Transcript візові питання у відносинах україна – єс

ВСТУП
У 1992 році Україна долучилась до співробітництва з європейськими фінансовими
організаціями, зокрема, ставши членом Європейського банку реконструкції і розвитку, який був
створений для допомоги країнам Східної Європи. Тоді ж і почалось співробітництво з ЄС.
Українське керівництво проголосило стратегічними цілями вступу до цієї впливової
міжнародної організації:
 створення зони вільної торгівлі;
 сприяти поглибленню стосунків у всіх сферах;
 посилити політичну асоціацію й економічну інтеграцію на основі взаємних прав та обов'язків;
 ухвалити рішення з візових питань.
1 січня 2008 р.
Набрала чинність Угода про спрощення оформлення віз між
Україною та ЄС. Документ встановлює спрощений механізм видачі віз
українським громадянам консульськими установами держав-членів ЄС у
рамках шенгенського законодавства.
Ключовими елементами угоди є положення про перспективу
запровадження взаємного безвізового режиму, безвізовий режим для
власників дипломатичних паспортів, видачу багаторазових віз (строком від
1 до 5 років) широкому колу громадян України (журналістам, спортсменам,
учасникам наукових, культурних і мистецьких заходів), видачу
безкоштовних віз для низки категорій осіб.
З метою моніторингу виконання положень було створено Спільний
візовий комітет (СВК) Україна - ЄС, засідання якого відбуваються двічі на
рік у Києві та Брюсселі.
5 квітня 2009 р.
Був напрацьований і набув чинності Візовий кодекс ЄС.
Документ об’єднує в собі всі правові норми, які регулюють ухвалення
рішення з візових питань.
Кодекс підвищує рівень прозорості, зміцнює правову безпеку та
забезпечує умови рівного ставлення до всіх громадян, що подають анкети на
отримання Шенґенської візи. Водночас кодекс гармонізує правила та практики для
країн Шенґенського простору (22 держав-членів ЄС та 4 асоційовані країни), що
впроваджують спільну візову політику.
Візовий кодекс:
- визначає всі процедури та умови для видачі «короткострокових віз» та
«транзитних аеропортних віз». Також встановлює перелік громадян третіх країн, яким
потрібно мати «транзитні аеропортні візи» при проходженні через міжнародні транзитні
зони аеропортів, розташованих на території країн-членів ЄС;
- охоплює візи, видані для «короткосктрокового перебування», тобто для
перебування не довше 90 днів протягом 180-денного періоду. Законодавство стосовно
видачі віз з метою довгострокового перебування (більше ніж 90 днів) залишається в
національній компетенції;
- стосується «короткострокових віз» та «транзитних аеропотних віз»,
виданих країнами-членами ЄС, окрім Великобританії та Ірландії; Болгарія, Румунія та
Кіпр застосовуватимуть Візовий кодекс як тільки стануть частиною Шенгенського
простору без внутрішніх кордонів;
- застосовується також в країнах, що є частинами Шенгенського простору, але не
є членами ЄС (Ісландія, Норвегія, Швейцаріята, Ліхтенштейн).
Важливо підкреслити, що Угода про спрощене оформлення
віз між Європейськими Спільнотами та Україною продовжує мати
чинність, яка випливає з принципу міжнародного права.
Відповідно до якого міжнародні угоди заміщають
відповідні норми внутрішнього законодавства обох сторін.
Угода про спрощене оформлення віз дозволяє відійти від
низки правил Візового кодексу, пропонуючи для громадян України
більш сприятливі умови (вартість візи – 35 євро замість 60 євро;
звільнення від сплати за візу для ширшого переліку категорій
громадян; спрощення вимог до оформлення документів; 10денний, замість 15-денного, строк оформлення візи після подання
документів).
кінець 2013 р.
Європа вирішила піти на поступки і
пришвидшила можливе
підписання безвізового режиму в якості «винагороди українського народу за
стремління до демократії». Орієнтовний термін ухвалення: кінець 2015 року.
Щоб мати безвізовий режим з ЄС, Україні потрібно 1,5 - 2 роки. Для
цього потрібно виконати як мінімум три умови: боротьба з корупцією, протидія
дискримінації та поява біометричних паспортів.
Приклад Молдови показав, що всі умови можна виконати за 2 роки,
і розподілити на 2 фази:
1 фаза (можливе завершення до літа 2014р.): програма, щодо подолання
дискримінації,
антикорупційного
законодавства,
введення
нових
ідентифікаційних документів;
2 фаза (приблизно 1 рік): біометричні паспорта, введення в реальну дію
Закону «Про єдиний державний демографічний реєстр та документів, що
підтверджують громадянство України чи спеціальний статус (прийнятий ще
в 2012 році, однак реальної дії не має)».
гармонізація законодавства у сфері міграції, прикордонного контролю, притулку, боротьби з
організованою злочинністю і корупцією, захисту даних із законодавством Європейського Союзу
і зобов’язаннями за міжнародним правом
демократія і верховенство права, зміцнення інституціональної та технічної спроможності в усіх
вищезазначених сферах, включаючи впровадження та виконання законодавства відповідно до
вимог ЄС
наявність прийнятого Плану заходів ЄПД або аналогічного документу планування, належне
впровадження і виконання угоди про реадмісію та угоди про спрощення візового режиму, які
були укладені з Європейським Союзом
26 березня 2014 р.
За
присутності
європейських
комісарів
Штефана Фюле і Януша Левандовського було підписано
п'ять документів, яких бракувало для впровадження
безвізового режиму з ЄС.
Серед них - затверджена форма біометричного
паспорта, документи, що стосуються біженців і осіб, які
потребують додаткового або тимчасового захисту тощо.
Отже, безвізовий режим з ЄС можуть запровадити
раніше, ніж очікувалось.
Відкриття
українцям
доступу
до
безвізового
пересування
(не
працевлаштування) й надання підтримки спеціальним програмам навчання нашої
молоді в Європі – це, можливо, найбільша допомога, яку ЄС на сьогодні може надати
українському суспільству, щоб воно виховало нову генерацію, яка почуватиметься не
частиною пострадянського простору, а європейцями. А це неможливо без скасування
візового режиму для українців: не чиновників, а насамперед студентів, журналістів,
науковців, представників малого й середнього бізнесу.
Звичайно, можна посилатися на проблеми з виконанням нинішньою
вітчизняною владою плану з лібералізації візової політики, однак державам ЄС уже
варто було б навчитися розмежовувати тимчасовий авторитарний режим і
проєвропейську більшість українського суспільства.