Transcript Хвороби шкіри

ХВОРОБИ ШКІРИ
АТОПІЧНИЙ
ДЕРМАТИТ
Атопічний дерматит –
мультифакторне захворювання
з аномальним напрямком
імунної відповіді на алергени (в
тому числі аутоалергени).
Ознаки атопії в дерматології поділяють
на абсолютні і неабсолютні.
До абсолютних ознак належать:
• ураження обличчя і розгинальних
поверхонь кінцівок у дітей;
• ліхеніфікація (потовщення шкіри з
підсиленим малюнком) у великих
складках (ліктьові, підколінні) у
підлітків і дорослих;
• хронічний перебіг.
До неабсолютних віднесені:
• індивідуальний або сімейний анамнез
(атопічний дерматит, алергійний риніт,
астма, кропив’янка, екзема, поліноз,
непереносимість ліків тощо);
• білий демографізм;
• сухість шкіри внаслідок зниження
потовиділення;
• дисхромія у старших дітей і дорослих
(ділянки гіпо- і гіперпігментації);
• інтенсивна сверблячка, сезонність
(загострення в холодну погоду);
• часті попрілості ретроаурикулярних (за
вухами) ділянок (еритема, тріщини, кірочки);
• випадання брів у латеральній зоні
У 60 % хворих хвороба виникає на 1-му
році життя, у 30 % — у віці 1-5 років,
у 10 % — між 6-20 роками і дуже
рідко — у дорослому віці.
Чинниками, які провокують загострення
хвороби, можуть бути:
• харчові алергени,
• ліки, особливо пеніцилін, аспірин,
новокаїн,
• укуси комах, кліщів,
• посилене потіння,
• побутовий пил,
• контакт із деякими рослинами,
пліснявою, профілактичні щеплення
тощо.
Принципи лікування атопічного
дерматиту:
• виключення харчових (риба, яйця, шоколад,
арахіс, молоко, соя, пшениця), респіраторних
алергенів та інших зазначених вище чинників, що
можуть провокувати загострення;
• курортотерапія (морський чи гірський клімат
залежно від індивідуальної реакції на ці чинники);
• використання антигістамінних та
антисеротонінових препататів: кетотифен
(задитен, бронітен, астафен), циннаризин
(стугерон), фенкарол, перитол, кларитин тощо,
які, проте, не завжди дають бажані результати.
Рекомендують також ангіопротектори:
• пармідин (продектин),
• ксантинолу нікотинат,
• непряме ендолімфатичне введення Тактивіну,
• делагіл.
При вираженій нічній сверблячці —
амітриптилін у юнаків і дорослих.
Застосовують також вітаміни А, Е, С, Н
(біотин), В6, піридоксальфосфат тощо.
Хворих переконують не терти і не
розчухувати шкіру. В тяжких випадках —
короткий курс кортикостероїдів всередину.
КОНТАКТНИЙ
ДЕРМАТИТ
Дерматит – запалення шкіри
Причини:
• фізичні фактори (травма, висока або
низька температура, опромінення)
• біологічні фактори (мікроорганізми,
рослини, комахи)
• хімічні(кислоти, реактиви, барвники,
розчинники)
Найчастіше причиною цього дерматиту є
контакт із різними хімічними речовинами
• ліки — неоміцин, гентаміцин, новокаїн,
лідокаїн, сульфаніламіди, фурацилін,
етакридину лактат, синтоміцин, які
застосовують у вигляді розчинів, мазей
тощо;
• парафенілендіамін — чорні та інші темні
барвники для тканин, типографські фарби;
• перуанський бальзам — парфуми;
• скипидар — розчини, креми для взуття,
типографські фарби;
• сульфат нікелю — метали, металізовані
тканини, прикраси, каталізатори;
• сульфат кобальту — цемент, розчини для
гальванізації, машинні мастила, тіні для
повік, хладагенти;
• тіурам — гумові вироби;
• формальдегід — дезінфікувальні засоби,
полімери, формідрон;
• хромати — цемент, антиоксиданти,
машинні мастила, сірники;
• ефіри параоксибензойної кислоти —
харчові консерванти;
• латекс — рукавички;
• кератин — шерсть морських свинок.
Клінічні прояви: запальні явища
спочатку виникають на ділянці із
шкідливим фактором → шкіра
набрякає, утворюється рожевочервона пляма, яка збільшується,
з’являються папули, які
розриваються, утворюються виразки,
„корки”.
При повторному контакті з
алергеном реакція збільшується
Лікування:
• Виявляють алерген (подразник)
• Зовнішньо примочки – водні розчини 1-2%
Н3ВО3; етакридину лактату 0,1-1%; ZnSO4
– 0,25%, відвари валеріани, подорожнику,
звіробою, хвощу, ромашки, дуба.
• мазі із кортикостероїдами „Оксикорт”,
„Синагар”, „Флуцинар”.
• багато води, дієта.
• аналогічно акне.
ВІТИЛІГО
Вітіліго – захворювання шкіри,
пов’язані з порушенням нервової і
ендокринної системи.
Етіологія не відома, патогенез недостатньо
вивчений.
У виникненні і розвитку хвороби мають
значення стресові ситуації, синдром
мальабсорбції, зниження в крові концентрації
міді, цинку і заліза, пригнічення функції
ферментів, які беруть участь у меланогенезі
тощо.
Приблизно 1 % населення страждає на вітиліго.
Хвороба на загальний стан організму не
впливає, а є лише косметичним дефектом. У її
розвитку мають значення спадкові і провокуючі
чинники: стреси, травма, тяжкі хвороби,
сонячні опіки.
На будь-яких ділянках шкіри (частіше на
обличчі, кистях, у складках) утворюються
молочно-білі плями з чіткими контурами,
облямовані зоною гіперпігментації різної
вираженості. Волосся в ділянці плям теж
депігментоване. У випадках
прогресування процесу з’являються нові
вогнища, площа старих збільшується, білі
плями можуть зливатися, утворюючи
дифузні ураження, іноді значних
розмірів, на тлі яких вкраплені окремі
острівці нормально пігментованої шкіри
Лікування:
• дієта, фізіотерапія;
• внутрішньо фотосенсибілізуючі рослинні збори (ряска +
календула + шавлія, материнка, ромашка, подорожник,
кропива) ½ ст. 3 рази на день 2 місяці.
• внутрішньо 0,25-0,5% р-н CuSO4 (5 кр. 3 р. на день на
молоці)
• кальцію пантотенат, кислоту фолієву, полівітаміни,
особливо С і В
• УФО; іонофорез із 2% р-ном CuSO4
• зовнішньо: „ундецин”, „фторокорт”
• гепатопротектори
• восени і зимою препарати фурокумаринового ряду –
бероксан, амміфурин, псорален
• кортикостероїдні мазі
ІХТІОЗ
Звичайний іхтіоз становить 80-95 %
всіх форм іхтіозу, успадковується за
автосомно-домінантним типом,
проявляється після 3-го місяця життя
або пізніше (до 2-3 років).
Розрізняють такі клінічні варіанти:
• 1. Ксеродермія (суха шкіра) — абортивна
форма іхтіозу, сухість і шорсткість шкіри
переважно на розгинальних поверхнях
кінцівок.
• 2. Іхтіоз простий — уражена вся шкіра,
лусочки дрібні, щільно прилягають до шкіри.
• 3. Іхтіоз блискучий — прозорі лусочки у
вигляді мозаїки переважно на розгинальних
поверхнях кінцівок.
• 4. Іхтіоз змієподібний — лусочки великі,
сіро-коричневі, нагадують шкіру змії.
• 5. Іхтіоз білий — лусочки білі, нагадують
азбест.
Клініка.
Шкіра суха, шорстка, зморщена, брудно-сірого
кольору, вкрита лусочками. Зміни на шкірі
найбільші на розгинальних поверхнях кінцівок,
ліктів, колін, а на шиї, згинальних поверхнях
ліктьових і колінних суглобів, у пахвовій ділянці
шкіра нормальна. У дітей шкіра обличчя не
уражена, у дорослих лущиться. На долонях і
підошвах спостерігають малюнок у вигляді сітки,
невелике лущення. На шкірі, особливо на
розгинальній поверхні кінцівок, — фолікулярний
кератоз (дрібненькі сухі вузлики). На гомілках
лусочки нагадують риб’ячі.
Лікування:
• Оберігають шкіру від висихання.
• Теплі ванни із NaCl і креми із 10%
NaCl або 10% тіосечовиною → діє
кератолітично, гідротроп., пом’якшує
іхтіозні кірки.
• морський відпочинок
• вживання ретинолу
• кортикостероїди.
Вугрова хвороба
Вугрова хвороба – поширене
захворювання, на яке перехворіло
або хворіє >50% населення,
переважно у віці 12-24 роки.
ВХ – хронічне рецидивуюче
захворювання сально-волосяного
апарату.
Розвиток ВХ пов’язують з наступними
факторами:
• наявність мікрофлори на поверхні
шкіри і в салових залозах;
• гіпертрофія і гіперсекреція салових
залоз;
• фолікулярний гіперкератоз.
Лікування:
• дієта, фізіотерапія;
• внутрішньо фотосенсибілізуючі рослинні збори (ряска +
календула + шавлія, материнка, ромашка, подорожник,
кропива) ½ ст. 3 рази на день 2 місяці.
• внутрішньо 0,25-0,5% р-н CuSO4 (5 кр. 3 р. на день на
молоці)
• кальцію пантотенат, кислоту фолієву, полівітаміни,
особливо С і В
• УФО; іонофорез із 2% р-ном CuSO4
• зовнішньо: „ундецин”, „фторокорт”
• гепатопротектори
• восени і зимою препарати фурокумаринового ряду –
бероксан, амміфурин, псорален
• кортикостероїдні мазі
Системна корекція:
– Антибіотики широкої дії (переважно тетрацикліни,
недолік – володіють фотосенсибілізуючою дією ,
гепатотоксичні, викликають дисбактеріоз).
– Антиандрогени (ципротерону ацетат) – призначають у
виключних випадках, не призначають до 18 років.
– Ароматичні ретиноїди (роаккутан) – сучасний найкращий
інгібітор шкіряного сала і проліферації кератоцитів.
Володіє кератолітичною , протисеборейною,
протизапальною дією, антимікотичною.
Недоліки:
• Сухість шкіри;
• Тератогенність, гепатотоксичність;
• Сприяють розмякшенню кісток.
– Засоби для корекції діяльності ШКТ і
печінки – хілак-форте, нормазе, карсіл і тд.
– Гомеопатичні засоби (траумель С і ехінацея
композітум у вигляді і’єкцій).
– Вітаміни (обов’язково А,В,С,Е) – вітрум,
нейровітан, супрадин.
– Ультразвуковий і фітопілінг;
– Лікування рідким азотом.
– Зволожуюча терапія.
Використовують для зовнішньої терапії космецевтики,
які містять антибіотики, гормони, антисептики,
в’яжучі засоби, препарати цинку, таніну.
• 1. Лосьйон Зінеріт (Яманучі) – 4%
еритроміцину і 1,2% ацетату цинку, етанол,
пом’якшує шкіру – діізпропіл себакат. Ацетат
цинку – знижує запалення, бактеріостатик,
знижує утворення камедонів. 2 рази на день, 24 тижні.
• 2. „Далацин Т” – на основі кліндаміцину –
активний по відношенню до всіх штамів
„Propionbacterium acnes”, знижує саловиділення
– 2-чі на день 2 тижні.
• 3. Гель і заспокоюючий крем для жирної шкіри
„Sensibio” (Біодерма) – знижує саловиділення,
почервоніння шкіри і запалення, містить клімбазол
(антибактеріальний) і піроктон оламін (протигрибковий
засіб) і екстракт солодки – використовують для
надзвичайно чутливої шкіри.
• 4. „ABCDerm SOS” (Біодерма) – антибактеріальний
спрей, який швидко діє – містить 0,3% диглюконат
хлоргексидин.
• 5. Anti-Acne Hirudo-dermкрем (Біозон) –
протизапальний, антисеборейний засіб комплексної дії,
дає стійкий результат, містить азелаїнову кислоту –
нормалізує кератинізацію і перешкоджає закупорці
салових залоз; екстракт п’явки – знижує вироблення
сала; триклокарбан – антибактеріальний засіб, ефірні
олії шавлії, евкаліпту, зеленого чаю.
• 6. Anti Acne відVitaskin – крем, гель, молочко, ампули з
екстрактом арніки, огірка.
• . Індуративні (ущільнені) вугри:
запальні вузли в глибоких шарах дерми
червоного або синюшно-червоного
кольору, болючі при пальпації, перебіг
затяжний. Лікування — як кулеподібних
вугрів. Через кілька тижнів можуть
спонтанно розсмоктуватись.
• 2. Абсцедуючі, флегмонозні вугри:
гострозапальні болючі вузли, які
нагноюються, стають м’якими,
прориваються з виділенням гнійнокров’янистої рідини, після загоєння
залишаються глибокі рубці. Лікування — як
кулястих вугрів.
• 3. Блискавичні вугри (acne fulminans): раптово,
переважно в ділянці спини, грудей, шиї (крім
обличчя), виникають множинні запальні болючі вузли,
пустули із гнійним і геморагічним вмістом, руйнуються,
утворюючи ерозії, виразки, які гояться рубцюванням,
іноді утворюються келоїдні рубці. У хворих
підвищується температура тіла, біль у суглобах, іноді
— у животі, нудота, блювання, спостерігають
лейкоцитоз, прискорену ШОЕ. Патогенез не
зрозумілий, хворіють переважно чоловіки 16-20 років.
У лікуванні показані антибіотики у максимальних
дозах в комбінації із 40 мг преднізолону на добу,
індометацином по 25 мг двічі на день і 75 мг на ніч.
• 4. Передменструальні (сексуальні) вугри у жінок
з’являються перед або під час менструації. Доцільним
є застосування із лікувальною метою гормональних
контрацептивних таблеток після консультації
гінеколога впродовж 3-6 менструальних циклів (діане,
марвелон та інші).
• 5. Косметичні (помадні) вугри можуть бути
спричинені косметичними препаратами, які
містять хлор.
• 6. Йодисті і бромисті вугри у чутливих осіб
розвиваються на тлі лікування препаратами йоду і
брому, мають тенденцію до регресу в разі
припинення вживання цих препаратів.
• 7. Білі вугри (ретенційні кісти сально-волосяних
фолікулів, інша назва millium): поодинокі або
множинні білі, величиною з голівку булавки,
щільні, напівкулясті елементи з переважною
локалізацією на обличчі.
• Лікування: механічне видалення голкою,
гострою ложечкою.
АКНЕ РОЗАЦЕА
Розацеа є хронічним, рецидивуючим
захворюванням, як правило, шкіри
обличчя, яке має поліетіологічну
природу та найчастіше
спостерігається у жінок.
• До можливих ендогенних факторів
відносять: захворювання ШКТ,
патологію ендокринної системи,
психовегетативні порушення, порушення
в імунній системі, первинні патологічні
судинні реакції та підсилення функції
вазоактивних пептидів.
• До екзогенних факторів розвитку
розацеа відносять аліментарні фактори
(алкоголь, гарячі напої, прянощі),
метеорологічний вплив, наявність
інфекцій та діяльність кліща Demodex
folliculorum.
Клінічні прояви захворювання
характеризуються появою фолікулярних
запальних папул, зрідка папуло-пустул
та лущінням рогового шару. Часто
можуть уражатися ділянка повік,
особливо в зоні вій (демодекозний
блефарит). На краях повік зустрічаються
кірочки та екзематозні прояви.
З метою протидемодекозної дії
застосовують 20% суспензію
бензилбензоату, спрегаль, мазь
Вількінсона, мазь „Ям”, демолан. Для
гігієнічного догляду призначають
дьогтьове мило, рідке мило Cyteal, що
має потужну дезинфікуючу та
протипаразитарну дію.
Лікування:
• дієта з обмеженням солі, солодощів, гострого, жирів і
вуглеводів
• р-н MgSO410% 102 рази в тиждень;
• гепатопротектори – силібор, карсіл, лів-50, есенціале,
гепабене, рослинні збори „Гепатофіт”;
• антибіотики широкого ряду – тетрацикліни;
• трихопол 0,25 №4 на добу;
• мефенамову кислоту
• роаккутан
• препарати кальцію – кальцію глюконат,
гліцерофосфат
• вітаміни С і Р, відвар валеріани і діазолін на ніч