ПРЕЗЕНТАЦІЯ Календарно – обрядові пісні

Автор - учитель - словесник Тальнівської ЗОШ І – ІІІ ст.

Володимирівна №2 Черкаської обл., учитель – методист Головецька Наталія

«Народна творчість - це той ґрунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво - і без якого вони засохли б. Звичайно, далеко не кожний художній твір будується безпосередньо на народній основі. Але кожний справді художній твір виростає неодмінно на народному ґрунті, на ґрунті

народного світогляду», - підкреслював видатний поет і вчений М.Т.

Рильський

Характерні ознаки

• усна

фольклору:

• колективність; форма творення реалізації; • постійні форми; • строга послідовність і композиції; • повторюваність; • традиційність; • варіантність; • відсутність (анонімність); • простота і автора стилістики; • переважання рим; • тривалий час прозорість дієслівних творення (доповнення) • багатьма поколіннями.

1.

4.

Художні прийоми фольклору Образи

значення символів: •калина - дівоча краса, •сокіл - мужність, відвага.

2. Діалог.

3. Звертання.

тварин, рослин, птахів, що набувають Психологічний

паралелізм

(«явір похилився козак зажурився»).

6.

5. Характерні Постійні

порівняння

•негативні «очі, як у жаби».

епітети

: : •позитивні «тиха, як вода», «чиста, як сльоза», «рідна мати», «хрещатий барвінок», «ясні зорі».

7.

Гіперболізація

: «А з тої могили видно всі країни, сиз орел літає»).

8.

Зменшено-пестливі

слова: «котику-братику», «лисичко-сестричко», «спатоньки хоче».

9. Узагальнення: «вдома і солома їдома».

вислови-порівняння («як грім серед ясного неба»).

1.

2.

3.

Народна лірика

Основні жанри народної лірики:

Пісні-ігри

весна»).

Трудові Календарно - обрядові:

•веснянки, •гаївки, •русальні («Проведу я русалочки до бору»), •купальські («Ой вінку, мій вінку»), •жниварські («Там у полі криниченька», •колядки, щедрівки.

(«Подоляночка», «Просо», «А вже пісні (виконувалися під час праці)

4.

Родинно-побутові:

• колискові, • танцювальні, • жартівливі («Грицю, Грицю, до роботи», «Миша книш прокусила»), • про кохання.

5.

6.

Родинно-обрядові:

• весільні, • голосіння.

Соціально-побутові (суспільно-побутові):

• козацькі («Розлилися круті бережечки»), • кріпацькі («Із-за гори вітер віє»), • чумацькі (Ой ясне сонце високо сходить»), • рекрутські («А в неділю рано»), • солдатські («Вилітали орли з-за крутої гори»), • бурлацькі («Віють вітри все буйнії»), • наймитські («Ой матінко-зірко», «Ой хто не служив»), • стрілецькі («Ой та зажурились стрільці січовії», «Від синього Дону до сивих Карпат»), • коломийки, • частівки.

з календарем.

календарно -

Календарно - обрядові пісні

Усе життя наших далеких пращурів було тісно пов'язане Одним із найдавніших видів усної поезії народу є

обрядові пісні,

які відображали кожен

цикл

хліборобської праці в різні пори року. У цих піснях дуже часто відтворювався жнива тощо.

ліризмом

Це .

трудовий

процес: зображали рухи, які символізують оранку, сівбу, Усі календарно - обрядові пісні відзначаються

ніби художнє відображення самого життя

в піснях, хороводах, іграх, танках.

Залишки первісної обрядовості згодом були змішані з християнськими обрядами й пов'язані з церковно календарними датами християнських свят. Поряд із сезонними хліборобськими святами важливе місце займають сезони

весілля

та

поминання померлих.

До календарно-обрядових пісень належать:

• колядки, щедрівки різдвяний цикл); • веснянки, гаївки, врожаю в кінці літа).

або зі (зимовий гагілки (весняний цикл); • русальні (пов'язані циклом колосіння збіжжя та розквіту природи наприкінці весни); • купальські (переджниварський цикл середини літа); • жниварські і стодольні святковим (збирання

Святвечір

Пісні різдвяного циклу

Зимове обрядодійство розпочиналося у колядками.

Колядки - це • відтворення міфу про Сотворення Світу, • величальні пісні, призначені для кожної конкретної людини: господаря, господині, хлопця, дівчини, дитини.

У них досить часто називаються імена тих, кого величають.

Колядки мають здебільшого

10 складовий вірш із строфою (5+5) х 2.

Іноді він записується як

5-складовими рядками.

дворядковою чотиривірш з

Це Що ж означає слово коляда?

• і сам обряд, • і різдвяна пісня, • і винагорода за колядування.

За твердженням давніх авторів,

Коляда символізував один із язичницьких богів, що

початок року.

Можливо, від Коляди походить і слово календар (річне коло).

У колядках мають місце певні образи:

Ясен місяць пан господар, Красне сонце - жона його, Дрібні зірки - його дітки.

Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я!

Провідні мотиви колядок:

• кохання як запорука людського щастя; • одвічне родинне благополуччя; • уславлення народження Ісуса Христа, • уславлення хліборобської праці, • захисту рідної землі.

Зразки колядок:

• «Добрий вечір тобі, пане господарю!», • «Нова радість стала», • «Поза лісом, лісом темненьким», • «Коню мій, коню вороненький», • «Ой красна, красна в лузі калина» та ін.

Добрий вечір тобі, пане господарю.

Приспів: Радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи та все килимами, Та кладіть калачі з ярої пшениці, Бо прийдуть до тебе три празники в гості, А що перший празник – Рождество Христове, А що другий празник – Святого Василя, А третій же празник – Святе Водохреща.

Святеє рождество радість нам принесло, Святеє Василя всіх розвеселило, Святе Водохреще воду освятило.

Примітка. Приспів повторюється після кожного рядка.

Поза лісом, лісом темненьким, Виступала чорная хмара.

Приспів: Святий вечір!

Ой то не хмара, то з війська пара.

Там Карпо коником іграв, Коником іграв, мечом воєвав, Мечом воєвав та й вихвалявся: — Нема в короля такого коня.

А в мого коня золота грива, Золота грива, срібні копита, Срібні копита, жемчужний хвостик.

Золота грива стайню світила, Срібні копита камінь рубали, Жемчужний хвостик слід замітав.

Коню мій, коню, коню вороненький!

Чи я тобі тяжкий, хлопець молоденький?

Чи я тобі тяжкий, чи моя зброя, Чи моя зброя, чи моє здоров’я?

— Ти мені не тяжкий, ні твоя зброя, Ні твоя зброя, ні твоє здоров’я, Тільки мені тяжка натуронька твоя: Як під гору їдеш, нагайкою краєш, Як з гори їдеш, мене не тримаєш, На битому шляху коршом не минаєш.

— Коню мій, коню, запродам я тебе, Запродам я тебе в чужу сторону, В чужу сторону пшияцелю свому.

— Ой пане мій, пане, не продавай мене!

Не продавай мене, спогадай за себе, Спогадай-но теє: як ми воювали, Як ми воювали турецькії землі, Як за нами гнали турки з поляками, То ми втікали битими шляхами (Двічі), То мої копита огонь кресали.

Я, кінь вороненький, море перескочив, Море перескочив, копита не вмочив, Ані копитечка, ані сіделечка, Ні ружа, ні меча, ні тебе, панича.

Ой А ще красніша дівка Уляночка.

Приспів: Святий вечір!

По У У красна, двору рясна ходить, як в сінечки світлоньку ввійшла, ввійшла, як лузі сонце зоря калина, сходить, зійшла, світлонька сяє, Світлонька сяє — пани встають, Пани То вони кажуть: — Королівна ввійшла, Королівна встають, ввійшла, шапки знімають.

корольова дочка, Корольова дочка, дівка Уляночка!

Нова радість стала, яка не бувала, Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні

.

Примітка. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.

Щедрівки

(Новоліття).

Але коли Новий рік мабуть, і відбулося зміщення у часі святкування Новоліття, а обрядові пісні весняного щедрівочного циклу стали співати разом із колядками.

У них звучать •щедрі побажання рідним і близьким, •наявні мотиви весняних Зразки щедрівок: •«Щедрий вечір, а я йду», Щедрівки - пісні, що виконуються на Щедрий вечір дохристиянські часи Новий рік святкувався навесні.

•«Щедрик, щедрик, щедрівочка», •«Щедрівочка щедрувала», був перенесений на січень, тоді, •«Сидить баба на припічку» господарських робіт, тому що в •«Ой сивая та зозуленька» та ін.

Щедрик, щедрик, щедрівочка Прилетіла ластівочка Стала собі щебетати, Господаря викликати: — Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару, Там овечки покотились, А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший, Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова, В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка

.

Ой сивая та зозуленька Приспів: Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я!

Усі сади та ї облітала, А в одному та і не бувала.

А в тім саді три тереми: А в першому — красне сонце, А в другому — ясен місяць, А в третьому — дрібні зірки.

Ясен місяць — пан господар, Красне сонце — жінка його, Дрібні зірки — його діти.

Щедрівочка щедрувала, До віконця припадала.

Що ти тітко напекла, Неси нам до вікна, Чи вареник, чи пиріг Неси нам за поріг.

Щедрик, ведрик, дайте вареник, З грушами пироги, Здоровенькі були.

КОЛЯДА

Коляда

Сонце починає рости з Коляди

Залежно Першими від Веснянки місцевості весняні пісні називалися гаївками, гатками, ягілками, яголойками, маївками.

За народними уявленнями, весну приносять птахи.

прилітають жайворонки, тому їм присвячено багато веснянок.

Протягом віків сформувався чіткий весняний обряд закликання весни •піснями, •хороводами, •іграми.

Випікається весняне печиво у вигляді жайворонків , голубків , яких діти розносять по селу, співаючи:

Благослови, мати, Весну закликати!

Весну закликати, Зиму проводжати!

Зимочка в возочку, Літечко в човночку...

У весняних іграх та хороводах імітуються рухи, •заклики характерні для трудової діяльності: •засівання поля, •збирання врожаю, •обмолот тощо.

та Провідні мотиви веснянок: •турбота про майбутній добробут; побажання •замовляння врожаю тощо.

•«Ой кувала зозуленька», •«Кривий танець», •«Подоляночка» та ін.

(найчастіше урожай, просять принести літнє тепло); Зразки веснянки: •«Ой весна, весна днем красна», звучать звертання до птахів: гусей, качок, лелек, зозуль, ластівок, їм ставлять запитання про майбутній

Ой весна, весна, Що ти нам принесла?

Принесла я літечко, Зелене житечко, А вам, дівочки, Золоті віночки, А вам, парубочки, Гарнії ціпочки.

Ой кувала зозуленька, Сівши на лелії, Співай, співай, товаришко, Минає неділя.

Ой кувала зозуленька, Сівши на барвінок, Співай, співай, товаришко, Минув понеділок.

Ой кувала зозуленька Та й кувала сорок, Співай, співай, товаришко, Минає вівторок.

Ой кувала зозуленька, Сіла на віконце, Співай, співай, товаришко, Бо заходить сонце.

Співай, співай, товаришко, Бо вже не будемо, Та не знаєм, товаришко, Чи на рік діждемо.

А ми кривого танцю йдем, танцю йдем, А ми йому кінця не знайдем, не знайдем, А вода по каменю, А вода по білому, Стиха йде стиха йде.

Ішли дівчата через двір, через двір.

На них хусточки як мак цвів, як мак цвів.

Стали хусточки маяти, Стала діброва палати.

Стали дівчата гасити, Решетом воду носити.

Скільки в решеті водиці, Стільки в дівчатках правдиці.

Русальні пісні

Русальні пісні виконуються під час Зелених свят на початку або в середині травня, у час найбільшого замаювання землі зелами, квітами й травами (Трійця).

Предки українців вірили в русалок, або мавок (нявок), духовних істот, які оселяються серед рослин у лісах, полях, водах.

МАВКА

МАВКА

Вважалося, що ці духовні сили можуть або сприяти, або шкодити людям.

Тому від них потрібно було мати обереги - полин або любисток, подекуди - м'яту, лепеху, часник тощо.

Не можна в ці дні ходити в жито, купатися в річці,

щоб русалки не залоскотали.

Слово оберіг означає те, що треба було мати «о березі» (при березі), звідси оберігати.

Пахучі трави - це жертви русалкам і берегиням.

Полин звичайний

ЛЮБИСТОК

М’ЯТА

ЛЕПЕХА ЗВИЧАЙНА

Звичай вносити до хати зілля на

Трійцю означає запросини русалок, бо вони живуть травах і квітах.

Це був своєрідний вшанування їх

як

у обряд своїх

прародичів.

У перший день Трійці русалок «виводять із села».

Дівчата у полі готують обід поминальну тризну, заквітчують себе вінками і співають.

У РЖІ НА МЕЖІ

У ржі на межі, на кривій березі Там сиділа русалка.

Просила русалка у дівочок сорочки: — Ви дівочки, подружки, Да дайте мені мні сорочки, Хоча худенькую, да аби біленькую, Хоч не біленькую, да тоненькую!

ПРОВЕДУ Я РУСАЛОЧКИ ДО БОРУ

Проведу я русалочки до бору, Сама вернуся додому!

Проводили русалочки, проводили, Щоб до нас вже русалочки не ходили, Да нашого житечка не ламали, Да наших дівочок не лоскотали, Бо наше житечко в колосочку, А наші дівочки у віночку.

ОЙ БІЖИТЬ, БІЖИТЬ МАЛА ДІВЧИНА

Ой біжить, біжить мала дівчина, А за нею да русалочка: — Послухай мене, красна я панно, Загадаю лиш три загадочки.

Як угадаєш — до батька пущу, Не угадаєш — з собою візьму.

— Ой що росте та без кореня, Ой що біжить та без повода, Ой що цвіте та без цвіточок?

Панночка загадок не вгадала — Русалка панночку залоскотала.

ніч.

Купальські пісні

Пісні язичницького, купальського змісту; супроводжують розваги молоді під час літнього свята Купайла, що триває всю Купайло, за язичницькими віруваннями, - бог шлюбу і земних плодів.

У цей день земля має найбільшу силу, яку віддає цілющим травам.

трави.

До схід сонця треба було збирати Перед початком збирання приносили жертву землі: клали хліб-сіль або монету як плату за щедрість і цілюще зілля.

Купальське дійство складається з багатьох елементів:

• плетіння вінків; • запалювання вогнища і стрибання через нього; • прикрашання стрічками (Марени, Купали); й • водіння хороводів навколо неї; • запалювання колеса; віночками жіночого • спалювання солом'яної чоловічої ляльки Купала; • ворожіння; • купання тощо.

Усі ці дії супроводжувалися піснями.

деревця

Петрівчані пісні умовно можна поділити на:

•пісні-роздуми про кохання, •пісні про нещасливу долю сироти, •пісні про складне життя невістки.

Лейтмотив цього циклу - взаємини молодих.

Головний образ більшості пісень Петрівочка, дівчина перед заміжжям.

Провідні мотиви купальських пісень:

•мрії дівчат про заміжжя, •роздуми дівчат про свою долю, прощання з вільним життям під батьківською стріхою: восени настає пора весіль.

До Петра зозулі да кувать, да кувать, До осені дівці да гулять, да гулять.

До Петра зозуля накувалася, До осені дівка нагулялася.

Да ніколи ж мені да погуляти.

Поведу свекорка да продавати.

Що за того свекра да сім кіп дають, За рідного батька ціни не складуть.

Да ніколи ж мені да погуляти, Поведу свекруху да продавати, Що за ту свекруху да сім кіп дають, За рідную матір ціни не складуть.

Ой Петрівочка минається, Сива зозуля ховається, Ой у садочок під листочок, Під хрещатий барвіночок, Під пахучий васильочок, Під зелену діброву, Де парубочки збираються — Там їх скрипочки валяються; Де дівочки збираються — Там васильочки валяються.

За річкою червень виклепував коси, їхній бентежний передзвін і повів перших петрівчанських копиць і петрівчанських пісень залітав у вікна інституту:

Та мала нічка Петрівочка, Не виспалась Наша дівочка.

На голоси.

ранніх зорях уставали, закінчували в Петрівку роботу дівчата, з – під їхніх рук, як шоломи велетнів, виростали стіжки. На них удень сідали лелеки, до них увечері приходили хлопці, і в пахощах ярої рути, ромашки, пижми, татарського зілля притихали чи спліталися в очікуванні чогось великого

Та мала нічка Петрівочка, Не виспалась Наша дівочка.

на пізніх зорях М.Стельмах, “Дума про тебе”

“ А як же виспатися могла молодість, коли петрівочка вдосвіта йде з косою й граблями, а ввечері - з коханням та сподіванням? І тільки старість спокійно варила куліш та перегортала, наче згасаюче вугілля, спогади та згадки… … Якийсь світанок - чути було вологий шелест коси, а рани трав вточили в досвіт свої пахощі.

- Трави біля й вечірніх ранній умираючи петрівчанських косар уже вогнищ розкошував пахнуть, - Маргарита Іванівна підведену повернула досвітом “Дума про тебе”) до невидимого голівку…” косаря (М.Стельмах,

Жниварські пісні

Відображають урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба - збирання врожаю.

Жниварські пісні поділяються на:

•зажинкові, що виконуються до початку роботи, •жнивні, виконувані під час збирання врожаю, •обжинкові (дожинкові), що супроводжували свято закінчення жнив.

Жали і співали жнивних пісень переважно жінки.

Пісні звеличували, опоетизовували хліборобську працю, величали господаря, уславлювали женців.

Зжатий останній сніп, «останець» (або «дід») перев'язували червоною смужкою і урочисто, з піснями несли в село.

Велесова борода

На полі залишали жмуток невижатого збіжжя, прикрашеного стрічками і квітами, що називався Волосовою, або Спасовою, «бородою», а подекуди - «козою», «перепілкою».

Колосся зв'язували докупи і заламували донизу на схід сонця, витрушували в зорану серпом землю зерно, клали між стеблин хлібину, дрібок солі, ставили у воду,

щоб у господі не переводився

хліб, приказували:

Роди,Боже, на всякого долю: бідного і багатого!

Сидить ведмідь на копі, Дивується бороді: — Ой диво мені Об тій бороді!

Ой чия ж то борода Чорним шовком увита?

Чорним шовком увита, Сріблом-злотом улита?

Іванова борода Чорним шовком увита, Сріблом-злотом улита!

Василева борода Мачулами увита, А смолою улита.

Закінчивши жнива, женці мали відпочити на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року.

При цьому співали

: Ой, кресали серпики По горі, Дожинали житечко При зорі.

Ой, кресали серпики Кресали, Доки ми житечко Дожали.

Ой, дожали житечко В Божий час, А тепер, господарю, Частуй нас.

Ой, наша господиня Домує, Вона нам вечерю Готує.

Уже нам вечеря Не мила: Широкая нива Втомила.

Жнива скінчились. Поля густо вкриті копами. Високі навантажені гарби везуть урожай з поля додому. В той день, як дожали останню ниву, женці ходять по полю, збирають колоски, плетуть один спільний вінок з того колосся і співають.

Кінець нивочці, кінець, Будемо плести вінець. Добре нам було жати, Бо було з ким розмовляти. Котився віночок по полю, Просився у господаря в стодолу: Пускай, господаре, в стодолу, Вже я набувся на полі, Вже я на полі набувся, Буйного вітру начувся, Ранньої роси напився, Я не довго полежу, Зараз на поле побіжу

Характерні особливості жниварських •використання пісень : •важлива роль описів природи; прийому художнього паралелізму; •зменшено-пестлива лексика; •яскраві гіперболи, порівняння; •загальний ласкавий емоційний тон (нагадують колядки і щедрівки); •величання заклинанням того, без поєднується врожаю чого через з магічним побажання неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, гаразду в сім'ї, гарного збіжжя (нагадують весільні).

Котився вінок з лану, Котився вінок з лану До господаря в браму, До господаря в браму.

З-під брами й у світлицю, З-під брами й у світлицю На білі паляниці, На білі паляниці.

Господар молоденький, Господар молоденький, Під ним кінь вороненький, Під ним кінь вороненький.

По подвір'ячку грає, По подвір'ячку грає, Женчиків виглядає, Женчиків виглядає.

Маяло житечко, маяло, Поки на ниві стояло.

А тепер не буде маяти, буде в копойках стояти.

"До краю , женчики, до краю, Вам пиріжечків я накраю".

"Нам вечеройка не мила, Широка нива втомила.

Ой не так нива, як снопи, Що доносили до копи".

ВІКТОРИНА

1.Які види народної творчості вам відомі?

Народна творчість українського народу дуже різноманітна.

Існують три великих роди усної народної творчості: лірика, епос та драма. У народній ліриці йдеться про почуття персонажів, там можуть описуватися природа або доля людей. Найчастіше ліричні пісні не мають складного сюжету.

В епосі оповідається про певні, найчастіше історичні, події.

Героями можуть бути реальні особистості або легендарні персонажі. Епос — це народні думи, легенди, перекази, казки. Драма — певні дії, що виконувалися з якоїсь нагоди.

2.Що таке народна пісня?

Народна пісня — це невеликий за обсягом віршований твір усної народної творчості, що виконується під музику або співом без музичного супроводу.

3.Чим народна пісня відрізняється від пісні літературного походження?

Народна пісня, на відміну від літературної, не має одного автора, бо створена народом, передається з вуст у вуста протягом багатьох років, століть. Народна пісня може дещо змінюватись, бо кожен виконавець додає щось своє чи щось прибирає, залежно від власних поглядів та спостережень.

4.Що таке календарно-обрядові пісні? На які цикли вони поділяються?

Календарно-обрядові пісні — це народні пісні, пов’язані із певними подіями у народному житті, вони супроводжують відповідні циклів.

обрядові дії.

Календарно-обрядові пісні поділяються на чотири цикли, відповідно до пір року.

Виділяють пісні весняного, зимового, літнього та осіннього

5.Які образи найчастіше зустрічаються у народних піснях? .

У народних Зустрічаються піснях природні зображуються типові узагальнені образи людей: працьовитий завзятий парубок, красива дівчина, сварлива жінка і т.д.

лісовики тощо.

родині?

образи, які часто сприймаються народною уявою як живі істоти: яснее сонечко, буйний вітер, весна красна, золоте жито. Часто виконавець пісні звертається до цих образів, просить поради або допомоги. Можливі і казкові образи неіснуючих істот: русалки, мавки, 6. Поміркуйте, яке значення мають народні пісні для сучасних українців? Чи потрібно їх вивчати ?

7. Які пісні співають у вашій місцевості? У вашій

Бібліографія

1. Авраменко О.М., Підручник для 6 класу. – К.: Грамота, 2006.

2. Грицай М., Шабельникова Л.П. Українська література.

Бойко В., Дунаєвська Л.

Українська народнопоетична творчість. – Київ, 1983.

3. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т. 9 кн. – Т.

1 // Упоряд. В. В. Яременко; Авт. передм. П. П. Кононенко; Приміт. Л. Ф. Дунаєвської. – Київ, 1993.

4. Календарно-обрядові пісні / Упоряд, передм., приміт. О. Ю Чебанюк. – Київ, 1987.

5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні (У 3 кн., 6т.). – Факс. вид. – Київ, 1994.

6. Максимович М. Дні та місяці українського селянина. – Київ, 2002.

7. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. – Київ: Зодіак – ЕКО, 1981.

8. Руснак І.Є. Український фольклор. 2-ге видання, стереотипне ("Академія").

К., 2012.