науки (П. Абеляр та
інші).
Середня
схоластика
(ХІІІ ст.)
• Характеризується остаточним
розмежуванням науки філософії та
теології (Д. Скот, Ф. Аквінський, Р. Бекон).
Пізня
схоластика
(XIV – XVст.)
• Остаточне відмежування містики від
церковної теології (М. Кузанський,
М. Бурідан, У. Оккам).
Філософські вчення
Номіналізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії) не
мають реального існування ані у
свідомості, ані поза нею (У. Оккам
та інші).
Реалізм
• Філософське вчення, згідно з яким
загальні поняття (універсалії)
передують реальним предметам і
незалежні від них (А. Блажений,
Ф. Аквінський та інші).
Поняття «відродження» і характерні риси
духовного та філософського життя цієї доби
• Характеристика епохи.
• Особливості філософської думки епохи Відродження.
• Основні напрями філософії доби Відродження.
Характеристика епохи
Епоха Відродження (фр. ренесанс) – доба
переходу від Середньовіччя XIV – XVII ст. – охоплює
майже три сторіччя. Це період розвитку
промисловості,
торгівлі,
мореплавства,
що
зумовило розвиток природознавства, математики,
механіки і вимагало звільнення людського розуму
від схоластики і повороту до природничонаукового пізнання світу та людського буття.
Особливості філософської думки
епохи Відродження
Напрямки
філософії епохи
Відродження
Філософія
епохи
Відродження – це сукупність філософських
напрямів, що виникли у
Європі в XIV – XVII ст. і
мали антисхоластичну
спрямованість, вірили у
великий фізичний і
духовний
потенціал
людини.
Гуманістичний
Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Основні філософські ідеї
Представники
Гуманістичний Неоплатонічний
Натурфілософський
Соціальнополітичний
Д. Аліг’єрі
Ф. Петрарка
Л. Валла
М. Кузанський
Д. Мірандола
Парацельс
Коперник
Г. Галілей
Б. Телезіо
Дж. Бруно
М. Лютер
Т. Мор
Т. Компанелла
М. Монтень
Макіавеллі
•Критика
схоластики.
•Вище благо –
життєві
насолоди.
•Людина
велична і
могутня.
•Чоловік і жінка
– рівні.
•Пантеїзм.
•Людина –
другий Бог.
•Людина –
творець самої
себе.
•Творець світу –
надчуттєве
абстрактне
“єдине”.
•Матерія –
•Заперечення
вічний
влади папи
початок.
римського.
•Існують інші
•Державний
розумні істоти устрій
на інших
повинен
планетах.
базуватись на
•Характерним
суспільній
для людини є
власності.
праця і
•Необхідна
творчість
сувора
регламентація побуту.
Проблемно-пошукові завдання і
вправи
• Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить: а) Орігену;
б) Василю Великому; в) Тертулліану. Як ви його розумієте?
• Схоластика виникла з метою: а) розробити Символ віри; б) виправити
праці «отців церкви»; в) упорядкувати християнську догматику.
• П’ять доказів Божого буття розробив: а) Іоанн Скот Еріугена; б) П’єр
Абеляр; в) Фома Аквінський. Де використовуються ці постулати в наш
час?
• Що таке пантеїзм? : а) визнання присутності Бога в усій природі; б) визнання первинності матерії щодо свідомості; в) визнання того, що
розум – головне знаряддя пізнання.