Transcript Тема уроку: Радянсько-німецькі договори і західноукраїнські землі. Мета: Обладнання: Структура уроку: І. Організаційний момент. II. Пояснення нового матеріалу. План. ІІI.

Тема уроку: Радянсько-німецькі договори і
західноукраїнські землі.
Мета:
Обладнання:
Структура уроку:
І. Організаційний момент.
II. Пояснення нового матеріалу.
План.
ІІI. Закріплення вивченого матеріалу:
ІV. Підсумки уроку.
V. Домашнє завдання
Охарактеризувати радянсько-німецький пакт про
ненапад 23 серпня 1939 р. і таємний протокол до нього
та їх роль у розв'язанні Другої світової війни і в
подальшій долі українських земель. Розкрити
суперечливий процес приєднання до УРСР
західноукраїнських земель та їх радянізації. Формувати
в учнів уміння аналізувати й узагальнювати історичний
матеріал. Виховувати учнів у дусі патріотизму,
взаєморозуміння між народами на основі особистого
усвідомлення досвіду історії.
Назад
Ф.Г. Турченко “Новітня історія України”10 кл.” В.В,
Найтов “Історія України”, атлас.
Назад
1. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня
1939 р. і таємний протокол до нього та їх роль у
розв'язанні Другої світової війни і в подальшій долі
українських земель.
2. «Визвольний похід» Червоної Армії на
західноукраїнські землі.
3. Включення до складу УРСР Північної Буковини і
придунайських українських земель.
Назад
1. У результаті яких подій західноукраїнські землі
увійшли до складу УРСР?
2. кі негативні та позитивні сторони можна
виділити у процесі входження земель до складу
УРСР?
3. Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.
4. Що таке пакт Молотова—Ріббентропа? Що
передбачав таємний протокол до нього?
5. Доля яких українських земель вирішувалася
радянсько-німецькими домовленостями?
Назад
1. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р. і таємний протокол до нього та їх
роль у розв'язанні Другої світової війни і в подальшій долі українських земель.
Напередодні Другої світової війни СРСР опинився в центрі міжнародних відносин. Від його позиції
залежав їх подальший хід. Прихильності СРСР домагалися як Англія з Францією, так і Німеччина.
Перед радянським керівництвом постала проблема остаточного вибору орієнтира.
На думку Сталіна союз з Англією та Францією, у кращому випадку, міг принести напружені відносини з
Німеччиною (головний торговельний партнер СРСР), а в гіршому — війну з нею. Союз же з
Німеччиною
залишав
би СРСР на“Статут
певний часвищого
осторонь
світового конфлікту
• 16 липня
ЦР розробила
управління
Україною”,і давав
який можливість
відіграв
втрутитись
у
нього
в
зручний
момент.
Також
можна
було
розраховувати
на
припинення
бойових дій
важливу роль у налагодженні справ управління. Делегація на чолі з В.
з Японією,
що велись
на території
в районі річки
Халхін-Гол,
на якусамоуправством
як союзник могла вплинути
Винниченко
передала
йогоМНР
Тимчасовому
урядові.
З таким
не
лише могли
Німеччина,
і на територіальні
придбання
за рахунок
Польщі,
Прибалтики,
Фінляндії та Румунії.
змиритися
в Петрограді.
На початку
серпня
звідти
у Київ була
Німеччина
була згодна
на це,
аби тількидля
вивести
СРСР із гри
та розв'язати собі
руки для агресії
направлена
т. зв.
“Інструкція
Генерального
Секретаріату
Тимчасового
на аУкраїні”.
ній права
автономії
України
значно
урізувалися:
протиуряду
Польщі,
згодом і В
проти
країн Заходу.
Зрештою
Сталін
схилився
до союзу з Німеччиною.
Секретаріат
на пропозицію
ЦР призначався
Тимчасовим
урядом,
ПісляГенеральний
нетривалих переговорів
міністра
закордонних справ
Німеччини Ріббентропа
і наркома
а отжесправ
це був
орган
не ЦР, 23
а Тимчасового
число
закордонних
СРСР
Молотова
серпня 1939 р.уряду;
у Кремлі
булоГенеральних
підписано пакт про ненапад
секретарів
зменшувалося,
в
компетенцію
ЦР
не
входили:
військова справа,
між двома країнами. Цей документ, що увійшов в історію як «пакт Молотова—Ріббентропа»
транспорт,
міжнародні
зв'язки,
продуктова
справа,
пошта,
телеграф,
тобто
передбачав зобов'язання сторін утримуватися від агресивних дій стосовно
одна одної чи
будь-яких
усі
командні
висоти
держави;
у
складі
Секретаріату
за
вимогою
Т.
У.
мусило
інших дій спільно з третіми державами, які б загрожували інтересам однієї зі сторін, що
бути 4 не українця; повноваження ЦР розповсюджувалися не на 9, а на 5
домовлялися.
губерній (Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську). В сферу
Окремою влади
частиною
став таємний
протокол,
що передбачав
УЦРрадянсько-німецького
не входили Таврія,договору
Харківщина,
Херсонщина
з Миколаївщиною.
розмежування сфер впливу обох держав у Європі. Німеччина визнавала сферою інтересів СРСР
• “Інструкція” Т. У. викликала незадоволення УЦР.
Фінляндію, Естонію, Латвію та Бессарабію, а Литву віднесла до сфери своїх інтересів. Протокол
• 9 серпня 1917 р.— засідання ЦР, на якому визнано, що “Інструкція” ліквідовує
передбачав поділ Польщі. Лінія поділу мала проходити по лінії річок Нарев, Вісла, Сян.
угоду від 3 липня, і тому необхідно готувати скликання Українських
Таким чином,
таємний протокол
Установчих
зборів. торкався українських земель, що входили до складу Польщі.
Домовленості між СРСР та Німеччиною розв'язали руки останній для агресії проти Польщі і тим самим
• Зміст “Інструкції” означав, що Т. У. розпочав наступ на український
поклали початок Другій світовій війні.
національно-визвольний рух.
1 вересня 1939 р. німецькі війська завдали могутнього удару по польським військам. Упродовж
першого тижня війни організований опір польської армії було зломлено. Проте окремі польські
частини продовжували чинити опір, а іноді навіть домагались окремих перемог. Але це не могло
змінити загальної стратегічної обстановки. Польща війну програла, її союзники Англія та Франція,
хоча й оголосили війну Німеччині, але реальних дій, які б допомогли Польщі, так і не здійснили.
Далі
Назад
Німеччина, розпочавши війну, намагалась втягнути в агресивні дії і СРСР з метою зробити його
співучасником і своїм союзником. З, 5, 8, 12 вересня 1939р. Гітлер звертався до Сталіна з вимогою
розпочати бойові дії проти Польщі. Але радянське керівництво відповідало, що в потрібний час йому
«обов'язково доведеться почати конкретні дії. Але ми вважаємо, що цей момент поки що не
настав», а «поспішність може зіпсувати справу і сприятиме згуртованості ворогів». Позиція
радянського керівництва була продиктована небажанням видаватися в очах світової громадськості
агресором, воно очікувало падіння польської держави.
Така позиція радянського керівництва спонукала німецьке командування до розв'язання «польського
питання» без Радянського Союзу. Німецькі війська перетнули лінію, вказану в таємному протоколі, і
просунулись далі на схід, підійшовши до Львова, Бреста, а також почали більш детально розглядати
питання створення в Галичині Української держави, спираючись на ОУН, яка мала організувати
антипольське повстання. Також німецькою розвідкою (абвером) у складі німецької армії було
створено український легіон під командуванням Романа Сушка.
14 вересня 1939 р. радянське керівництво повідомило, що Червона Армія готова розпочати бойові дії
проти Польщі.
Таким чином, пакт Молотова—Ріббентропа сприяв розв'язанню Другої світової війни, а західноукраїнські
землі опинилися у сфері впливу СРСР. Подальша їх доля залежала від дій Радянського Союзу.
2. «Визвольний похід» Червоної Армії на західноукраїнські землі.
Коли стало зрозумілим, що поразка Польщі неминуча, радянське керівництво розпочало рішучі дії. Було
створено Білоруський (командуючий М. Ковальов) і Український (командуючий С. Тимошенко,
начальник штабу М. Ватутін) фронти, яким була поставлена задача перетнути радянськопольський кордон і взяти під контроль радянську зону впливу.
До складу Українського фронту входило 28 стрілецьких, 7 кавалерійських дивізій, 10 танкових бригад, 7
артилерійських полків резерву Головного командування (240 тис. чол., 2300 танків, 1800 гармат і
мінометів). Дії військ двох фронтів прикривало 4 тис. літаків.
Поляки на радянському кордоні мали всього 25 батальйонів.
Наступ радянських військ для польського керівництва був настільки несподіваним, що
головнокомандуючий польською армією Ридз-Смігла віддав наказ: «...з Совєтами бойові дії не вести,
лише у випадках з їх боку роззброїти наші частини. Задачі для Варшави і Модліна, які повинні
захищатися від німців, без змін. Частини, до розташування яких підійшли Совєти, повинні вести з
ними переговори з метою виходу гарнізонів до Румунії або Угорщини»
Далі
Назад
Та сутичок уникнути не вдалося. Втрати Українського фронту складали декілька сот солдатів
убитими, 10 танків, 33 автомашини, 5 гармат і 2 літаки. Загалом втрати Червоної Армії під час
«визвольного походу» склали 795 убитими, 59 зниклими безвісти, 2019 пораненими.
У полон до Червоної Армії потрапило 452 500 польських солдатів та офіцерів. Більша їх частина була
відпущена, а 125,4 тис. опинились у таборах (в основному офіцери). Доля їх склалася трагічно. У
квітні—травні 1940 р. в катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше — під Харковом та в інших
ЦР було
те, що в ній не була представлена Українська
містах Помилкою
понад 15 тис. чоловік
булойрозстріляно.
Наступцерква,
Червоної Армії
стрімким.
Головною українського
метою Українського
фронту було якнайшвидше
хочабув
значна
частина
духовенства
прихильно
оволодіння Львовом. Такої ж мети дотримувались і німецькі війська, які на 18 вересня оточили місто з
ставилася до національно-визвольного руху. Звернувшись з
трьох сторін. 19 вересня 1939 р. між німецькими і радянськими частинами через непорозуміння стався
відозвою
до були
українського
народу,
закликала
ЦР. від
бій, у якому
з обох боків
втрати. Зрештою
після УПЦ
переговорів
німецькі підтримати
війська були відведені
міста, аТим
22 вересня
Львів був зайнятий
військами.
Польський
гарнізон не чинив
часом1939
ЦРр.зігнорувала
це радянськими
звернення,
втративши
підтримку
з
опору радянським
військам.іТого
ж дня утисяч
Бресті, Гродно,
Пінську, Перемишлі відбулися спільні паради
боку десятків
сотень
віруючих.
радянських і німецьких військ на честь перемоги над Польщею.
Нанапад
Україні
ширилася
анархія
і безладдя.
Становище
погіршилося,
Плануючи
на Польщу,
радянське
керівництво
прагнуло знайти
пропагандистське
обґрунтування
коли
російська
армія
в Галичині
(серпень
р.).
цій акції.
Такимрозвалилася
обґрунтуванням стало
пригнічене
становище
українців
і білорусів у1917
Польщі
та їхнє
беззахисне
становище
Польської держави.
Україну,
яка після
буларозпаду
безпосереднім
тилом Південно-Західного й
Також наступ радянських військ збігся із від'їздом польського уряду 17 вересня 1939 р. до Румунії.
Румунського фронтів, заполонили мільйони розбещених озброєних
Маючи таке ідеологічне обґрунтування, агресія проти Польщі була представлена як «визвольний похід»
солдат.
Вони, за висловом В. Винниченка, були «гіршими від
Червоної
Армії.
Під час татарських
«походу» Червонаорд»,
Армія зайняла
територію меншу,
ніж передбачалося
таємним протоколом.
їхня присутність
свідчила
про безпорадність
Для врегулювання
питань кордону в Москві розпочались переговори, які завершились підписанням 28
ЦР.
вересня 1939 р. Договору про дружбу і державні кордони і двох таємних протоколів до нього. За цим
В самій
Україні поділено
активізується
великоруська
про
що радянськодоговором
було остаточно
сфери впливу
у Східній Європі й реакція,
встановлено
спільний
яскраво
німецький
кордон. засвідчив обстріл в Києві в кінці липня українського полку
За цим ім.
договором
ліквідовувалась Польська
держава,
встановлювався
кордон по «лінії Керзона»,
Б. Хмельницького
під час
відправки
його нановий
фронт.
сферою впливу Радянського Союзу ставала Литва в обмін на етнічно польські землі, що відходили до
Німеччини, тощо. За цим договором у сферу німецького впливу потрапили частково полонізовані
українські етнічні землі — Холмщина,
Далі
Назад
3. Включення до складу УРСР Північної Буковини і придунайських земель.
29 березня 1940 р. Молотов, виступаючи на сесії Верховної Ради СРСР, заявив, що «у нас немає пакту про
ненапад з Румунією. Це пояснюється наявністю невирішеного суперечливого питання щодо Бессарабії,
захоплення якої Румунією Радянський Союз ніколи не визнавав, хоча ніколи і не ставив питання
повернення Бессарабії воєнним шляхом». Ця заява занепокоїла румунське керівництво, яке намагалося
знайти підтримку з боку Німеччини. Та остання, будучи зайнятою війною на заході, заявила, що «проблема
Бессарабії Німеччину не цікавить — це справа самої Румунії».
Початок німецького наступу у Франції прискорив дії радянського керівництва.
Конкретні радянські воєнні приготування для вирішення «Бессарабського питання» розпочалися 9 червня
1940 р. Радянський нарком В. Молотов 26 червня 1940 р. вручив румунському послу ноту ультимативного
характеру з вимогою передати СРСР Бессарабію та Північну Буковину. Румунія, яка розуміла
безперспективність опору, змушена була погодитись з вимогою.
28 червня 1940 р. радянські війська Південного фронту під командуванням Г. Жукова перейшли Дністер і
встановили свій контроль над зазначеними територіями.
Слід зазначити, що Північна Буковина не згадувалась у жодній домовленості між СРСР і Німеччиною.
Також ця територія ніколи не входила до складу Російської імперії на відміну від Бессарабії. Тому дії СРСР
у Північній Буковині були сприйняті Німеччиною дуже негативно, і це прискорило розробку останньою
планів війни проти СРСР. У середині липня 1940 р. німецький генеральний штаб почав розробку плану
«Барбаросса» — план нападу на СРСР.
4. Початок радянізації західних областей України.
Для узаконення радянського режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нових властей було
проведено вибори до Народних Зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної
України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР
ухвалили відповідні закони.
На території Західної України, що офіційно увійшла до складу УРСР, у грудні 1938 р. було створено шість
областей — Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьку.
Менш ніж через рік було законодавче оформлено і включено до складу УРСР території Північної Буковини
та придунайських земель. 2 серпня 1940 р. за рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено
Молдавську РСР, а на території Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії утворено Чернівецьку
область й передано до складу УРСР. У грудні 1940 р. було утворено Ізмаїльську область, до складу якої
увійшли Акерманський та Ізмаїльський райони.
Далі
Назад
У листопаді 1940 р. між Українською РСР і Молдавською РСР було встановлено новий кордон. Частину
колишньої Молдавської автономної РСР у складі УРСР було передано Молдавській РСР. У результаті від
України було відчужено Придністров'я з етнічним українським населенням.
Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії
населення України збільшилося на 8,8 млн. осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн. осіб; її
територія розширилася до 565 тис. км2.
У процесі радянізації західноукраїнських земель виділяють два етапи:
до весни 1940 р. режим зовні зберігав демократичність, а реформи зустрічали підтримку населення;
з весни 1940 р. відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, що супроводжуються
масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістю місцевого населення.
У певної частини населення ряд заходів зустріли підтримку:
ліквідація польського держапарату;
розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.
Невдоволення викликали:
заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, присланих зі сходу України;
насильницька колективізація (на червень 1941 р. у колгоспи було об'єднано 15 % господарств);
тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);
розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як НТШ,
«Просвіта», «Сільський господар», «Маслосоюз» та ін.;
масові репресії.
Після зайняття краю Червоною Армією практично відразу розпочалися репресії. Серед українців раніше
за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою опору залишалась
Організація українських націоналістів — ОУН. Весною 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії:
- з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано як політичне неблагонадійних і
депортовано близько 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн. осіб). Смертність серед
депортованих склала 16 % (депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. українців);
- десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями;
- людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися
показові процеси (Львівський процес у січні 1941 р. над 59 членами ОУН).
Назад
Приєднання західноукраїнських земель до складу
УРСР. Без сумніву. Було подією великої
історичної ваги. Уперше за багато століть
українці об’єдналися у межах однієї державної
структури.
Назад