Transcript Den_pisemnostі

Письмо – система умовних знаків і символів, які
закріплювалися на певному матеріалі (глиняній чи
дерев'яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з
метою передачі їх змісту тим землянам, які житимуть у
відмінному часовому і географічному вимірах.
Види письма
Фонетичне письмо.
Малюнкове письмо
(піктографія);
Ідеографічне письмо;
ПИСЬМО
Стародавні єгиптяни
вважали творцем
письма бога Тоту, а
за грецькими міфами
відомий бог Гермес,
який, як вважали
греки, винайшов
абетку, був творцем
числа.
Історично першим, найдавнішим
видом письма є піктографія (від
лат. «піктус» — малюю і грец.
«графо» — пишу, дослівно —
малюнкове письмо).
Піктографічне письмо — це
письмо малюнками, які служать
для передавання змісту мови.
У мене будинок у місті
ІДЕОГРАФІЯ (ВІД ГРЕЦ. ІДЕА — ОБРАЗ І
ГРАФО — ПИШУ).
Цей вид письма передавав не лише назви предметів, а
й абстрактні поняття, ідеї.
КЛИНОПИС
Іншим поширеним видом
ідеографічного письма був
клинопис — письмо у
вигляді клинців, яке
зародилося між Тигром і
Євфратом у стародавніх
шумерів, а потім перейшло
до вавилонян і ассирійців.
Це такий вид
писемності, в якому
графічний знак
прив’язаний до певного
звучання
У ДЕЯКИХ НАРОДІВ АФРИКИ ІСНУВАЛО ПРЕДМЕТНЕ
ПИСЬМО У ВИГЛЯДІ НАМИСТА З РІЗНОКОЛЬОРОВИХ
НАМИСТИН, РАКОВИН, ЗЕРЕН.
ПИСЬМО ІРОКЕЗІВ ВАМПУМ
На пояс у певній послідовності чіпляли різнокольорові
черепашки, кожна з яких мала певне значення, про
яке домовлялися заздалегідь. Так, черепашка,
пофарбована в білий колір, означала щастя, мир, у
чорний — небезпеку, у червовий — війну.
МНЕМОНІЧНІ ЗНАКИ.
КІПУ
Часто самі речі не
означали нічого,
використовувались як
умовні знаки. Таким було
письмо кіпу, поширене в
стародавніх інків, —
вузликове письмо: на
паличку нав'язувалися
різноколірні шнурки
вузликами.
Первинний видавничий
матеріал
Виникнення письма й алфавіту стало
передумовою становлення і розвитку такої
випробуваної століттями форми
закріплення та передачі інформації, якою
виявилася спочатку рукописна, а згодом
друкована книга.
Форми книги
Впровадження християнства значно
прискорило розвиток писемності й
літератури на Русі. Ще в 60-70-х роках ІХ
ст. до слов'ян двох братів-священиків з
Фесалонік (Солуні) — Костантина ( в
ченецтві – Кирило) і Мефодія.
Незважаючи на
переслідування
німецького духовенства,
зацікавленого в
поширенні латинської
мови серед слов'ян,
брати проповідували
християнство в Моравії
та інших слов'янських
землях. Вони
упорядкували
старослов’янською
мовою слов'янський
алфавіт і переклали на
церковнослов'янську
(староболгарську) мову
Євангеліє.
На початок ХІ. на Русі
використовувалися дві системи
письма — кирилиця, що базувалася на
грецькому алфавіті, і лагоиця —
розроблена Кирилом фонетична
система, яка була менш популярна.
Причому ще до 9 ст. місцеве
населення користувалося
абеткою з 27 літер, тоді як
класична кирилиця нараховує 43
літери.
Остромирове Євангеліє
Ізборник Святослава
Реймьске Євангеліє
“Повість Минулих Літ” Нестора
“Повчання Дітям” В. Мономаха
“Слово про похід Ігорів”
“Пересопницьке Євангеліє”
“Пересопницьке Євангеліє”