Transcript Biology_17

Національний фармацевтичний університет
Кафедра біології, фізіології та анатомії людини
Медична арахноентомологія.
Павукоподібні — паразити людини
Арахноентомологія – розділ медичної
паразитології, який вивчає членистоногих, які
являють собою паразитів людини.
Загальна характеристика членистоногих
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
Включає понад 1,5 млн. видів (найбільш чисельний тип тварин).
Нервова система складається з декількох вузлів.
Наявність рецепторів для пошуку осіб протилежної статі, їжі та ін.
Кровоносна система незамкнена, є серце, в крові є формені
елементи. Кров жовтого, червоного або блакитного кольору.
Дихання за допомогою трахей або легень; у водневих форм – зябра;
у дрібних форм – через кутикулу.
Травна система складається з трьох відділів.
Органи виділення представлені мальпігієвими судинами або
коксальними залозами.
Роздільностатеві організми, іноді зустрічаються гермафродити.
Розмноження заплідненням, деякі партеногенетично. Більшість
видів відкладають яйця, деякі – народжують личинки.
Ріст відбувається за фазами розвитку, при линянні, під час якого
відбувається зміна і збільшення тіла (личинка – німфа – імаго),
тобто метаморфоз.
Класифікація типу членистоногих
Тип Членистоногі
Підтип
Зябродихаючі
Підтип Хеліцерові
Клас Ракоподібні
Клас Павукоподібні:
ряд Скорпіони;
ряд Сольпуги
(Фаланги);
ряд Павуки;
ряд Кліщі
Підтип
Трахейнодихаючі
Клас Комахи:
ряд Таргани;
ряд Двокрилі;
ряд Блохи,
ряд Клопи;
ряд Воші
Характеристика Класу Ракоподібні
1. Близько 25 тисяч видів.
2. Мешкають у водному середовищі.
3. Для паразитології значення мають прісноводні раки, краби і
циклопи:
• раки і краби є проміжними хазяїнами в циклі розвитку
легеневого сисуна;
• циклопи – в циклах розвитку стьожака широкого і ришти.
Характеристика Класу Павукоподібні
Близько 40 000 видів.
Мешкають на суші.
Дихають атмосферним повітрям.
Відбувається в тій чи іншій мірі злиття окремих сегментів
тіла.
5. Вусики відсутні. 6 пар кінцівок, з яких 4 пари ніг (для
переміщення), 2 пари щелеп, хеліцер (для захвату та
роздрібнення їжі, проколюванні шкіри хазяїна при
кровосмоктанні).
1.
2.
3.
4.
Розповсюдження представників
Класу Павукоподібні
1. Скорпіони, каракурти, фаланги та деякі павуки – отруйні
для людини, однак вони практично не зустрічаються в
межах України.
2. Кліщі – кровосисні ектопаразити, переносники збудників
інвазійних та інфекційних хвороб людини і тварин –
зустрічаються по всій території України.
Загальна характеристика клещей
1. Тіло не сегментовано (не поділяється на голову, груди та
черевце), за формою – кулеподібне або овальне. У дорослих
кліщів 4 пари ходильних ніг з кігтиками на кінцях для
прикріплення до хазяїна.
2. Ротовий апарат – колюче-смокчучий (для проколювання шкіри
хазяїна та утримання на ньому). Складається з хеліцер та
хоботка, що вкритий гострими зубцями.
3. Розвинуті органи травлення. У середній кишці – вирости для
вмісту їжі (крові) для можливого подальшого існування без їжі.
4. Дихання – за допомогою трахей з відкритими назовні
дихальцями, що знаходяться біля основи кінцівок.
5. Роздільнополі тварини.
6. Деякі кліщі:
• тимчасові ектопаразити
• природні резервуари
• передатчики при смоктанні крові збудників тяжких хвороб.
Медична арахнологія вивчає кліщів
•підряду Parasitiformis (паразитиформні)
•підряду Sarcoptiformes (саркоптиформні)
•підряду Trombidiformis (тромбідиформні).
Підряд Паразитиформні кліщі включає
надродину іксодоїдних кліщів
надродину гамазоїдних кліщів.
родина іксодові
родина аргасові
Порівняльна характеристика іксодових та аргасовіх клещей
Іксодові клещі
Аргасові клещі
За розмірами найбільші порівняно зі всіма кліщами (від декілька мм до 2-3 см від ступеня
насиченості кров’ю)
Тіло розділене на невелику голову і тулуб.
Гематофаги (живляться кров’ю).
Розмноження тісно залежіть від живлення кров’ю.
Залежність дозрівання яєць від перетравлення і засвоєння крові.
Поглинання самками визначеної порції крові забезпечує формування, розвиток і відкладку
однієї порції яєць.
Нові яйцекладки можливі тільки після повторного живлення.
Період, що протікає від одного акту кровосмоктання до наступного, між якими і
здійснюється розмноження кліщів, називається гонадотрофічний цикл.
Самки мають тільки 1 гонадотрофічний цикл
і після першої і єдиної відкладки яєць гинуть.
Самки за своє життя проходять
декілька (4-6) гонадотрофічних циклів.
У самців залежність дозрівання статевих продуктів від живлення виражена не завжди.
Самки відкладають від декількох тис. до 17000 яєць.
Самки одночасно відкладають від 50 до 200
яєць, але оскільки вони проходять декілька
гонадотроічних циклів, то за своє життя вони
продукують 1000-1500 яєць.
Порівняльна характеристика іксодових та аргасовіх клещей
Іксодові клещі
Аргасові клещі
В процесі онтогенезу проходять ряд послідовних фаз: яйця, личинки, німфи й імаго, що
відрізняються одна від одної морфологічно і біологічно.
Чергування в циклі розвитку періодів вільного існування в зовнішньому середовищі і
періодів паразитування.
Максимальне число використовуваних
Характерний багатоживительний тип циклу
живителів не перевищує трьох
розвитку.
(трьохживительний цикл).
Місцева реакція виникає в той час, коли кліщ ранить шкіру і вводить хоботок, що пронікає
тільки в епідермальні шари. Загальна реакція на травми шкіри і надходження токсичних
секретів слини різноманітна: з’являється алергія, змінюється загальна реактивність
організму (зменшенням кількості еритроцитів і гемоглобіну).
Боротьба проводиться шляхом знищення кліщів у біотопах і на тваринах.
Характеристика гамазоїдних клещей
Можуть жити вільно, або бути тимчасовиим чи постійними
паразитами.
Дуже дрібні кліщі, розмір тіла яких коливається в межах 0,2-2,5 мм.
Паразитичні кліщі живляться кров’ю на всіх стадіях свого
життєвого циклу.
Переносять збудників бореліозу, орнітозу, холери та чуми птахів,
везикульозного рикетсіозу й епідемічного щурячого висипного
тифу, а також є кровосисними ектопаразитами. Можуть
спричинювати сильні подразнення шкіри – дерматити.
Підряд Гамазоїдні кліщі включає
надродину саркоптоїдних (коростяних) кліщів
надродину пір’яних кліщів.
родина нашкірникі
родина свербні
Нашкірники
Довжина тіла нашкірників до 0,8 мм.
Постійні паразити (життя і розвиток відбуваються тільки на тваринах, а в
навколишньому середовищі вони зберігаються недовго).
Метаморфоз нашкірників у самок і самців відбувається у різний термін.
Нашкірники паразитують на шкірі з переважно густим шерстяним
покривом і підвищеною вологістю. Токсична слина призводить до
запалення шкіри.
Серед цієї родини зустрічаються шкіроїди, що харчуються
епідермальними відлущеними клітинами. Дуже часто ці кліщі, їх слина,
екскременти і навіть загиблі особини є потужними алергенами (пилові
кліщі - постільний або домашній – є причиною бронхіальної астми).
Свербні
Тіло кулясте, завдовжки 0,25-0,5 мм.
Паразитують в епідермісу шкіри. Самки під епідермісом роблять
ходи, у кожному з яких відкладають 2-8 яєць. Усього самка
відкладає 40-60 яєць. Для повного розвитку кліщів за оптимальних
умов потрібно в середньому 15-19 діб. Тимчасово свербні можуть
знаходитися на людині. Свербні викликають тяжче захворювання,
ніж нашкірники.
Типовий представник –
коростяний свербун
Коростяний свербун
Хвороба – сверблячка.
Ходи в шкірі роблять самки.
Самці живуть на поверхні шкіри, проникають в готові ходи і запліднюють самок.
Самки відкладають яйця, з яких через 2-3 дні виходять личинки, що через 5-6 діб
перетворюються в німфи, а ті через 2-4 дня – в імаго.
Живуть кліщі 40-50 днів.
Ураження шкіри призводить до порушень багатьох систем організму,
розчухування шкіри спричинює її потовщення, облисіння і складчастість.
Заразитися сверблячкою можна при контакті із хворим чи з його речами. Діагноз
ставлять на підставі виявлення кліщів у зіскрібках шкіри. Профілактика пов’язана
з дотриманням правил особистої гігієни, ізоляції і лікування хворих сверблячкою.
а – самка; б – ходи, що
зроблені свербнями в шкірі;
1 – вентиляційний отвір; 2
– яйця свербня; 3 –
личинки; 4 – німфа; 5 –
вхідний отвір, що
зроблений самкою
Сверблячка
Пір’яні кліщі
Паразитують у пір’ї і в шкірі птахів і можуть спричинювати
сверблячку в уражених місцях.
Тромбідиформні кліщі
Типовий представник –
залозниця угріва
Дрібний кліщ черв’якоподібної форми, завдовжки довжиною 0,3 мм.
Розвивається у сальних залозах і волосяних сумках шкіри обличчя,
живота. Мешкаючи в залозі, ці кліщі можуть не спричинювати
болісних відчуттів, але в місцях скупчення кліщів трапляється
запалення внаслідок закупорки залози, що призводить до
захворювання – демадекоза. Кліщ іноді паразитує до десятків років,
важко діагностується і лікується. Заражаються залозницями при
контакті з хворим.
Тромбідиформні кліщі
Типовий представник – залозниця угріва
Дрібний кліщ черв’якоподібної форми, завдовжки довжиною 0,3 мм.
Розвивається у сальних залозах і волосяних сумках шкіри обличчя,
живота. Мешкаючи в залозі, ці кліщі можуть не спричинювати болісних
відчуттів, але в місцях скупчення кліщів трапляється запалення внаслідок
закупорки залози, що призводить до захворювання – демадекоза. Кліщ
іноді паразитує до десятків років, важко діагностується і лікується.
Заражаються залозницями при контакті з хворим.