Медична арахноентомологія

д.б.н., професор Л. Т. Котляренко

Актуальність теми:

Медична арахноентомологія - це розділ медичної паразитології, який вивчає членистоногих, які мають медичне значення. Членистоногі можуть бути збудниками захворювань, переносниками збудників, отруйними тваринами.

Мета лекції:

Дати поняття про членистоногих, які мають медичне значення.

Література

1.

Медична біологія / за редакцією В.П.Пішака. – Вінниця, 2003. – С. 342-389.

2. Биология: Учебник: В 2 т. /Под ред.

В.Н.Ярыгина. - М.: Высш. шк., 1999. – С.

245-286.

3. Биология: Учебник /Под ред. В.Н.Ярыгина.

М.: Медицина, 1985. – С. 450-490, 523-526.

4. Слюсарев А.А., Жукова С.В. Биология. - К.: В. шк.. 1987. – С. 344-364.

5. Слюсарєв А.О., Жукова С.В. Біологія. - К.: Вища шк., 1992. – С. 321-344.

Питання лекції

1. Медична арахноентомологія. Тип Членистоногі (

Arthropoda

).

2. Клас Ракоподібні (

Crustacea

).

3. Клас Павукоподібні (

Arachnoidea

).

4. Клас Комахи (

Insecta

).

Тип Членистоногі (Arthropoda).

До членистоногих належить більш як 1 млн. видів. Це найбагатший представниками тип тварин. Цьому сприяла поява ряду прогресивних ознак — ароморфозів та ідіоадаптацій, властивих цьому типу. Разом з тим у членистоногих є багато спільних ознак з кільчастими червами, що вказує на їхню філогенетичну спорідненість.

Для тварин, які належать до типу Членистоногих, характерні:

1) 2) 3) 4) 5) 6) 7) 8) 9) тришаровість, тобто розвиток трьох зародкових листків у ембріона; білатеральна симетрія; гетерономна членистість тіла, яка проявляється в тому, що сегменти тіла мають різну будову і виконують різні функції; злиття сегментів у відділи тіла; поява членистих кінцівок, що являють собою багаточленний важіль; диференціація м'язів і поява смугастої мускулатури; зовнішній хітинізований скелет, який захищає від впливів зовнішнього середовища і призначений для прикріплення м'язів; порожнина тіла — міксоцель, яка утворюється під час ембріонального розвитку в результаті злиття первинної і вторинної порожнини тіла; наявність систем органів: травної, дихальної, видільної, кровоносної, нервової, ендокринної, статевої.

Основні класи, які мають медичне значення: - Ракоподібні - Павукоподібні - Комахи

  

Клас Ракоподібні (Crustacea)

включає близько 25 тис. видів тварин, які живуть переважно у морських і прісних водоймах. Він поділяється на два підкласи —

нижчі та вищі раки.

Нижчі раки

живуть у товщі води і входять до складу планктону. Вони мають важливе значення у біосфері — є солідною частиною харчового раціону багатьох риб і китоподібних. Циклопи і діаптомуси — проміжні хазяїни стьожака широкого і ришти.

Вищі раки

— мешканці морських і прісних водойм. На суші з цього класу живуть тільки стоноги та деякі раки (краб-злодій пальмовий). Річковий рак, краби, омари використовуються людиною в їжу. Крім того, багато раків (некрофаги) мають санітарне значення, бо звільняють водойми від трупів тварин. Прісноводні раки і краби у країнах Сходу є проміжними хазяїнами для сисуна легеневого.



Клас Павукоподібні (

Arachnoidea

)

налічує близько 35 тис. видів. Ці членистоногі пристосовані до життя на суші. Вони мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, дихають атмосферним повітрям. Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей і черевця. У більш примітивних (фаланги) обидва відділи ще зберігають сегментацію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на, головогруди і черевце.

      

Травна система

пристосована до живлення напіврідкою їжею. Глотка павукоподібних виконує функцію сисного апарата.

Дихальна система

або трахеями. представлена або пластинчастими легенями,

Видільна система.

У деяких павукоподібних є видозмінені метанефридії, у багатьох форм - мальпігієві судини.

Кровоносна система.

Найскладніша вона у скорпіонів і павуків, у яких дихання легеневе – вона подібна до такої в ракоподібних. Найпростіша кровоносна система у кліщів: у них її може не бути зовсім або вона складається з мішкоподібного серця і пари остій (отворів).

Нервова система

характеризується концентрацією складових частин. У деяких форм черевний нервовий ланцюг зливається в один головогрудий ганглій. Усі павукоподібні

роздільностатеві

. Статевий диморфізм добре виражений.

Найважливішими рядами павукоподібних є Ф

аланги (Solpugaе)

, С

корпіони (Scorpiones), Павуки (Аrаchnеі), Кліщі (Acarina).

Ф а л а н г и або с о л ь п у г и (Solрugae)

Мають розчленоване тіло. Хеліцери нагадують клешні, а педипальпи, які виконують функцію щупалець, подібні до ніг. Органи дихання — трахеї. Фаланги хижаки, ведуть нічний спосіб життя. Знаряддями нападу є добре розвинені хеліцери. Отруйних залоз фаланги не мають, але укуси їх болючі і можуть ускладнюватися запальними процесами, бо ранки забруднюються залишками їжі, які прилипають до хеліцер. Поширені у Середній Азії, на Кавказі, в Криму, Молдові.

С к о р п і о н и (Scorpiones)

• Останній членик черевця здутий і має гострий, кігтеподібний шип – жало; всередині цього членика є дві отруйні залози, що відкриваються двома отворами на кінці жала. Здобич скорпіон убиває уколом жала, перегинаючи при цьому «хвоста» через спину до жертви, яку утримує педипальпами. • Скорпіони — живородячі. Самка народжує кілька десятків розвинених особин, які певний час сидять на спині матері. Статевої зрілості скорпіони досягають у віці 4 5 років.

     

П а в у к и

Мають несегментовані головогруди і черевце, які відділені одне від одного перетяжкою.

(Агаnеі

)

Хеліцери закінчуються кігтиком, поблизу вершини якого знаходиться отвір протоки отруйної залози. На кінці педипальп самця розташований копулятивний орган. У павукоподібних 6 пар кінцівок. З них 2 перші пари — хеліцери і педипальпи — пристосовані до захоплення і подрібнення їжі. Інші 4 пари виконують функцію руху; це ходильні ніжки. Під час ембріонального розвитку на черевці закладається кілька пар кінцівок, але згодом вони перетворюються у павутинні бородавки. Плетуть павутину в основному самки. Дихають павуки трахеями і легенями .



Тарантул (Lycosa singorinsis)

Укус тарантула може викликати запалення шкіри

     

Каракурт

(Latrodectus redecimguttatus)

Для людини небезпечний. Каракурти живуть у пустинях і передгір’ях Середньої Азії, в степах Криму. Виявлено їх і в Молдові, і в Одеській області. Самка завдовжки 1,5-2 см, самець — не більше 1 см. Каракурт має бархатисто-чорне забарвлення, інколи з яскравочервоними плямами. Укуси каракурта можуть бути смертельними для тварин і людини. З лікувальною метою застосовується протикаракуртна сироватка. Вівці й свині поїдають каракуртів без шкоди для себе, тому їх можна використовувати для знищення каракуртів на пасовищах. У населених пунктах рекомендується знищувати бур'яни у дворах, уздовж трамвайних шляхів тощо, де каракурти знаходять сховище.

  Після запліднення самки часто з'їдають самців. У тарантула і багатьох інших павуків проявляється турбота про потомство: самка носить потомство на спині, ряд павуків відкладають яйця у павутинний кокон, який самка часто носить із собою.

К л і щ і (Асагіnа)

   Тіло не розчленоване на відділи і не сегментоване, овальної або кулястої форми. Ротова частина тіла складається з пари верхніх щелеп, або хеліцер, і педипальп. Хеліцери і педипальпи зближені і утворюють хоботок. Ротовий апарат кліщів колючосисного і гризучого типів. У кліщів в імагінальної стадії 4 пари ніг, на кінці яких є особливі кігтики і подушечки для прикріплення до хазяїна .

К л і щ і (Асагіnа)

 Розвиток кліщів відбувається з метаморфозом. Самка відкладає яйця, з них розвиваються личинки (3 пари ніг), у яких немає стигм, трахей і статевого отвору. Після першого линяння личинка перетворюється у

німфу

форму .

, яка має 4 пари кінцівок і недорозвинені статеві залози. Залежно від виду кліщів спостерігається одна німфальна форма або кілька. Після останнього линяння німфа перетворюється в імаго статевозрілу

Кліщі

—

тимчасові паразити людини

, переносники збудників трансмісивних хвороб . Їх відносять до трьох родин:



іксодові,



аргасові,



гамазові.

Р о д и н а І к с о д о в і

(Ixodidae).

 Іксодові кліщі — тимчасові зовнішні паразити. Тимчасового хазяїна, на якому вони живляться, називають

хазяїн-живитель.

Здобич кліщі очікують у відкритій природі, що спричинило появу у них особливих пристосувань. Кліщі можуть довго голодувати, але присмоктавшись до хазяїна, тривало, інколи кілька днів, смокчуть кров. Самки здатні поглинати таку кількість крові, яка у сотні разів переважає масу їхнього тіла. Метаморфоз, який включає стадії: яйця, личинки, німфи і дорослі форми , триває інколи не менше трьох років.

  Т а й г о в и й к л і щ

(Ixodes persulcatus) — переносник тяжкої вірусної хвороби — тайгового енцефаліту.

Місця поширення

.

Тайга, переважно на сході від Уралу, але виявлений і в Європі.

Морфофізіологічні особливості .

Тіло овальне, на спині є щиток. У самців він вкриває всю спину. У самок, личинок і німф невеликий щиток знаходиться тільки у передній частині спини, решта частин тіла мають м'які покриви, що забезпечує можливість розтягування і збільшення об'єму тіла. Паразитує на багатьох ссавцях і птахах, підтримує серед них циркуляцію вірусу тайгового (кліщового) енцефаліту. Основним природним резервуаром енцефаліту є бурундуки; таку ж роль виконують їжаки, полівки та інші ссавці і птахи. Можливе передавання вірусу енцефаліту самкою кліща своєму потомству трансоваріально, тобто через яйця.

С о б а ч и й к л і щ

(Іxodes ricinus)

  

Медичне значення.

запальні процеси.

Підтримує у природі осередки туляремії серед гризунів і передає людині й свійським тваринам збудника цієї хвороби, може бути переносником збудника весняно-літнього енцефаліту. Присмоктування кліща викликає

Місця поширення:

Європи. зарості кущів лісової зони

Морфофізіологічні особливості

.

Тіло овальне, на спині є щиток. У самців він вкриває всю спину. У самок, личинок і німф невеликий щиток знаходиться тільки у передній частині спини, решта частин тіла мають м'які покриви, що забезпечує можливість розтягування і збільшення об'єму тіла. Колір самців брунатний, довжина тіла близько 2,5 мм. У голодної самки тіло також брунатне, але в міру наповнення кров'ю колір змінюється від жовтого до червонувато-брунатного. Довжина тіла голодної самки близько 4 мм, ситої — до 11 мм. Собачий кліщ може паразитувати на багатьох диких і свійських тваринах, а також на людині.

 Степові кліщі (рід Dermacentor) У степовій і лісовій зонах живуть іксодові кліщі, які належать до роду Dermacentor. Личинки і німфи їх живляться на дрібних ссавцях, головним чином на гризунах. Dermacentor pictus, який живе у листяних і мішаних лісах, i Dermacentor marginatus — мешканець степів, передають збудника туляремії. У тілі кліщів збудник туляремії, не втрачає життєздатність довгі роки, з чим пов'язане тривале існування осередків цієї хвороби. D. marginatus переносить також збудників бруцельозу — хвороби, яка трапляється у дрібної і великої рогатої худоби, свиней та в людини. D. nuttalli, живучи у степах Західного Сибіру і Забайкалля, підтримує у природі осередки і передає людині спірохет — збудників кліщового висипного тифу.



Р о д и н а А р г а с о в і (Argasidae)

Аргасові кліщі живуть у норах, печерах і лігвищах тварин, а також у жилих і нежилих будівлях, переважно глинобитних. Вони менш вибагливі до умов життя, ніж іксоди, тому менше гинуть і в них немає пристосування до інтенсивного розмноження. Самка відкладає тільки сотні, а інколи і десятки яєць. З іншого боку, цим кліщам доводиться задовольнятися здобиччю, яка потрапляє у сховище, і коло їх хазяїнів дуже широке (хребетні від рептилій до людини). У них з'явилася властивість насичуватися швидше, доки годувальник знаходиться у сховищі. Смоктання крові у них триває від 3 до 30 хв. Оскільки живлення менш багате, яєць дозріває менше, але кліщі відкладають їх кілька разів за життя.

 Внаслідок того що сховище може тривалий час не відвідуватися, кліщі можуть роками голодувати, тому розвиток їх, як показав Є. Н. Павловський, затягується до 20 — 28 років. Це пов'язано з тим, що у метаморфозі аргазид за яйцем і личинкою проходить зміна кількох німф: німфа І, німфа II, німфа III (інколи більше) і тільки потім імаго. Відсутність годувальника у будь-якій із фаз метаморфозу затримує перехід до наступної фази. Заселення нових сховищ відбувається досить повільно за допомогою хазяїнів-годувальників. Типовим представником аргасових кліщів є селищний кліщ.

   

С е л и щ н и й к л і щ (Ornithadorus papillipes) Медичне значення

поколінь. — переносник збудників кліщового поворотного тифу. Кліщі підтримують цю хворобу серед диких тварин, а при живленні на людині заражають і її. Встановлено трансоваріальне передавання спірохет на протязі одного-двох

Географічне поширення .

Середня Азія, Афганістан, Іран, Індія. Споріднені селищному кліщеві види зустрічаються на Кавказі.

Морфофізіологічні особливості .

Селищний кліщ темносірого кольору. Довжина самки 8,2 мм, самця 5,8. Очей немає. Живиться на гризунах, кажанах, жайворонках, а також на свійських тваринах: собаках, великій рогатій худобі, конях, котах тощо. Дорослі кліщі можуть голодувати до 13 років.

Профілактика

кліщового поворотного тифу. Необхідно оберігати себе від потрапляння кліщів на тіло, не знаходитися довго у печерах, глинобитних будівлях та інших біотопах кліщів, застосовувати відлякуючі засоби. Громадська профілактика полягає у знищенні кліщів і гризунів. Найкращий ефект дає знесення старих глинобитних приміщень, які заселені кліщами. Їх замінюють будинками європейського типу.

Р о д и н а Г а м а з о в і

(Gamasoidea).

 Численна група дрібних кліщів довжиною 0,3 — 4 мм. He мають очей. Деякі гамазові кліщі постійні, інші — тимчасові паразити птахів і ссавців. Медичне значення мають гамазові кліщі, які паразитують на птахах (ластівки, стрижі, кури, голуби) і гризунах. Через них і передаються людині збудники вірусних хвороб.

К о р о с т я н й й с в е р б у н

(Асаrus siro, s.Sarcoptes scabiei) — постійний паразит людини, збудник хвороби, яка відома під назвою короста (scabies).

  

Локалізація

.

Внутрішньошкірний паразит, що живе у роговому шарі епідермісу.

Географічне поширення

— повсюдне .

Морфофізіологічні особливості.

Дуже дрібний кліщ: самка — близько 0,4 мм, самець — близько 0,3 мм завдовжки. Ноги дуже вкорочені, що пов'язано з пристосуванням до життя у ходах всередині шкіри. Очі відсутні. Дихання здійснюється через усю поверхню тіла. Для проникання у шкіру cвербуни вибирають найніжніші ділянки (між пальцями, під пахвами, на животі тощо). Довжина ходу, який самка буравить за день, досягає 2-3 мм (самці ходів не роблять). Живляться кліщі клітинами хазяїна. У ходах самки відкладають яйця (20 і більше за життя). Тут же здійснюється метаморфоз, який триває 1—2 тижні. Тривалість життя дорослих кліщів 40 — 45 днів.

Клас Комахи (Insecta)

  Комахи – вищі безхребетні тварини. Тіло поділено на голову, груди і черевце. Грудний відділ має три сегменти і на кожному є пара ніг. Отже мають шість кінцівок. Крім ніг, другий і третій відділ можуть мати по парі крил. Черевце складається із 6-12 члеників. Комахи є крилаті і безкрилі. У ряду двокрилих добре розвинені для літання перша пара крил, а друга представлена рудиментами – дзижчальцями, які служать органом рівноваги. У крилах комах проходять нерви і трахеї. Безкрилі комахи втратили крила через паразитичний спосіб життя і примітивність організації

     

Клас Комахи (Insecta)

Травна система: рот, глотка, стравохід, воло (у робочих бджіл, де квітковий нектар перетворюється на мед ), шлунок з хітиновими зубцями, середня і задня кишки, анальний отвір. Дихальна система: трахеї відкриваються дихальцями на черевці.

Кровоносна система не замкнена, серце з клапанами —судини — порожнина тіла. Рідина, яка циркулює по цій системі називають гемолімфою. У деяких комах гемолімфа – отруйна.

Видільна система: мальпігієві судини впадають у кишку, жирове тіло, що нагромаджує шкідливі речовини.

Нервова система: головний мозок, черевний нервовий ланцюжок, характерні складні інстинкти.

Органи чуттів особливо розвинені. Очі – найчастіше фасеткові. Мають органи рівноваги, смаку, а деякі навіть – слуху.

Клас Комахи ( Insecta )

  Характерне статеве розмноження, комахи роздільностатеві, розвиток непрямий ( з метаморфозом): 1) розвиток з повним перетворенням ( яйце—личинка— лялечка—доросла форма ); 2) розвиток з неповним перетворенням ( яйце—личинка— доросла форма ).



Класифікація.

Комах ділять на велику кількість рядів. В основі класифікації покладено характер метаморфозу, а також будову крил і ротових органів

Клас Комахи (

Insecta

)



Основні ряди класу Комахи

:



з повним перетворенням: Блохи; ряди Двокрилі, Лускокрилі (або Метелики), Перетинчастокрилі, Твердокрилі (або Жуки),



з неповним перетворенням: Прямокрилі, Рівнокрилі, Клопи, Таргани, Бабки, Воші.



Медичне значення представників

Класу Комахи (Insecta)

:

ектопаразити людини,  переносники трансмісивних захворювань,  збудники інвазійних захворювань,  отруйні організми.

Медичне значення представників

Класу Комахи (Insecta)

:

Ряд тарганові (

Blattodea

)

 Медичний інтерес становить тарган чорний і тарган рижий, або прусак. Розміри першого 20-26 мм, а другого – 8-11 мм. Самки тарганів відкладають яйця у коконах. Розвиток зародка триває кілька місяців (чим вища температура – тим швидше). Живляться хлібом, овочами, м’ясом і нерідко різними нечистотами, тому можуть переносити різні хвороботворні організми, цисти найпростіших, яйця гельмінтів.

Комахи - механічні переносники інвазійних та інфекційних хвороб

Кімнатна муха

Комахи – тканинні і порожнинні ендопаразити

      Відносять двокрилих, личинки яких викликають захворювання – міази. Личинки здатні до анаеробної диссиміляції і руху всередині господаря.

Представник – Вольфартова муха.

Живе на Півдні Європи., Середній Азії.

Дорослі форми харчуються нектаром квітів.. Вони народжують одночасно 150-190 живих личинок у шкірні ранки і на пошкодження шкіри і слизової. Личинки проникають у тканини господаря, харчуються ним і викликають серйозні порушення. Через декілька діб личинки покидають господаря і виходять у грунт.

Личинки інших мух – кімнатної, падальної і сірої м’ясної – можуть також попадати у рани і викликати тканинні міази. Попадаючи із порченою їжею можуть викликати кишкові міази, які самовиліковуються.

Ряд Воші (

Anoplura

)

    Паразитичні комахи, що втратили крила і мають спрощену будову. Відомо біля 500 видів, які є паразитами людини.включає у себе роди Pediculus i Phtirius .

Географічне поширення:

повсюдне До роду Pediculus належить вид P. humanus, який складається з двох підвидів:

головної і одежної воші

.

   

Головна воша ( P. humanus capitis )

Медичне значення.

Постійний ектопаразит людини, що викликає захворювання педикульоз, переносник збудників епідемічного висипного тифу (рикетсій Провачека). Головна воша – постійний кровосисний паразит. Людина є єдиним господарем – тому захворювання назив. Антропоноз.

Морфологія:

комахи сірого кольору, по боках тіла глибокі вирізки, 1 пара коротких товстих вусиків на голові, що є органами нюху. Крил не мають. Розміри самця 2-3 мм, самки--3-4 мм. Задній кінець тіла самця закруглений, а самки—роздвоєний.

Локалізація:

волосисті ділянки голови.

Життєвий цикл:

волосся.

розвиток з неповним метаморфозом ((яйце(гнида)—личинка—імаго)) триває 15 днів. Тривалість життя воші 38 днів. Імаго живиться кров’ю людини. Самка відкладає 3-4 яйця на день, більше 150 яєць (гнид) протягом життя, які прикріплює до

Головна воша ( P. humanus capitis )

   

Джерело зараження: Механізм зараження

хвора людина.

педикульозом:

контактний.

Механізм зараження висипним тифом :

трансмісивний. Насмоктавшись крові хворого, воша стає заразною для людини через певний час (мінімально 3-5 днів), протягом якого у кишечнику воші нагромаджуються рикетсії. Коли воша кусає здорову людину і смокче кров, її кишечник наповнюється і одночасно виділяються інфіковані екскременти. Укус воші супроводжується свербінням, людина чухається і втирає в шкіру її екскременти з рикетсіями. У слинних залозах, смоктальному апараті воші збудника немає, тому безпосередньо при укусі зараження не відбувається.

Профілактика:

вакциною. лікування хворих, проведення дезинсекції і дезинфекції, особиста гігієна, якщо є загроза епідемічного поширення хвороби, проводиться щеплення сухою протисипнотифозною

Лобкова воша ( Phtirus pubis )

       Постійний ектопаразит людини, що викликає захворювання фтіріаз.

Морфологія:

комахи мають коротке, широке тіло, голова і черевце майже не відмежовані. Розміри самця 1 мм, самки—1,5 мм.

Локалізація:

ділянки тіла, які вкриті волоссям: на лобку, повіках, під пахвами, крім волосистої частини голови.

Життєвий цикл:

розвиток з неповним метаморфозом ((яйце(гнида)—личинка—імаго)) триває 22-27 днів. Тривалість життя воші 26 днів. Імаго живиться кров’ю людини. Самка відкладає протягом життя до 50 яєць.

Джерело зараження:

хвора людина.

Механізм зараження:

контактний (при статевому контакті, через білизну).

Профілактика:

лікування хворих, дезинфекція і дезинсекція, гігієна статевих відносин, гігієна тіла.

Ряд Блохи (Aphaniptera)

    Епідеміологічне значення мають

блоха людська (Pulex irritans)

i

блохи щурячі (Ceratophyllus fasciatus Географічне поширення бліх:

i

Xenopsylla cheopis)

повсюдне.

—тимчасові ектопаразити людини, переносники збудників чуми (єрсиній), ендемічного (блошиного) висипного тифу (рикетсій Музера), туляремії.

Морфологія:

тіло блохи сплюснуте з боків. На голові пара простих очей і короткі вусики, які розміщені в ямках. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Крил немає. Задня пара ніг довша від інших, стрибаючого типу. Лапки п’ятичленисті, мають по 2 кігтика. На грудях є 2 пари стигм. Черевце складається з 10 сегментів. В самки на 7 сегменті черевця розміщений сім’яприймач, в самця посередині черевця розміщений копулятивний апарат. По боках черевця у блохи є 8 пар стигм. На поверхні тіла є щетинки.

Життєвий цикл:

розвиток відбувається з повним метаморфозом (яйце—личинка—лялечка—імаго). Самка відкладає біля 450 яєць на хазяїнові або у сухому смітті. Личинка без ніг, червоподібної форми. Живиться випорожненнями дорослих бліх і гниючими органічними речовинами, тричі линяє. Імаго живиться кров’ю. Тривалість розвитку блохи залежить від температури і вологості середовища. Цикл розвитку блохи триває від 19 до 270 днів. Доросла блоха живе до 1,5 років. Кожен вид бліх паразитує на певному хазяїні, але вони можуть мігрувати і на інших хазяїв (того ж самого чи іншого виду).

Патогенна дія:

укуси бліх викликають свербіння, розчухування стають причиною вторинної інфекції.

    

Ряд Клопи (

Heteroptera

)

Тимчасовим ектопаразитом людини є

постільна блощиця (Cimex lectularius)

.

Морфологія:

тіло стиснуте в спинно черевному напрямку. На голові розміщені складні очі, 4 членистих вусика та ротовий апарат колючо-сисного типу.

Життєвий цикл:

розвиток з неповним метаморфозом (яйце—личинка—імаго) протягом 28 днів. Самка відкладає кілька сотень яєць. Личинка проходить 5 линьок. Імаго і личинки живляться кров’ю. Дорослі блощиці можуть голодувати біля року. Вони також стійкі до низьких температур.

Патогенна дія:

набряк. укуси блощиць болючі, оскільки слина їх містить отруйний секрет. На місці укусу виникає почервоніння і

Профілактика:

стадіях розвитку за допомогою інсектицидів. знищення блощиць на всіх

Ряд двокрилі (

Diptera

)

    

Мають тільки передню пару крил. Задня пара – джижальця.

Медичне значення родини: мають Комарів (Culiciae), Москітів (Phlebotomae), Мух (Muscidae) .

   

Родина Комарі справжні

(Culiciae)

У Євразії поширені і мають медичне значення три роди кровосисних комарів:

Anopheles

передає збудників малярії;

Aëdes

– збудників туляремії, японського енцефаліту, лімфоцитарного хоріоменінгіту, жовтої пропасниці, пропасниці Денге, сибірки;

Culex

– збудників японського енцефаліту.

Рід малярійні комарі (

Anopheles

)

      Сюди відносять комара Anopheles цього роду.

,

який передає людині збудника малярії. В Європі є близько 10 видів комарів

Комар малярійний звичайний – A. maculipennis Комар малярійний прикрашений - A. superpictus

Для них характерний складний життєвий цикл і біологічні особливості. Anopheles відкладають яйця розкидано на поверхні води. Тут розвиваються личинки і лялечки. Молодий Anopheles спочатку живиться тільки соками рослин. Через кілька днів при настанні сутінків самці утворюють рої. Самка влітає і рій і залишає його з одним із самців для парування. Після запліднення самка шукає здобич і ссе кров людини або тварини. Кров необхідна для розвитку яєць. Через декілька днів покою самка відкладає дозрілі яйця. Цикл життя самки від початку живлення кров’ю до відкладання яєць дістав назву гонотрофічного циклу.

Таких циклів може бути 2-6 протягом літа. Самка живе 1 місяць, самці після спаровування гинуть – тривалість їх життя кілька днів.

Anopheles

Рід малярійні комарі (

Anopheles

)

  З відкладених яєць при температурі 10-25 ºС через 15-20 днів розвиваються личинки, які живляться бактеріями води. Ця біологічна особливість розвитку дає можливість їх знищувати шляхом розпилення порошкоподібних речовин на поверхні води.

Личинки перетворюються на лялечки. Лялечки - на імаго.

Aedes

Culex