Transcript 10. Поляризація.

Визначте довжину хвилі для лінії в
дифракційному спектрі другого порядку, що
збігається із зображенням лінії спектра
третього порядку, у якої довжина хвилі
дорівнює 400 нм.
А. 600 нм.
В. 800 нм
С. 200 нм.
Визначте оптичну різницю ходу хвиль
довжиною 540 нм, що пройшли через
дифракційну решітку і утворили максимум
другого порядку.
А. 2,7 ∙ 10-7 м.
В. 10,8 ∙ 10-7 м.
С. 5,4 ∙ 10-7 м.
За якої умови більш чітко відбувається
виражене огинання предмета хвилями?
А.Довжина хвилі набагато менша від розмірів
перешкод.
В.Довжина хвилі дорівнює розмірам предмета.
С.Довжина хвилі співрозмірна з лінійними
розмірами предмета або більша за них.
Три дифракційних решітки мають 150, 2100,
3150 штрихів на 1 мм. Яка з них дає на екрані
більш широкий спектр при рівних умовах?
A. 1.
B. 2.
C. 3.
Умова максимуму дифракційної картини,
отриманої за допомогою дифракційної решітки,
d sin φ = kλ. У цій формулі k повинно бути:
A. Цілим числом.
B. Парним числом.
C. Непарним числом.
Поляризацією світла називають сукупність
явищ хвильової оптики, в яких проявляється
поперечність світлових хвиль.
Поляроїди - пристрої, які служать для
поляризації світла._ У класичному експерименті
для поляризації, як поляроїд використовують
кристали турмаліну.
Світло, що пройшло через
поляроїд, буде являти собою
сукупність поперечних коливань
одного напрямку, що
визначається орієнтацією осі
поляроїда.Таке світло ми будемо
називати поляризованим. Тепер
зрозуміло, чому світло затухає,
коли ми повертаємо другу
пластинку: поляризоване
першою пластинкою світло може
проходити через другу тільки
тоді, коли вісь другої пластинки
паралельна осі першої
пластинки.
В поперечній хвилі коливання
відбуваються в напрямку
перпендикулярному до напрямку
поширення хвилі.
Поперечна хвиля в гумовому джгуті. Частинки коливаються
вздовж осі y. Поворот щілини S викличе загасання хвилі.
Досліди по поляризації світла
підтверджують, що світлова
хвиля - поперечна хвиля._
Спеціально поставлені досліди
показали, що на сітківку ока, на
фотоплівку впливає саме
електрична складова світлової
хвилі. Сила ж дії на заряджені
частинки з боку магнітного поля
набагато менша.
Тому за напрям коливань в світловій хвилі
прийнято напрям вектора напруженості
електричного поля Е.
Напрям коливань електричного
вектора в хвилі, що пройшла,
називається дозволеним
напрямом пластинки. Пластинка
турмаліну може бути
використана як для отримання
поляризованого світла, так і для
аналізу характеру поляризації
світла (поляризатор і
аналізатор).
В даний час широко використовуються штучні
діхроїчні плівки, які називаються поляроїдами.
Поляроїди майже повністю пропускають хвилю певної
поляризації і не пропускають хвилю, поляризовану в
перпендикулярному напрямку. Таким чином,
поляроїди можна вважати ідеальними
поляризаційними фільтрами.
Використовуючи поляризатор при зйомці, фотограф отримує
додаткову можливість зміни яскравості і контрасту різних частин
зображення. Наприклад, результатом зйомки пейзажу в сонячний
день з застосуванням такого фільтру може вийти темне, густосинє небо. При зйомці об'єктів, що перебувають за
склом, поляризатор дозволяє позбутися від відображення
фотографа в склі.
Приклад використання поляризаційного фільтра у фотографії.
Максимальний ефект досягається при зйомці в напрямку,
перпендикулярному напрямку на Сонце.
Використовується в лабораторіях харчової, хімічної
промисловості та інших галузях науки і виробництва
для визначення концентрації розчинів оптично
активних речовин, таких як цукор, глюкоза, білок, по
куту обертання площини поляризації.
Поляризоване світло пропонували
використовувати для захисту водія від
сліпучого світла фар зустрічного
автомобіля. Якщо на вітрове скло і фари
автомобіля нанести плівкові поляроїди з
кутом пропускання 45о, наприклад
вправо від вертикалі, водій буде добре
бачити дорогу і зустрічні машини,
освітлені власними фарами. Але у
зустрічних автомобілів поляроїди фар
виявляться схрещеними з поляроїдом
вітрового скла даного автомобіля, і
світло фар зустрічних машин згасне.
Різні кристали створюють різне
за значенням і напрямком
подвійне заломлення променів,
тому, пропускаючи через них
поляризоване світло і вимірюючи
зміну його інтенсивності після
проходження кристалів, можна
визначити їх оптичні
характеристики і робити
мінералогічний аналіз. Для цієї
мети використовуються
поляризаційні мікроскопи.