Transcript Микола Олексійович Некрасов «Некрасова, как поэта, я уважаю за его горячее сочувствие к страданиям простого человека, за честное слово, которое он всегда готов замолвить за бедняка и угнетенного»,

Микола Олексійович Некрасов
«Некрасова, как поэта, я
уважаю за его горячее
сочувствие к страданиям
простого человека, за
честное слово, которое
он всегда готов
замолвить за бедняка и
угнетенного», — писал
Дмитрий Писарев.
Народився 28 листопада 1821 року в
Вінницькому повіті, в містечку
Немирові, де квартирував полк його
батька, поручика Некрасова Олексія
Сергійовича. Матір’ю поета була
Закревська Олександра Андріївна.
Шлюб був нерівним, відбувся без
згоди батьків . Дитинство
Некрасова пройшло в родовому
маєтку Грешнєво Ярославської
Маєток Грешнєво
губернії, де сім’я поета поселилася,
коли йому було 3 роки.
Саме із Грешнєва Некрасов-поет
виніс виняткову чуйність до
« страждань народних».
В Грешнєві зав’язалась сердечная
прив’язаність Некрасова до російських селян, яка визначила
вподальшому виняткову народність
його творчості.
Ярославль.
Дружба з селянськими дітьми.
Біля маєтку був старий, запущений садок, обнесений глухим
плотом. Хлопчик зробив в ньому дірку і в ті часи, коли батька
не було вдома, закликав до себе селянських дітей. Діти
вривалися в садок і накидалися на яблука, груші, смородину,
вишню. Але як тільки няня крикнула: "Барин, барин идет!" –вони
швидко зникали.
Звичайно, йому не дозволяли дружити з дітьми кріпосних селян.
Але хлопчик часто втікав через ту ж дірку в огорожі до своїх
друзів, йшов з ними в ліс, купався в річкці Самарці. Цей момент
його життя — безпосереднє спілкування з селянськими дітьми –
вплинуло на його творчість.
Річка Самарка біля
Грешнєва
Річка Волга в житті поета
Дитячі спогади поета пов’язані з Волгою, якій він присвятив
багато віршів. Тут він вперше побачив, як тяжко страдають
бідні люди. Він йшов берегом в жарку пору і почув як стогнуть
бурлаки, які брели вздовж річки, «почти пригнувшись головой /К
ногам, обвитым бечевой».
Вони стогнали від непосильної роботи. Хлопчик почав
задумуватися над жорстокістю життя. Рано йому відкрилася
картина народного зубожіння.
О Волга! Колыбель моя!
Любил ли кто тебя, как я
Один по утренним зарям,
Когда ещё всё в мире спит,
И алый блеск едва скользит
По темно-голубым волнам,
Я убегал к родной реке.
О, горько, горько я рыдал,
Когда в то утро я стоял
На берегу родной реки,
И в первый раз ее назвал
Рекою рабства и тоски!..
Ще одна горе було постійно з
Некрасовим, це горе в його рідній
сім’ї : його мати, Олександра Андріївна,
покірна жінка, дуже страдала
в шлюбі. Вона була людиною високої культури,
a чоловік її—грубим, жорстоким і
підлим. Вона часто була одна вдома:
а чоловік її роз’їзджав по сусідах,
займався улюбленими справами—
грою в карти, п’янками і собачою охотою.
Любов до матері описана в багатьох
віршах поета: "Родина", "Мать",
"Баюшки-баю", "Рыцарь на час" та ін. Ці
вірші автобіографічного характеру, вони
описують людей тієї епохи, їх
взаємовідносини, їх звичаї і традиції.
Некрасов говорив, що саме страждання
матері пробудили в ньому протест
проти знущання над жінками. В його
віршах ми бачимо не тільки жалість до
жінки , а ненависть до її кривдників.
Олександра Андріївна була співачкою з надзвичайним
голосом. Вона часто приймала участь в питаннях,
пов’язаних з селянами, заступалась за них перед
чоловіком. А він накидався на неї з кулаками і
жорстоко бив. Як ненавидів його Некрасов в такі
хвилини!
Олександра Андріївна чудово знала світову
поезію і часто розповідала синові уривки із творів
великих письменників , які він міг зрозуміти. Будучи
вже в похилому віці, Некрасов згадував у вірші
"Мать":
И голос твой мне слышится впотьмах,
Исполненный мелодии и ласки,
Которым ты мне сказывала сказки
О рыцарях, монахах, королях.
Потом, когда читал я Данте и Шекспира,
Казалось, я встречал знакомые черты:
То образы из их живого мира
В моем уме запечатлела ты.
Ярославська гімназія.
Незважаючи на відсутність домашніх
вчителій,письменник в 10 років оволодів грамотою і в
1832 р. поступив до Ярославської гімназії разом зі
старшим братом Андрієм. Перебування в гімназії не
стало значним етапом в житті Некрасова; жодного разу
не згадав він ні про вчителів, ні про товаришів.
Чотири роки навчання мало що дали, а в
останній , 1837 р., Микола Некрасов навіть не був
атестований по багатьох предметах. Під приводом
«расстроенного здоровья» Некрасов-батько забрав сина
із гімназії.
В цей час Олексій Сергійович служив урядником,
і Микола допомагав йому в якості діловода. Юнак, майже
хлопчик, був присутнім «при различных сценах народной
жизни, при следствиях, при вскрытии трупов, а иногда и
при расправах во вкусе прежнего времени». Все це
глибоко запало в душу майбутнього « співця страждань
народних» .
•
•
•
Петербурзькі митарства
В 1838 р. Некрасов приймає рішення поступати в
Петербурзький університет. Цю його мрію
підтримувала мати, батько наполягав на тому,
щоб він поступив в кадетський корпус. Але Некрасов
не послухав батька . Він твердо вирішив не йти на
військову службу ,а стати «гуманитарием».
В Петербурзі юний Некрасов з’явився з
рекомендованим листом до жандармського генерала
Д. П. Полозова. Генерал схвалив гуманітарні плани
юнака і відписав про них його батькові. Відповіддю
був грубий лист з погрозами залишити без
матеріальної підтримки, які і були виконані .
Можна з впевненістю сказати, що ні один
великий російський письменник не мав такого
тяжкого життєвого досвіду, через який пройшов
молодий Некрасов в свої перші петербурзькі роки. Він
залишився без єдинної підтримки: без роботи, іноді
просто без житла і,звичайно, без грошей.
Початок літературної діяльності
Некрасов працював гувернером, писав статті в
«Літературній газеті», дитячі вірші,казки, ставив водевілі для
на Александринській сцені.
Перший надрукований вірш називався «Мысль»(1838г), а в 1840
він вирішує випустити першу збірку — «Мечты и звуки». Але
Жуковський, якому Некрасов дав свої вірші для рецензії
порадив йому підписатися першими літерами свого імені та
прізвища ( Н.Н.):
«Впоследствии Вы напишете лучше и Вам не будет стыдно за
эти стихи»,-- писав Вісаріон Бєлінський.
Згодом Некрасов стає співробітником «Отечественных
записок» і починає друкувати свої твори..
Зустріч з Бєлінським
• В 1843 році поет зустрічається з
В.Г.Бєлінським , який захоплювався
передовими французькими ідеями, які
нещадно критикували існуючу в Росії
суспільну нерівність. Він говорив: «Что мне в
том, что для избранных есть блаженство,
когда большая часть и не подозревает его
возможности? Горе, тяжёлое горе овладевает
мною при виде босоногих мальчишек,
играющих на улице в бабки, и оборванных
нищих, и пьяного извозчика, и идущего с
развода солдата, и бегущего с портфелем
под мышкою чиновника». Ці ідеї знайшли
живий відгук в душі Некрасова: гірку долю
бідняка він випробував на особистому досвіді.
Написання вірша «В дорозі» 1845) визвало
найвищу оцінку Белінського: «Да знаете ли вы,
что вы поэт – и поэт истинный?» Спілкування з
Белінським Некрасов вважав вирішальним,
поворотним моментом у своїй долі.
В 1846 р. Некрасов задумує
видавництво журналу, який дав би
можливість обєднати передові сили
тодішньої літератури. Головна роль в
керівництві журналом повинна була
належати Белінському.
Разом з І.І. Панаєвим Некрасов отримує
право на видавництво журналу
«Современник», заснованого ще
Пушкіном, і перетворює його на один із
кращих і впливових журналів тих часів.
Біографія Некрасова з того часу не
розривна від історії журнальної
діяльності.
В журналі приймають участь кращі сили
тодішньої літератури: І. Тургенєв, І.
Гончаров, А. Островський. А. Герцен, в
ньому починав Лев Толстой, який
надрукував
там
«Севастопольские
рассказы» і автобіографічну трилогію.
Постріл Каракозова в Олександра II визвал нове посилення реакції. Ряд
жорстоких репресій був направлений в першу чергу проти прогресивної
преси. В 1866 р. «Современник» був закритий.
Некрасов не здавався. Не проходить і року, як він придбав у
А.Краєвського «Отечественные записки», які з 1868 р. зайняли месце
«Современника». В склад редакції ввійшов Салтиков-Щедрін, а в
видавництві прийнял участь ряд співробітників «Современника».
«Ты ещё на жизнь имеешь право,
Быстро я иду к закату дней,
Я умру—моя померкнет слава,
Не дивись и не тужи о ней!...»
На початку 1875 р. у Некрасова знайшли смертельну хворобу, і скоро
останні роки життя стали повільною агонією. Написані в цей період
«Последние песни» по силі і відвертості почуттів належать до
кращих творів його музи…
Некрасов помер 27 грудня 1877
(8 січня 1878) року в Петербурзі.
Незважаючи на сильний мороз,
багатолюдний натовп проводжав
тіло поета від будинку на
Літєйному проспекті до місця
вічного його спочинку на цвинтарі
Новодєвічого монастиря.
Похорони Некрасова,які
відбулися самі по собі ,без всякої
організації , були першим
випадком всенародної поваги і
шани письменникові.
Тема уроку.
Загальна характеристика провідних
шляхів розвитку поезії середини ХІХ
ст.
Світоглядно-естетичні зрушення в
мистецтві та літературі .
Поняття про декаданс.
Естетичні та
етичні засади соціально спрямованої
лірики.
Видатний російський поет
М.О. Некрасов– «співець страждань
народних» . Життєвий і творчий шлях
письменника.
Мета уроку:
 допомогти учням зрозуміти основні тенденції розвитку
літератури середини ХІХ ст.;
 розвивати навички складання опорних конспектів;
 учити визначати головне систематизувати й
узагальнювати набуті знання використовувати
міжпредметні зв’язки ;
 ознайомити з життям і творчістю видатного російського
письменника, зацікавити ним;
 розвивати навички визначення головного,
висловлювання власних думок і вражень;
 виховувати активну життєву позицію.
Тип уроку :
 вивчення нового навчального матеріалу


“ Кожна людина є Всесвітом. Вона з ним народилася і з ним помре. Під кожним надгробком похована ціла всесвітня історія”.
Г. Гейне
 Пригадайте найважливіші історичні події середини
ХІХ століття в Європі.
Суспільні, історичні події ХІХ ст.






Наполеонівські війни;
Громадянська війна в США;
об’єднання Германії;
розвиток капіталізму;
жорстока ринкова боротьба;
соціально-демократичні рухи.
Назвіть найвідоміші досягнення
наукового-технічного прогресу та
природничих наук у середині ХІХ ст.
Найвідоміші досягнення науковоготехнічного прогресу та природничих
наук у середині ХІХ ст.
 Великі відкриття в природознавстві –
еволюційна теорія Дарвіна,закон збереження і
перетворення енергії;
розвиток науково - технічного прогресу:
автомобілі, електрика тощо.
Основні ознаки реалізму.
 Пізнання соціальних зв’язків людини і
суспільства;
 вірність дійсності, прагнення до достовірності зображення;
зображення типових характерів у типових
обставинах;
викривальний пафос;
розмаїття художніх форм;
пізнавальне спрямування ( зв’язок із наукою)
Теорія “чистого мистецтва”
Поетична група “Парнас”
Карта “ Парнасу”
Робота з літературознавчими
термінами
 Літературне угруповання (школа)–
об’єднання письменників на основі спільних ідейноестетичних поглядів та творчих принципів, які
реалізуються в художній практиці.
Декаданс, декадентство( у перекладі з латини–
“спад”.Відзначається настроями безнадійності,
неприйняття життя.
Основні ознаки декадансу:







неприйняття дійсності;
відмова від громадянського в мистецтві;
культ краси як вищої цінності;
містицизм, віра в надприродні сили;
індивідуалізм;
відмова від моралі буржуазного суспільства;
надання переваги формі над змістом або повне його
заперечення.
Естетичні принципи декадансу:
 поетизація слабкості, згасання, руйнації;
 індивідуалізм як бунт проти нелюдських принципів
буржуазного суспільства;
 мистецтво для мистецтва;
 зовнішня правдоподібність.










Шепіт… ніжний звук зітхання…
Солов’їний спів…
Срібна гра і колихання
Сонних ручаїв.
Ночі блиск… Тремтіння тіней…
Тіні без кінця..
дивні зміни
Милого лиця…
У хмаринках -- пурпур рози.
Відблиск янтаря…
І цілунків пал , і сльози,
 І зоря, зоря!

Афанасій Фет.
Ненастанні,