Захарова Наталія Цезарівна
Download
Report
Transcript Захарова Наталія Цезарівна
Портфоліо
Захарової Наталії Цезарівни
Старшого вихователя Березівської
спеціальної школи-інтернат ЗОШ IIII ступенів
Житомирської обласної ради
Ніколи не помиляється той, хто нічого не
робить. Т. Рузвельт
• Захарова Наталія Цезарівна народилася 20 квітня 1973 року.
• В 1990році закінчила Березівську середню загальноосвітню школу
ЗОШ 1-3 ст.
• В 1990 році відразу розпочала працювати педагогом організатором в
Березівської спеціальної школи-інтернат ЗОШ I-III ст.
З 1996 року переведена на посаду вихоателя цієї ж школи
• В 1998 році закінчила Бердичівське педагогічне училище за
спеціальністю “Дошкільне виховання”
• В 2009 р. закінчила Житомирський університет ім.І.Я.Франка за
напрямком дошкільної освіти.
• В 2010 році закінчила державний Переяслав-Хмельницький
університет ім. Г. Скороди. Отримала освіту вихователь дітей
дошкільного віку,організатор дошкільного виховання,викладач
психолого-педагогічних дисциплін.
Чим повніше джерело знань, тим
глибше ріка життя.
До роботи тільки з
натхненням
До дітей тільки з щирим
сердцем
Мало мати хороший розум, головне – добре
його застосовувати.
Основа мого виховного процесу
Основну мету виховання вбачаю у тому, щоб навчити кожного
бути людиною. Навіть знання без людяності нічого не варті.
«Знання без людяності — це меч у руках безумця», — кажуть
у народі. Тому й виховання починається там, де вихователь
ставиться до вихованця з повагою до його особистості, а
завершується тоді, коли дитина стає справжньою людиною.
«Дитина — гість у нашому домі», — сказано в одному з
життєвих правил народної педагогіки. З'явившись на світ, вона
приходить у сім'ю років на двадцять, а потім починає жити своїм
життям. Тому й виховання зводиться до того, щоб підготувати її
до самостійного життя.
Проблема підготовки до життя і праці — центральна в народній
педагогіці. Розв'язання її зводиться до бажання мати добрих
дітей («Добрі діти — спокійна старість, лихі діти — старість стає
пеклом»).
Мету і зміст виховання диктує саме життя, конкретні умови
життєдіяльності трудової людини. Щоб жити, треба виробляти й
відтворювати матеріальні й духовні цінності. А для цього
потрібно, щоб нові покоління, які приходять на зміну, могли
вміло перейняти естафету життєдіяльності від старших
поколінь. Адже людина в дитячому і юнацькому віці не має
досвіду, знань, умінь і навичок поведінки, які потрібні їй для
трудової і суспільної діяльності. Все це приходить тільки через
виховання, яке забезпечує підготовленість молоді до діяльності
в різних сферах суспільного життя, наступність поколінь.
Засвоюючи й використовуючи попередній досвід, нові покоління
збагачують й удосконалюють його, вносять свій вклад у розвиток
виробничих сил, матеріальної й духовної культури. Такою є
закономірність суспільного прогресу. Тому без виховання не
може обійтися жодне суспільство. Виховання — загальна й
вічна категорія, властива всім суспільно-економічним
формаціям.
Якщо просто вчити людину чому не-будь, то вона
ніколи нічого не навчиться.
Моральні переконання тісно пов'язані з
освітою, але певною мірою вони й незалежні
від освіченості, від практичної готовності
людини до створення матеріальних цінностей.
Людина може мати знання, вміти працювати,
але в моральному відношенні не бути
підготовленою до життя. Моральне виховання
— це не тільки формування світогляду й
переконань у процесі оволодіння знаннями і
діяльності, а й особлива, специфічна виховна
робота, яка має свої закономірності, потребує
часу і певних форм та методів впливу на
свідомість, характер, поведінку людини.
У процесі виховання особливо важливими є такі закономірності.
1. Органічний зв'язок виховання із суспільними потребами та умовами
виховання. Розвиток суспільства зумовлює зміни, диктує нові потреби і в його
виховній системі. Наприклад, у зв'язку з розбудовою незалежної Української
держави виникла потреба формування в підростаючого покоління української
національної свідомості, любові до свого народу, його традицій, історії,
культури.
2. Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників.
Виховує все: люди, речі, явища. Серед виховних чинників найвагомішим є
людський (роль батьків, педагогів).
3. Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію
активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів.
4. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній
світ дитини, її духовну, емоційну сфери. Виховний процес має постійно
трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси
особистості (її мотиви, установки, орієнтації, ставлення).
5. Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Діяльність —
головний фактор єдності свідомості й поведінки, коли учень зайнятий певним
видом діяльності (навчальною, трудовою, ігровою, спортивною та ін.), що
забезпечує всебічний розвиток особистості.
У вихованні закономірності виявляються в усьому різноманітті
взаємозв'язків і взаємоперетворень. їх необхідно враховувати під час
створення будь-якої виховної ситуації.
Знання - знаряддя, а не ціль
Бджілоньки – на квіти,
Дітоньки – до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.
Марійка Підгірянка