Slide 1

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 2

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 3

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 4

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 5

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 6

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 7

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 8

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 9

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 10

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 11

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 12

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 13

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.


Slide 14

Світ
української
поезії

“Як не можна уявити
весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не
можна уявити нашої поезії без Володимира
Сосюри” (Михайло Стельмах).

Поет.
Відомі твори: поеми “Червона зима”,
“Мазепа”; вірші “Любіть Україну!”, “Так ніхто
не кохав…”; роман “Третя рота”.
Лауреат Державної премії УРСР імені
Т. Г. Шевченка (1963).

“Такий я ніжний, такий тривожний…”
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський

В. М. Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцеве Донецької
області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали
батьки. Початкову освіту здобув під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, і
адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобув на
робітфаці Харківського інституту народної освіти.
Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад 60 поетичних
збірок і поем. Автобіографічний роман “Третя рота” поет написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через десятки років після
його смерті.
Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р., похований у м. Києві.

Тернистий шлях вірша “Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
Любіть у годину негоди.

1941 рік. В. Сосюра написав відому поезію, опублікували вірш 1944 року,
одразу ж переклали російською мовою і надрукували в Москві. За це автора
звинуватили у націоналізмі і критикували не лише цей вірш, а й усе написане
Сосюрою. Пройшли ті жорстокі часи, і вірш з новою силою засяяв в українській поезії. У творі – любовно виписаний образ “вишневої” України.
Вона – у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці й пташині, в кривеньких тинах,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах.

Звідси й головна ідея поезії – любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну
Україну.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад…
А ми дивилися назад
і за минулим сумували…

Вірш належить до громадянської лірики, написаний у 1928 році. До даного
часу звучить актуально, тому що залишилася досить актуальною проблема
незалежності. В алегоричному образі саду зображено народ, якого
… рубали, а він ріс!
На місті зрубаного дуба
росли нові!... І навіть хмиз
угору дерся!

Вірш написаний чотирьохстопним ямбом з допоміжним пірихієм.
абба – кільцеве римування, із жіночою та чоловічою римою.

Летять віки, мов на екрані,
Мов вогке тьохкання в гаях…
Сплелися Боротьба й Кохання, –
А кращий хто, не знаю я.
В. Сосюра

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1. Васильки – ніжні, голубі квіти “у полі”
2. Мила – “васильки з-під вій” – голубі очі дівчини.
3. Гаї – “синіють” – знаходяться далеко, як мрія, як затишок, як мета.
4. Щастя – “синіє… у душі” ліричний герой щасливий зі своєю коханою.
5. Роки – “одсіяють” – пройдуть швидко, особливо щасливі.
6. Двоє – нове покоління, яке по-новому для себе буде відкривати кохання.
7. Квіти – прикраса землі.
8. Поле – вічність землі, хліба.
9. Хмарки – швидкоплинний час.
10. Другий – закохано молодь нового часу.
У поезії тонко передано красу людських почуттів, читач усвідомлює щирість особистих почуттів людини – це невід’ємне багатство її духовного
Світу. Належить до інтимної (особистої) лірики.

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня1935 року в с.
Зачепилівці на Полтавщині. Вірші почав писати ще в шкільному
віці,
коли “топтав стежку до 5 класу Зачепилівської семирічки”, а
це
були повоєнні роки.
Родині загиблого на фронтах солдата жилося важко.
Оскільки
в цей час Борис ще був маленьким хлопчиком, увесь тягар
повоєнних літ ліг на плечі матері. Попри все, вона вважала себе
щасливою, бо жила поміж добрих, співучих полтавців.
І хоча Борис Олійник писав про свою матір - він уболівав
за

Проблеми:
- вічності життя, що йде по колу:
Життю – ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від’ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі .
- активної і пасивної позиція в житті;
- самовідданого служіння народові, благородній меті;
- неповторності особистості, чесності і честі.

Образи поезії:
вічна колиска, маятник Життя, межа, нова зоря найвища почесть.
Зразок філософської лірики. Пере людиною завжди стоїть вибір: жити тихенько, байдуже, не завдаючи нікому зла й не роблячи нікому добра чи активно
боротися, бути небайдужим до несправедливості зла.
Коли б згадали: - Хочеш,
Одне лиш слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є…
Інколи людині пропонують за багатство і славу поступитися своїми принципами, честю,
чесністю. Тоді все залежить від її вибору. Віршовий розмір – тристопний амфібрахій,
абаб – перехресне римування, жіноча та чоловіча рима.

Поезія
“Ринг”
Це не звичайний бій, це алегоричне зображення якогось життєвого поєдинку,
можливо з проявами нечесності несправедливості, непереборними обставинами:
Я визбираю в жмуток силу
Своїх поразок і удач –
В ім'я Отця, і Духа, й Сина
Обрушу з лівої удар.
Ліричний герой сильний, безкомпромісний, витривалий, мужній, чесний, справедливий. Це зразок філософської лірики. Художні засоби: називні речення,
багато сполучників, порівняння, антоніми, інверсія, повтор, незакінчені уривчасті речення, спортивна термінологія, крилаті вислови, фразеологізми (переможців не судять, бій без правил, публіки владар, удар нижче пояса, загнаний у
кут). Провідна думка – треба бути чесним і мужнім. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, чоловіча та жіноча рима, абаб – перехресне римування.

Поезія
“Пісня про матір”
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.