РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ Концепція корисності та її застосування для оцінки ставлення людей до ризику КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь задоволення конкретного суб’єкта певним товаром (виробом або послугою), а також.
Download ReportTranscript РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ Концепція корисності та її застосування для оцінки ставлення людей до ризику КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь задоволення конкретного суб’єкта певним товаром (виробом або послугою), а також.
Slide 1
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 2
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 3
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 4
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 5
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 6
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 7
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 8
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 9
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 10
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 11
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 12
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 13
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 14
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 15
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 16
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 17
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 18
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 19
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 20
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 21
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 22
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 23
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 24
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 25
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 26
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 27
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 28
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 29
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 30
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 31
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 32
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 33
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 34
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 2
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 3
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 4
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 5
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 6
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 7
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 8
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 9
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 10
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 11
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 12
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 13
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 14
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 15
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 16
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 17
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 18
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 19
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 20
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 21
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 22
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 23
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 24
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 25
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 26
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 27
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 28
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 29
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 30
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 31
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 32
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 33
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Slide 34
РИЗИК ТА ЕЛЕМЕНТИ
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Концепція корисності та її
застосування для оцінки
ставлення людей до ризику
КОРИСНІСТЬ - відображає ступінь
задоволення
конкретного
суб’єкта
певним товаром (виробом або послугою),
а також дією.
КОРИСНІСТЬ - суб'єктивне поняття(одні
і ті ж товари по-різному корисні для різних
споживачів).
ІЄРЕМІЯ БЕНТАМ
(1748-1832), англійський філософ,
засновник утилітаризму (від англ. Utility корисність) – одного із напрямків
соціальної філософії.
Сформулював поняття корисності, яке
потрапило в економіку з соціальної
філософії. Автор "Вступу в принципи
моралі та законодавства" (1789).
ДАНІЕЛЬ БЕРНУЛЛІ
В контексті економічних наук термін "корисність"
першим вжив швейцарський математик Даніель
Бернуллі (1700-1782).
ВЛАСТИВОСТІ КОРИСНОСТІ :
1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від
індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача.
2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у
різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий
приклад:
Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на
морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку
споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде
високою.
Экзамен на экономфаке.
- Приведите пример общественной полезности рекламной
деятельности.
- Рекламными проспектами можно застелить пол при малярных
работах.
ВИДИ КОРИСНОСТІ
Сукупна корисність (ТU) – це
корисність, яку отримує споживач від
всього обсягу благ, який він спожив
протягом визначеного періоду часу.
Гранична корисність (МU) – це
додаткова корисність, яку отримує
споживач із споживанням додаткової
одиниці блага.
Гранична корисність залежить від двох факторів:
інтенсивність індивідуальної потреби;
рідкісності блага, яка визначається існуючим його запасом.
ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
БЛАГ (ЗАКОН ГОССЕНА)
Із зростанням споживання
певної кількості блага за умов
незмінного споживання інших
благ, сукупна корисність
повільно зростає, а гранична
корисність зменшується і може
набувати від'ємних значень.
Герман Генріх Госсен
(1810-1859) – німецький
економіст, представник
математичної школи.
Цей закон показує, як змінюється ступінь задоволення
одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної
одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і
необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної
одиниці приносить все менше задоволення.
ВИСНОВОК
Чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для
нього кожна додаткова одиниця цього блага. Отже, ціна блага визначається не
загальною, а граничною його корисністю.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ Г. ГОССЕНА
Госсен Герман-Генріх (1810 — 1858) не був
професійним ученим - економістом. Закінчивши
юридичний факультет Боннського університету,
перебував на державній службі, пізніше подав у
відставку і займався страховою справою.
У 1850 p. залишив усі свої справи заради написання книги, яку закінчив і
видав у 1854 p. під назвою "Розвиток законів суспільного життя і правила
людської діяльності, що випливають з них", у якій знайшли відображення
принципи, відомі в сучасній економічній літературі як перший і другий
"закони Госсена".
Госсен сподівався своєю працею зробити в економічній науці таке ж
важливе відкриття, як Коперник у галузі астрономії. Але, не дочекавшись
визнання і глибоко розчарувавшись, він відкликав нереалізовану
частину тиражу і спалив усе, що зміг одержати. Через чверть століття
окремі вцілілі екземпляри його книги стали надбанням наступних
поколінь економістів.
ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ
Корисність
кількісна або кардиналістська
теорія корисності
порядкова або ординалістська
теорія корисності
В.Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт
К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер
Кількісне вимірювання корисності
передбачає вимір величини корисності, яку
споживач отримує в процесі споживання
товару чи послуги. Таке вимірювання є
достатньо умовним, так як не існує єдиного
підходу до визначення одиниць виміру. Для
порівняння
корисностей
різних
благ
використовують умовні бали, які присвоює
споживач самостійно.
Порядкове вимірювання корисності
передбачає
визначення
споживачем
послідовності в якій будуть обиратися
блага для задоволення власних потреб.
Виходячи з даної теорії, корисність благ
не можна виміряти кількісно, а лише
якісно – визначивши ранг та порядок.
КІЛЬКІСНА АБО КАРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ
Запропонували в останній третині XIX ст. незалежно один від
одного:
Вільям Джевонс (1835-1882),
Карл Менгер (1840-1921)
Леон Вальрас (1834-1910)
В основі цієї теорії лежало припущення про можливість порівняння
корисності різних благ. Цю теорію розділяв Альфред Маршалл
(1842-1924).
Кардиналістська корисність - суб'єктивна корисність
(задоволення), яку споживач отримує від споживання благ,
виміряні в абсолютних величинах.
Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних
одиницях - Ютіліт (utility - корисність) . Але пізніше було доведено,
що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і
виникла альтернативна кардиналистской (кількісної) ординалістська
(порядкова) теорія корисності.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
запропонували англійський економіст і статистик Ф. Еджуорт (1845-1926),
італо-швейцарський соціолог і економіст Вільфредо Парето (1848-1923),
американський економіст і статистик І. Фішер (1867-1947).
В 30-х рр. XX в. після робіт Р. Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула
довершеної форми і по теперішній час залишається найбільш
поширеною.
ОРДИНАЛІСТСЬКА (ПОРЯДКОВА) ТЕОРІЯ
КОРИСНОСТІ (DIE ORDUNG - ПОРЯДОК)
вартість (цінність) блага визначається не витратами праці, а
важливістю тієї потреби, яка задовольняється даними благом, і
суб'єктивна корисність блага залежить від ступеня рідкості блага і від
ступеня насичення потреби в ньому.
Прибічники ординалистского підходу стверджують, що корисність
неможливо виміряти кількісно, але на основі переваг можна виявити
порядкову корисність, тобто описати поведінку споживача шляхом
ранжирування.
ВИМІР КОРИСНОСТІ
кардиналистский похід(від англ.
cardinal - кількісний) - споживач
може вимірювати корисність як
фізичну величину, в деяких
одиницях.
ординалистский підхід(від англ.
ordinal - порядковий) споживач вимірює корисність
товару шляхом порівняння його
з іншим товаром.
ПОНЯТТЯ КРИВОЇ БАЙДУЖОСТІ
Графічна система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих
байдужості, уперше використаних Ф. Эджуортом в 1881 р.
Крива байдужості зображує
сукупність наборів, між якими
споживач не робить
відмінностей.
Будь-який набір на кривій
байдужості забезпечить один і
той же рівень задоволення.
Крива байдужості зображує
альтернативні набори благ, які
доставляють однаковий рівень
корисності.
Графік кривої байдужості
Переваги споживача такі, що він
задовольняє однакову сукупну
потребу в продуктах А і В при будьякій їх комбінації, показаній на
малюнку.
Отже, споживачеві байдуже, яку
саме комбінацію продуктів він дійсно
придбає.
Карта кривих байдужості
Для того, щоб мати уявлення про смаки
конкретного покупця, зображують цілу
серію кривих байдужості, яка
називається картою кривих байдужості.
Вона показує норму заміщення двох
товарів при будь-яких рівнях споживання
цих товарів.
Властивості кривих байдужості
Крива байдужості, розташована справа і вище за іншу криву, є
прийнятнішою для споживача.
Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо раціонально
діючі споживачі віддаватимуть перевагу більшій кількості будь-якого
набору меншому.
Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними
нормами заміщення, що зменшуються.
Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують
граничні норми заміщення одного блага, що зменшуються, на інше.
Набори благ на кривих, більше видалених від початку координат,
прийнятніше наборам благ, розташованим на менш видалених
кривих.
ФРЕНСІС ЮСІДРО ЭДЖУОРТ
Френсіс Юсідро Эджуорт був Ірландським філософом,
політиком і економістом. Він вніс значний вклад в
статистичні методи.
Починаючи з 1891 року, він був редактором "The
Economic Journal", а також опублікував безліч власних
робіт, які зробили значний вплив на розвиток
статистичних методів.
Эджуорт не вчився в школі, займаючись з приватними викладачами, аж до
вступу до університету. Він навчався в університетах Дубліна і Оксфорда по
філологічних напрямах. У 1877 він отримав кваліфікацію адвоката, проте,
надалі, в цій якості він не практикувався. Далі Эджуорт сконцентрувався
переважно на економіці і статистиці.
Найвідомішою публікацією є видана в 1881 році книга, під назвою
"Mathematical Psychics : An Essay on the Application of Mathematics to the
Moral Sciences"(назву можна перевести як: "Математична психіка. Есе про
застосування математики до моральних наук")
Типи людей, виділені
за ставленням до
ризику
нейтральні до ризику,
прихильники ризику,
супротивники ризику.
НЕЙТРАЛЬНА ДО РИЗИКУ
Нейтральною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті байдужа до вибору між:
гарантованою і ризиковою
альтернативами.
кор
ис
ніс
ть
ризик, дохід
СХИЛЬНА ДО РИЗИКУ
Схильною до ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
пов'язаній з ризиком альтернативі
над безризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
СУПРОТИВНИК РИЗИКУ
Супротивником ризику вважається
людина, яка при даному очікуваному
результаті надасть перевагу
безризиковій альтернативі над
ризиковою.
ко
ри
сні
сть
ризик, дохід
Плата за ризик.
Винагорода за ризик
Винагорода за ризик – це премія у
вигляді
грошової
суми,
яка
розраховується
як
різниця
між
очікуваним ризиковим і гарантованим
результатами при тому самому рівні
корисності.
Плата за ризик – сума
коштів, яку готова
заплатити людина задля
уникнення ризику.
ПРИКЛАД
Випускник школи розглядає можливі варіанти працевлаштування. Він може
влаштуватися на роботу з гарантованим щомісячним заробітком у 200 грн.
(оклад). Інша робота оплачується відрядно. Заробіток залежить від кількості і
якості виготовленої продукції: з імовірністю 30% забезпечує щомісячний доход у
100 грн.; з імовірністю 70% - 250 гр. Корисності різних розмірів грошового доходу
для даного випускника показані в табл. 1.
•
•
Необхідно визначити:
Яку роботу вибере випускник, що максимізує корисність?
Чому дорівнює винагорода за ризик?
Таблиця 1
Доход, грн.
Корисність, ум. од.
100
4
150
7
200
10
219
10,3
250
13
300
16
Рішення.
1. Визначимо очікуване значення корисності при відрядній роботі
У роботі з гарантованим заробітком корисність дорівнює 10. Таким чином,
відрядна робота дає більш високе значення очікуваної корисності, хоча і є більш
ризикованою. Отже, випускник, який максимізує корисність, вибере другу роботу.
2. Розрахуємо очікуване значення доходу відрядної роботи
А очікуваній корисності даної роботи (10,3 ум.од.) відповідає гарантований доход
у 219 грн. (див. табл. 2.1). Оскільки різниця між ризикованим і гарантованим
результатами, отриманими при одному рівні корисності, негативна (205 - 219), тієї
винагороди за ризик немає. Більш високий ризик відрядної роботи не компенсується
підвищеним доходом.
ПИТАННЯ
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ ...
ЖИТТЯ - ЦЕ ПРЯНА, СЛІПУЧА ГРА, ЦЕ - СТРИБОК З ПАРАШУТОМ,
ЦЕ - РИЗИК, ТИ ПАДАЄШ, АЛЕ ЗНОВУ ВСТАЄШ НА НОГИ,
ЦЕ - ТЕ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ «ВИЛІЗТИ ЗІ ШКІРИ»,
ЦЕ - ТУГА І ВІДЧАЙ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗРОБИТИ НАМІЧЕНЕ.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!