Transcript v.sosyura_8_kl

Володимир
Сосюра
«Васильки»
«Любіть Україну»
«Сад»
Портфоліо письменника:
Дата народження: 25 грудня 1897 (6 січня
1898)
Місце народження: ст. Дебальцеве,
Бахмутський повіт, Катеринославська
губернія
Дата смерті: 8 січня 1965 (67 років)
Місце смерті: м. Київ
Мова творів: українська
Рід діяльності:поет, прозаїк
Роки активності: з 1917
Жанр: вірш, поема, роман
«Такий я ніжний, такий
тривожний...»
Ти весь, поете, в цих
словах!
Твій кожен вірш, рядок
твій кожний
Життя тривожністю
пропах.
М.Рильський
«Васильки»(1938)
Улюблений колір письменника —
голубий. Голуба ріка поезії Сосюри
напуватиме ще не одне покоління
шанувальників його таланту.
Лірична героїня любовної лірики
Сосюри - це неодмінно — красуня з
блакитними очима.
Вірш «Васильки» написаний поетом під впливом
однойменної народної пісні. Це невеличка поетична
мініатюра — роздум про вічну красу життя. Вірш
має всього дванадцать рядків, але наповнені вони
багатством асоціацій, виразністю образів і
глибиною поетичного бачення.
Історія створення поезії:
Про історію створення поезії
сам автор розповідав так: «В
1938 році, коли минуло мені
сорок літ, я написав
"Васильки”... Добре пам’ятаю
свій настрій в той вечір, коли
з’явився цей вірш. Щоб точно
його висловити, треба було б
сказати: "Васильки» я написав
разом з Марією”». (Марія
Гаврилівна — дружина поета,
кохання до якої протягом
життя надихало його).
Тема: оспівування
щирого почуття,
щасливої миті у
душі закоханих.
Ідея: возвеличення кохання —
смисл життя кожної людини.
Основна думка: «…і синіє щастя у
душі моїй».
Вид лірики: інтимна.
Інтимна лірика (фр. intime, від
лат. intimus — найглибший,
потаємний) —це ліричний
твір, у якому настрій
ліричного героя викликаний
особистими переживаннями,
найчастіше почуттям
кохання.
Римування: перехресне.
Віршований розмір: шестистопний хорей з широким
використанням пірихію (парних ненаголошених
складів). Цей розмір відповідає народнопісенному.
Художні особливості
твору:
Повтори: «Васильки у полі»
Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє у
душі…», «осіяють роки»,«синіє поле», «хмарки
летять».
Порівняння: «Васильки у полі… — васильки зпід вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі».
Епітет: «рідні очі».
Художні образи вірша
«Васильки»:
Цитата з вірша
Образ
Значення образу
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій.
Символ кохання, життя,
єднання людини з природою
Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
Символ швидкоплинності
життя
...другий, далекий, сповнений
привіту, з рідними очима порівняє
нас.
Васильки
Символ безкінечності життя,
зв’язку поколінь
Цікаво!
ВАСИЛЬКИ або ВОЛОШКИ — символ ніжної і тонкої душевної краси,
праведності й святості, душевної чистоти, скромності й привітності.
Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого
русалки на Зелені свята заманили в поле й залоскотали — і він
перетворився на квітку, звідси її назва.
Вважається, що васильки мають значну магічну силу як оберіг від злих
духів, лихої долі та всіляких напастей — витівок лукавого. Тому їх навіть
вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з
васильків, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають у домівці.
Особливу силу мають васильки для молодих: пучком васильків кроплять
наречених на весіллі; настоєм з васильків окроплюють галявини, де
гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата
вмиваються — і їх краса стає недоступною злим чарам
Тестові завдання:
1.Колір, який переважає у творі:
а) червоний; б) білий; в) синій;
г) зелений.
2. Визначте римування поезії:
а) паралельне; б) кільцеве;
в) перехресне; г) верлібр.
3. Вид лірики «Васильки»:
а) інтимна; б) пейзажна; в) філософська;
г) громадянська.
4. Васильки росли:
а) біля лісу; б) на клумбі вдома; в)
неподалік від річки; г) у полі.
5. Квітки ліричний герой порівнює з
кольором:
а) очей коханої; б) неба; в) річки; г)
раннім туманом.
6. На видноколі можна було побачити:
а) село; б) луки; в) гаї; г) кохану
ліричного героя.
7. «Одсіяють роки, мов…» — продовжте
рядок поезії:
а) мить; б) хмарки на небі; в) ранішній
сонячний промінь; г) вечірня зоря.
8. Кохання з роками може перетворитися
на:
а) тополі край дороги; б) джерельце біля
лісу; в) солов’їв — митців співу; г) квітки.
9. У невідомий час летять:
а) незабутні роки; б) щасливі хвилини;
в) хмарки; г) журавлі.
10. Ліричний герой звертається і описує
красу:
а) весняного поля; б) гаїв; в) милої; г) хмар
сонячного ранку.
11. Другий, невідомий час буде сповнений:
а) радістю; б) привітом; в) бадьористю;
г) золотом.
12. У тексті поезії васильки порівнюються з:
а) очима коханої; б) внутрішнім почуттям
ліричного героя; в) красою і привабливістю
поля; г) намистом молодої.
«ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»
( 1944р)
Любіть Україну, як сонце,
любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості
мить,
любіть у годину негоди!
Історія написання твору:
Вірш «Любіть Україну» був написаний у 1944 році. Вперше
був надрукований у «Київській правді» та «Літературній
газеті» .У 1951 році він став причиною звинувачень
поета в націоналізмі. У Москві в 1951р. проходила перша
повоєнна Декада українського мистецтва і літератури.
В Сосюра читав свої вірші, серед них був і «Любіть
Україну».
І раптом 2 липня 1951 року в газеті «Правда» з’явилася
стаття під назвою «Проти ідеологічних перекручень в
літературі», яка таврувала один-єдиний твір – вірш
Володимира Сосюри «Любіть Україну». Поета
звинуватили в тому, що він спотворив правду життя, а
тому під цим твором міг підписатися будь-хто з
ворожого націоналістичного табору. Тому вірш «Любіть
Україну» ідейно порочить українську літературу.
Наслідки написання вірша
«Любіть Україну» для В.Сосюри:
Він був звинувачений у
націоналізмі, його
перестали друкувати,
він живе під прямою
загрозою арешту, яка
зникла тільки зі
смертю Сталіна в
1953 році.
Тема: зображення
поетичного образу
України, її краси її величі.
Ідея: возвеличення палкої любові
українців до рідного краю,
Батьківщини.
Основна думка: любов до України є
невід'ємною частиною духовності
людини.
Вид лірики : громадянська
Словник:
Громадянська лірика – твори, у
яких думки й почуття
викликані суспільнополітичними подіями.
Римування: перехресне.
Віршований розмір: амфібрахій.
Теорія літератури:
Дактиль (-UU): трискладова
стопа з наголосом на першому
складі.
Амфібрахій (U-U): трискладова
стопа з наголосом на другому
складі.
Анапест (UU-): трискладова
стопа з наголосом на третьому
складі.
Художні особливості твору:
Риторичне звертання: Любіть Україну; Юначе!
Дівчино!
Епітети: вишнева Україна, мова солов’їна,
хмари пурпурові, весни світлі і щирі;
Порівняння: любіть Україну, як сонце любіть, як
вітер, і трави, і води; між братніх народів, мов
садом рясним, сіяє вона над віками;
Метафора: в просторів солодкому чарі;
Метонімія: В грому канонад,що розвіяла в
прах/Чужинців в зелених мундирах,/В багнетах,
що в тьмі пробивали нам шлях/До весен і
світлих, і щирих.
Перифраз: як та купина, що горить — не згора;
Анафора : Любіть Україну.
Характеристика образу України:
Поет знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб
змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій
заклик. І чи не найдоказовіший серед аргументів той,
що Батьківщина — світ, який щодня, щохвилини,
щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трава, води —
джерела життя. Людина не може існувати без них,
тому її любов до них органічна, як і любов до Вітчизни.
Образ України для поета — це краса її природи і її
солов’їна мова, мелодійна, милозвучна,співуча. Це і її
духовний потенціал — мова солов’їна, пісня, душа. Це і її
люди — працьовиті, невсипущі, бо світяться
електровогні, чути зойки гудків. Це і її діти, дівчатакрасуні.
Інформаційне ґроно до образу
України:
вишнева
красива
Україна
мова солов’їна
в світі єдина одна
очі її ніжно-карі
як та купина,
що горить — не згора
Глибокий загальнолюдський
зміст поезії:
люби рідну землю, шануй інші
народи, будь щедрий серцем на
добро, добрі вчинки — тим ти
звеличиш і прославиш своє ім’я, свою
Україну у віках.
Тестові завдання:
1.Віршований розмір вірша:
а) хорей; б) ямб; в) дактиль;
г) амфібрахій.
2. Поезія має форму:
а) послання: б) монологу; в) діалогу; г)
полілогу.
3. Художній засіб у творі «Любіть
Україну!»:
а) гіпербола; б) анафора; в) антитеза; г)
епітет
4. Уперше вірш був опублікований у:
а) «Громаді»; б) «Житті і слові»;
в) «Літературній газеті»; г) «Новій зорі».
5. Україну В.Сосюра називає:
а) могутньою; б) великою; в) радісною;
г) вишневою.
6. З порадою бути вірним у своїй палкій
любові рідній Україні звертається поет
до:
а) юнака; б) дівчини; в) вихованців дитячого
садку; г) тих, хто у скрутний для країни час
зрадив її.
7. «Всім серцем любіть Україну свою,— і
вічні ми будемо з нею».
Дані рядки в композиційній будові твору
є: а) експозицією; б) кульмінацію; в)
зав’язкою; г) розв’язкою.
8. Дерева, які шумлять над ставом:
а) тополі; б) берези; в) верби; г) клени.
9. Українську мову В.Сосюра називає:
а) милозвучною; б) солов’їною; в) гучною;
г) веселою.
10. Рідна країна горить — не згорає, як
та:
а) зірка; б) райдуга; в) діброва;
г) купина.
11. Любити свій край потрібно:
а) як вишневий сад; б) у годину негоди; в)
мов цінну річ; г) не звертаючи уваги на
ментальність його народу.
12. Без Батьківщини кожний українець:
а) сирота; б) вітер у полі; в) порох і дим;
г) дорожній пил.
«САД»
Тема: розповідь про ті труднощі, страждання,
яких зазнала Україна впродовж історії, про її
боротьбу, нескореність.
Ідея: засудження тих, хто поневолював, катував
рідний край, возвеличення мужніх борців за волю і
процвітання України.
Основна думка: Це ти той сад, краю мій, Колись
порубаний катами!.. Над золотими берегами Ти
знов шумиш, такий рясний!..
Віршовий розмір: ямб.
Вид лірики :
громадянська
(патріотична)
Римування: кільцеве
перемежовується з
перехресним.
Художні особливості вірша:
Епітети: «одвічна тюрма», «криваві стежки»,
«Безкраїй розпач», «музичний буревій», «золоті
береги».
Порівняння: «тягли із рук, як сон блідих», «мчав, мов
рокоти ріки».
Метафори: «плакав чорний крук», «не обурювали
грати», «струни плакали», «спів схвилював серце»,
«сад шумів», «сад повстав», «сміялись зорі...».
Риторичні оклики: «О, будьте прокляті, кому Назад
повернуто обличчя!», «Ви ж розумієте,— віки Не
знали ми, чиї ми діти!», «Він нам кричав про волі гнів,
Щоб ми повстати захотіли!», «І ми здригнули!.. Його
рубали, а він ріс!».
Тестові завдання:
1.Що чинили вороги по відношенню до саду?
а) Рубали і різали; б) викорінювали і палили;
в) нівечили й отруювали; г) плекали і водночас
ганьбили.
2. В.Сосюра проклинав тих, хто:
а) спостерігав за історичними подіями;
б) обертався у минуле; в) поєднав теперішнє і
минуле; г) забув видатних осіб рідного краю.
3. Народ дивився назад і сумував за:
а) кращими національними традиціями; б) вірою
язичників.в) тими, хто заснував Київську Русь;
г) минулим.
4. Брати брали за:
а) підступність і хитрість; б) зрадництво;
в) правдиве слово;г) відступництво і зло.
5. У скрутні для країни часи в саду розкішному
лишились:
а) одні пеньки; б) сухе гілля та сміття; в) зів’ялі
квіти; г) зруйновані шпаківні.
6. Вороги змушували українців:
а) обробляти сад; б) грати їм на струнах;
в) збирати урожай в саду;г) танцювати гопака і
співати веселих пісень.
7. Чорний крук кричав і плакав над:
а) лісами; б) українським поселенням;
в) пошкодженим садом; г) полями.
8. Струни порівнюються з:
а)політом ворожих куль; б) сонячним
промінням; в) жилами;г) волоссям.
9. Українці здригнулись через те, що:
а) з’явився новий співець, що вдарив у струни
по-новому; б) лилася їх кров за майбутнє
рідного краю; в) закричав крук над їх головами;
г) побачили жорстокість ворога.
10. Художній засіб, який використав В. Сосюра
у рядку: «…і крізь гялля сміялись зорі»:
а) метафора; б) гіпербола, в) епітет;
г) порівняння.
11. Наприкінці твору В. Сосюра звертається
до:
а) ворогів, які полонили українців;
б) рідного краю; в) молоді майбутньої України;
г) до всіх, кому не байдужа доля Батьківщини.
12. У мирний час сад:
а) розквітнув; б) зашумів; в) зазеленів і
сповнився щебетом пташок; г) дав урожай.