Transcript Document
20 лютого– Всесвітній день соціальної справедливості Боротьба за соціальну справедливість – доленосне завдання незалежної України. Україна – соціальна держава Соціа́льна держа́ва — це вид держави, яка у своїй діяльності прагне до загального добробуту всіх громадян, соціальної захищеності і соціальної справедливості для всіх членів суспільства. Вона, зокрема охоплює сукупність державних установ, податкову політику, діючі стандарти та заходи контролю для досягнення мети щодо зниження соціальних ризиків для громадян. Держава та уряд зобов'язуються підтримувати та забезпечувати в законодавстві і управлінні соціальну рівність та справедливість. Так, Конституція України закріплює, що Україна є соціальна держава (ст. 1 Конституції України). Це передбачає забезпечення соціальної безпеки громадян, створення необхідних і достатніх умов для реалізації соціальних прав людини і громадянина. Соціальна справедливість – це і узагальнена моральна оцінка суспільних відносин, і один з основних загальнолюдських соціальних ідеалів, конкретне розуміння і зміст якого змінювалося протягом історії, і сьогодні немає єдиного розуміння його змісту. При визначенні соціальної справедливості найчастіше її співвідносять із соціальною рівністю, і в цьому контексті соціальна справедливість розуміється як міра рівності і нерівності в розподілі матеріальних і духовних благ у суспільстві, статусів і влади, а також у життєвому положенні різних суспільних груп. Більше 40% опитаних громадян України вважають, що до соціальної справедливості вони в першу чергу відносять питання рівності, справедливості, законності, якості, звісно, фінансовий стан, як працюють суди і тому подібне. Люди не можуть купити елементарні речі першої необхідності, продукти харчування. І скільки б ми не констатували свої наміри до кращого, все свідчить про те, що люди наші бідні. Руслан МИКИТИН, реабілітолог: – Якщо чесно, то я думаю, що її взагалі немає. Коли я ще вчився, мене дивувало, що фізично неповносправні громадяни з явними ознаками каліцтва (без ноги, без руки тощо) повинні проходити ряд тягомотних процедур, щоб підтвердити свою інвалідність. Для дітей із ДЦП немає спеціального транспорту. Також вражає байдужість з боку здорових людей: хто не стикається з проблемами інвалідів, думає, що такого взагалі не існує. Марія ПАСІЧНИК, директор Бізнес-центру: – Думаю, що її немає. Соціально не забезпечені у нас інваліди, які часто не мають можливості скористатися послугами транспорту, зайти в приміщення. Недостатня і їхня підтримка з боку держави. Несправедливість у нас і в оплаті праці, пенсійному забезпеченні. Не може одна людина, яка працювала все життя, отримувати 1000 грн. пенсії, а інша – в 30-40 разів більше. У розвинених країнах влада не має таких привілеїв, як наша. Ми займаємо друге місце по рівню захворюваності на туберкульоз! Ми перейшли поріг епідемії по гепатиту! Ми перейшли поріг по захворюваності СНІДу! А це рівень захищеності і соціальної несправедливості. У найширшому (загальному) розумінні справедливість означає наявність необходимых умів для нормального цивілізованого розвитку економіки, забезпечення її демократичного характеру, реалізація прав й свобод людини.